Ухвала суду № 55696481, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1585/16

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого, судді - Фальчука В.П.,

суддів Таварткіладзе О.М., Кравця Ю.І.,

секретаря Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Берег-Будгруп» про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майнові права, поділ спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2015 року,-

встановила:

14.10.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила встановити факт проживання ними однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнати право спільної сумісної власності на майнові права на кв.АДРЕСА_1, яка на теперішній час ще не побудована; поділити майнові права та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію її частки у майновому праві (1/2 частину), яка становить 27548,85 доларів США, та сплачені судові витрати за подачу позову, посилаючись на такі обставини;

З листопада місяці 2005 року по травень місяць 2008 року вона проживала з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю, разом вели спільне домашнє господарство, та 24.05.2008 року вирішили офіційно оформити свої сімейні відносини, та у встановленому законом порядку уклали і зареєстрували шлюб.

До реєстрації шлюбу за спільні кошти вони набули у власність майнові права на кв.АДРЕСА_1, яка на теперішній час іще не побудована. Оскільки під час проживання у шлюбі виникли сімейні конфлікти, і відповідач подав заяву про розірвання шлюбу, та після цього став заперечувати проти того, що вона (позивач) набула разом із ним майнові права на вказане вище майно, ОСОБА_2 вимушена була звернутися до суду із цим позовом за захистом своїх майнових прав.

ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі зазначивши, що до реєстрації шлюбу сторони однією сім'єю не проживали; майнові права на спірне житло він набув один, сплативши до будівельної компанії ТОВ «Берег-Будгруп» грошову інвестицію на будівництво квартири. Тому вважає, що позивач не набула майнових прав на спірну квартиру.

Представник третьої особи - ТОВ «Берег-Будгруп» не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Суд встановив факт проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 однією сім'єю в період часу з листопада 2005 року по 24 травня 2008 року.

Суд визнав право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на майнові права на кв.АДРЕСА_1.

Суд визнав за ОСОБА_2 майнові права на ? частку на кв.АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін вказуючи, що вона не пропустила строк позовної давності, оскільки після звернення відповідача до суду з позовом про розірвання шлюбу він перестав визнавати її майнові права на спірну квартиру. ОСОБА_2 вважає, що є безпідставними доводи апеляційної скарги в частині невизнання пояснень свідків, допитаних у судовому засіданні, які підтвердили проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки жодний із пояснень цих свідків не був заперечений належними доказами з боку ОСОБА_3

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені нею вимоги про проживання з відповідачем однією сім'єю в період часу з листопада 2005 року по 24 травня 2008 року та про набуття права на майнові права на кв.АДРЕСА_1 ґрунтуються на законі, і доведені наданими доказами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ майнових прав на спірну квартиру та стягнення грошової компенсації частки позивача у цих правах, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_2 вимоги в цій частині не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ч.2ч.3ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В силу ч.2ст.21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Однак, як встановлює ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) - ч.1ст.60 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, з листопада 2005 року по 24 травня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у кв.АДРЕСА_2, хоча відповідач був зареєстрований за іншою адресою.

Вказані обставини підтверджені допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; довідкою ЖБК «Приморський-15»; фотографіями, зробленими у 2005-2008 роках, на яких зафіксоване життя подружжя у вказаний вище період часу. При цьому на фотографіях відображений відпочинок, спільний побут сторін, тісне спілкування з родинами сторін, що свідчить про наявність проживання сторонами однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки.

06.01.2006 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Берег-Будгруп» договір про часткову участь у будівництві житла, буд.АДРЕСА_1, за умовами якого забудовник зобов'язаний був передати у власність пайщику квартиру кв.АДРЕСА_1. В свою чергу ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання сплатити вартість цього будівництва, згідно узгодженого графіка, а саме: 05.12.2009 року - сплатити 8263,16 доларів США, 15.12.2006 року - 46824,55 доларів США.

У зв'язку із відсутністю у повному обсязі коштів на оплату інвестиції у будівництво вказаної квартири, 26.12.2006 року ОСОБА_3 уклав кредитний договір з ПАТ «Укрсоцбанк», за умовами якого отримав у товариства кошти у розмірі 46824 дол. США на інвестування будівництва спірної квартири, на термін до 24.12.2021 року. Тоді ж (25.12.2006 року) ОСОБА_3 уклав іпотечний договір з ПАТ «Укрсоцбанк», за умовами якого передав іпотекодержателю майнові права на незакінчену будівництвом кв. АДРЕСА_1.

24.05.2008 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у відділі РАЦСу Київського районного управління юстиції м. Одеси зареєстрували шлюб, про що був вчинений актовий запис №329.

За час проживання однією сім'єю за спільно зароблені кошти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в квітні 2010 року достроково погасили кредит на будівництво квартири, що підтвердило ПАТ «Укрсоцбанк» довідкою №10.5.1-17/96-1380 від 06.04. 2010 року.

В підтвердження своєї участі у будівництві спірної квартири та достроковому поверненні кредиту банку, ОСОБА_2 надала банківські квитанції про зняття нею коштів з депозитного рахунку банку, а також довідку про свою заробітну плату за період часу з 2005 року по 2010 рік - включно. З цієї довідки видно, що їй нараховувалася Одеською приватною загальноосвітньою школою 1-3 ступенів «КРОК» щомісячна заробітна плата за цей період часу (а.с.101-103).

На час розгляду справи в суді першої інстанції будинок АДРЕСА_1 не був прийнятий в експлуатацію.

20.05.2015 року шлюб між сторонами був розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси (справа №520/1515/15-ц).

Отже, судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 проживаючи однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та проживаючи у зареєстрованому шлюбі, своїми спільними коштами набули майнові права на спірну квартиру. У зв'язку з цим, їх частки у майнових правах на вказане житло є рівними (по 1/2 частині за кожним), відповідно вимог ст.ст.60,74 СК України. Тому задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи за нею право на ? частину майнових прав на спірну квартиру, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що ці майнові права є спільною сумісною власність подружжя, і їх частки у цих правах є рівними.

Відповідно до ст.372 ЦК України майно, яке належить співвласникам на праві спільної сумісної власності може бути поділене.

Майнові права на майно не підлягають поділу, у тому числі і з виплатою компенсації цієї частки одному із співвласників майнових прав, оскільки поділу підлягає лише наявне в натурі майно.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 про поділ майнових прав, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вони не ґрунтуються на законі. А крім того, ОСОБА_3 заперечував право позивача на майнові права на спірну квартиру, та відмовився у добровільному порядку сплатити частку майнових прав у грошовому вигляді. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вказаним вище нормам матеріального права, і сторонами у справі в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції, і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апелянтом не надано доказів того, що позивач знала про порушення своїх майнових прав на спірне майно у 2005 році, та не звернулася до суду у передбачений законом строк для їх захисту. Доказом того, що про свої порушені майнові права ОСОБА_2 дізналася після звернення ОСОБА_3 до суду із позовом про розірвання шлюбу підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу. В іншому випадку у ОСОБА_2 були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 не визнає її майнових прав на спірну квартиру. Тому колегія суддів визнає, що ОСОБА_2 не пропустила строку позовної давності за зверненням до суду з цим позовом.

Колегія суддів визнає, що є безпідставними і доводи позивача щодо обставин їх спільного із позивачем проживання однією сім'єю в період часу з листопада місяця 2005 року по травень місяць 2008 року, на які вказували свідки у своїх поясненнях до суду, оскільки пояснення цих свідків не спростовані апелянтом, і тому правомірно визнані судом належними доказами у справі.

Не приймає до уваги колегія суддів і посилання ОСОБА_3 на те, що він за власні кошти придбав майнові права на спірну квартиру, оскільки банківський кредит, який був оформлений позивачем на будівництво цього житла, був виплачений у той час, коли сторони у справі знаходитися у зареєстрованому шлюбі. При цьому, апелянт не надав суду доказів того, що дострокове погашення кредиту було зроблене ним за кошти, які належали йому особисто.

Є неспроможними і доводи апелянта про те, що позивач знаходилася у іншому шлюбі у вказаний нею в позовній заяві період часу, оскільки відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, попередній шлюб з ОСОБА_10 був розірваний в органах РАГСу 10 серпня 1995 року (а.с.212).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують доказів, наданих позивачем, та не мають правового значення для вирішення спору між сторонами по суті заявлених ОСОБА_2 вимог.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.П. Фальчук

Ю.І. Кравець

О.М. Таварткіладзе