Постанова № 55697451, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 367/3212/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернов Д.Є.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.1832, Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 1832 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вони просять судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Позивач є інвалідом ІІ групи (категорія І), перебуває на обліку Відповідача та отримує пенсію по інвалідності, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними Посвідченнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.7).

Як зазначено в Довідці Головного управління МВС України в Київській області МВС України від 26 лютого 2015 року №3/х-134, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.11), Позивач, колишній працівник 3-ї роти ОБ ППСМ УВС Київського облвиконкому, відповідно до Наказів УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів про виплату кратних окладів особовому складу, який брав участь у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дійсно залучався до зазначених заходів на території зони відчуження в період з 29 квітня 1986 року по 01 травня 1986 року в м. Чорнобиль (Наказ від 14.08.1986 року №069).

А як вбачається з Довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління в Київській області МВС України від 13 березня 2015 року №155, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.10) (надалі - Довідка), фактична заробітна плата, яку отримано Позивачем за роботу в зоні відчуження (м. Чорнобиль) за період з 29 квітня 1986 року по 01 травня 1986 року на посаді міліціонера з урахуванням коефіцієнта 4 та посадового окладу (тарифної ставки) 150,00 крб. становить 59,36 крб.

Позивач звернувся до Відповідачів із Заявами щодо включення в зазначену Довідку, виплати суми одноразової винагороди 500 крб. та здійснення з її врахуванням перерахунку пенсії.

Листом Відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 12 вересня 2015 року №2/х-31, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.9), повідомлено Позивачу, що у картці про нарахування грошового забезпечення відсутній запис про отримання ним разової грошової винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації, тому підстави для включення її в Довідку відсутні; роз'яснено, що одноразові грошові винагороди, отримані ним в зоні відчуження, мають разовий характер та у Довідку, видану на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, не включаються.

А Листом Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області від 21 квітня 2015 року №75/х-03, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.12), відмовлено Позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням винагороди в сумі 500 крб., оскільки Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964 від 17 травня 1986 року голові Урядової комісії надано право виплачувати працівникам одноразову винагороду за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб., яка не враховується при обчисленні розміру пенсії.

Відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року №964 рс, зокрема дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за погодженням з головою урядової комісії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими чинним законодавством нормами, по II зоні - в чотириразовому розмірі і в I зоні - у трикратному розмірі; у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.

Згідно з п. «а» частини першої Розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» від 23 травня 1986 року №1031-рс, розповсюджено на військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, порядок і розміри підвищеної оплати праці, передбачені Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судом першої інстанції питання щодо визнання причин пропуску строків звернення до адміністративного суду поважними не розглядалось.

А як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, підстави для визнання причин пропуску строку звернення Позивача до адміністративного суду поважними відсутні.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про залишення адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити Позивачу 500 крб. суми одноразової винагороди без розгляду, оскільки адміністративний позов подано ним 19 травня 2015 року, тобто з пропущенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, навіть якщо його обчислювати з дати звільнення Позивача з органів внутрішніх справ, яка є, відповідно до частини першої ст. 116 Кодексу законів про працю України, останнім днем відповідного з ним розрахунку, що безперечно відбулося раніше ніж взяття його 17 грудня 2011 року на облік Відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області.

Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, зокрема у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Отже, тому як 500 крб. суми зазначеної одноразової винагороди до заробітної плати Позивача включено не було та ним її не отримано, підстави для зобов'язання Відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області включити її в Довідку щодо фактичної заробітної плати за роботи в зоні відчуження, із якої визначається пенсія, та зобов'язання Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області безпосередньо здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням цієї одноразової винагороди відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року (К/800/66059/14) у справі №361/534/13-а за позовом до Богуславського районного відділу (з обслуговування Богуславського району та міста Богуслав) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2015 року у цій же справі у зв'язку з тим, що зі змісту ухвали про перегляд якої подано заяву та доводів цієї заяви не вбачається необхідності у відкритті провадження у цій справі, відмовлено у допуску до провадження справи за позовом до Богуславського районного відділу (з обслуговування Богуславського району та міста Богуслав) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року.

Згідно зі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов в частині залишається без розгляду, а в іншій частині у задоволенні адміністративного позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 100, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 244-2, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2015 року - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити ОСОБА_3 500 крб. суми одноразової винагороди залишити без розгляду.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.