Постанова № 55696448, 09.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа№ 910/22104/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Чечотка М.В., довіреність № 863/22 від 18.12.2015,

відповідача 1: Синиця М.В., довіреність № 125/2015 від 07.12.2015,

відповідача 2: Вовкотруб О.О., довіреність № ББУ/РА 147/ББ/15 від 23.10.2015,

Шамкій В.М., довіреність № РА189/15 від 29.12.2015,

Поцеловкіна О.В., довіреність № ББУ/РА149/ББ/15 від 23.10.2015,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.10.2015

у справі № 910/22104/15 ( суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Ровенькиантрацит"

про визнання недійсним Концесійного договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (надалі - позивач) до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним Концесійного договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.2015 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Ровенькиантрацит".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 у справі №910/22104/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 у справі №910/22104/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме, визнати недійсним Концесійний договір від 01.11.2011 в частині передачі відповідачем 1 відповідачу 2 передавальним актом №3/РА від 01.12.2011 та зведеним актом приймання-передачі майна від 02.12.2011 прав на стягнення дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго" перед ДП "Ровенькиантрацит" у сумі 67 349 080,02 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" передано до розгляду колегії суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.12.2015.

17.12.2015 через відділ документального забезпечення КАГС від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що про спірний концесійний договір йому стало відомо 10.07.2015 під час ознайомлення з матеріалами справи №15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго". В матеріалах справи відсутні докази, які спростовують даний факт та/чи свідчили, що ПАТ "Центренерго" дізналося про порушення свого права в інший момент, а отже позивачем було подано позов в мажах строків позовної давності.

22.12.2015 через відділ документального забезпечення КАГС від ДП "Ровенькиантрацит" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому Скиба С.Г. (представник за довіреністю від 31.12.2014) просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування свого відзиву третьою особою було зазначено, що згідно ст. 512 ЦК України передбачена заміна кредитора у зобов'язанні у випадках передбачених законом, а саме, такий випадок заміни кредитора в зобов'язанні передбачений у Законі України «Про концесії», концесіонеру передаються, дебіторська та кредиторська заборгованість, грошові кошти та цінні папери можуть бути передані концесіонеру на умовах встановлених договором.

22.12.2015 в судове засідання з'явились представники сторін та третьої особи, які надали суду усні пояснення стосовно апеляційної скарги, а саме, представники позивача та відповідача 1 підтримали доводи наведені в апеляційній скарзі, представники відповідача 2 та третьої особи заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили суд її відхилити. В судовому засідання було оголошено перерву до 19.01.2016.

18.01.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, де останній заперечував доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» зазначивши, що відповідач 2 є балансоутримувачем дебіторської та кредиторської заборгованості третьої особи на період дії концесійного договору від 01.12.2011, тому укладання зазначеного договору не може розглядатись як підстава заміни кредитора у розумінні вимог 512 ЦК України. Також позивач зазначив, що ним підтримуються доводи наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

19.01.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від відповідача 1 надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги.

19.01.2016 в судовому засіданні представником позивача було подане клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Також, в судовому засідання присутні представники сторін надали суду усні пояснення стосовно апеляційної скарги, за результатами розгляду було оголошено перерву до 02.02.2016. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 було продовжено строк розгляду у справі №910/22104/15 на п'ятнадцять днів.

01.02.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від відповідача 2 надійшли додаткові письмову пояснення у справі, де останній звертав увагу суду на те, що ЦК України не містить такого правового механізму, як передавання дебіторської та кредиторської заборгованості на баланс обмеження так званого балансоутримувача в праві вимоги заборгованості. Таке твердження прямо суперечить нормам цивільного кодексу, які регламентують дії сторін у зобов'язанні. Тому відповідач 2 наголошував на відсутності у скаржника правових підстав звернення до суду, оскільки при укладанні концесійного договору жодні з його прав не були порушені.

Також, 01.02.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від позивача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення дійсного розміру дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго" перед ДП "Ровенькиантрацит", оскільки встановлення даного факту є першочерговим завданням в напрямку вирішення питання щодо обсягу та недійсності концесійного договору в частині передачі дебіторської заборгованості позивача.

В судовому засідання, яке відбулось 02.02.2016 головуючий суддя у справі ставив на обговорення клопотання позивача про призначення експертизи. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлене ним клопотання, представник відповідача 1 також підтримав клопотання позивача про призначення експертизи у справі, представник відповідача 2 заперечував щодо задоволення заявленого клопотання позивача. В судовому засіданні було оголошено перерву до 04.02.2016 для вирішення клопотання позивача про призначенні експертизи.

04.02.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від відповідача 2 надійшли заперечення стосовно задоволення клопотання ПАТ "Центренерго" про призначення експертизи, в якому останній зазначив, що позивач намагається змінити предмет позову, а саме визнати недійсним факт передачі дебіторської заборгованості перед відповідачем 2, передбачений п. 33 концесійного договору від 01.12.2011.

В судовому засіданні, яке відбулось 04.02.2016 було продовжено розгляд справи, головуючий ставив на обговорення заявлене 01.02.2016 позивачем клопотання про призначення експертизи. Представники позивача та відповідача 1 підтримали клопотання, представник відповідача 2 заперечував щодо задоволення заявленого клопотання. Після проведення колегією суддів наради головуючий оголосив про відхилення клопотання позивача про призначення експертизи з наступних підстав.

Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Також, як зазначається у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви, позивачем було заявлено позов про визначення недійсним концесійного договору від 01.12.2011 в частині передачі дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго" перед ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", зазначивши при цьому, що передання кредитором своїх прав іншій особі, всупереч умовам первісного договору,за яким боржник має цивільний обов'язок є підставою для визнання такого правочину не дійсним.

Отже, позивачем при поданні позову не ставилось питання щодо визначення розміру кредиторської заборгованості, тобто це не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому, колегія суддів не знайшла законних підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у даній справі судово-економічної експертизи.

Отже, в судовому засіданні, яке відбулось 04.02.2016 було оголошено перерву до 09.02.2016.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.02.2016 заслухавши пояснення представників сторін колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі №910/22104/15.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" укладено концесійний договір (надалі - Договір), відповідно до пункту 1 якого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на платній та строковій основі надане концесіонеру право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Договір було укладено за результатами проведення конкурсу згідно до частин 7, 8 та статті 7 Закону України "Про концесії", а саме після визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" переможцем концесійного конкурсу та погодження з ним всіх умов договору.

Отже, як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 судом були застосовані строки позовної давності, з чим і погоджується апеляційна інстанція з наступних підстав.

Відповідно основною вимогою ПАТ "Центренерго" є визнання недійсним Концесійного договору від 01.12.2011 в частині передачі дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго" відповідачеві 2.

Зокрема позивач зазначав, що про спірний концесійний договір йому стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи № 15/76-6-43/624-6, а саме 10.07.2015.

Господарським судом Київської області розглядалася справа № 109/3-2003 за позовом Державної холдингової компанії "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки, Луганської область до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільська ТЕС, м. Українка про стягнення 16334653,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2012 у справі № 109/3-2003 було ухвалено замінити Державну холдингову компанію "Ровенькиантрацит" її правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

Відповідно підставою для заміни сторони у справі № 109/3-2003 відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України стала заміна кредитора у зобов'язанні.

Так, Господарський суд Київської області, ухвалюючи ухвалу від 16.01.2012 у справі № 109/3-2003 зазначив, що наказом Міністерства палива та енергетики України № 158 від 31 березня 2003 року Державну холдингову компанію "Ровенькиантрацит" та Державні відкриті акціонерні товариства дочірні підприємства ДХК реорганізовано шляхом злиття та створення на їх базі Державного підприємства "Ровенькиантроцит" та умовами Концесійного договору б/н від 1 грудня 2011 року, Передавального акту № 3/РА Державне підприємство "Ровенькиантрацит" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" прийняло дебіторську та кредиторську заборгованість, яка сформувалась станом на 1 грудня 2011 року, в тому числі заборгованість відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільська ТЕС. Суд на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України замінює Державну холдингову компанію "Ровенькиантрацит" її правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

Враховуючи, що ПАТ "Центренерго", як стороні у справі, було відомо про розгляд справи № 109/3-2003, а також ухвалою Господарського суду Київської області від 04.01.2012 було визнано явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, то ПАТ "Центренерго" мало безумовну можливість довідатися про укладення концесійного договору та передачу дебіторської заборгованості за ним до ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" саме 16.01.2012 , під час розгляду справи №109/3-2003.

А тому, строк, у межах якого ПАТ "Центренерго" могло звернутися до суду з вимогою визнати недійсним Концесійний договір від 1 грудня 2011 року в частині передачі дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго", минув 16 січня 2015 року.

Пунктом 2.8. постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановлено, що загальна позовна давність застосовується щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Щодо тверджень заявника в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, що відповідно до п.п. 36-38 концесійного договору та п. 1 передавального акту №3/РА від 01.12.2011., третя особа передала дебіторську заборгованість позивача у сумі 67 349 080,02 грн за договорами №№116, 1-11-е-07-644 та 1-1/1-е відповідачу 2, то можна зробити висновок, що відповідач 2 порушив права апелянта, що суперечить нормам чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

1 грудня 2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ» укладено концесійний договір, відповідно до пункту 1 якого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на платній та строковій основі надане концесіонеру право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Концесійний договір від 1 грудня 2011 року було укладено за результатами проведення конкурсу відповідно до частин 7, 8 та статті 7 Закону України «Про концесії», а саме після визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" переможцем концесійного конкурсу та погодження з ним всіх умов договору.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про концесії», концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 443 від 4 квітня 2011 року були внесені зміни до Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися у концесію та вказаний Перелік доповнено, зокрема, позицією: Державне підприємство "Ровенькиантрацит" (код згідно з ЄДРПОУ 32320704, 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6) органом, уповноваженим на укладення концесійного договору (концесієдавцем) визначено Міненерговугілля.

Отже, з огляду на положення Кабінету Міністрів України № 443 від 4 квітня 2011 року, саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України було уповноважено на укладення концесійного договору щодо цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» та відповідно, до абзацу 5 ст. 1 ЗУ «Про концесії», виступило концесієдавцем за вказаним концесійним договором.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про концесії» саме концесієдавець затверджує умови концесійного конкурсу; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи; готує конкурсну документацію; оголошує концесійний конкурс.

Згідно до пункту 17 Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 642 від 12 квітня 2000 року конкурсна, документація містить: інструкцію для претендентів; проект концесійного договору; інші документи (за рішенням концесієдавця).

Відповідно до пункту 12 Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 642 від 12 квітня 2000 року до складу комісії входять представники концесієдавця, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, а також Мінекономрозвитку та Держземагентства у разі надання концесії на об'єкт права державної власності.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 94 від 29 квітня 2011 року, останнім було здійснено заходи з підготовки проведення концесійного конкурсу ДП «Ровенькиантрацит».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 1 грудня 2011 року № 773 «Про забезпечення виконання концесійних договорів щодо цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ровенькиантрацит» було зобов'язано ДП «Ровенькиантрацит» підготувати та забезпечити підписання з ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" передавальних актів майна ДП «Ровенькиантрацит», яке передається у концесію, передавальних актів майна ДП «Ровенькиантрацит», що підлягає передачі концесіонеру на відповідальне зберігання та утримання, передавальних актів дебіторської та кредиторської заборгованості, яка сформувалася у ДП "Ровенькиантрацит" за результатами правовідносин з третіми особами станом на дату укладення цього Договору.

На підставі цього Наказу Мінпаливенерго № 773 від 1 грудня 2011 року ДП «Ровенькиантрацит» було складено передавальний Акт № 3/РА, до якого було включено дебіторську заборгованість Публічного акціонерного товариства "Центренерго".

Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 94 від 29 квітня 2011 року та Наказ Мінпаливенерго № 773 від 1 грудня 2011 року є саме такими управлінськими рішеннями уповноваженого органу управління щодо майна державного підприємства «Ровенькиантрацит», які є обов'язковими до виконання ДП «Ровенькиантрацит».

Частина 4 ст. 3 ЗУ «Про концесії» визначає об'єктами права державної чи комунальної власності, які надаються у концесію майно підприємств, їхніх структурних підрозділів, що є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, яке використовується для забезпечення завершеного циклу виробництва продукції (робіт, послуг) у сферах діяльності, що визначені частинами другою і третьою цієї статті.

Частиною 5 ст. 3 ЗУ «Про концесії» визначено, що під майном підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що надається у концесію, треба розуміти майно (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), що забезпечує вироблення (створення) відповідної продукції (послуг) у сферах діяльності, визначених частинами другою і третьою цієї статті.

Тобто, об'єктом концесії є не юридична особа, яка здійснює повне господарське відання цілісним майновим комплексом, а безпосередньо майно, яке використовується для забезпечення завершеного циклу виробництва продукції (робіт, послуг) у сфері діяльності, визначеній у частині 2 ст. 3 зазначеного закону.

Отже, за Законом України «Про концесії» Державне підприємство «Ровенькиантрацит» не є стороною концесійних правовідносин, воно не бере участі у визначенні умов, на яких концесієдавець передає концесіонеру об'єкт концесії та не визначає, на яких умовах дебіторська та кредиторська заборгованість, грошові кошти та цінні папери мають бути передані концесіонеру.

Тобто, вчинення правочину щодо концесії цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» не потребує безпосереднього виявлення цієї юридичною особою волі на укладення такого договору та узгодження нею умов укладення такого договору з третіми особами.

Згідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про концесії» у концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та зобов'язаннями підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію. Умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, можуть бути встановлені умовами концесійного конкурсу.

Необоротні матеріальні активи, оборотні матеріальні активи можуть бути викуплені концесіонером на умовах, встановлених умовами договору. Дебіторська та кредиторська заборгованість, грошові кошти та цінні папери можуть бути передані концесіонеру на умовах, встановлених договором.

Тобто, порядок набуття правонаступництва при отриманні цілісного майнового комплексу у концесію визначається саме умовами концесійного договору.

Таким чином, положення статті 3 Закону України «Про концесії» щодо набуття правонаступництва при отриманні певного майна у концесію є спеціальними по відношенню до положень Цивільного кодексу України, які регулюють аналогічні відносини.

Пунктом 33.8 Концесійного Договору сторони визначили, що концесіонер є правонаступником Підприємства за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у Підприємства станом на дату укладення між Сторонами цього Договору та передані Концесіонеру за Зведеним Актом приймання-передачі майна, передбаченим підпунктом 33.4. цього пункту Договору, з моменту його укладення між Сторонами.

Таким чином, ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» отримало право стягнення дебіторської заборгованості з третіх осіб, з якими у ДП «Ровенькиантрацит» були укладені цивільно-правові договори не на підставі таких договорів, а на підставі концесійного договору, укладеного між відповідачами при реалізації своїх управлінських функцій власника майна, яке передається у концесію. При цьому безпосередньо майно ДП «Ровенькиантрацит» виступило об'єктом такого концесійного договору.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі №910/22104/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі №910/22104/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі №910/22104/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22104/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов