Ухвала суду № 55698622, 08.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 р. Справа № 876/363/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі №813/4228/15 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2015р. Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Степова» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004161720 від 22.05.2015р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 5 648 828,40 грн. є сумою боргу за період з жовтня 2011 року - вересень 2014 року, що підтверджується актом перевірки №255/2200/26360457 від 05.05.2015р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Визначене грошове зобов'язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні частково знаходилось за межами строку давності - 1095 днів. Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких поршень, а у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні. В даному випадку контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосував штрафні санкції протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Відокремленого підрозділу «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2014р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.05.2015р. за №255/2200/26360457, відповідно до якого встановлено порушення позивачем, зокрема: пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

На підставі висновків щодо вищевикладених порушень ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004161720 від 22.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати за основним платежем 5 648 828,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22 979 419,38 грн., а всього на суму 28 628 247,78 грн.(т.1 а.с.82).

Вважаючи прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Підприємство 09.06.2015р. подало скаргу до Головного управління ДФС у Львівській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 09.07.2015р., яким скаргу залишено без розгляду, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.87-89).

10.07.2015р. позивачем подано скаргу у ДФС України про перегляд рішення Головного управління ДФС у Львівській області та визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення №0004161720 від 22.05.2015р. (т.1 а.с.90-91).

05.08.2015р. ДФС України прийнято рішення, яким вказану скаргу залишено без розгляду, а рішення Головного управління ДФС у Львівській області без змін (т.1 а.с.92).

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення №0004161720 від 22.05.2015р. винесеним з порушенням норм податкового законодавства, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо (пп.31.3 ст.31 ПК України)

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до переконання, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахунку) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З наявної в матеріалах справи Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік вбачається, що сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011р. становила 5 731 404,60 грн.

Згідно з актом перевірки №255/2200/26360457 від 05.05.2015р., проведеною перевіркою ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» встановлено, що відокремленим підрозділом не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 648 828,40 грн. (в т.ч. за березень 2014 року - 692 414,84 грн., квітень 2014 року - 983 231,61 грн., травень 2014 року - 942 922,74 грн., червень 2014 року - 959 198,10 грн., липень 2014 року - 1 054 040,83 грн., серпень 2014 року - 1 017 020,28 грн.

В свою чергу, актом перевірки (ар. акта 134) встановлено, що відокремленим підрозділом несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 33 351 208,52 грн. ( в тому числі несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб за попередній перевіряємий період в сумі 5 894 164,66 грн. та відповідні суми помісячно починаючи з вересня 2011 року до березня 2014 року включно).

Відповідно до даних розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та донарахованих фінансових санкцій по ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» заборгованість по перерахунку до бюджету з вказаного податку мала місце з жовтня 2011 року. Відповідачем з 22.05.2012р. нараховано штрафну санкцію у розмірі 25% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 204 днів і більше; з 22.06.2012р. - 50% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 205 днів і більше, а з 17.07.2012р. і надалі - 75% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 143 днів і більше.

Таким чином, визначена ДПІ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням сума грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) знаходиться в межах встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Положеннями ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення контролюючим органом порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Отже, покликання апелянта на неправомірне застосування відповідачем ст.127 ПК України в частині розрахунку штрафних санкції в розмірі 50% та 75% колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі положення визначають міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання та/або сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

В судовому засіданні представником позивача підтверджено, що Підприємством податок з доходів фізичних осіб, як це і було встановлено податковим органом, нараховувався, проте до бюджету вчасно не перераховувався.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що при виплаті заробітної плати своїм працівникам у позивача, як податкового агента, виникало зобов'язання по нарахуванні, утриманні та сплаті податку з доходів фізичних осіб до бюджету у встановлені податковим законодавством строки.

Оскільки перерахування спірного податку позивачем здійснювалося з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, встановивши несплату податку до бюджету з березня по вересень 2014 року включно визначив суму грошового зобов'язання, а також встановивши несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб Підприємством починаючи з 22.05.2012р. в межах строків п.102.1 ст.102 ПК України з врахуванням вимог п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України та ст.127 ПК України правомірно нарахував штрафну санкцію у розмірі 25% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 204 днів і більше; з 22.06.2012р. - 50% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 205 днів і більше, а з 17.07.2012р. і надалі - 75% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 143 днів і більше, а тому діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі №813/4228/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 10.02.2016р.