Рішення № 55695511, 21.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016Справа №910/29078/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ-93"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

про розірвання договору оренди, виселення з приміщення та зобов'язання вчинити дії

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Соборук Ю.Ф. - представник, довіреність № 939 від 19.01.2015;

Від відповідача: Перетятько В.Є. - представник, довіреність б/н від 21.12.2015;

Від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про розірвання договору оренди від 30.12.09 р., виселення зі спірного приміщення та зобов'язання передати нежитлові приміщення за актом приймання - передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невчасне виконання орендарем зобов'язань за Договором оренди в частині сплати орендної плати та нарахованої за наслідками такого простроченням пені, у зв'язку з чим просить суд розірвати договір оренди від 30.12.09 р., виселити орендаря зі спірного приміщення та передати останнє за актом приймання - передачі орендодавцю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/29078/15 та призначено до розгляду на 03.12.2015. Також цією ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа".

Ухвалами господарського суду м. Києва від 03.12.2015 та 12.01.2016 розгляд справи № 910/29078/15 відкладався на 12.01.2016 та 21.01.2016 відповідно.

У судове засідання 03.12.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи в судове засідання 03.12.2015 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103036152811, 0103036152820.

У судові засідання 12.01.2015 та 21.01.2016 з'явились уповноважений представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник третьої особи у судові засідання 12.01.2016 та 21.01.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 12.01.2016 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036153710.

Докази вручення третій особі ухвали суду від 12.01.2016, яка направлялась на адресу третьої особи, яка зазначена в позовній заяві: Залізничне шосе, 57, м. Київ, 01103, станом на час проведення судового засідання 21.01.2016 відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103037001612, згідно якого вказане поштове відправлення вручене адресату за довіреністю 20.01.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.12.2015 через канцелярію суду представником позивача подані пояснення б/н від 01.12.2015, яку долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 03.12.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надсилалось на адресу відповідача повідомлення про одностороннє розірвання договору, оскільки отриманий останнім лист позивача № 1026 від 21.09.15 р. містив повідомлення про припинення договору оренди. Окрім того за твердженнями відповідача умови Договору оренди від 30.12.09 р. не містять таких підстав для розірвання договору як несплата пені, нарахованої за невчасну сплату орендних платежів. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Крім того відповідачем до початку судового засідання 03.12.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва подано клопотання б/н від 03.12.15 р. про зобов'язання позивача сплатити судовий збір або залишення позову без розгляду. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

За результатами розгляду вказаного клопотання в судовому засіданні 21.01.2016, з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів сплати позивачем судового збору в розмірі 3654,00 грн., а саме платіжних доручень № 3453 від 26.10.15 р. на суму 1218,00 грн. та № 3639 від 11.11.15 р. на суму 2436,00 грн., що відповідає кількості заявлених позивачем немайнових вимог, в задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.

До початку судового засідання 12.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 11.01.2016, в яких позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що наслідки застосування п.10.3 Договору щодо підстав одностороннього розірвання договору не обмежуються невиконанням розділу 5 договору, а стосуються також невиконання інших умов договору, які пов'язані з виконанням грошових зобов'язань, таких як сплата штрафних санкцій. Окрім того, позивач зазначає про повідомлення відповідача листом № 1031 від 05.10.15 р. про намір розірвати договір з підстав, передбачених п.10.3 Договору оренди та у спосіб, передбачений ст. 654 Цивільного кодексу України. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання б/н від 12.01.2016 про зупинення провадження у справі до вирішення Придніпровським районним судом м. Черкас пов'язаної з нею справи № 711/10792/15-ц про визнання правочину недійсним, яке долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.01.16 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.16 р. заперечив проти задоволення даного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи положення п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12, згідно якого з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє, отже, за висновками суду лише у разі визнання господарським судом у справі № 711/10792/15 договору оренди частини нежитлової будівлі від 30.12.2009 недійсним правовідносини між ТОВ "ПРОЛОГ-93" (орендодавцем), ТОВ "Фудмаркет" (орендарем) та ТОВ "Дніпро-Плаза" (продавець) будуть припинені на майбутнє. В той час в межах справи № 910/29078/15 права ТОВ "ПРОЛОГ-93" підлягають захисту, у разі доведення факту їх порушення, на момент звернення з позовом до господарського суду - 13.11.2015.

На підставі вище викладеного ухвалою суду від 12.01.2016 у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі № 910/29078/15 судом відмовлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 21.01.2016 сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки прокурору та сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2016 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2016 підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 30 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРМ Дніпро-Плаза» (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДМАРКЕТ» (відповідач у справі, орендар за договором) було укладено Договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. та зареєстрованим в реєстрі за №4645, згідно умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення - частину будівлі торгового центру, частину приміщень супермаркету з підвалом та технічним поверхом літ. А-ІІ, а саме приміщення підвалу загальною площею 1077,8 кв.м, приміщення першого поверху загальною площею 3228,0 кв.м. (далі - об'єкт оренди) на умовах, визначених цим Договором. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1.1 Договору об'єкт оренди являє собою частину ТЦ (ТЦ - торговий центр, який знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 34, м. Черкаси, і є цілісним Торговельно - розважальним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє орендареві використовувати об'єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного Договору), приміщення якого можуть бути обмежені або неповністю обмежені стінами, і знаходяться на першому та цокольному поверсі будівлі ТЦ та становить 3228,0 кв.м. Місце розташування об'єкту оренди визначається на поверховому плані, з чітким визначенням розмірів та меж об'єкту оренди. Поверховий план є невід'ємною частиною Договору та визначається в Додатку № 1 до даного Договору.

Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили умови передачі та повернення об'єкту оренди, плата за оренду, інші платежі та порядок розрахунків, обов'язки та права орендаря та орендодавця, відповідальність сторін та вирішення спорів тощо.

Згідно п. 12.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 21 жовтня 2024 р.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками орендаря та орендодавця.

Судом встановлено, що укладений Договір та Угода за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідно до п. 1.4 Договору сторони узгодили, що оренда приміщення згідно з цим договором є оперативною орендою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в чинній редакції зі змінами та доповненнями.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами 1.10 Договору орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди протягом одного календарного дня з моменту підписання цього Договору оренди, про що ними складається і підписується Акт приймання - передачі об'єкта оренди .

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єкт оренди передається орендарю на підставі акту приймання - передачі об'єкта оренди в тимчасове платне користування, в якому зазначається: розмір загальної площі, місце розташування об'єкту оренди на поверховому плані ТЦ та технічній специфікації ТЦ, опис технічного стану об'єкту оренди, йог характеристики (дані про наявність та стан систем забезпечення) в строк,визначений в п.1.10 цього Договору.

Акт приймання - передачі об'єкта оренди підписується уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплюється печатками сторін в день приймання - передачі об'єкту оренди у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін. Обов'язок по складанню акту приймання - передачі об'єкта оренди покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець - ТОВ «ТРМ Дніпро-Плаза» передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на цокольному та першому поверсі, загальною площею 3228,0 кв.м., що підтверджується відповідним належним чином оформленим двостороннім Актом прийому-передачі об'єкта оренди до Договору оренди від 30.12.09 р. (додаток № 2 до Договору), копія якого наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що ТОВ «ТРМ «Дніпро-Плаза» було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» орендованого нежитлового приміщення на підставі Договору оренди від 30.12.09 р., а відповідачем прийнято вказані приміщення в оренду без будь - яких зауважень.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Під час дії Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРМ Дніпро-Плаза» (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ-93» (позивач у справі, покупець за договором) 29 вересня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р.В. та зареєстровано в реєстрі за №1535, відповідно до умов п.1.1 якого продавець продає та передає у власність покупця, а покупець, відповідно, купує та набуває у власність нерухоме майно, яке складається з нежитлової будівлі (супермаркет з підвалом та технічним поверхом) загальною площею 17745,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 34, м. Черкаси в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 7.2 Договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Право власності на майно виникає в момент нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору і підлягає державній реєстрації (п. 7.7 Договору).

Суд зазначає, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

За загальним правилом, момент набуття права власності за договором пов'язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Зазначений Договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.10.2010 року, про що свідчить витяг від 04.10.10р. №27515232 про державну реєстрацію за ТОВ «Пролог-93» прав на нежитлову будівлю (супермаркет з підвалом та технічним поверхом) загальною площею 17745,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 34, м. Черкаси.

Таким чином судом встановлено, що позивачем правомірно набуто на підставі вказаного Договору купівлі - продажу право власності на нежитлову будівлю за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 34 у м. Черкаси.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Таким чином, перехід права власності на річ передану у найм, не є підставою для припинення договору найму.

Судом встановлено, що Договором оренди не передбачено такої умови як припинення договору в разі зміни власника майна. Докази розірвання Договору оренди або визнання його недійсним в судовому порядку також відсутні.

Окрім цього, у зв'язку з укладенням між ТОВ «ТРМ Дніпро-Плаза» та ТОВ «Пролог-93» 29.09.09 р. договору купівлі - продажу нерухомого майна, і відповідним набуттям ТОВ «Пролог - 93» права власності на вищезазначене нерухоме майно, сторонами укладено ряд правочинів, а саме: 04 жовтня 2010 року між ТОВ «ТРМ Дніпро-Плаза», ТОВ «Пролог-93» (позивач у справі) та ТОВ «Фудмаркет» (відповідач у справі) було укладено тристоронній договір №1 про внесення змін до Договору оренди, за умовами п.1 якого сторони дійшли згоди замінити сторону ТОВ «ТРМ Дніпро-Плаза» в Договорі оренди від 30.12.09 р. на ТОВ «Пролог-93».

Також як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2010 року між ТОВ «Пролог-93» та ТОВ «Фудмаркет» було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди, яким було здійснено заміну орендодавця в Договорі оренди та додатках до нього з ТОВ «ТРМ Дніпро - плаза» на ТОВ «Пролог-93» та змінено загальну площу орендованих приміщень з 3228,0 кв.м. на 3222,7 кв.м.

Тобто, враховуючи обставини укладення вказаних договорів, позивач набув всіх прав та обов'язків орендодавця за спірним Договором оренди.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно визначення ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до п. 6.2 Договору оренди одним з основних обов'язків орендаря є своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за оренду та інші належні платежі згідно умов даного Договору, який кореспондується із умовами п. 5.1 Договору оренди, згідно якого за користування нежитловими приміщеннями орендар сплачує плату за оренду щомісяця, не пізніше 20-го (двадцятого) числа місяця наступного за звітним в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, а також проводить компенсацію комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Плата за оренду починає нараховуватись з дати підписання сторонами акту приймання - передачі об'єкта оренди (п.5.2 Договору оренди).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.1 ст. 528 Цивільного кодексу України, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Як встановлено за матеріалами справи, листом № 1906-152 від 19.06.2015 року відповідач повідомив позивача про укладення між ТОВ «Фудмаркет» (орендар за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДМЕРЕЖА» (третя особа за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) 19 червня 2015 року Угоди про покладання на третю особу виконання грошових зобов'язань орендаря за договором оренди від 30 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. за реєстровим № 4645 (далі - Угода).

За умовами вказаної Угоди, яка набирає чинності з моменту підписання її сторонами, ТОВ «ФУДМЕРЕЖА» прийняло на себе безпосереднє виконання грошових зобов'язань за Договором оренди (під якими розуміються зобов'язання орендаря перед ТОВ «Пролог-93» з оплати орендної плати, відшкодування (компенсацію) комунальних послуг та інших платежів, передбачених Договором оренди). При цьому, укладання зазначеної Угоди не замінює орендаря (не призводить до переведення боргу) за Договором оренди та не звільняє орендаря (відповідача) від належного виконання ним грошових зобов'язань як боржника за Договором оренди. Орендар (відповідач) зобов'язаний контролювати виконання грошових зобов'язань третьою особою (ТОВ «ФУДМЕРЕЖА») та несе відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачену Договором оренди та/або законодавством України.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем та третьою особою не спростовано, на виконання укладеної Угоди та Договору оренди ТОВ «Фудмережа» було сплачено на рахунок позивача орендну плату, нараховану за травень 2015 р., зокрема, в сумі 199000,43 грн. платіжним дорученням № 2110199 від 01.07.15 р..

За висновками суду, виконання третьою особою обов'язків від свого імені, за ТОВ «Фудмаркет» не суперечить Договору оренди та чинному цивільному законодавству, оскільки спрямовано на забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань орендаря за Договором оренди, зокрема, в частині сплати належних платежів.

Проте, як стверджує позивач, ТОВ «ФУДМЕРЕЖА» за користування нежитловими приміщенням в травні 2015 року сплатило частину орендної плати з простроченням в 12 календарних днів, у зв'язку з чим на підставі п.п. 1 п. 10.2. Договору оренди, яким передбачено, що за невиконання орендарем зобов'язань з оплати за оренду або інших платежів, передбачених Договором оренди, орендодавець має право стягнути з орендаря у разі прострочення плати до 30 (тридцяти) календарних днів пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої плати за оренду, що діяла у період, за який нараховується пеня, позивачем була нарахована відповідачу пеня в сумі 3925,49 грн..

Листом № 1005 від 10.07.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи, позивач повідомив відповідача про нарахування вказаної суми пені та вимагав її сплати на протязі трьох календарних днів з моменту отримання даного листа.

Факт отримання листа від 10.07.15 р. № 1005 відповідачем 13.07.15 р. підтверджується наданою позивачем копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306706410254.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, пеня ТОВ «Фудмаркет» сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 10.3 Договору оренди у випадку прострочення орендарем оплати за оренду, компенсації комунальних платежів, експлуатаційних витрат та інших платежів протягом 2 (двох) календарних місяців підряд, Договір оренди може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця з дня відправлення ним повідомлення про розірвання Договору оренди на адресу орендаря, вказану у цьому договорі.

На підставі вказаного пункту Договору оренди, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати пені в сумі 3925,49 грн. протягом двох календарних місяців, позивач листом №1026 від 21.09.2015 року повідомив відповідача про одностороннє припинення Договору оренди з 21.09.2015 року та вимагав повернути об'єкт оренди згідно умов п. 2.3 Договору оренди не пізніше 21.10.2015 року.

Зазначений лист-повідомлення був отриманий відповідачем 29.09.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407027246039.

Окрім того, листом-повідомленням №1031 від 05.10.2015 року, який згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407027459466 відповідачем отриманий 09.10.15 р., позивач запропонував відповідачеві направити 19.10.2015 року о 14 год. 00 хв. за адресою м. Черкаси, вул. Благовісна 269/105 кім. 244, уповноважену особу для укладання договору про розірвання Договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я..

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач уповноважену особу для укладання договору про розірвання Договору оренди у відповідності до пропозиції позивача до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. не направив, про що свідчить видане вказаним нотаріусом свідоцтво за реєстровим №1157 про перебування 19 жовтня 2015 року з 14 год. 00 хв. до 14 год. 25 хв. представника Позивача у приміщенні за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, кім. 244, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я.. Копія даного свідоцтва знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем, оскільки свої зобов'язання щодо сплати нарахованої останнім пені в сумі 3925,49 грн. всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, що, на думку позивача, є безумовною підставою для розірвання Договору оренди, та в зв'язку з неможливістю добровільного врегулювання сторонами питання щодо розірвання спірного Договору вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними Договору оренди від 30.12.09 р. та договорів про внесення змін до нього або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та договорів про внесення змін до нього на час підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для одностороннього розірвання Договору оренди в зв'язку несплатою відповідачем пені, нарахованої позивачем.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції, серед яких, зокрема, пеня, визначені як майнові заходи впливу на боржника, внаслідок чого для нього настають несприятливі економічні наслідки. Застосування штрафних санкцій є одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання (ч.2 ст.20 Господарського кодексу України).

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому за умовами п. 10.3 Договору передумовою одностороннього розірвання орендодавцем Договору оренди є прострочення орендарем плати за оренду, компенсації комунальних платежів, експлуатаційних витрат та інших платежів.

Розділом 5 Договору оренди сторони визначили плату за оренду, до якої входить відшкодування плати за користування орендарем земельною ділянкою, та перелік «інших платежів» за Договором оренди, зокрема, витрати на комунальні послуги, до яких належать: послуги з водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення та кондиціонування об'єкту оренди, експлуатаційні витрати за звітний місяць, до яких включаються: видатки по загальній охороні ТЦ, прибирання місць загального користування і прибудинкової території, утримання, нормальне функціонування та підтримання у постійному робочому стані загальних інженерних систем, включаючи системи водопостачання (холодна вода), системи водовідведення (каналізації), системи опалення (у відповідні пори року), систем протипожежної сигналізації, системи освітлення, кондиціонування та енергопостачання, ливневих стоків, обслуговуванню стоянки ТЦ і інші необхідні експлуатаційні витрати, а також банківські витрати з перерахування коштів.

Отже, виходячи з контексту вказаних положень Договору та приписів чинного законодавства щодо визначення поняття пені суд приходить до висновку про неможливість віднесення пені, нарахованої позивачем на підставі п.10.2 Договору оренди, до категорії інших платежів, несплата яких може бути розцінена в якості підстави для одностороннього розірвання укладеного між сторонами Договору оренди.

Окрім того умови п. 12.7 Договору оренди передбачають можливість розірвання договору в односторонньому порядку орендодавцем з дня направлення відповідного письмового повідомлення орендареві, без повернення сплаченої плати за оренду та (або) гарантованих платежів у випадках, якщо орендар не сплачує плату за оренду в розмірах та на умовах, передбачених п. 5.5. цього Договору оренди (п.п. 12.7.7). Тобто даним пунктом також не передбачена можливість розірвання договору у випадку несплати орендарем пені.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови Договору оренди, а також фактичні обставини справи, за висновками суду правові підстави для розірвання Договору оренди, та, відповідно, виселення орендаря зі спірних приміщень та передати останні за актом приймання - передачі орендодавцю, відсутні.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 січня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон