Постанова № 55697504, 02.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 907/802/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Кордюк Г.Т. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

від позивача: Шумський Н.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 09.11.2015

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.15 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/802/15

за позовом: приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Біла Церква Рахівського району

про стягнення 27 142, 43 грн.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 583, 57 грн основного боргу, 11 038, 80 грн інфляційних втрат, 986, 48 грн 3% річних, 533, 58 грн пені. Позов заявлено на підставі угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, укладеної позивачем з відповідачем та обґрунтований порушенням умов угоди в частині оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.10.15 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 14 583, 57 грн основного боргу, 11 038, 80 грн інфляційних втрат, 986, 48 грн 3% річних, 533, 58 грн пені та 1827, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП ОСОБА_2, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт оплати витрат послуг телекомунікаційного зв'язку іноземному оператору, не долучено перекладу договору з іноземною компанією.

Крім того, звертає увагу, що навіть якщо брати до уваги, що послуга була б надана, то обов'язок оплати настає з моменту виставлення рахунку, який позивач виставив відповідачу лише 10.07.2015.

Також, з посиланням на п. 3.3.1 угоди зазначає, що позивач при вичерпанні відповідачем ліміту, повинен був призупинити послуги зв'язку чи надіслати СМС-повідомлення, однак позивач таких дій не вчинив.

30 листопада 2015 року позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що при наданні послуг стільникового мобільного зв'язку позивач діяв виключно в межах повноважень по договору та вимог чинного законодавства у сфері надання телекомунікаційних послуг, а відповідач в свою чергу не оплатив надані йому послуги. Відтак, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2015 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач (скаржник) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Вказав, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі та наполягає на їх задоволенні.

Крім того, повідомив, що на його адресу не надходив відзив на апеляційну скаргу та копії документів, долучені позивачем в судовому засіданні 12.01.2016.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що надсилання відзиву на апеляційну скаргу особі, яка подала апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України є правом особи, а не обов'язком. Більше того, ст. 22 ГПК України надає сторонам у справі право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, брати участь у дослідженні доказів. Поряд з цим, скаржник вказаними правами не скористався.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2015 у справі № 907/802/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.03.2011 закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство „Київстар") (оператор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (абонент) було укладено угоду №17/2011 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (надалі по тексту - угода), за умовами якої оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку (надалі - послуги зв'язку), а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно сплачує оператору їх вартість на умовах, викладених в Угоді.

Відповідно до пункту 3.1.1. угоди абонент має право користуватись замовленими послугами в мережі оператора в України, а також в мережах інших операторів, з якими оператором укладені відповідні угоди щодо роумінгу та які мають технічну можливість надати такі послуги.

Згідно з п. 3.2.1. угоди абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний ліквідувати таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Відповідно до пункту 3.3.1. угоди оператор має право призупинити надання послуг стільникового мобільного зв'язку, якщо абонент своєчасно не сплатив місячну абонентську плату або якщо авансовий платіж на особовому рахунку абонента вичерпано нижче мінімального рівня. Вищевказане стосується всіх телефонних номерів абонента, включених до його особового рахунку.

Оператор щомісяця, способом інформування, погодженим сторонами, що фіксується в Замовленні або в письмовій заяві абонента, може надавати абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв'язку, здійснених платежів, а також, за запитом абонента, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня, встановленої у діючих тарифах (п. 3.4.2 угоди).

Згідно з пунктом 4.1 угоди при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно діючому тарифному плану.

Відповідно до п. 4.5 угоди у випадку вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня або виникнення заборгованості абонента щодо наданих послуг стільникового мобільного зв'язку, оператор має право призупинити надання послуг зв'язку до моменту внесення абонентом наступного авансового платежу та повного погашення заборгованості.

Пунктом 6.2 передбачено відповідальність сторін, зокрема, абонента, у разі затримки оплати наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, а саме, неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується неустойка.

Угода набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації у Центрі обслуговування абонентів і діє протягом 4 років.

Також, одночасно сторони погодили та підписали замовлення б/н до угоди відповідно до яких сторони погодили базові послуги, в які включено додаткову послугу «міграція».

Для отримання визначених сторонами послуг на підставі зазначеного замовлення оператором абоненту були надані персональні SIM-картки та виділені номери для доступу до мережі оператора, що відповідає умовам пункту 3.4.1 Угод.

Також матеріали справи містять угоду № 001/2012 від 03.01.2012 з ідентичними умовами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в лютому 2013 року перебуваючи за кордоном, а саме, в Іспанії, замовив послуги з передачі даних GPRS Internet в об'ємі 140 166 143 байт в компанії, з якою позивач має договірні стосунки (Telefonica Moviles Espana).

Надалі, вищевказана іспанська компанія виставила позивачу рахунок-фактуру ADM13000006488, який позивачем сплачено, про що свідчить повідомлення про оплату.

Однак, за використання вказаної послуги абонентом розрахунок не проведено, відтак, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення 14 583, 57 грн основного боргу, на який останнім нараховано 11 038, 80 грн інфляційних втрат, 986, 42 грн 3% річних та 533, 58 грн пені.

В суму основного боргу включено послуги доступу до мережі Інтернет в сумі 11 425, 00 грн, щомісячна абонентська плата - 50,83 грн, вихідні внутрішньо мережеві виклики - 0, 15 грн, послуги смс та ммс - 7, 90 грн, вихідні міжнародні дзвінки - 15, 00 грн (+20% ПДВ та 7, 5 % ПФ). Також позивачем враховано позитивний баланс станом на початок місяця по абонентському номеру відповідача в розмірі 37, 51 грн, а також поповнення рахунку на 40, 00 грн.

За своєю правовою природою угода № 17/2011 від 21.03.2011 є договором про надання послуг.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно з статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509, 629 ЦК України, які є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов угод (договорів) позивач надав, а відповідач прийняв послуги з мобільного стільникового зв'язку по особовому рахунку № 434145 на загальну суму становить 14 583, 57 грн.

ПрАТ «Київстар» є оператором рухомого (мобільного) телефонного зв'язку на базі стандартів GSM-900 та GSM-1800 та здійснює господарську діяльність на підставі Ліцензій, виданих Національною комісією з питань регулювання зв'язку України.

Відповідно до ліцензійних умов позивач використовує власну автоматизовану систему розрахунків (білінгову систему), яка призначена для проведення розрахунків з абонентами за надані телекомунікаційні послуги та взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій.

Автоматизована система розрахунків за телекомунікаційні послуги за допомогою якої формуються рахунки-фактури відповідає всім вимогам чинного законодавства України.

Позивачем умови угоди № 17/2011 про надання послуг мобільного зв'язку від 21.03.2011 виконані в повному обсязі.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 28.02.2013 № 25-3892737, в якому зазначено всі надані послуги абоненту.

Також матеріали справи містять деталізацію по абонентському номеру НОМЕР_1, в якій вказано дату/час, послугу, об'єми байт/кілобайт та кількість сесій, які підтверджують відомості про замовлені та отримані послуги та деталізацію по локальних і роумінговим дзвінкам в період з 14.02.2013 по 16.02.2013.

В силу приписів частини 5 статті 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг в розмірі 14 583, 57 грн.

Як визначено пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору.

Як вбачається з п. 3.2.1 договору, у випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення або б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Тобто договором встановлено строк оплати.

Доказів припинення надання оператором послуг матеріали справи не містять.

Поряд з цим, матеріали справи містять звернення відповідача до позивача від 25.02.2013, з якого вбачається, що відповідач отримував повідомлення про наявність заборгованості, однак з такою не згоден.

Відтак, з огляду на те, що відповідач сам підтвердив надходження СМС-повідомлення на мобільний телефон, колегія суддів вважає правомірним нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені з 01.03.2013, тобто після спливу 5 днів після отримання від оператора повідомлення на виконання п. 3.2.1 угоди.

Слід зазначити, що доводи скаржника про невірний період нарахувань, з огляду на направлення позивачем рахунку-фактури, як в ньому вказано лише 17.07.2015 є безпідставними, оскільки умовами договору не передбачено обов'язку оператора направлення рахунку-фактури абоненту, в той час, як строк погошення заборгованості ставиться в залежність від отримання повідомлення чи припинення надання послуг.

Перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 11 038, 80 грн інфляційних втрат, 986, 48 грн 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України та 533, 58 грн пені на підставі п. 5.2 угоди та ст. 36 ЗУ «Про телекомунікації», колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх присудження до стягнення.

Оскільки фактичне надання послуг відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком-фактурою та деталізацією викликів абонента із зазначенням обсягів наданих послуг апеляційний господарський суд вважає, що позиція апелянта про відсутність доказів про надавання йому послуг позивачем та їх обсяг є безпідставною та необґрунтованою.

Посилання скаржника на п. 3.3.1 угоди є також безпідставним, оскільки призупинення надання послуг є правом оператора, а не обов'язком.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2015 у справі № 907/802/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 08.02.2016

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Хабіб М.І.