Постанова № 55697886, 03.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 914/3236/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів Бонк Т. Б.

Якімець Г. Г.

при секретарі судового засідання Гармата Т.

за участю сторін

від позивача - Горфонюк Л. Й.

від відповідача - Кусень Я. М.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія"

на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2015 року

у справі № 914/3236/15 (суддя Крупник Р. В.)

за позовом:Підприємство об'єднання громадян "Науково-виробниче підприємство Української Нафтогазової академії", м. Львівдо відповідача:Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія", м. Львів;про:стягнення 116113,21 грн. боргу

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2015 року в справі №914/3236/15 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" на користь підприємства об'єднання громадян "Науково-виробниче підприємство Української Нафтогазової академії" 90000,00 грн. боргу, 67011,84 грн. інфляційних втрат, 7101,37 грн. 3% річних та 2461,70 грн. судового збору.

Підставою для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що надання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання науково-технічної продукції, які відповідач підписав без зауважень. Відсутні докази , що у встановлений строк відповідач направляв чи вручав позивачу відмову від приймання робіт, зокрема, з підстав відсутності звітів.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2015 року в справі №914/3236/15 скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким в позові відмовити.

При цьому апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки тому факту, що позивачем не надано відповідачу проміжні звіти та кінцевий інформаційний звіт. Окрім того, апелянт зазначає, що визнання ним боргу в листі- відповіді та наявність акту звіряння не підтверджують самого факту виконання робіт та передання її замовнику. В зв'язку з тим, що науково-технічна продукція виконавцем замовнику не передана, а обов'язок оплати робіт по виготовленню такої продукції виникає у замовника з моменту її отримання, то підстав для задоволення позову немає.

У запереченні на дану апеляційну скаргу, позивач вказує, що роботи ним виконанні належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання науково-технічної продукції, які підписані відповідачем без зауважень.

Окрім того, відповідно до п.п.2.2 Договору укладеного між сторонами оплата робіт замовником здійснюється поетапно згідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання етапів робіт, що спростовує твердження позивача, про те, що обов'язок оплати в замовника виникає лише після отримання кінцевого звіту.

Представник відповідача, підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Львівської області 19.11.2015 року в справі №914/3236/15 скасувати та постановити нове, яким в позові відмовити.

Представники позивача, в судовому засідання, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судами встановлено, що 30.08.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної продукції №07-67/12 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язується відповідно затвердженого замовником технічного (геологічного) завдання виконати науково-дослідну роботу "Техніко-економічне обґрунтування коефіцієнтів вуглеводнів Лицівського нафтового родовища".

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору «Виконавець»-позивач у справі, подає «Замовнику «-відповідачу інформацію про виконання робіт в обсягах і в терміни, передбачені календарним планом на створення науково-технічної продукції технічних (геологічним) завданням. Після завершення робіт (етапу) «Виконавець» подає «Замовнику» акт здавання-приймання науково-технічної продукції з додатками до нього: кінцевий (інформаційний) звіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань за Договором позивачем було передано, а відповідачем прийнято науково-технічну продукцію за Договором, про що свідчать акти здавання-приймання науково-технічної продукції №1 від 29.11.2012р., №2 від 18.12.2012р. та №3 від 18.12.2012р. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками ( том 1, а.с. 27-29)

В пункті 2.2. Договору сторони погодили, що оплата робіт замовником здійснюється поетапно згідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання етапів робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником актів здавання-приймання робіт.

З долучених до позовної заяви банківських виписок по рахунку судами встановлено, що виконі роботи оплачені відповідачем частково, на суму 360000,00 грн., фактично неоплаченим залишається Акт №3 від 29.12.2012р. на суму 90000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем решти частини боргу в розмірі 90000,00 грн., позивач звертався до ДП НАК "Надра України" "Західукргеологія" з претензією вих. №18 від 14.11.2013р., якою вимагав у п'ятиденний строк з моменту отримання даної претензії перерахувати 90000,00 грн. боргу та 10548,54 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Листом від 10.12.2013р. №02-2411/13 ДП НАК"Надра України" "Західукргеологія" повідомило позивача про те, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, яке склалося через відсутність державного фінансування та значною дебіторською заборгованістю контрагентів, що унеможливлює погашення заборгованості. Погашення заборгованості в сумі 90000,00 грн. буде проводитися по мірі надходження грошових коштів. Крім цього, даним листом відповідач просив відтермінувати погашення заборгованості до відкриття фінансування за виконані геологорозвідувальні роботи.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.11.2012р. по 19.08.2015р., борг відповідача складає 90000,00 грн. Вказаний акт підписано обома сторонами, що свідчить про визнання боргу відповідачем.

З аналізу вищенаведених письмових доказів по справі вбачається, що пояснення представника відповідача про заперечення факту виконаних робіт в повному об'ємі суперечать встановленим обставинам по справі, є надуманими та не спростовують факту належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за укладеним договором.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно приписів ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція.

Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо).

Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування).

У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Факт надання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання науково-технічної продукції.

Так, в силу положень ч. 1 ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту п. 2.2. Договору, розраховуватися за роботи відповідач зобов'язувався протягом 10 банківських днів з дня отримання актів.

29 грудня 2012 року був підписаний Акт №3 здавання-приймання науково технічної продукції (том 1, а.с. 29), оскільки у встановлений в п. 2.2. Договору строк, кошти за виконані роботи відповідачем сплачені у повному обсязі не були, то висновок суду першої інстанції про стягнення боргу в розмірі 90000,00 грн. підтверджено належними доказами по справі, а тому правильно задоволені позовні вимоги.

При цьому, колегією суддів відхиляються твердження відповідача щодо відсутності обов'язку по сплаті коштів у зв'язку з тим, що замовнику не передавалися додатки до актів здавання-приймання науково-технічної продукції - кінцевого (інформаційного) звіту, зважаючи на наступне.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що замовник упродовж 10 днів від дня одержання акта здавання-приймання робіт і звітних документів, вказаних в п. 3.2. цього договору, зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що у встановлений строк відповідач направляв чи вручав позивачу відмову від приймання робіт, зокрема, з підстав відсутності звітів. За змістом актів здавання-приймання науково-технічної продукції, такі підписані відповідачем без зауважень.

Окрім того, відповідно до п. 2.2 Оплата робіт Замовником здійснюється поетапно згідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання етапів робіт.

В п. 4.4.1 постанови Пленум ВГС України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним, відповідачем на підставі наявних банківських виписок на виконання умов Договору здійснювалися оплати за роботи, зокрема, за актами №1 від 29.11.2012р., та №2 від 18.12.2012р. відповідач розрахувався в повному обсязі, в сумі 360 000, 00 грн.

Предметом спору є стягнення боргу за порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, зафіксованих в акті приймання-виконання за №3 від 29.12.2012р. в сумі 90000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачем не погашено заборгованість в розмірі 90000,00 грн. за актом здавання-приймання НТП №3 від 29.12.2012р., а відтак і погоджено, належне виконання робіт та отримання результатів роботи у формі інформаційного звіту.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача про відсутність обов'язку сплачувати виконані позивачем роботи на суму 90000,00 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 67011,84 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2013р. по 31.07.2015р. включно та 7101,37 грн. 3% річних за період з 17.01.2013р. по 03.09.2015р. включно. (розрахунки судом перевірені, а.с. 66-68).

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія".

2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2015 року в справі №914/3236/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 08.02.2016 р.

Головуючий -суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.