Ухвала суду № 55695754, 08.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.02.2016 Справа № 19/61-10Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А., секретаря судового засідання Олтушевської І.О., розглянувши матеріали справи № 19/61-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана",

за участю представників сторін:

від кредиторів: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Герман І.В.

ПАТ "Креді Агріколь Банк" - Змієвський О.А.

представник ліквідатора: Мельник Л.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 24.06.2010 року у справі № 19/61-10 боржника ТОВ "Катана" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

06.02.2015р. до господарського суду Сумської області звернувся ліквідатор в межах справи про банкрутство ТОВ "Катана" з заявою № 02-01/30 від 05.02.2015р. до ТОВ "СК-ОФІС ЦЕНТР" (код 38137059), ТОВ "Арпі 2012" (код 38244303), треті особи: ТОВ "СТІ-Послуги" (код 36234483), ТОВ "СК-Центр-Нерухомості" (код 36898532), ОСОБА_8 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 АДРЕСА_2) про визнання недійсним рішення засновників ТОВ "СТІ-Послуги" в частині збільшення розміру статутного (складеного) капіталу до 1983660, 00 грн. за рахунок внеску ТОВ "Катана" нерухомого майна до статутного капіталу, а саме: нежитлове приміщення площею - 1860 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, що належить на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2004р. та рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2008р. у справі № 17/409-08, оформленого Протоколом № 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Послуги" (ід. код 36234483) від 17 квітня 2009 року; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Катана" право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арпі 2012" (код ЄДРПОУ 38244303) на користь ТОВ "Катана" 5/100 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3; витребувати у ТОВ "СК-Офіс-Центр" (код 38137059) на користь ТОВ "Катана" 95/100 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

Зазначена заява ухвалою суду від 05.10.2015р. призначена до розгляду в судове засідання.

Представником ТОВ "СК-ОФІС ЦЕНТР", ТОВ "Адамант -Нерухомість", ТОВ "СК-Центр-Нерухомості" подані до суду заперечення на заяву ліквідатора які залучені до матеріалів справи.

Кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подав відзив на заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна та просить суд задовольнити заяву ліквідатора ТОВ «Катана» в повному обсязі.

18.12.2015р. до суду ліквідатор подала заяву №02-01/287 від 15.12.2015р. в якій просить суд визнати недійсним рішення засновника ТОВ «Катана» щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «СТІ-Послуги» об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення площею - 1860 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, що належить на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2004р. та рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2008р. у справі № 17/409-08,вартістю 1920 000 грн., оформленого рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" (ід. код 36234483) від 17 квітня 2009 року; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Катана" право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант -Нерухомість" (40011, м. Суми, вул. Супруна, б. 15, код ЄДРПОУ 38602246) на користь ТОВ "Катана" нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників ліквідатора, сторін, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх вимог за заявою від 05.02.2015р. ліквідатор вказує наступне:

В ході ліквідаційної процедури у справі №19/61-10 про банкрутство ТОВ «Катана» було встановлено, що в результаті неправомірних дій боржника що передували відкриттю провадження у справі №19/61-10 про банкрутство ТОВ «Катана», банкрута було позбавлено права власності на нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, в результаті чого ТОВ «СТІ-Послуги», ТОВ «СК-Центр Нерухомості», ТОВ «СК-ОФІС ЦЕНТР», ОСОБА_8 та ОСОБА_2, ТОВ «Арпі 2012» почергово володіли вказаним майном неправомірно.

На підставі рішення господарського суду Сумської області від 23.06.2008 року у справі № 17/409-08 за ТОВ «Катана» в органах БТІ було зареєстровано право власності на даний об'єкт.

17.04.2009 року єдиним учасником ТОВ «Катана» ОСОБА_10 дане нежитлове приміщення було внесено до статутного капіталу ТОВ «СТІ-Послуги» - Протокол ТОВ «СТІ-Послуги» від 17.04.2009 року.

Ліквідатор вказує що 28.05.2009 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис № 8754263 про заборону відчужувати нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, 03.02.2010 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також внесено запис № 9481032 про заборону відчужувати вказану будівлю.

На підставі рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2009 року у справі № 16/302-09 ТОВ «СТІ -Послуги» було визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 1 383. 9 кв.м.

Згідно рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2010 року по справі № 16/302-09 нр в частині вимог про визнання за ТОВ «СТІ -Послуги» права власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 1883,9 кв. м. провадження у справі припинено.

Ліквідатор зазначає що ТОВ «СТІ -Послуги», без проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, було вжито дії, щодо подальшої його передачі, в той час, як даний об'єкт нерухомості належав на праві власності ТОВ «Катана» і в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано заборони на відчуження даного нерухомого майна.

16.02.2010 року учасниками ТОВ «Катана» і ТОВ «СТІ-Послуги» було створено ТОВ «СК-Центр Нерухомості», нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 було внесено ТОВ «СТІ -Послуги» до статутного капіталу новоствореного товариства.

На думку ліквідатора, внаслідок прийняття 13.09.2010 року у справі № 16/302-09 нр та 05.09.2011 року у справі № 2/104-10 но господарським судом Сумської області рішення, власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 залишилося ТОВ «Катана».

Ліквідатор вказує, що засновником ТОВ «Катана» ОСОБА_10 було переведено активи банкрута на інші підприємства, права ТОВ «Катана», як засновника даних підприємств переведені на ОСОБА_10, а кредиторів ТОВ «Катана» позбавлено можливості одержати погашення кредиторських вимог.

Посилаючись на викладене в заяві, норму ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 316, ст. 387, ст. 388, ст. 392 Цивільного кодексу України ліквідатор просить задовольнити заяву.

В заяві від 15.12.2015р. ліквідатор вказує, що 26.08.2014р. ТОВ "Арпі 2012" та ТОВ «СК-Офіс -Центр» виступили учасниками ТОВ «Адамант-Нерухомість», м. Суми з внеском до статутного капіталу нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3. Ліквідатор вказує, що при одержанні наданих документів представником ТОВ «СК-Офіс -Центр» встановлено, що першочергове рішення про передачу вищевказаного нерухомого майна прийнято та оформлено засновником ТОВ «Катана» 17.04.2009р., яке на думку ліквідатора підлягає скасуванню, а заява задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що заяви ліквідатора не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угоди боржника.

З огляду на положення ч. 10, 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" суд зазначає, що частиною 10 ст. 17 Закону про банкрутство не передбачено підстав для визнання ліквідатором недійсних угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом".

Положення ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" не можуть бути підставами для визнання недійсної спірної угоди у провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом є підстави для відмови від виконання договорів боржника.

Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі №14/5026/1311/2012.

Ліквідатор посилаючись, зокрема на положення ст. ст. 319, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України просить задовольнити заяви.

Відповідно до ст. 387, ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. справа №3-13гс 10.

З матеріалів справи встановлено, що нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_3 належить ТОВ «Адамант-Нерухомість», відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно і.н. 29085279 від 06.11.2014р. (а.с. 209 т. 8).

В поясненні представника ТОВ «СК -Центр Нерухомості», ТОВ «СК-Офіс-Центр», ТОВ «Адамант -Нерухомість» зазначено, що реалізація спірного майна з боку ТОВ «СК-Центр Нерухомості» відбувалась на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.2011 року, про що зазначено у нотаріально посвідченому договорі купівлі - продажу 7/100 часток від 26.12.2011 р. (а.с. 202-203 т. 8).

Після цього, ТОВ «СК-Центр Нерухомості» стало власником лише 93/100 частин спірного нерухомого майна від тієї частки « 1», яка у свій час належала ТОВ «Катана».

Згодом, ТОВ «СК-Центр Нерухомості» та гр. ОСОБА_2 уклали нотаріально - посвід чений договір про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, після чого припинилось їх право спільної часткової власності і частка 93/100 ТОВ «СК - Центр Нерухомос ті» стала часткою « 1» вже площею лише 1741 кв. м.

Потім, ТОВ «СК - Центр Нерухомості» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 28.04.2012 р. продало 1741 кв. м. покупцю ТОВ «СК - Офіс Центр», що підтверджується копією цього договору.

А вже потім, ТОВ «СК - Офіс Центр» 5/100 частин від 1741 в. м. продало ТОВ «Арпі 2012», а решту, спільно з ТОВ «Арпі 2012» внесло у статутний капітал ТОВ Адамант Нерухомість», яке 06.11.2014 р. отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 188-209 т. 8).

Представник ТОВ «СК-Центр Нерухомості», ТОВ "СК-Офіс-Центр", ТОВ "Адамант -Нерухомість" вказує що до даного часу не скасовані у встановленому законом порядку жодне з рішень учасників товариств, які передавали до статутних (складених) капіталів інших господарських товариств спірне майно, або договори купівлі-продажу цього нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 85-86 т. 7а) 28.05.2009р. внесено запис про заборону на спірне нерухоме майно, тобто після прийняття рішення засновником ТОВ «Катана».

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів.

В п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено що вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсним рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктивний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Окрім того, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено вирішення спору саме в межах справи про банкрутство за заявою ліквідатора про визнання недійсним рішення засновників товариства щодо збільшення розміру статутного капіталу за рахунок внеску боржником нерухомого майна. Також суд встановив, що рішення засновників ТОВ «СТІ-Послуги» приймалося 17.04.2009р. до порушення провадження у справі про банкрутство (10.06.2010р.).

Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство угода боржника, у тому числі та що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремими кредиторами чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Рішення засновників (учасників) товариства до перелічених угод не відноситься. Господарський суд вирішує у межах справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження у такій справі, однак до них не відноситься спір про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства щодо складу учасників та їх часток у статутному капіталі. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. у справі №К17/135-11.

Керуючись ст. 3-1, ст. 17, ст. 24, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (в редакції що діяла до 19.01.2013р.) ст. 4-1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяв №02-01/30 від 05.02.2015р, №02-01/287 від 15.12.2015р. поданих ліквідатором в межах справи №19/61-10 про банкрутство ТОВ «Катана» - відмовити.

2. Ухвалу надіслати ліквідатору, кредиторам, ТОВ "СК-ОФІС ЦЕНТР", ТОВ "Арпі 2012", ТОВ "СТІ-Послуги", ТОВ "СК-Центр-Нерухомості", ОСОБА_8, ОСОБА_2., ОСОБА_10, ТОВ «Адамант -Нерухомість».

Повний текст ухвали складено 11.02.2016р.

СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО