Постанова № 55696439, 10.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.02.2016 справа №908/1087/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіАгапов О.Л Малашкевич С.А., Сгара Е.В.при секретарі за участю представників сторін: позивача прокурор відповідача розглянувши апеляційну скаргу Дьома К.Г Не з'явився Хряк О.О. (посвідчення №028256 від 15.08.14р.) Осипова Є.М. (довіреність б/н від 09.02.2016р.) Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від04.11.2015 рокуу справі№908/1087/15-г (суддя Попова І.А.) за позовом до про Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Татіс", с. Мирне, Оріхівський район, Запорізька область стягнення 682 059 грн. 47 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВСТАНОВИВ: Заступник прокурора Запорізької області звернувся з позовною заявою до господарського суду Запорізької області про стягнення 3 074 936 грн. 52 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс» (с. Мирне Оріхівського району Запорізької області) на підставі ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 10, 11, 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.05.2013р. державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Держекоінспекції в Запорізькій області на підставі наказу начальника Держекоінспекції від 20.05.2013р. № 351 та направлення на перевірку від 20.05.2013р. № 357 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Татіс», якою встановлено, що ТОВ «Татіс» на момент проведення перевірки здійснювало господарську діяльність, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу. Відповідно до п. 2.1.2 Методики розрахунку розміру збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.20008р. № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. № 48/16064 (надалі Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

ТОВ «Татіс» з 01.02.2009 р. (з моменту початку дії вказаної Методики) по 04.03.2014 р. (до моменту отримання дозволу) включно здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, чим порушило ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якого викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Пунктом 2.2 Методики передбачено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. Відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди. У зв'язку з цим, інспектором Державної екологічної інспекції на підставі зазначеної Методики, звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел та довідки ТОВ «Татіс» про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів, виконаний розрахунок відшкодування збитків, спричинених у результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмір яких склав 3 074 936 грн. 52 коп.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідач заявлені вимоги про стягнення збитків у сумі 3 074 936 грн. 52 коп. не визнавав. Не оспорюючи факту здійснення певний час господарської діяльності без дозволу на викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин, заявляв про відсутність підстав для стягнення з нього коштів, необґрунтованість розрахунку суми збитків.

Зокрема вказував, що, по-перше: з огляду на норми Цивільного та Господарського кодексів України для відшкодування збитків держава має або зазнати певних втрат (реальні збитки) або неодержати певні доходи (упущена вигода). Натомість, позов не містить ані інформації, ані доказів, яка саме шкода заподіяна державі, яких саме збитків зазнала держава, в чому вони полягають. Діяльність відповідача без відповідного дозволу є протиправною поведінкою, але чи призвело це до спричинення шкоди державі має бути доведено. Факт наявності шкоди, так само як і її розмір та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача підлягають доведенню позивачем. Проте, заявлена до стягнення позивачем сума в розмірі 3 074 936 грн. 52 коп. не є збитками, оскільки не є майновими втратами держави внаслідок діяльності відповідача без дозволу; не є витратами, які держава мусить понести для відновлення порушеного права; не є недоотриманим доходом держави від того, що відповідач не отримав дозвіл. Відповідач вважав недоведеним позивачем факт завдання державі шкоди.

По-друге, що стосується такої складової збитків як їх розмір, відповідач зазначав, що розрахунок збитків здійснено із порушенням чинних нормативних актів, а саме: Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008р., наказом Міністерства охорони здоров'я України № 30 від 23.02.2000 р. «Про затвердження списків і введення в дію гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітря робочої зони і атмосферному повітрі населених місць», що призвело до неправильного розрахунку суми збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок діяльності без отримання відповідного дозволу.

Також відповідач наполягав про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За період з 24.07.2001 р. по 30.05.2013 р. (12 років) державний орган влади, що здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (державна екологічна інспекція) мав можливість здійснити 12 планових перевірок і довідатися про порушення вимог законодавства щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Таким чином, відповідач заявляв про пропуск позовної давності 3 роки до вимоги про стягнення збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2011 р. Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України сплив повної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних природному середовищу, та за наявності взаємосуперечливих розрахунків господарським судом згідно з вимогами ст.41 ГПК України призначено судову екологічну експертизу.

В судовому засіданні 04.11.2015 р. позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просив стягнути 682 059 грн. 47 коп. шкоди, нарахованої за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р., оскільки при первісному розрахунку виконавцем невірно було застосовано ГДК метилмеркаптану. До заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем додано відповідний розрахунок розміру збитків та пояснення. Прокурор підтримав заявлене позивачем клопотання.

Спор господарським судом розглянутий з урахуванням уточнених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015року у справі № 908/1087/15-г (суддя Попова І.А.) позовна заява задоволена частково.

Стягнуто з ТОВ «Татіс» на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Мирненської сільської ради 143 592 (сто сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн.40 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря. У задоволенні іншої частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що відповідно до п.3.11 Методики розрахунку розміру збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.20008р. № 639, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається саме з моменту виявлення порушення. Порушення виявлено 30.05.2013р. та усунуте 05.03.2014р.

Саме за цей період і здійснено стягнення. При цьому суд виходив з того, що збитки визначені саме за розрахунковим методом.

Заступником прокурора Запорізької області подана апеляційна скарга, у якій заявник просить скасувати рішення господарського суду у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування скарги прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, згідно з позовом збитки в розмірі 682 059,47 грн. визначені за період з 01.02.2009 року по 04.03.2014 року. Проте, суд, керуючись лише висновком експерта, неправомірно зазначив, що розрахунок шкоди можливий лише за період з моменту здійснення перевірки і до моменту усунення порушень, не звернувши уваги та не давши оцінки доводам прокурора і позивача (за основу взятий розрахунок за період з 30.05.3013р. (дата перевірки) по 04.03.2014р.(дата отримання ТОВ «Татіс» відповідного дозволу).

Позивач у відзиві на скаргу підтримав позицію прокурора.

У відзиві на скаргу відповідач, не погоджуючись з рішенням суду про стягнення з нього коштів та розподілом судових витрат, тим не менш просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга переглядається в межах, визначених ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора та представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс» на промислових майданчиках за адресою: Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 19 та 21. За результатами перевірки інспекцією складено відповідний Акт від 30.05.2015 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Татіс» здійснює діяльність з відгодівлі та утримання курей-несучок та експлуатує технологічне устаткування, яке являється джерелами утворення забруднюючих речовин та пов'язане з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди. При цьому, товариством не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій на підставі Протоколу № 002060 від 30.05.2013 р. про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000207/01/07 від 30.05.2013 р. про накладення адміністративного стягнення в сумі 136 грн. на директора ТОВ «Татіс» ОСОБА_8 за порушення ст.ст. 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

06 червня 2013 р. Інспекцією внесено відповідачу Припис про усунення виявлених недоліків, який прийнято до виконання директором ТОВ «Татіс».

Як встановлено господарським судом, 05.03.2014 р. Департаментом екології та природних ресурсі Запорізької ОДА товариству «Татіс» видано дозвіл № 2323893001-83 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії якого 5 років з 05.03.2014 р. по 04.03.2019 р.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції з позовом до ТОВ «Татіс» про стягнення збитків, завданих відповідачем внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу.

Предметом даного спору є стягнення збитків, нарахованих за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р. в розмірі 682 059 грн. 47 коп., заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку з відсутністю у відповідача дозвільної документації на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 Закону «Про охорону атмосферного повітря» передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону встановлені вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Приписами статей 33, 34 вищевказаного Закону передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 68,69 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені ст. 1166 ЦК України, застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Розглядаючи спор, господарський суд правомірно виходив з того, що у випадках порушення зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» та "Про охорону атмосферного повітря" наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 затверджено Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно п. 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Як встановлено, відповідач в процесі господарської діяльності здійснював викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без відповідного дозволу на викиди на час перевірки контролюючим органом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина.

Таким чином, діяльність відповідача, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є протиправною. По-друге, закон визначає наслідком такої діяльності (без дозволу) спричинення шкоди (збитків) державі. Тобто, доведенню підлягає лише факт діяльності без відповідного дозволу.

По-третє, вина є умовою відповідальності за правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, посилання відповідача при розгляду спору у суді першої інстанції на неможливість отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не спростовують встановлений перевіркою факт наявності в діях відповідача протиправної поведінки та не можуть бути підставою звільнення від відповідальності за допущені відповідачем порушення. Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Як встановлено, відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» без відповідного на те дозволу спричинив державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок), під якою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Отже, шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без відповідного на те дозволу.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, спричинив забруднення атмосферного повітря, господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем завдано збитки державі.

В той же час, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

У визначенні збитків господарський суд виходив з положень ст.22 ЦК України, ст.225 ГК. Частиною шостою ст.225 ГК України передбачена розробка Кабінетом Міністрів України методик визначення розміру збитків у сферах господарювання.

У сфері охорони атмосферного повітря підлягає застосуванню Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики).

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (пункт 2.7.1 Методики).

З метою встановлення дійсності розрахунку заявленого до стягнення розміру збитків з урахуванням розбіжностей, викладених сторонами щодо застосування певних показників при здійсненні розрахунку, судом призначена судова екологічна експертиза, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз (м. Київ). На вирішення експерта поставлено наступне питання: чи підтверджується нормативно та документально загальний розрахунок розміру збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р., заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс»?

За результатами проведення судової екологічної експертизи складено висновок № 8288 від 11.09.2015 р.

Відповідно до висновку експертизи розрахунок заявлених до стягнення збитків завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р. не підтверджується, внаслідок того, що розрахунок виконано з порушенням вимог нормативних документів, а саме Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.02.2008 р.: в частині визначення періоду наднормативного викиду порушено вимоги розділу 3.11; Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць ДСП 201-97, затв. наказом МОЗ № 201 від 09.07.1997 р.: в частині застосування величини ГДК метилмеркаптану. Загальна сума відшкодування збитків, завданих державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферу, розрахована експертом згідно вимог нормативних документів на основі додаткових матеріалів, долучених до справи, і становить 143 592 грн. 40 коп.

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

При розгляді спору, господарським судом прийнятий до уваги висновок проведеної у даній справі судової експертизи з урахуванням правової оцінки експерта у справі, що не входить до його компетенції (визначення періоду, за який необхідно здійснити відшкодування збитків) - т.4, а.с.22-45.

Не давши критичної оцінки висновку експерту, господарський суд прийшов і до помилкового висновку щодо періоду, за який необхідно провести стягнення.

Дійсно, згідно пункту 3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Але при цьому, господарський суд не врахував, що вищевказана Методика містить 2 способу обчислення збитків - інструментально-лабораторний та розрахунковий.

Відповідно до пункту 3.6. Методики № 639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11. Методики № 639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в пункт 3.6. Методики № 639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), судова колегія відхиляє твердження відповідача про неправомірність розрахунку розмірів відшкодування збитків, заявлених до стягнення.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області, якою враховано дані щодо обсягів викидів, розраховані на основі даних самого відповідача.

Розрахунковий метод використаний і експертом.

Помилковість висновку господарського суду з цього приводу також випливає з приписів пункту 3.7. Методики № 639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу самі лише посилання відповідача щодо необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу роботи джерела викиду, а не за період з 01.02.2009 по дату усунення порушення.

Відтак, Державна екологічна інспекція цілком обґрунтовано застосувала розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу. До того ж, в обґрунтування помилкового застосування розрахункового методу визначення розміру шкоди, завданої державі, відповідач не надав контррозрахунок збитків.

Таким чином на підставі правової оцінки сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення наднормативних викидів забруднюючих речовин в період з 01.02.2009 по 04.03.2014р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 682 059 грн. 47 коп.

Що стосується строку позовної давності, то його перебіг починається з моменту виявлення порушення.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, а апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області частковому задоволенню..

При розгляді скарги судова колегія враховує і практику Вищого господарського суду України з аналогічних справ ( № 910/20271/13 від 15.07.2014 року, № 921/111/14-г/9 від 17.09.2014р. та інш.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 101-103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015року у справі № 908/1087/15-г скасувати частково.

Резолютивні частину рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2015року у справі № 908/1087/15-г викласти у наступній редакції.

«Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс» (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21, ЄДРПОУ 31575227) на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Мирненської сільської ради (р/р 33119331700220, код ЄДРПОУ 38025629, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач Управління Державної казначейської служби України у Оріхівському районі Запорізької області, стягувач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України,72-А, код ЄДРПОУ 38025388) суму 682 059 (шістсот вісімдесят дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 47 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зарахувати вказану суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевим бюджетами».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс» (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21, ЄДРПОУ 31575227) в доход Державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), МФО 813015, Код ЄДРПОУ: 38025409, № рахунку 31215206783007) 13641,18 (тринадцять тисяч шістсот сорок одна гривня) грн. 18 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татіс» (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21, ЄДРПОУ 31575227) на користь Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул.. Матросова,29а ЄДРПОУ: 02909973) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 15005,31 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ять гривень) 31 коп.

Накази видати господарському суду Запорізької області.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя: О.Л. Агапов

Судді: С.А. Малашкевич

Е.В. Сгара

Надруковано 6 прим:1-позивачу,1-відповідачу,1-прокурору, 1-у справу,1-ДАГС,1-ГСЗО