Рішення № 55695936, 05.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2016 р.Справа № 916/4434/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Ельчибекян І.М. ( довіреність № 21/17-1 від 04.01.16р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення 8 918,01грн.,

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 02.11.2015р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення 8 918,01грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2015 р. було порушено провадження у справі № 916/4434/15 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.11.2015р. представником відповідача був наданий у судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому просить суд в позові відмовити.

14.12.2015р. у судовому засіданні представником відповідача було надане клопотання (вх. № 2-6868/15 від 14.12.2015р.) про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015р. було продовжено строк розгляду справи № 916/4434/15 на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України.

11.01.2016р. представником позивача були надані додаткові пояснення по справі, в якому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі розпорядження. керівника апарату господарського суду Одеської області №24 від 11.01.2016р., відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Гуляк Г.І. з 11.01.2016р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 4.2. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 19.11.2015р. №17-16/2015) призначено повторний автоматичний розподіл та вказану справу передано на розгляду судді Зайцева Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2016р. справу №916/4434/15 було прийнято до свого провадження суддею Зайцевим Ю.О.

У судовому засіданні 05.02.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.01.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-420-ПР (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 3 500,000 тис. куб. м. (три мільйони п'ятсот тисяч кубічних метрів), у тому числі по місцях кварталів…

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на природний газ установлюється НКРЕ.

За приписами п.п. 6.1., 6.3. Договору, Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Відповідно до п.п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та Договором.

За приписами п.11. Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими було змінено об'єми поставок газу та ціну.

На виконання вказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 404 608,28 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов Договору, зобов'язання належним чином не виконав та прострочив оплату за поставлений природний газ.

У зв'язку із цим позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" суми інфляційних витрат у розмірі 7 687,56 грн. та 3% річних у розмірі 1 230,45 грн.

В судовому засіданні 16.01.2015 р. представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до якого, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-420-ПР (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 404 608 грн. 28 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2014р. на суму 404 608 грн. 28 коп.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі..

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач повинен був оплатити природний газ поставлений: у вересні 2014р. - до 20 жовтня 2014р. Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 404 608 грн. 28 коп. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором підряду та встановлено їх належний розмір: 7 687,56 грн. - інфляційних витрат та 1 163,94 грн. - 3% річних.

Таким чином враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 7 687,56 грн. - інфляційних витрат та 1 163,94 грн. - 3% річних.

Щодо викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Проаналізувавши клопотання відповідача про застосування спеціальних строків позовної давності законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення 8 918,01грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати у сумі - 7 687 /сім тисяч шістсот вісімдесят сім/ грн. 56 коп., 3 % річних у сумі 1 163 /одна тисяча сто шістдесят три/грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 208 /одна тисяча двісті вісім/грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 10 лютого 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев