Ухвала суду № 55695887, 08.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.02.2016Справа № 910/9406/15

За скаргою Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс»

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 р. у справі № 910/9406/15

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс»

про стягнення 6 703 810, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Морозов В.Ю. за посвідченням № 034624 від 23.07.2015 р.;

від позивача: Глущенко Д.В. за довіреністю № 050/05-10957 від 14.12.2015 р.;

від відповідача: (скаржника): не з'явився;

від ВДВС: Григорян О.Г. за довіреністю б/н від 04.12.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015 р. у справі № 910/9406/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 р., позовні вимоги задоволені частково; вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс» (03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 37/1, корпус Б, код ЄДРПОУ 21640076) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів - 24170000) заборгованість у розмірі 5 911 780 (п'ять мільйонів дев'ятсот одинадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.; в іншій частині позову відмовлено; вирішено стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 634 (вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 13 коп.; вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс» (03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 37/1, корпус Б, код ЄДРПОУ 21640076) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 445 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 87 коп.

28.09.2015 р. господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України були видані відповідні накази.

09.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої він просив визнати недійсною та скасувати постанову по арешт коштів боржника ВП № 49106920 від 26.11.2015 р. на суму 6 502 958, 00 грн.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець неправомірно наклав арешт на рахунок, який використовується для виплати заробітної плати та крім того, на більшу суму, ніж боржник не зміг виконати в добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2015 р. розгляд скарги було призначено на 19.01.2016 р.

У судовому засіданні 19.01.2016 р. представником позивача (стягувача) були подані письмові пояснення, в яких він просить відмовити в задоволенні скарги відповідача (боржника).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2016 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 01.02.2016 р.

27.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ВДВС подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові заперечення на скаргу, в яких зазначається, що боржник не повідомив державного виконавця про те, що на рахунку, відкритому в ПАТ КБ «Приватбанк», знаходяться кошти по захищених статтях видатків.

01.02.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані письмові пояснення щодо поданої скарги, в яких зазначається, що боржник не надав доказів того, що рахунок № 26001060359470 є рахунком із спеціальним режимом використання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. розгляд скарги було відкладено на 08.02.2016 р.

У судове засідання 08.02.2016 р. представник скаржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу відповідача (боржника) на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 р. у справі № 910/9406/15, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги про визнання недійсною та скасування постанови по арешт коштів боржника ВП № 49106920 від 26.11.2015 р. на суму 6 502 958, 00 грн.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 49106920, 22.10.2015 р. позивач (стягувач) звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/9406/15.

При цьому, у вказаній заяві було викладено клопотання про накладення арешту на майно боржника й оголошення заборони на його відчуження.

26.10.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49106920 та встановлено строк боржнику для добровільного виконання в сім днів з моменту винесення постанови.

Того ж дня, 26.10.2015 р. державний виконавець отримав інформацію про відкриті боржником в банківських установах рахунки.

03.11.2015 р. державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 591 178, 00 грн.

Також, 03.11.2015 р. державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: № 2542200990592 в ПАТ «КБ «Хрещатик», МФО 300670; № 2600106359470 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, у межах суми 6 502 958, 00 грн.

16.11.2015 р. боржник звернувся до державного виконавця з клопотанням про відстрочення виконання рішення, при цьому, вказуючи на часткове виконання рішення на суму 1 150 000, 00 грн.

25.11.2015 р. державному виконавцю від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов лист, в якому повідомлялось про неможливість виконання постанови про арешт коштів боржника від 03.11.2015 р., оскільки вона складена не у відповідності до встановлених вимог.

26.11.2015 р. державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку № 2600106359470 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, у межах суми 6 502 958, 00 грн.

25.12.2015 р. державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Також, 25.12.2015 р. державний виконавець виніс постанову про внесення змін до постанови про стягнення виконавчого збору.

26.01.2016 р. державний виконавець виніс постанову про внесення змін до постанов про арешт коштів боржника від 03.11.2015 р. та 26.11.2015 р., а саме: визначено, що на підставі рішення суду та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.11.2015 р. № 49106920 накласти арешт на кошти, що містяться на рахунку банківської установи 305299, рахунок 26001060359470 (UAH), відкритий боржником в ПАТ КБ «Приватбанк», та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що знаходяться на захищених статтях видатків та на які не може бути звернуто стягнення при виконанні даного виконавчого документа, що належить боржнику у межах суми 4 582 957, 46 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначалось вище, державний виконавець постановою від 26.11.2015 р. наклав арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунку 26001060359470 (UAH), який відкритий боржником в ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно з поясненнями скаржника, вказаний рахунок використовується в тому числі для виплати заробітної плати.

Згідно із ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України в постанові від 16.04.2014 р. у справі № 915/321/13-г, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, тобто держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

В даному випадку, шляхом винесення постанови від 26.01.2016 р. про внесення змін до постанов про арешт коштів боржника від 03.11.2015 р. та 26.11.2015 р., державним виконавцем було усунуто обставини, які стали підставою для подання скаржником даної скарги.

Згідно з п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання недійсною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.11.2015 р., подана боржником до суду скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Боїнський комплекс» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 р. у справі № 910/9406/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака