Рішення № 55696000, 09.02.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 лютого 2016 р. Справа № 918/1361/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Підприємець)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (надалі - Товариство)

про визнання припиненим договору іпотеки від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованого за № 930, а також зняття встановленої у цій угоді заборони відчуження нерухомого майна позивача.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 31 березня 2015 року № б/н;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2015 року Позивач - Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Товариства, в якій просив суд визнати припиненим договір іпотеки від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованого за № 930, а також зняти накладену цією угодою заборону відчуження нерухомого майна позивача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 грудня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1361/15, розгляд якої призначено на 22 грудня 2015 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2015 року розгляд даної справи відкладено на 12 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 12 січня 2016 року розгляд справи відкладено на 26 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2016 року строк розгляду спору у справі № 918/1361/15 було продовжено на 15 днів.

Крім того, ухвалою суду від 26 січня 2016 року розгляд справи відкладено на 9 лютого 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 9 лютого 2016 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35431, Рівненська область, Гощанський район, село Бабин, вулиця Заводська, будинок 1. Факт отримання Товариством вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 35, 62, 67).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Підприємцем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року у справі № 918/296/15 за позовом Товариства до Підприємця, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватна агропромислова фірма "Брошукова", про стягнення за спірним договором іпотеки в сумі 7 068 561 грн. 64 коп. вимоги Товариства задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості Приватної агропромислової фірми "Брошукова" перед Товариством за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1 в сумі 3 674 708 грн. 33 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1, а саме: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв.; будівлю автовагової, позначену на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.; будівлю свинарника, позначену па плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м. кв.; будівлю гноєсховища, позначену на плані земельної ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв.; будівлю пожежного посту, позначену на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв.; будівлю рампи прийому та відгрузки свиней, позначену на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв.; будівлю трансформаторної, позначену на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною площею 48,2 м. кв.; будівлю котельні, позначену на плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв.; будівлю складу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою „Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.; будівлю водонапірної башні, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв., що належать Підприємцю на праві власності. Встановлено спосіб реалізації вищезазначеного предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною в сумі 5 415 400 грн. 00 коп. Водночас у задоволенні решти позовних вимог Товариства було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 червня 2015 року у даній справі наведене рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, задоволення вимог Товариства про звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно Підприємця і встановлення способу його реалізації, було скасовано та прийнято у цій частині нове рішення про відмову в позові. У той же час рішення господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року про відмову в решті вимог Товариства до Підприємця судом апеляційної інстанції було залишено без змін.

Вказане рішення Рівненського апеляційного господарського суду на час розгляду даної справи набрало законної сили.

Зазначеним рішенням було встановлено, що 18 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (далі - Банк) та Приватною агропромисловою фірмою "Брошукова" (далі - Фірма) укладено кредитний договір № 1803-1.

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору Банк надає Фірмі кредит у вигляді відкритої відкличної поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби для поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів з максимальним лімітом лінії у розмірі 3 500 000 грн. 00 коп. на умовах, визначених цим кредитним договором, із сплатою 17% річних.

Пунктом 1.3 Кредитного договору визначено, що сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок Фірми або інший, вказаний у платіжному дорученні, за погодженням з Банком.

За пунктом 1.2 Кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 18 березня 2011 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) Фірмою будь-якої з умов цієї угоди - до першої письмової вимоги Банку.

Відповідно до підпунктів 3.2.1-3.2.2 пункту 3.2 Кредитного договору Фірма зобов'язалася забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов Кредитного договору; здійснити повне погашення кредиту не пізніше ніж 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) Фірмою будь-якої з умов Кредитного договору - до першої письмової вимоги Банку.

Згідно з підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору Фірма зобов'язалася: також сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 17 % річних щомісяця, за період з 1 по 15 число поточного місяця - останнього робочого дня перед 16 числом місяця, за період з 16 числа поточного місяця до кінця місяця - останнього робочого дня поточного місяця включно.

Даним рішенням також було встановлено, що Банком було надано Фірмі кредитні кошти в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Фірми за даним Кредитним договором, 18 березня 2008 року між банком та Підприємцем було укладено іпотечний договір № 1803-1, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрований за № 930 (а.с. 15-17).

Згідно пункту 1.1 Іпотечного договору у порядку та на умовах, визначених Іпотечним договором, Підприємець передає нерухоме майно, визначене в розділі 3 Іпотечного договору, в іпотеку Банку для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором та додатковими до нього договорами, укладених між Банком та Фірмою.

Зі змісту пунктів 3.2-3.3 Іпотечного договору вбачається, що предмет іпотеки знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, село Симонів, вулиця Осередок, 36. Характеристика та ознаки предмета іпотеки: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв.; будівля автовагової, позначена на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.; будівля свинарника, позначена па плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м. кв.; будівля гноєсховища, позначена на плані земельної ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв.; будівля пожежного посту, позначена на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв.; будівля рампи прийому та відгрузки свиней, позначена на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв.; будівля трансформаторної, позначена на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною площею 48,2 м. кв.; будівля котельні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв.; будівля складу, столярного цеху, позначена на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.; будівля водонапірної башні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв.

У відповідності до пункту 6.6 Іпотечного договору у разі порушення Фірмою (Підприємцем) будь-якої умови договору, додаткових до нього договорів та/або умов Іпотечного договору, Банк надсилає Підприємцю та Фірмі письмову вимогу про усунення порушення. У цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога Банку залишається без задоволення, Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Вищенаведеним судовим рішенням також було встановлено, що у 2009 році Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фірми про стягнення грошових коштів, зокрема, за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101 за позовом Банку до Фірми про стягнення заборгованості в сумі 15 073262 грн. 18 коп. вимоги кредитодавця задоволено. Стягнуто з Фірми на користь Банку основний борг по кредиту в сумі 12 028 000 грн. 00 коп.; 333 346 грн. 08 коп. пені за кредитом; 656 400 грн. 75 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 30 % від простроченої суми кредиту; 795 440 грн. 67 коп. суми відсотків до погашення; 38 229 грн. 42 коп. пені за відсотки; 67 385 грн. 06 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 % річних від простроченої суми відсотків; 238 632 грн. 21 коп. штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми відсотків.

На виконання вказаного судового рішення місцевим господарським судом 3 серпня 2009 року було видано відповідний наказ.

Постановою Державної виконавчої служби України від 26 жовтня 2009 року ВП № 15645683 відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного виконавчого документа.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 червня 2015 року у справі 918/296/14 також встановлено, що 24 грудня 2009 року між Банком та Товариством (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Банк передав належне йому право вимоги згідно з Кредитним договором (основний договір), укладеним між Банком та Фірмою, а Товариство прийняло право вимоги, належне Банку за вказаним Кредитним договором.

У відповідності до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги до Товариства переходять права Банку за Кредитним договором в обсязі і на умовах, які існують на дату підписання цього договору (право вимагати повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп., сплати відсотків за користування кредитором, сплати неустойки тощо), окрім права вимагати сплати відсотків за користування кредитом по 23 грудня 2009 року включно у сумі 562 041 грн. 69 коп. та штрафних санкцій, нарахованих на такі відсотки; право вимагати від Фірми сплати відсотків за користування кредитом по 23 грудня 2009 року включно у сумі 562 041 грн. 69 коп. та штрафні санкції, нараховані на такі відсотки, залишається за Банком та не переходить до Товариства.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про відступлення права вимоги останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Пунктами 3.1.1-3.1.2 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що Банк зобов'язався відступити Товариству право вимоги згідно з умовами цього Договору з відступленням права за іпотечним договором, укладеним між Банком та Підприємцем; передати Товариству усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються згідно з Договором про відступлення права вимоги, у строк до 25 грудня 2009 року та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У той же час 17 лютого 2014 року між Банком та Товариством також було укладено договір про відступлення прав за спірним Іпотечним договором.

За умовами пункту 1 Договору про відступлення прав за Іпотечним договором, відповідно до Іпотечного договору було забезпечено виконання зобов'язань Фірми перед Банком за Кредитним договором, на підставі якого Банком надано Фірмі кредитні кошти в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп., а Підприємцем взято на себе обов'язок по майновому забезпеченню виконання Фірмою обов'язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними з розрахунку 17 % річних.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги, Банком було передано Товариству належне йому право вимоги до Фірми за Кредитним договором, який укладений між Банком та Фірмою (пункт 2 Договору про відступлення прав за Іпотечним договором).

Відповідно до пункту 3 Договору про відступлення прав за Іпотечним договором Банк відступає право вимоги, а Товариство приймає це право на задоволення вимог Банку за рахунок майна, переданого Підприємцем в іпотеку на підставі Іпотечного договору.

Вищенаведеним судовим рішенням також було встановлено, що Товариство направило на адресу Фірми повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 25 грудня 2009 року № 122/1 та від 22 січня 2010 року № 13/01/10, яким повідомило Фірму, що до нового кредитора (Товариства) перейшло право вимоги щодо повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп. з 24 грудня 2009 року, сплати відсотків за користування кредитом, сплати неустойки тощо.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження - Банк на його правонаступника - Товариство в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 3 500 000 грн. 00 коп. основного боргу у виконавчому провадженні ВП № 15645683 по виконанню рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101, яке перебуває на виконанні Державної виконавчої служби України.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 3 листопада 2014 року було замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача (Банк) на його правонаступника - Товариство, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1 в сумі 3 500 000 грн. 00 коп. основного боргу у вищенаведеному виконавчому провадженні.

Рівненським апеляційним господарським судом у вищенаведеному рішенні також було встановлено, що банк неодноразово звертався як до Підприємця так і до Фірми з листами-вимогами щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, в яких зазначалося про необхідність негайного погашення суми заборгованості за кредитом. При цьому в даних вимогах було повідомлено, що у разі непогашення зазначеної заборгованості буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

Проте ні Фірма, ні Підприємець свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів згідно Кредитного договору не виконали.

Однак, матеріали даної справи містять довідку від 23 грудня 2010 року № 541, в якій Рівненська філія ПАТ "Західінкомбанк" повідомляє, що кредит, отриманий згідно кредитного договору від 18 березня 2008 року № 1803-1 Приватною агропромисловою фірмою "Брошукова" є погашений, тому РФ ПАТ "Західкомбанк" до поручителя згідно договору поруки від 18 березня 2008 року № 1803-2 претензій та вимог немає.

Водночас у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 2 червня 2015 року також було встановлено, що виникнення у Фірми обов'язку щодо дострокового повернення усієї суми кредиту встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101, яким достроково стягнуто з даної юридичної особи суму заборгованості за вищенаведеним Кредитним договором у розмірі 3 500 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд у даній постанові дійшов висновку, що єдиною достеменно відомою датою, яка може слугувати початковим моментом для обрахунку початку перебігу позовної давності за Кредитним договором (основним зобов'язанням), є дата прийняття рішення у справі № 19/101, тобто 14 липня 2009 року. Відтак, перебіг позовної давності за основним зобов'язанням (вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором) розпочався 15 липня 2009 року, та, відповідно, закінчився 15 липня 2012 року.

У той же час, як було зазначено вище, враховуючи звернення Товариства до суду після спливу строків позовної давності, а також зважаючи на подану Підприємцем заяву про застосування строку позовної давності, Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 2 червня 2015 року у справі № 918/296/14 дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства до Підприємця про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки у зв'язку із застосуванням до даних вимог строків позовної давності. Крім того, у даному рішенні було зазначено, що у зв'язку зі спливом позовної давності до основного зобов'язання (сплати кредитних коштів), також сплинув строк позовної давності й до зобов'язання застави (іпотека), яке за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) зобов'язанням та виступає способом забезпечення основного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 2 червня 2015 року у справі № 918/296/14, яка на час розгляду даної справи набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, у тому числі в даній справі, не можуть їм суперечити.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що наявність зазначеного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства до Підприємця у зв'язку з пропуском строків позовної давності, свідчить про припинення первісного зобов'язання.

Зi спливом позовної давностi до основної вимоги позовна давнiсть спливає i до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 Цивільного кодексу України ).

До вiдповiдних додаткових вимог належать, крiм зазначених у цiй нормi, порука i притримання, а також iншi види забезпечення виконання зобов'язань, якi можуть бути встановленi договором або законом (частина друга статтi 546 Цивільного кодексу України). Водночас до них не вiдносяться гарантiя, яка не залежить вiд основного зобов'язання.

Позовна давнiсть обчислюється окремо щодо основної i щодо кожної додаткової вимоги. Вiдтак можливий сплив позовної давностi щодо додаткової вимоги, тодi як за основною вимогою позовна давнiсть триватиме. Але якщо позовна давнiсть спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла i стосовно додаткової вимоги.

Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пунктах 5.2-5.3 своєї постанови від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Крім того, аналогічний висновок викладено у пункті 31 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5, де зазначено, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Вказаним судовим рішенням встановлено порушення прав Товариства на отримання кредитних коштів, встановлено суму заборгованості, а також встановлено те, що строки позовної давності по основному зобов'язанню минули.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій , а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 17 Закону іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що похідне зобов'язання позивача перед відповідачем у вигляді іпотеки за Іпотечним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованим за № 930, також підлягає припиненню.

У відповідності до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що спірне зобов'язання щодо поручительства за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1 перед Товариством як новим кредитором є припиненим, тому відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна позивача, переданого в іпотеку за Іпотечним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованим за № 930.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання припиненим вищезазначеного Іпотечного договору від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованого за № 930, укладеного між Банком та позивачем, є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також у своїй позовній заяві Підприємець просив суд зняти накладену вищезазначеною угодою заборону на відчуження належного йому нерухомого майна.

Зі змісту Іпотечного договору від 18 березня 2008 року № 1803-1, вбачається, що при його посвідченні приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. було накладено заборону на відчуження зазначених у даній угоді об'єктів нерухомості, зареєстровану за № 931 (а.с. 15-17).

Як зазначалося вище, оскільки зобов'язання щодо поручительства за Фірму за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1 перед Товариством як новим кредитором є припиненим, тому відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна позивача, переданого в іпотеку за Іпотечним договором від 18 березня 2008 року № 1803-1, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованим за № 930.

Тобто, разом з припиненням договору іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Відповідно до статті 17 Закону відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Одночасно з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної підчас посвідчення нотаріального договору.

Таким чином, дві вимоги Підприємця (визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборони) є взаємопов'язаними та такими, що витікають одна з одної і не потребують встановлення додаткових зобов'язань для будь-якої із сторін чи третім особам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 9 грудня 2014 року у справі № 910/14754/14.

Відповідно до пункту 71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок) державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Згідно з пунктом 63 Порядку під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", - державний виконавець.

Приписами частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру (пункт 24). Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу (пункт 25).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна Підприємця, накладеної приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. у зв'язку з укладанням договору іпотеки від 18 березня 2008 року № 1803-1, та вилучення вказаного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є правомірною та обґрунтованою, а тому також підлягає задоволенню.

Відтак, позовні вимоги Підприємця є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати припиненим договір іпотеки від 18 березня 2008 року № 1803-1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрований за № 930.

3. Зняти заборону відчуження нерухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. за № 931 у зв'язку з укладанням договору іпотеки від 18 березня 2008 року № 1803-1, та вилучити вказаний запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (35431, Рівненська область, Гощанський район, село Бабин, вулиця Заводська, будинок 1, ідентифікаційний код: 34438102) на користь фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "11" лютого 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.