Рішення № 55695343, 04.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016Справа № 910/8679/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"

до Публічного акціонерного товариства "Легбанк"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляне";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002";

3) ОСОБА_1;

4) ОСОБА_2;

5) ОСОБА_3;

6) ОСОБА_4;

7) ОСОБА_5;

8) ОСОБА_6.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання кредитних зобов'язань, а також договорів застави та іпотеки припиненими

за участю представників:

від позивача:Яковишин М.В.- представник за довіреністю б/н від 10.02.2015 р.від відповідача:Харченко Р.М.- представник за довіреністю б/н від 09.04.2015 р. Деркач С.С.- представник за довіреністю б/н від 25.06.2015 р.від третьої особи-1:не з'явивсявід третьої особи-2:Запорожець Т.О.- представник за довіреністю б/н від 13.05.2015 р.від третьої особи-3:не з'явивсявід третьої особи-4:не з'явивсявід третьої особи-5:не з'явивсявід третьої особи-6:не з'явивсявід третьої особи-7:не з'явивсявід третьої особи-8:не з'явивсявід третьої особи-9:Цуканова С.Г. - представник за довіреністю №2743968/15 від 09.11.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" (далі - ТОВ "Смілянський цукровий завод") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Легбанк" (далі - ПАТ "Легбанк") про визнання кредитних зобов'язань, а також договорів застави та іпотеки припиненими.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зобов'язання ТОВ "Смілянський цукровий завод" перед ПАТ "Легбанк" за кредитним договором від 24.12.2010 р. № 01/10 КЮ, договором іпотеки від 24.12.2010 р., договором застави від 24.12.2010 р. та договором застави від 26.12.2013 № 03/13 КЮ припинилися на підставі ст.ст. 601, 606 ЦК України у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог та поєднанням в одній особі боржника і кредитора.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" просить суд з визнати припиненими з 23.02.2015 р. зобов'язання за:

- за кредитним договором від 24.12.2010 р. № 01/10 КЮ, укладеним між ТОВ "Смілянський цукровий завод" та ПАТ "Легбанк";

- за договором іпотеки від 24.12.2010 р., укладеним між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Поляне", зареєстрованим за № 2334, та іпотекою, що виникла на підставі цього договору іпотеки;

- за договором застави від 24.12.2010 р., укладеним між ПАТ "Легбанк" та ТОВ "Поляне", зареєстрованим за № 2336, та заставою, що виникла на підставі цього договору застави;

- за договором застави № 03/13 КЮ від 26.12.2013, укладеним між ТОВ "Смілянський цукровий завод" та ПАТ "Легбанк", та заставою, що виникла на підставі цього договору застави.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.2015 р. до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Поляне", ТОВ "Досвід 2002", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Також ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2015 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р., у позові ТОВ "Смілянський цукровий завод" про визнання кредитних зобов'язань, а також договорів застави та іпотеки припиненими відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 року вищевказані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, зазначили, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим введено спочатку процедуру тимчасової адміністрації, а у подальшому - процедуру ліквідації, а, отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки дані дії призведуть до порушення порядку погашення вимог кредиторів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Просили відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" вважав, що позов підлягає задоволенню з підстав, заявлених позивачем, а представник третьої особи-9 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив з підстав, визначених відповідачем.

Представники третіх осіб - 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засіданні представник третіх осіб - 4, 6 вважав, що позов підлягає задоволенню з підстав, зазначених позивачем.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 01.12.2015 р. по даній справі, господарський суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2010 р. між ПАТ "Легбанк" (банк) та ТОВ "Смілянський цукровий завод" (позичальник) був укладений кредитний договір № 01/10 КЮ, відповідно до якого банк зобов'язується надати, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути в термін до 20.12.2012 року кредит в розмірі 11 000 000,00 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 21,5 % (п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

До кредитного договору сторонами було укладено 20 додаткових угод.

Додатковою угодою № 17 від 20.12.2013 сторони внесли зміни до умов кредитного договору, а саме - щодо суми кредиту, яка склала 11 877 504,99 грн, що еквівалентно 1 087 282,05 євро, та щодо відсоткової ставки за користування кредитом, яка становить у гривні - 23,5 % річних, а у євро - 15,5 % річних.

Також в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 24.12.2010 року між ПАТ "Легбанк" (іпотекодержатель), ТОВ "Поляне" (іпотекодавець) та ТОВ "Смілянський цукровий завод" (позичальник) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 2334 (далі - договір іпотеки).

За умовами цього договору іпотекодавець надає в іпотеку належний йому на праві приватної власності комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Рози Люксембург, буд. 6, в забезпеченення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором (пункти 1.1, 1.2, 2.1 договору іпотеки). Відповідно до пункту 2.2 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки складає 37 159 000,00 грн (без ПДВ).

Крім того, 24.12.2010 року між ПАТ "Легбанк" (заставодержатель), ТОВ "Поляне" (заставодавець) та ТОВ "Смілянський цукровий завод" (позичальник) був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 2336 (далі - договір застави-1), за умовами якого заставодавець, як майновий поручитель позичальника, на умовах цього договору з метою виконання зобов'язань за кредитним договором передає у заставу належне йому на праві власності обладнання за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Рози Люксембург, буд. 6 (п. 1.2 договору застави-1). Перелік обладнання, переданого в заставу, наведений у п. 1.2 договору, і його загальна вартість склала 3 750 000,00 грн. (п. 1.4 договору застави-1).

Також 26.12.2013 року між ТОВ "Смілянський цукровий завод" (заставодавець/позичальник) та ПАТ "Легбанк" (заставодержатель) був укладений договір застави № 03/13 КЮ (далі - договір застави-2), відповідно до якого заставодавець, з метою забезпечення вимог заставодержателя, які випливають з кредитного договору, передає у заставу основні засоби, перелік яких наведено в додатку № 1 до вказаного договору, а загальна вартість предмета застави, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Рози Люксембург, буд. 6, склала 10 525 497,00 грн (пункти 1.1, 1.2, 1.3 договору застави-2).

З матеріалів справи слідує, що станом на 16.02.2015 року у позивача виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 33 000 550,34 грн., що за курсом Національного банку України складало 1 113 101,63 євро (довідка банку від 18.02.2015 р. № 10/4-286).

16.02.2015 року ТОВ "Смілянський цукровий завод" (новий кредитор) та ТОВ "Досвід 2002" (первісний кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги-1), за яким первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги до боржника, яким є ПАТ "Легбанк", за договором банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності) від 02.09.2013 р. № 22938 (поточний рахунок 260084801) та договором банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності) від 02.09.2013 р. № 22938/1 (поточний рахунок 260064818), що були укладені між первісним кредитором та боржником, а саме - право вимагати повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 6 406 436,66 грн (п. 1.1 договору про відступлення права вимоги-1).

Аналогічні договори про відступлення права вимоги позивач, як новий кредитор, уклав 16.02.2015 р. із:

- ОСОБА_1 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 160 202,17 доларів США, що еквівалентно 4 173 249,28 грн, яке виникло на підставі договору від 19.05.2014 р. № 2005 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки, укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-2);

- ОСОБА_2 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 91861,22 доларів США, що еквівалентно 2 392 974,85 грн, яке виникло на підставі договору банківського вкладу від 13.05.2014 р. № 0510-ДД-4-Ювілейний, укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-3);

- ОСОБА_3 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 97 688,74 євро та 109 727,39 доларів США, загальна сума яких еквівалентна 5 754 602,27 грн), яке виникло на підставі: 1) договору банківського вкладу від 07.04.2014 р. № 0386-ДД-14-Класичний; 2) договору банківського вкладу від 17.03.2014 р. № 0289-ДД-14-Стратегічний; 3) договору банківського вкладу від 07.04.2014 р. № 0391-ДД-14-Ювілейний; 4) договору банківського вкладу від 18.03.2014 р. № 0297-ДД-14-Ювілейний, які укладено між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-4);

- ОСОБА_4 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 821 793,31 грн та 237 675,45 доларів США, що еквівалентно 7 013 213,35 грн., яке виникло на підставі: 1) договору банківського вкладу від 16.09.2013 № 1671-ДД-13-Класичний; 2) договору банківського вкладу від 27.05.2014 р. № 0541-ДД-14-Ювілейний; 3) договору банківського вкладу від 27.05.2014 № 0541-ДД-14-Ювілейний; 4) договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки від 25.04.2006 № 931/мс, які укладені між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-5);

- ОСОБА_5 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 218 251,91 доларів США, що еквівалентно 5 685 438,80 грн, яке виникло на підставі: 1) договору банківського вкладу від 18.07.2013 р. № 1253-ДД-13-Стратегічний; 2) договору банківського вкладу від 17.01.2014 р. № 0066-ДД-14-Стратегічний; 3) договору банківського вкладу від 18.06.2014 р. № 0602-ДД-14-На вимогу; 4) договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки від 06.05.2014 р. № 0000001998, які укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-6);

- ОСОБА_6 (первісний кредитор) договір від 16.02.2015 р., за яким вказана фізична особа відступила (передала), а позивач набув частину права вимоги від відповідача грошових коштів в сумі 91 861,22 доларів США, що еквівалентно 2 392 974,85 грн, яке виникло на підставі договору банківського вкладу від 13.05.2014 р. № 0511-ДД-14-Ювілейний, укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Легбанк" (далі - договір про відступлення права вимоги-7);

Отже, виходячи з умов укладених між позивачем та вказаними особами договорів відступлення права вимоги, до ТОВ "Смілянський цукровий завод" перейшло право вимоги до ПАТ "Легбанк" грошових коштів за договорами банківського вкладу (рахунку) у сумах 7 228 229,97 грн, 909 579,36 доларів США та 97 688,74 євро, що у еквівалентно у гривні 35 666 668,80 грн.

Таким чином, позивач виступив кредитором відповідача на вказані суми грошових коштів, у той час, коли він є боржником відповідача за кредитним договором.

23.02.2015 р., посилаючись на ст. 601 ЦК України, з метою припинення зобов'язань ТОВ "Смілянський цукровий завод" за кредитним договором, позивач подав до банку заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій просив зарахувати 23.02.2015 р. зустрічні однорідні вимоги ТОВ "Смілянський цукровий завод" до ПАТ "Легбанк" у розмірі 35 666 668,80 грн., з одного боку, та вимоги ПАТ "Легбанк" до ТОВ "Смілянський цукровий завод" у розмірі 35 310 226,28 грн., з іншого боку.

У відповідь на вказану заяву листом № 11-321 від 24.02.2015 р. відповідач повідомив позивача про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму, оскільки такі дії призведуть до порушення черговості погашення вимог інших кредиторів ПАТ "Легбанк, в якому введено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 та ч. 1 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Тобто, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як зазначено судом вище, між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов'язання на підставі кредитного договору від 24.12.2010 № 01/10 КЮ та договорів відступлення права вимоги.

При цьому однією з підстав припинення зобов'язань за кредитним договором позивач вважає поєднання боржника і кредитора в одній особі відповідно до ст. 606 ЦК України.

Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Тобто, поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення.

Враховуючи наведене, стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, у випадку, коли боржник банку (ТОВ "Смілянський цукровий завод") придбав право вимоги до банку за договорами про відступлення права вимоги-1-7, його зобов'язання за кредитним договором, договорами іпотеки та застави не можуть припинятись на підставі статті 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Таким чином, враховуючи, що збігу та поєднання боржника - ТОВ "Смілянський цукровий завод" і кредитора - ПАТ "Легбанк" в одній особі в розумінні статті 606 ЦК України не відбулось, то і відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин указаної статті.

Про такі висновки зазначив Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 р. у справі № 6-43цс15.

Перевіряючи доводи позивача в частині припинення його зобов'язань за кредитним договором, договором іпотеки та договорами застави-1, 2 перед ПАТ "Легбанк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на піставі ст. 601 ЦК України, та врахувавши висновки суду касаційної інстанції, виходив з наступного.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 01.11.2005 р. № 15/154).

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та враховуючи правовідносини, що склались між учасниками спору на підставі укладених між ними правочинів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати від банку зарахувати зустрічні однорідні вимоги на підставі договорів відступлення права вимоги-1-7 за договорами банківського вкладу. І така вимога позивача є правомірною.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 6-43цс15, відповідно до якої у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав право вимоги до банку, можуть припинятись відповідно до статей 601, 602 ЦК України. Однак, у разі перебування банку в тимчасовій адміністрації необхідно врахувати обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, судом встановлено, що постановою Національного Банку України від 27.11.2014 р. № 744 ПАТ "Легбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

27.11.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 133 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 28.11.2014 р. по 27.02.2015 р.

У подальшому Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 135 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 27.02.2015 р. № 41 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

Отже, на час набуття позивачем - ТОВ "Смілянський цукровий завод" права вкладника банку в силу договорів уступки-1-7, відповідач - ПАТ "Легбанк" перебував у стані тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відтак, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Таким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), яким врегульована процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Як вже зазначалось, у спірних правовідносинах позивач виступив кредитором за вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами банківського вкладу (внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги-1-7), але на час його звернення до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (23.02.2015 р.) у банку була запроваджена тимчасова адміністрація. За таких обставин зарахування вимог банку обмежується положеннями п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, суд приходить до висновку, що вказаним Законом заборонено задоволення вимог кредитора, яким є позивач, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань в період тимчасової адміністрації банку, оскільки це фактично порушить визначену спеціальним законом процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

Далі, як вже було встановлено судом, Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 135 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Частиною 2 ст. 49 вказаного Закону України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено порядок здійснення уповноваженою особою Фонду заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів для затвердження виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до частин 2, 6, 8 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно щі ст. 52 вказаного Закону уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочннамп, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

При цьому зі змісту статей 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слідує, що під час відчуження зобов'язань фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

Таким чином, після запровадження у банку процедури ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом.

Як вбачається з інформації, розміщеної на на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua), 02.07.2015 року виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Легбанк". При цьому, рішенням виконавчої дирекції Фонду на ліквідацію ПАТ «Легбанк» від 14.01.2016 року № 10 вже розпочато задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, прийняття судом рішення по даній справі про задоволення позову та припинення зобов'язань позивача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, призведе до порушення норм статей 45, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки фактично буде порушена черговість задоволення вимог кредиторів, зважаючи на те, що вимоги позивача, який є юридичною особою, у разі їх заявлення, мають бути віднесені до сьомої черги, проте фактично будуть задоволені позачергово.

Окремо необхідно зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс/15, вимоги вкладників та інших кредиторів банку, як під час введення в банку процедури ліквідації, так і під час запровадження в ньому тимчасової адміністрації (в тому числі на час прийняття судом рішення по справі), не задовольняються в іншому порядку, ніж передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням викладеного та зважаючи на встановлені обставини у справі, суд не вбачає підстав для визнання припиненими кредитних зобов'язань, а також похідних за ними зобов'язань - іпотеки та застави, а тому відмовляє у задоволенні позову.

За правилами ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" до Публічного акціонерного товариства "Легбанк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляне", Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних зобов'язань, а також договорів застави та іпотеки припиненими

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 4 лютого 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 9 лютого 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.