Постанова № 55696306, 01.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р. Справа№ 910/24736/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Шевченка Е.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Пономаренко С.М. за дов. б/н від 12.11.2015 р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-

страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.09.2015 року

у справі № 910/24736/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія

"Мир"

до Приватного акціонерного товариства "Просто-

страхування"

про стягнення 25 500,00 грн. страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 25 500,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 в позові було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 910/24736/14 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" суму страхового відшкодування за спричинений збиток у розмірі 25 500,00 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за подання позову та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 виправлено описку, допущену при виготовленні постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 910/24736/14, та виправлено найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015року у справі № 910/24736/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 17.03.2015 р. та рішення Господарського міста Києва від 05.12.2014 р. у справі № 910/24736/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 року у справі № 910/24736/14 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" суму страхового відшкодування за спричинений збиток у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. за подання позову та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 року у справі № 910/24736/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" - відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 року у справ № 910/24736/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Новіков М.М..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 р. у справі № 910/24736/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Тищенко А.І. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" прийнято до провадження та призначено на 14.12.2015 р.

07.12.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 910/24736/14.

14.12.2015 року суддею Тищенко А.І. заявлено самовідвід у розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 року у справ № 910/24736/14 у зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 було скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги було задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" суму страхового відшкодування за спричинений збиток у розмірі 25 500,00 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за подання позову та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року у справі № 910/24736/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 17.03.2015 р. та рішення Господарського міста Києва від 05.12.2014 р. у справі № 910/24736/14 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. у справі № 910/24736/14 заяву судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. про самовідвід задоволено, відкладено розгляд справи на 01.02.2016р..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 910/24736/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2015 року у справі № 910/24736/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Мир", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир", (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО, яким передбачено страхування транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 4.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО від 07.04.2006 договір страхування набирає чинності з 07.04.2006 і діє до 06.04.2007.

05.08.2006 на автодорозі Київ-Десна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хюндай-Матрікс д.н.з. НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_4, та під його керуванням та автомобіля Міцубісі-Паджеро д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5, що призвело до загибелі людей та значних пошкоджень автомобілів.

Згідно висновку № 885 експертного автотоварознавчого дослідження від 05.12.2006р., складеного судовим експертом ОСОБА_6 (свідоцтво судового експерта № 953 від 22.12.2005; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2915 від 28.08.2002; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3340/05 від 28.04.2005), матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1 становить 162960 грн. 00 коп.

Згідно зі страховими актами № 73/07 від 09.07.2007 та № 125-1/06 від 31.10.2006 складеними позивачами, розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО від 07.04.2006 складає 100000 грн. 00 коп., на підставі якого позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 100000 грн. 00 коп. страхувальнику, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.07.2007 на суму 50000 грн. 00 коп., від 15.09.2006 на суму 25000 грн. 00 коп. та від 14.09.2006 на суму 25000 грн. 00 коп.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 1-29/13 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.03.2014р. вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року у справі № 1-29/13 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_4, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 25 500 грн. 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" з заявою на страхове відшкодування вих. № 347 від 08.10.2014, в якій просив сплатити грошові кошти в розмірі 25 000 грн. 00 коп. (страхове відшкодування) на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Листом вих. № 04-5699 від 15.10.2014 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні виплати страхового відшкодування зважаючи на сплив строку позовної давності.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 910/24736/14 від 05.12.2014 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/2473614/14 від 17.03.2015 р. та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.07.2015 р. зазначив, що відмовляючи у позові у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, місцевий господарський суд, не застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 1188 Цивільного кодексу України щодо підстав відповідальності при взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, дійшов помилкового висновку про те, що на позивача не покладений обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. За наявності в матеріалах справи відомостей про розгляд до 2013 року судом кримінальної справи за наслідками ДТП місцевий господарський суд не надав правової оцінки вказаній обставині з точки зору її поважності при вирішенні питання про сплив позовної давності, а тому дійшов передчасного висновку про недоведеність поважних причин пропуску позовної давності. В свою чергу суд апеляційної інстанції, залишивши поза увагою передбачені ст. 1188 Цивільного кодексу України підстави відповідальності при взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки та без належного дослідження і надання правової оцінки обставинам, встановленим у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 щодо порушення ПДР водієм ОСОБА_3, дійшов передчасного висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_4, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_4, власнику автотранспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як передбачено ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 25500 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що позивач набув право на отримання страхового відшкодування від відповідача в розмірі 25 500,00 грн. 00 коп.

Крім того, відповідачем було заявлено в суді першої інстанції про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України при розгляді справи № 910/177/14/3-9гс15 від 25.02.2015 р., за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, в саме від дня виплати страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем постраждалій особі було виплачено страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.07.2007 р. на суму 50 000,00 грн., від 15.09.2006 р на суму 25 000,00 грн. та від 14.09.2006 р. на суму 25 000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплинув 10.07.2010 р.

Частинами 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідна правова позиція щодо застосування ст. 267 Цивільного кодексу України наведена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі 3-14гс14.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах,а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, в силу вимог статті 1188 Цивільного кодексу України, у випадку завдання шкоди, внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, крім встановлення факту завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, необхідно встановити винну особу або ступінь вини кожного в залежності від обставин ДТП, що, в свою чергу, є передумовою покладання на особу обов'язку з відшкодування шкоди.

При цьому судом зазначається, що належним доказом, який би встановлював протиправність поведінки водія, а саме порушення ним Правил дорожнього руху, а відтак і наявність вини останнього у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, є постанова відповідного органу (посадової особи), прийнята за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення або вирок суду у кримінальній справі.

Колегія суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що до набрання вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 1-29/13, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП та завданні шкоди, законної сили, даний спір не міг бути вирішений по суті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що причини пропущення позовної давності є поважними та в силу вимог ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає причини пропущення позовної давності поважними та в силу вимог ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України вважає за доцільне захистити порушені права позивача шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" 25 500,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2015р. у справі № 910/24736/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2015р. у справі № 910/24736/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/24736/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Е.О. Шевченко