Рішення № 55695468, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/32438/15Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологічної безпеки"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Трейд"

про стягнення 1 346,96 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № б/н від 12.11.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологічної безпеки" до товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Трейд" про стягнення 1 346,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2011 року між ним та відповідачем укладено договір № 257/Ц/ОС/7 на охорону майна за допомогою технічних засобів.

На умовах зазначеного договору позивач надав відповідачу охоронні послуги, проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги за травень 2012 року в розмірі 600,00 грн. не виконав.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.02.2015 року.

В судове засідання 01.02.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 36583448 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 25.12.2015 року він повернулися в суд у зв'язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (не розшукано, виїхали).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04119, м. Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8, корпус 5, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.12.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 25.12.2015 року.

Представник позивача зазначив, що в прохальній частині невірно зазначено розмір пені в сумі 304,19 грн., оскільки згідно надано розрахунку вона становить 45,99 грн. та просив її стягнути саме в цьому розмірі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.12.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологічної безпеки" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Салекс Трейд" (замовник) укладено договір №257/Ц/ОС/7 на охорону майна за допомогою технічних засобів.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.1 договору, за цим договором замовник доручає, а виконавець здійснює, за допомогою ПЦО і засобів сигналізації, охорону майна замовника на об'єктах, перерахованих в протоколі (додаток №1 до договору) та позначених на плані (схемі) об'єктів (додаток №3 до договору), а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах. Під майном замовника розуміється майно, що є власністю замовника, або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.

Даний договір вступає в дію з 01 січня 2012 року.

Даний договір укладається терміном на 1 (один) рік і набуває чинності з моменту його підписання.

Якщо за 30 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, термін дії даного договору продовжується на тих же умовах і на такий же термін без обмеження кількості разів продовження дії договору (п. 10.1 та п.10.2 договору).

Згідно з статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.3.1 договору, щомісячна сума оплати послуг по договору визначається у протоколі (додаток №1 до договору).

Так, відповідно до п.3 протоколу погодження окремих умов договору (додаток №1), вартість щомісячних послуг охорони за даним договором, становить 600,00 грн.

Об'єктом охорони є магазин, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 83 літ. «А», нежитлове приміщення на першому поверсі в адміністративно-побутовому корпусі.

Так, на виконання умов договору, між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт здачі-прийняття робі (надання послуг) від 31.05.2012 року за травень 2012 року в розмірі 600,00 грн.

Вищезазначений акт підписаний зі сторони відповідача без заперечень.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата за цим договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування замовником обумовленої суми коштів на рахунок виконавця.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як зазначено позивачем, відповідачем не сплачено своєчасно за надані послуги.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за травень 2012 року в розмірі 600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 45,99 грн., індекс інфляції в розмірі 379,20 грн., три проценти річних в розмірі 63,57 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення600,0011.06.2012 - 09.12.20121827.5000 %0.041 %44.75За перерахунком суду загальний розмір пені становить 44,75 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 44,75 грн.

Вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 1,24 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 63,57 грн. за період з 10.06.2012 року по 20.12.2015 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.06.2012 - 30.09.2015600.001.763458.001058.00

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 458,00 грн.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 379,20 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню в розмірі 379,20 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Глобою Костянтином Вікторовичем 18.08.2015 року укладено договір №180815-01/2015 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати замовнику правову допомогу у формі, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.2.3 договору адвокат за дорученням та в інтересах замовника бере на себе наступні зобов'язання: готувати та подавати процесуальні документи, представляти інтереси замовника по господарським справам про стягнення заборгованості з контрагентів на користь замовника зокрема, з ТОВ «Салекс Трейд».

Договором про внесення змін та доповнень №1 до договору №180815-01/2015 від 18.08.2015 року про надання правової допомоги замовник та адвокат погодили, що гонорар у розмірі 45 000,00 грн., який визначено у п.4.1 договору про надання правої допомоги, сплачується замовником адвокату за підготовку та подачу процесуальних документів, представництво інтересів замовника по господарським справам про стягнення заборгованості з контрагентів на користь замовника, а саме, 2 647,06 грн. сплачуються замовником адвокату за підготовку та подачу процесуальних документів, представництво інтересів замовника по господарським справам про стягнення заборгованості з ТОВ «Салекс Трейд» на користь замовника на підставі договору від 23.12.2007 року №257/Ц/ОС/7.

Проте, в матеріалах справи наявні докази оплати на суму 25 000,00 грн. з призначенням платежу: «передплата а надання правової допомоги зг р/ф №СФ-0000031 від 18.08.2015», без прив'язки до договору №180815-01/2015 від 18.08.2015 року про надання правової допомоги. А також, не вбачається за надання якої саме правової допомоги сплачені дані кошти.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено ордер серії КС №190711 від 18.08.2015 року виданий адвокатом Глобою Костянтином Віктороричем., копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №5269 адвокатом Глобою К.В.

В матеріалах справи наявна також довіреність, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної безпеки» на ім'я: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної безпеки»послуг адвоката, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, судом враховано, що предметом розглядуваного позову є стягнення заборгованості, яка виникла з договірних відносин сторін, а саме у зв'язку з неналежним виконанням замовником своїх обов'язків з оплати отриманих робіт з охорони майна, що в свою чергу передбачає встановлення факту надання послуг, визначення вартості наданих послуг за один місяць та нарахування штрафних санкцій. Інших арифметичних розрахунків матеріали справи не містять.

Тобто, категорія спору, в якій було застосовано такі послуги, не є складною.

У статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені професійні права адвоката до яких, зокрема, належать: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді.

Судом встановлено, що у судовому засіданні01.02.2016 року інтереси замовника, товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологічної безпеки» представляв не Глоба К.В., а ОСОБА_4 Доказів вчинення Глобою К.В. дій, направлених на підготування правової позиції заявника протягом всього часу розгляду спору, матеріали справи також не містять. А також, позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_4

До того ж, жодного акту виконаних робіт або наданих послуг саме за №180815-01/2015 від 18.08.2015 року про надання правової допомоги (укладеного безпосередньо між позивачем та адвокатом Глобою К.В.) не представлено.

Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави вважати, що Глоба К.В. дійсно надавав адвокатські послуги позивачу в межах провадження у справі №910/32438/15.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача 2 647,06 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що грошові кошти сплачувалися стороною саме за адвокатські послуги, які надавалися безпосередньо Глобою К.В. при здійсненні адвокатської діяльності.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Трейд" (04119, м. Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8, корпус 5, код ЄДРПОУ 33405736) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологічної безпеки" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, будинок 8 н/п 127, код ЄДРПОУ 33635083) основний борг в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 44 (сорок чотири) грн.. 75 коп., три проценти річних в розмірі 63 (шістдесят три) грн. 57 коп., індекс інфляції в розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.02.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий