Рішення № 55695321, 19.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016Справа №910/28063/15

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Київська філія)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Купол"

Про стягнення 314 197,12 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Хмелюк А.П. - представник

Від відповідача Базик О.П. - представник

Суть спору:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Київська філія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Купол" про стягнення 314 197, 12 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/28063/15 та призначено розгляд справи на 20.11.2015.

В судове засідання 20.11.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги та надав заяву про уточнення позовних вимог.

В судове засідання 20.11.2015 представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 02.11.2015 не виконав.

Ухвалою суду від 20.11.2015 відкладено розгляд справи на 19.01.2016.

В судове засідання 19.01.2016 представник позивача з'явився, надав суду заяву про уточнення позовних вимог.

В судове засідання 19.01.2016 представник відповідача з'явився, надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.01.2016 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.01.2016 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між позивачем , як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено договір № 25 про надання послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж, предметом вище зазначеного договору є надання замовником послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 4.1 -4.2 Договору розгляд підсумків роботи проводиться щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця на оперативній нараді уповноважених представників виконавця та замовника. По результатах наради складається акт виконаних робіт, який є підставою для розрахунків за місяць . У вартість наданих послуг враховується 15-ти хвилинна підготовка передавача до роботи. оплата за роботу проводиться згідно тарифів на телекомунікаційних послуги Концерну РРТ на 2012 рік.

Замовник перераховує суму вказану у рахунку-фактурі на підставі підписаного акту виконаних робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання відповідного акту, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку не повернення відповідного акту Київській філії КРРТ та/або обґрунтованої відмови від підписання даного акту до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надані послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Позивач зазначив, що належним чином виконав умови договору , зауважень від відповідача не надходило, проте відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 296279,95 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої зазначено що станом на 17.12.2015 основну заборгованість відповідачем погашено.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/28063/15 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14199,97 грн., 2881,39 грн. - інфляційної складової боргу, 835,81 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору, за несвоєчасність розрахунків за надані послуги замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 14199,97 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 11359,98грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2881,39 грн. -збитків від інфляції та 835,81 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Купол" ( 03134, м. Київ, вул.. Булгакова, 20, код ЄДРПОУ 13676532) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Київська філія) ( 04112, м. Київ, вул.. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) пеню в розмірі 11359 ( одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 98 коп., інфляційні втрати в розмірі 2881 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн.. 39 коп., 3% річних в розмірі 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн..81 коп., судовий збір в розмірі 4712 ( чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 96 коп.

3. Припинити провадження у справі № 910/28063/15 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 296279,95 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення: 25.01.2016 р.

Суддя Л.В.Прокопенко