Постанова № 55697339, 09.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа № 918/1317/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015 року у справі № 918/1317/15 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс"

до Приватного підприємства - фірма "Алрі"

до Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1460836 грн. 80 коп. та стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 1000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Прищепа О.С., за довіреністю,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - Кушнір П.В., за довіреністю,

В судовому засіданні від 09.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2015 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт") на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс" (далі - ТзОВ "ГК "Техінсервіс") 1460836 грн. 80 коп. - основного боргу, 21927 грн. 55 коп. - судового збору. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства - фірма "Алрі" (далі - ППФ "Алрі") та ДП "Укрспирт" на користь ТзОВ "ГК "Техінсервіс" 1000 грн. 00 коп. заборгованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ДП "Укрспирт" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Підставою звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою скаржник мотивував тим, що ухвалене рішення, на думку останнього, є протиправним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в останньому взагалі не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що він повністю розрахувався за поставлений позивачем товар згідно умов укладеного між сторонами договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 605 від 25.03.2014 року, № 606 від 26.03.2014 року загальну суму 2000000,00 грн., відтак, на думку останнього, відсутні підстави для стягнення заявленої заборгованості. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції незаконно та безпідставно взято до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні, які на переконання скаржника, в жодному разі не підтверджують факт передачі товару позивачем відповідачу 2 та не можуть бути належними доказами у даній справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник також вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно здійснено розрахунок заборгованості останнього, а також безпідставно взято до уваги акт звірки, наданий позивачем, а також той факт, що надані відповідачем 2 платіжні доручення в ньому вже враховані.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги повністю, рішення суду першої інстанції просив скасувати в повному обсязі. Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у надісланому на адресу суду письмовому відзиві. Рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке підтримано представником апелянта в судовому засіданні. У відповідному клопотанні скаржник просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості останньому вивчити документи, надані йому позивачем, а також для надання можливості провести звірку розрахунків за договором № 110912 від 11.09.2012 року.

Зазначене клопотання представник позивача в судовому засіданні заперечив, на підтвердження заперечень надав суду акт звірки розрахунків, підписаний повноважними представниками сторін..

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відмовити в задоволенні клопотання про відкладення зважаючи на те, що на адресу апеляційного господарського суду позивачем надіслано належним чином завірену копію акта звіряння розрахунків по договору № 110912 від 11.09.2012 року, який підписаний повноважним представником та засвідчений печаткою позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.09.2012 року між ТзОВ "ГК "Техінсервіс" (продавець) з одного боку і ДП "Укрспирт" (покупець) укладено договір поставки товару № 110912. Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити мелясу бурякову ДСТУ 3696 - 98 (ГОСТ 30561-98). Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію товару протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його поставки та прийому на складі покупця на підставі рахунків - фактури та видаткових накладних. Згідно п. 3.3 договору вартість доставки включається у вартість поставленого товару. Згідно п. 4.1 договору передача товару (здача-приймання) здійснюється у відповідності з інструкціями "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості" № 11-7 і "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" №П-6.

Додатковою угодою " 1 від 30.12.2013 року сторони продовжили строк дії договору № 110912 до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного їх погашення.

З матеріалів справи також вбачається, що 11.09.2012 року між ППФ "Алрі" (поручитель) та ТзОВ "ГК "Техінсервіс" (кредитор) укладено договір поруки № 01/12. Згідно п. 1.1 зазначеного договору поручитель поручається перед кредитором грошовою сумою в розмірі 5000,00 грн., за виконання ДП "Укрспирт" (боржник) своїх зобов'язань, що передбачені договором купівлі - продажу від 11.09.2012 року, зокрема, щодо зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару. Згідно п. 2 відповідного договору у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Договір поруки виступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3-х років від дати підписання, але не пізніше припинення поруки. Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено вище, 11.09.2012 року між сторонами укладено договір поставки товару № 110912.

Відповідно до ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржник вказує те, що у березні 2014 року позивачем було поставлено товар останньому на суму 1460836 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, проте Відповідачем 2 долучено платіжні доручення № 605 від 25.03.2014 та № 606 від 26.03.2014 року на загальну суму 2000000,00 грн., отже, на думку скаржника будь-який борг у останнього перед позивачем за березень 2014 року відсутній.

Зазначені твердження скаржника не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 11.09.2012 року (дати укладення договору) по 24.07.2014 року (останню дату поставки) позивачем було поставлено для відповідача 2 товару на загальну суму 83556733,56 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, які долучені до справи за період з 11.09.2012 по 24.07.2014 року.

Відповідачем 2 було здійснено оплату в розмірі 70286871,13 грн., враховуючи всі оплати, які були здійснені у березні 2014 року, в тому числі платіжні доручення № 605 від 25.03.2014 року та № 606 від 26.03.2014 року на загальну суму 2000000,00 грн. Відтак, ті оплати, які були здійснені відповідачем 2 у березні 2014 року були враховані у рахунок погашення заборгованості останнього, яка виникла ще 26.02.2014 року, факт чого відображається у реєстрі документів та оплат наявних в матеріалах справи.

З огляду на таке, за відповідачем 2 рахується заборгованість в розмірі 1460836,80 грн. за поставку товару на підставі видаткових накладних від 17.03.2014 року, від 18.03.2014 року, від 19.03.2014 року, від 20.03.2014 року, від 21.03.2014 року, від 22.03.2014 року, від 23.03.2014 року, від 24.03.2014 року, від 25.03.2014 року, від 26.03.2014 року та від 27.03.2014 року.

Відтак, твердження скаржника про повне виконання своїх зобов'язань за березень місяць 2014 року перед позивачем за договором № 110912 від 11.09.2012 року не відповідає дійсності.

Щодо тверджень скаржника стосовно неправомірного врахування судом першої інстанції товарно-транспортних накладних, як підтвердження операцій з поставки товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 ст. 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. До первинних документів також належать товарно-транспортні накладні, оскільки вони підтверджують факт транспортування товару. Документами, які підтверджують факт отримання товару відповідачем 2 є видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, та підписані представниками відповідача 2, а відтак засвідчують факт отримання ним товару. Крім того, зазначені накладні додатково засвідчують факт транспортування цього товару для позивача, і який в подальшому був переданий за видатковими накладними для відповідача 2.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції здійснено арифметично невірний розрахунок щодо наявної заборгованості в розмірі 1460836,80 грн. не відповідає дійсності, оскільки вказана заборгованість підтверджується видатковими накладними на поставку товару від 17.03.2014 року, від 18.03.2014 року, від 19.03.2014 року, від 20.03.2014 року, від 21.03.2014 року, від 22.03.2014 року, від 23.03.2014 року , від 24.03.2014 року, від 25.03.2014 року, від 26.03.2014 року та від 27.03.2014 року, загальна сума заборгованість по яких становить 1460836,80 грн.

Щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення ППФ "Алрі" заборгованості в сумі 1000 грн. 00 коп., колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши правомірність задоволення останніх, дійшла висновку про їх законність та обґрунтованість враховуючи таке.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки, укладеного між ППФ "Алрі" та ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відтак, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції правомірно визначив двох відповідачів у справі та солідарно стягнув заборгованість.

Матеріалами справи підтверджується, що під час апеляційного провадження, ДП "Укрспирт" та ТзОВ "ГК "Техінсервіс" провели звірку взаєморозрахунків за договором № 110912 від 11.09.2012 року за період з 11.09.2012 року по 24.07.2014 року, за наслідками якої склали та підписали двосторонній акт від 18.01.2016 року. З акта звірки взаєморозрахунків вбачається, що станом 18.01.2016 року за ДП "Укрспирт" обліковується заборгованість перед ТзОВ "ГК "Техносервіс" в сумі 13269862,40 грн.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи той факт, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами неправомірності винесення судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс", зважаючи на те, що доводи та мотиви скаржника, зазначені в апеляційній скарзі останнього викладені в довільному трактуванні норм матеріального та процесуального права, а також позбавленні будь-якого юридичного обґрунтування, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015 року у справі № 918/1317/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.