Рішення № 55695170, 19.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016Справа №910/5814/15-г

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської

міської ради

до Акціонерного товариства закритого типу "Консул"

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя: Домнічева І.О.

Представники:

від позивача: Козак А.Л. - за дов..

від відповідача: Клєстов С.Ю.- за дов.

Від прокуратури: Скляр Д.Ю. - за пос.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2015 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі №910/5814/15-г про розірвання договору оренди земельної ділянки вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та акціонерним товариством закритого типу "Консул", та зобов'язання вказаного товариства повернути Київській міській раді земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва площею 1403 кв.м (кадастровий номер 8000 000 000:85419:0005) з підстав неможливості розгляду даної справи в господарському суді, оскільки відповідач знаходиться в процедурі банкрутства, отже дана заява має бути розглянута судом в даній процедурі.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 23.06.2015 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2015 р. Постанову Київського апеляційного Господарського суду від 23.06.2015 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/5814/15-г передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 09.11.2015 р. розгляд справи призначено на 24.11.2015 р.

23.11.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

24.11.15р. через відділ діловодства суду прокуратурою подано пояснення по справі.

24.11.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду, яка судом не задоволена, оскільки спростовується матеріалами справи.

Ухвалою від 24.11.2015 р. розгляд справи було відкладено на 22.12.2015 р.

Судове засідання 22.12.2015 р. не відбулося.

22.12.2015 р. від прокуратури через відділ діловодства суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

22.12.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 28.12.15р. розгляд справи призначено на 12.01.15р.

В судовому засіданні 12.01.16р. оголошено перерву до 19.01.16р.

18.01.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19.01.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про залучення третіх осіб, додаткові письмові пояснення.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Фінексперт», ТОВ «ЮК Адвокатська колегія», у якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд відзначає, що відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що рішення з господарського спору не може вплинути на права або обов'язки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Фінексперт», ТОВ «ЮК Адвокатська колегія», щодо однієї з сторін, оскільки вказані особи не являються учасниками спірних правовідносин, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити.

В судовому засіданні 19.01.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 82/3546 передано акціонерному товариству закритого типу «Консул» у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва (реконструкції) обслуговування та експлуатації будівлі торговельного та офісного призначення вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва.

На підставі зазначеного рішення між Київською міською радою АТЗТ «Консул» 05.04.2006 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1403 кв.м. (кадастровий номер 8 000 000 000:85:419:0005), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 85-6-00270.

Згідно з п. 4.7 спірного договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно.

Відповідно до п. 11.5 спірного договору оренди, у разі неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у п. 8.4. договору, він може буж достроково розірваний.

Обґрунтовуючи позов, прокурор відзначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов вищевказаного договору.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу Українисуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

У матеріалах справи міститься довідка № 1349/9/26-56-25-07 від 24.02.15р. ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про надання інформації, відповідно до якої встановлено, що відповідачем порушено норми Земельного кодексу України та умови укладеного договору через систематичну несплату орендної плати, заборгованість з якої станом на 23.02.2015 становить 738 458,45 грн. Податковий борг виник з 2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки, є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач вказує на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо АТЗТ «Консул», порушено справу про банкрутство (санація).

Слід зазначити, що предметом позову є не стягнення орендної плати в розумінні визначення грошового зобов'язання за ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а розірвання договору та повернення земельної ділянки, що не впливає на перебування підприємства у процесі банкрутства. Перебування відповідача в процесі банкрутства не спростовує факту систематичного невиконання умов договору, що є підставою для його розірвання.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядження землями територіальної громили міста Києва здійснює Київська міська рада, яка є орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 р., суд дійшов висновку, що порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати тягне недоотримання грошових коштів бюджетом, а відтак - суд вважає правомірним звернення Заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 р. щодо сплати орендних платежів, відповідачем суду не надано.

Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 р. в частині сплати орендних платежів та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині розірвання договору.

Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання акціонерне товариство закритого типу «Консул» повернути Київській міській раді земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва площею 1403 кв.м. (кадастровий номер 8 000 000 000:85419:0005 вартістю 11 243 363,80 грн. у стані придатному для її подальшого використання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який за висновком суду є розірваним, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позов Заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині зобов'язання повернути Київській міській раді земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва площею 1403 кв.м. (кадастровий номер 8 000 000 000:85419:0005 вартістю 11 243 363,80 грн. у стані придатному для її подальшого використання, що підлягає задоволенню судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та акціонерним товариством закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 78, кімн. 2, код ЄДРПОУ 23317159), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 85-6- 00270.

3. Зобов'язати акціонерне товариство закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 78, кімн. 2, код ЄДРПОУ 23317159) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва площею 1403 кв.м. (кадастровий номер 8 000 000 000:85419:0005 вартістю 11 243 363,80 грн. у стані придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 78, кімн. 2, код ЄДРПОУ 23317159) в доход державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.02.16р.

Суддя І.О.Домнічева