Рішення № 55695615, 03.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 911/5418/15

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/5418/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Арт», Тисменицький район, Івано-Франківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київоблторг», м. Васильків

про стягнення 115767,72 грн.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іва-Арт» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київоблторг» (далі-відповідач) про стягнення 115767,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 35 від 01.09.2014 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 67761,50 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 14253,80 грн. пені, 31897,02 грн. інфляційних втрат та 1855,40 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 22.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5418/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

31.12.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в порядку статті 74-1 ГПК України, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте у зв’язку із знаходженням судді Хритсенко О.О., в період з 11.01.2016 по 17.01.2016, на лікарняному, клопотання позивача розглянуто не було.

Ухвалою суду від 18.01.2016 розгляд справи, у зв’язку із неявкою в судове засідання повноважних представників сторін, було відкладено. Вимоги ухвали суду від 22.12.2015 сторони не виконали, витребувані документи, до суду не надіслали.

25.01.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло повторне клопотання, в порядку статті 74-1 ГПК України, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке судом задоволено, про що винесено ухвалу від 25.01.2016.

Проте, при розгляді справи в судовому засіданні 03.02.2015, у зв’язку із технічними несправностями в роботі, що унеможливило зазначений розгляд в режимі відеоконференції, зазначена проведена не була, а розгляд справи здійснювався на загальних підставах.

Представник позивача в судове засідання від 03.02.2016 не з’явився, проте 28.01.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли документи витребувані ухвалами суду від 22.12.2016 та від 18.01.2016.

Представник відповідача в судові засідання 18.01.2016 та 03.02.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 22.12.2015, 18.01.2016 щодо направлення їх копій відповідачу. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв’язку, зокрема, з посиланням на закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вимоги ухвал суду від 22.12.2015, 18.01.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 35, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.3 якого постачальник зобов’язується систематично поставляти та передавати у власність покупця певний товар, згідно з накладними, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець в свою чергу зобов’язується приймати такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених договором. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання представниками сторін видаткових накладних на відпуск окремих партій товару.

Умовами п. 2.9 договору, сторонами визначено осіб уповноважених на отримання товару від постачальника.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.2 договору, покупець оплачує поставлений товар за ціною, яка діяла на момент поставки та вказана у видаткових накладних на відпуск товару. Розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем у безготівковому та/або готівковому порядку при умові відтермування платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

Позивач, належним чином та в повному обсязі виконував взяті на себе, згідно з умовами договору зобов’язання, поставивши відповідачу товар на суму 104121,50 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 211 від 05.09.2014 на суму 25700,00 грн., № 259 від 09.10.2014 - 20058,50 грн., № 343 від 21.11.2014 - 58363,00 грн. Зазначені видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача.

Крім того, до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні № 8316 від 05.09.2014, № 9686 від 09.10.2014, № 11578 від 21.11.2014, які свідчать про поставку товару позивачем відповідачу.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 25700,00 грн., а також, згідно з зворотною накладною від покупця № 19 від 28.11.2014 повернуто позивачу товар на суму 10660,00 грн. Таким чином, вартість товару в сумі 67761,50 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 036 від 30.01.2015 та № 043 від 25.05.2015 в яких вимагав від відповідача сплатити вартість отриманого та неоплаченого товару в сумі 67761,50 грн.

Проте, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 18.01.2016 та 03.02.2016 не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати товару не надав, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 35 від 01.09.2014 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 67761,50 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 14253,80 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Проте, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені, судом встановлено, що за вірним арифметичним розрахунком проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 12005,72 грн., розрахована судом від сум заборгованості по кожній накладній окремо, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування, в межах заявленого позивачем періоду.

Також, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 1855,40 грн. 3 % річних та 31897,02 грн. інфляційних втрат, нараховані від сум заборгованості по кожній накладній окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат і з’ясував, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню у розмірі 1855,40 грн. Щодо стягнення інфляційних втрат, то за вірним розрахунком проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 30902,12 грн., розраховані судом з урахуванням, рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київоблторг» (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 190, код ЄДРПОУ 38581703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Арт» (77454, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Драгомирчани, вул. Миру, 66, код ЄДРПОУ 38141066) 67 761 (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 50 коп. заборгованості, 12 005 (дванадцять тисяч п’ять) грн. 72 коп. пені, 30 902 (тридцять тисяч дев’ятсот дві) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1 855 (одну тисячу вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 40 коп. 3 % річних та 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 87 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 11.02.2016

Суддя О.О. Христенко