Постанова № 55698937, 28.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 р. Справа №805/4819/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С. та представників сторін:

позивача - Згурської О.В.

відповідача - Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНКО - ТЕХНОЛОГІЇ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНКО - ТЕХНОЛОГІЇ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо проведення зустрічної звірки на підставі Наказу Міндоходів України від 05.07.2013 р. No 245/ДСК, який на момент проведення такої звірки втратив чинність;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області одночасно проводити зустрічну звірку та перевірку в порядку п. 73.5 ст. 73 ПК України із відображенням в одному акті результатів зустрічної звірки та перевірки;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо порушення процедури проведення зустрічної звірки;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області на підставі власного акту визначати відсутність за місцем знаходження платника податків;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області без доказової бази робити висновки про неможливість підтвердження реального здійснення господарських операцій;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо складання акту, що по формі не відповідає акту, затвердженому Наказом ДПА України;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки вирішувати, що угоди суб'єктів господарювання є недійсними;

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області здійснювати коригування облікових даних суб'єкта господарювання в електронних базах даних, ведення яких покладено на контролюючий орган на підставі акту перевірки (звірки) без винесення відповідного рішення про визначення податкових зобов'язань;

- зобов'язати ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області відновити порушене право позивача, шляхом поновлення облікових даних в електронних базах даних, ведення яких покладено на контролюючий орган.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю у відповідача підстав для проведення зустрічної звірки; неправомірністю проведення відповідачем зустрічної звірки та перевірки в порядку п. 73.5 ст. 73 ПК України із відображенням в одному акті результатів зустрічної звірки та перевірки; порушенням відповідачем процедури проведення зустрічної звірки, встановленої чинним законодавством та незаконністю дій відповідача щодо встановлення на підставі власного акту визначати відсутність платника податків за його місцезнаходженням; перевищенням відповідачем його владних повноважень, що полягає у невідповідності акту звірки, складеного відповідачем, формі акта, затвердженого наказом ДПА України, у тому, що відповідач на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки вирішив, що угоди суб'єктів господарювання є недійсними та у незаконності дій відповідача щодо коригування облікових даних суб'єкта господарювання в електронних базах даних, ведення яких покладено на контролюючий орган на підставі акту перевірки (звірки) без винесення відповідного рішення про визначення податкових зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що його дії є діями з обробки службової податкової інформації у межах податкового контролю, передбаченого Податковим кодексом України жодних податкових повідомлень - рішень за результатами звірки не виносилось, права позивача діями відповідача жодним чином не порушені.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.15 р. визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

У позовній заяві позивач просив суд допитати в якості свідків директора ТОВ «Симург і Ко» ОСОБА_3, який може надати пояснення щодо не звернення за адресою орендованого позивачем приміщення представників відповідача.

У судовому засіданні під час розгляду даної справи позивач від цієї частини клопотання про допит у якості свідка відмовився.

Крім цього позивач просив допитати в якості свідка Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що знаходиться за адресою: 84313, м. Краматорська, вул. б. Хмельницького, 8, тел. (06264) 1-43-94. щодо надання пояснень не звернення у встановленому законодавством порядку підтвердження місцезнаходження ТОВ «СТАНКО-ТЕХНОЛОГІЇ» під час проведення зустрічної звірки, тобто у період до 09.10.2014 p.

У задоволенні клопотання позивача в цій частині судом було відмовлено, як у недоцільному та через те, що позивачем не зазначено ім'я особи, яку позивач просить суд допитати, що не відповідає вимогам ч.4 ст. 65 КАС України.

Дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Відповідачем, у межах відпрацювання наказу Міндоходів України від 05.07.2013 р. № 245/ДСК «Про базову систему оперативного реагування та подолання проявів тіньової економіки", був складений акт від 09.10.2014 р. № 375-15/22-02-37850376 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНКО-ТЕХНОЛОГІЇ» з підтвердження господарських відносин з контрагентами ДП «ЛРЗ «МОТОР» (код за ЄДРПОУ 8029701) та ТОВ «ДВЗ» (код за ЄДРПОУ 34283984) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року.

У висновку даного акту зазначено, що перевіркою ТОВ «СТАНКО-ТЕХНОЛОГІЇ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., та зроблені припущення, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі вказаного акту відповідачем було здіснено коригування в електронних базах даних податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з ПДВ на суму 1 060 329,16 грн., що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховним Судом України у постанові від 15.12.15 р. у справі № 814/1645/14, під час перегляду судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС України, зроблено наступні висновки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК України. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і у постановах від 3 та 4 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-2261а15 відповідно).

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду України, суд вважає, що факт коригування показників (який мав місце у даних правовідносинах) та самі по собі дії відповідача, які позивач просить визнати протиправними, враховуючи, що відповідачем не вносились жодні зміни до облікової картки позивача та не виносились податкові повідомлення - рішення, жодним чином не порушують права відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНКО - ТЕХНОЛОГІЇ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 28 січня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 02 лютого 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.