Ухвала суду № 55697357, 25.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2016 року

справа № 808/4696/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі №808/4696/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, –

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Український графіт» суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 62825,53 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що ПАТ «Український графіт» в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (список №1).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Український графіт”, на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в сумі 62 825,53 грн.

Постанова суду мотивована обов'язком підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Український графіт» подало апеляційну скаргу, в якій вказано на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з березня по травень 2015 року в розмірі 62825,53грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що разом з основним розміром пенсії підприємство зобов'язано відшкодувати доплати за пенсії за понаднормативний стаж.

Згідно із п.6.6 Інструкції №21-1 додаткові пенсії, витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Отже, вказаною нормою визначено витрати, які не підлягають відшкодуванню підприємствами.

Підвищення пенсій за понаднормативний стаж врегульовано ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки така доплата встановлена Законом №1058 та фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, то підприємства мають обов'язок відшкодувати такі витрати разом з основним розміром пенсії.

Таким чином, доводи апелянта про безпідставність стягнення з підприємства відшкодувань витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 в частині стягнення доплат, в тому числі за понаднормативний стаж, надбавок та підвищень, є безпідставними і необґрунтованими.

В той же час, відповідачем в апеляційній скарзі наведені інші доводи, які колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо неправильного визначення відсотку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п.6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Правомірність розрахунків сум, що підлягають відшкодуванню, підтверджено позивачем документами з пенсійних справ осіб, яким призначено пільгові пенсії. Такими документами є довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, які видані ПАТ «Український графіт», розпорядженнями про призначення та перерахунок пенсій, довідками про отриманий розмір пенсій. Вказані документи свідчать про правильність визначення пільгового стажу пенсіонерів і відсотку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Необґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і посилання відповідача на порушення судом вимог ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Отже, вказана норма регулює порядок призначення пенсій особам, які на дату введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто станом на 01.01.1992р., мали необхідний пільговий стаж для призначення пільгових пенсій.

Таким чином, визначальними обставинами для вирішення питання щодо відсутності обов'язку підприємства відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій є факт призначення особі пенсії відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не факт наявності у особи, станом на 01.01.1992р., стажу для призначення пільгової пенсії.

Встановлені обставини справи, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що пенсії, відшкодування витрат на виплату та доставку яких, є предметом спору у цій справі, призначені у відповідності до п. «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам.

Необґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.197,198, 200, 205, 206 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №808/3141/15 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай