Рішення № 55695205, 19.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016Справа №910/31496/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс"

до Фонду Соціального захисту інвалідів

про стягнення 61 670,66 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Мальована В.А. (представник за довіреністю № 1 від 11.01.2016 року);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 19 січня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду Соціального захисту інвалідів про стягнення 61 670,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 від 10.03.2015 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу суму виготовлених та виданих протезів стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом у кількості 2 (двох) штук, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2016 року позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору, а також подав додаткові пояснення до позовної заяви б/н від 12.01.2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2016 року заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору, а також подав пояснення б/н від 12.01.2016 року та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України б/н від 12.01.2016 року. Представник позивача заперечив проти поданого відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України. Суд відкладає розгляд поданого клопотання до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 12.01.2016 року оголошено перерву до 19.01.2016 року.

Через відділ діловодства суду 15.01.2016 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 15.01.2016 року, в якому просить суд розгляд справи здійснювати за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Через відділ діловодства суду 15.01.2016 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2016 року позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Розглянувши подане відповідачем в судовому засіданні 12.01.2016 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі (п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у поданому клопотанні не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього щодо однієї з сторін.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення перерви від 12.01.2016 року, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" (надалі - позивач, виконавець) та Фондом Соціального захисту інвалідів (надалі - фонд, відповідач) було укладено договір про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, з урахуванням вимог Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (далі - Порядок) та Порядку визначення функціональних можливостей інваліда, дитини-інваліда, іншої особи, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 №37 (далі - Функціональні можливості) виконавець зобов'язаний здійснити безкоштовне забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, дітей віком до 18 років, а також ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та інших окремих категорій населення (далі - інвалід та інші особи) протезно-ортопедичними виробами (далі - ТЗР) за їх індивідуальною заявкою. Безкоштовне забезпечення ТЗР за індивідуальною заявкою інваліда та іншої особи (далі - забезпечення) здійснюється у вигляді грошової допомоги інвалідам та іншим особам для оплати вартості виданих ТЗР шляхом безготівкового перерахування коштів Виконавцю. Перелік ТЗР, та їх гранична ціна зазначені у додатку, що є невід'ємною частиною договору (далі - Перелік).

В п. 1.2. договору визначено, що граничні ціни на ТЗР, відповідають граничним цінам визначеним наказом Міністерства соціальної політики України від 15.01.2015 № 20 «Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації».

За умовами п. 3.1. договору, виконавець забезпечує інвалідів та інших осіб (окрім постраждалих внаслідок антитерористичної операції) ТЗР (окрім виробів підвищеної функціональності) згідно з Порядком та умовами Договору з урахуванням Функціональних можливостей, за цінами, визначеними на підставі фактичної собівартості ТЗР та нормативу рентабельності не більше 18 % до фактичної собівартості, але не вище затверджених граничних цін, які визначені у Переліку.

Пунктом 3.4. договору визначено, що фонд здійснює безготівкове перерахування коштів виконавцю за видані ТЗР на протязі 2015 року за індивідуальними заявками інвалідів та інших осіб на підставі рахунків, актів приймання-передачі робіт (надання послуг), до яких додається витяг з реєстру про видані інвалідам, дітям-інвалідам, іншим особам ТЗР (далі - витяг з реєстру).

Оплата вартості виготовлених та виданих ТЗР здійснюється на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 5 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування відшкодування здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати втримання Фондом бюджетного призначення на відповідні цілі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.6. договору).

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2015 року. Договір припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п. 10.1., 11.1. договору).

В подальшому, сторонами 21.08.2015 року було укладено договір про внесення змін № 1/524 до договору про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 від 10.03.2015 року, у відповідності до якого були внесені зміни та доповнення в укладений між сторонами договір, зокрема, в п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 3.2.

Так, у відповідності до п. 1 договору про внесення змін № 1/524 від 21.08.2015 року, п. 1.1. договору викладено в редакції, з урахуванням вимог Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 далі - Порядок) та Порядків визначення функціональних можливостей інваліда, дитини- інваліда, іншої особи, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 №37 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 99/26544 (далі - Функціональні можливості) Виконавець зобов'язаний здійснити безкоштовне забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, дітей віком до 18 років, а також ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та інших окремих категорій населення (далі - інвалід та інші особи) протезно-ортопедичними виробами (далі - ТЗР) за їх індивідуальною заявкою. Безкоштовне забезпечення ТЗР за індивідуальною заявкою інваліда та іншої особи (далі - забезпечення) здійснюється у вигляді грошової допомоги інвалідам та іншим особам для оплати вартості виданих ТЗР шляхом безготівкового перерахування коштів Виконавцю. Перелік ТЗР, та їх гранична ціна зазначені у додатку, що є невід'ємною частиною Договору (далі - Перелік).

Пунктом 2 договору про внесення змін № 1/524 від 21.08.2015 року сторонами були внесені зміни в п. 1.2. договору, виклавши його в редакції, граничні ціни на ТЗР, відповідають граничним цінам визначеним наказом Міністерства соціальної політики України від 15.01.2015 № 20 «Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2015 року за № 86/26531 (далі - Наказ № 20).

Крім того, договором про внесення змін № 1/524 від 21.08.2015 року сторонами були також внесені зміни та доповнення в п. 2.1. договору та викладено його в редакції, якість ТЗР, якими безкоштовно забезпечуються інваліди та інші особи у відповідності з цим Договором, має відповідати чинній нормативній та технічній документації, статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», іншим вимогам законодавства.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору виготовив на замовлення ОСОБА_2 протези стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом у кількості 2 (двох) штук на загальну суму 61 670,66 грн. та видав готові виробу інваліду загального захворювання ОСОБА_2, що підтверджується накладною на одержання готового виробу № 80 від 06.10.2015 року та витягом з реєстру про видані інваліду, дітям-інвалідам, іншим особам технічні та інші засоби реабілітації, що формується Фондом соціального захисту інвалідів (копії містяться в матеріалах справи).

У відповідності калькуляцій протезу стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом №№1253, 1253/1 вартість одного протезу стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом становить 30 835,33 грн. (30 835,33 грн. (вартість одного протезу) х 2 (кількість виготовлених протезів) = 61 670,66 грн. (загальна сума заборгованості)).

13.10.2015 року позивачем, у відповідності до листа № 186, було передано відповідачу акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № 12, рахунок № 19, витяг з реєстру про видані інвалідам, дітям-інвалідам, іншим особам технічні та інші засоби реабілітації (ПОВ) реєстр № 2511/15, калькуляції фактичної собівартості і відпускної ціни із розшифровками трудових та матеріальних витрат, інформацію щодо складу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут із розрахунком бази їх розподілу. Вказані документи були отримані уповноваженим представником відповідача 13.10.2015 року, вх. № 3385.

Так, відповідач листом № 1/6-1822/03-02 від 17.11.2015 року повідомив позивача щодо проведеної робочої наради Міністерством соціальної політики України стосовно оплати Фондом соціального захисту інвалідів коштів підприємствам за ПОВ з застосуванням нових комплектувальних виробів, які надходять на ринок країни.

Позивач вказує, що протезно-ортопедичні вироби, що виготовлені та видані на замовлення ОСОБА_2 та їх ціни цілком відповідають переліку виробів та їх граничним цінам, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України № 20 від 15.01.2015 року «Про організацію у 2015 році забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2015 року за № 86/26531, та зазначеним у Переліку протезно-ортопедичних виробів, що є невід'ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, що оскільки строк оплати за виготовлену та поставлену продукцію в договорі про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 від 10.03.2015 року не встановлений, 30.11.2015 року ним була направлена відповідачу вимога про оплату наданих позивачем послуг по договору № 216, в якій просив протягом 7 (семи) днів з моменту отримання зазначеної вимоги оплатити позивачу кошти на загальну суму 61 670,66 грн. за виконані індивідуальні заявки інвалідів на виготовлення, поставку та видачу протезно-ортопедичних виробів на підставі наданих позивачем документів. Вказана вимога була отримана уповноваженим представником відповідача 30.11.2015 року, вх. 4162.

У відповідь на вимогу 216 від 30.11.2015 року, відповідач листом № 1/6-1948/01 від 07.12.2015 року повідомив позивача, що до моменту отримання від позивача підтверджуючих документів, що гарантують надійність і безпеку ПОВ та відповідність його чинній нормативно-технічній документації за виготовлені та видані на замовлення ОСОБА_2 ТЗР відповідач позбавлений можливості здійснити оплату бюджетних коштів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 3 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 321 від 05.04.2012 року визначено, що інваліди, діти-інваліди, діти віком до 18 років, а також ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони, особи похилого віку, жінки після мастектомії та з вродженими вадами молочних залоз, постраждалі внаслідок антитерористичної операції (далі - інші особи) мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до Законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про загальну середню освіту" і "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

За умовами п. 2 вищевказаного Порядку, до технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення), належать:

протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття;

спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;

засоби для пересування;

допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;

меблі та оснащення;

спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

За умовами п. 53 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 321 від 05.04.2012 року, забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Мінсоцполітики у державному бюджеті (далі - бюджетні кошти). Перерахування бюджетних коштів здійснюється на підставі актів приймання-передачі робіт (надання послуг), до яких додається витяг з реєстру про видані інвалідам, дітям-інвалідам, іншим особам технічні та інші засоби реабілітації за формою, затвердженою зазначеним Міністерством.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, несплата виконаних послуг (робіт) за відсутності бюджетних коштів є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Даної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.05.2012, копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Положеннями ч. 8 ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за індивідуальною заявкою інваліда, послугами з післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді грошової допомоги інвалідам для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали зазначені заявки та відповідають кваліфікаційним вимогам, які визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Частиною 9 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що порядок та умови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Як вже було встановлено судом, 10.03.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117.

21.08.2015 року сторонами було укладено договір про внесення змін № 1/524 до договору про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 від 10.03.2015 року, у відповідності до якого були внесені зміни та доповнення в укладений між сторонами договір, зокрема, в п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 3.2.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору виготовив на замовлення ОСОБА_2 протези стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом у кількості 2 (двох) штук на загальну суму 61 670,66 грн. та видав готові виробу інваліду загального захворювання ОСОБА_2, що підтверджується накладною на одержання готового виробу № 80 від 06.10.2015 року та витягом з реєстру про видані інваліду, дітям-інвалідам, іншим особам технічні та інші засоби реабілітації, що формується Фондом соціального захисту інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2015 року позивачем, у відповідності до листа № 186, було передано відповідачу акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № 12, рахунок № 19, витяг з реєстру про видані інвалідам, дітям-інвалідам, іншим особам технічні та інші засоби реабілітації (ПОВ) реєстр № 2511/15, калькуляції фактичної собівартості і відпускної ціни із розшифровками трудових та матеріальних витрат, інформацію щодо складу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут із розрахунком бази їх розподілу. Вказані документи були отримані уповноваженим представником відповідача 13.10.2015 року, вх. № 3385.

Листом № 1/6-1822/03-02 від 17.11.2015 року відповідач повідомив позивача щодо проведеної робочої наради Міністерством соціальної політики України стосовно оплати Фондом соціального захисту інвалідів коштів підприємствам за ПОВ з застосуванням нових комплектувальних виробів, які надходять на ринок країни.

Судом встановлено, що 30.11.2015 року ним була направлена відповідачу вимога про оплату наданих позивачем послуг по договору № 216, в якій просив протягом 7 (семи) днів з моменту отримання зазначеної вимоги оплатити позивачу кошти на загальну суму 61 670,66 грн. за виконані індивідуальні заявки інвалідів на виготовлення, поставку та видачу протезно-ортопедичних виробів на підставі наданих позивачем документів. Вказана вимога була отримана уповноваженим представником відповідача 30.11.2015 року, вх. 4162.

У відповідь на вимогу 216 від 30.11.2015 року, відповідач листом № 1/6-1948/01 від 07.12.2015 року повідомив позивача, що до моменту отримання від позивача підтверджуючих документів, що гарантують надійність і безпеку ПОВ та відповідність його чинній нормативно-технічній документації за виготовлені та видані на замовлення ОСОБА_2 ТЗР відповідач позбавлений можливості здійснити оплату бюджетних коштів.

Відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про забезпечення протезно-ортопедичними виробами (крім ортопедичного взуття), у тому числі спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, за індивідуальними заявками № 117 від 10.03.2015 року за виготовлені протези стегна модульного типу з одновісним колінним вузлом у кількості 2 (двох) штук в розмірі 61 670,66 грн.

Відповідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 00034163; адреса: 04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр протезування «Едвардс» (код ЄДРПОУ 31663234; адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-А, кв.13) грошові кошти за виготовлені та видані за індивідуальною заявкою інваліда протезно-ортопедичні вироби - 61 670,66 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят гривень 66 копійок) та судовий збір - 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.02.2016 року.

Суддя І.О.Домнічева