Рішення № 55694916, 04.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.2016р. Справа № 905/2556/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини",

ЄДРПОУ 30202875, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства "Селидіввугілля", ЄДРПОУ 33426253, м.Селидове

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління Державної казначейської служби України Донецької області

про стягнення заборгованості в сумі 35312538 грн. 42 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Кротінова О.В.

Суддя Осадча А.М.

Представники:

від позивача: Ковальчук Д.М.-по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове, про стягнення заборгованості в сумі 35312538,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 34611771,09 грн., три проценти річних в сумі 434239,28 грн. та інфляція в сумі 266528,05 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання №Т1/130-40-12П від 07.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого у грудні 2012р. устаткування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.11.2015р. №1-1699 позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що договір №Т1/130-40-12П від 07.12.2012р. фактично не набрав сили, внаслідок відсутності бюджетних коштів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.12.2015р. було призначено судову колегію для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Левшиної Г.В., суддів Мельниченко Ю.С. та Осадчої А.М. У зв'язку з відпусткою судді Мельниченко Ю.С. згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.02.2016р. було змінено склад судової колегії з розгляду справи №905/2556/15: замість судді Мельниченко Ю.С. призначено суддю Кротінову О.В.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення суддів до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, враховуючи призначення судової колегії, а також зміну складу колегії суддів з 03.02.2016р. розгляд справи №905/2556/15 розпочався заново.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено таке право позивача, як право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову може здійснюватися у формі доповнення його новими фактами, заміни одних фактів іншими, виключення фактів, що не мають значення для справи і зазначених позивачем помилково. Мотивами, які спонукають заявити про зміну підстав позову, можуть бути помилка, допущена при формулюванні підстав позову, прагнення позивача посилити свою позицію через пред'явлення кількох рівнозначних підстав, які в силу норм матеріального права тягнуть однакові наслідки.

15.01.2016р. до господарського суду надійшла заява від 15.01.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини", м.Донецьк про зміну підстав позову.

Виходячи зі змісту даної заяви, позивачем з метою посилення своєї правової позиції щодо вимоги про стягнення заборгованості через наявність кількох рівнозначних підстав (підписання договору та передача обладнання згідно накладних) виключено посилання на підписання сторонами договору №Т1/130-40-12П від 07.12.2012р.

Виходячи з того, що позовні вимоги з урахуванням цих змін стосувались стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 35312538,42 грн., з метою забезпечення гарантованого ст.55 Конституції України права на судовий захист, судом розглянуті вимоги, викладені позивачем у позовній заяві та заяві від 15.01.2016р.: про стягнення заборгованості в сумі 35312538,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 34611771,09 грн., три проценти річних в сумі 434239,28 грн. та інфляція в сумі 266528,05 грн.

Відповідач надав відзив на позов від 27.01.2016р. №10114 з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність спору між сторонами внаслідок відсутності направленої позивачем вимоги про сплату боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

07.12.2012р. сторонами було підписано договір постачання № Т1/130-40-12П, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, зазначений у специфікаціях, а відповідач прийняти та оплатити такий товар, за наявності затверджених та отриманих відповідних бюджетних асигнувань.

Загальна вартість договору складає 35061771,09 грн. (п.3.1 договору).

Сторонами підписано специфікації №№1-4 до договору поставки, в яких узгоджено найменування (номенклатура, асортимент) та кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна товару.

Згідно п.4.1 договору, розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у вигляді 100% передплати, яка здійснюється покупцем після затвердження і надходження відповідних бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно Постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт, послуг за бюджетні кошти", п.п.1абз.4п.1.

Джерело фінансування - кошти Державного бюджету України (п.4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку узгодженої партії товару, згідно із замовленням покупця протягом 90 календарних днів з моменту надходження на рахунок постачальника 100% передплати згідно п.4.1 договору, але не пізніше 31.12.2012р. Постачання партії товару здійснюється за умови повної оплати партії товару до моменту постачання.

Згідно п.6.4.2 договору постачальник має право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням з покупцем.

Договір набуває чинності з дати затвердження і надходження бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 та підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань до повного і належного їх виконання (п.10.1 договору).

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Господарський суд згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України сторонами до матеріалів справи доказів надходження бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 не надано.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України Донецької області, та зобов'язано останнє надати письмові пояснення щодо наявності/відсутності надходження бюджетних асигнувань за договором №Т1/130-40-12П від 07.12.2012р. та отримання рішення головного розпорядника бюджетних коштів.

Вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.12.2015р., 18.01.2016р. третьою особою не виконані.

Як наслідок, відсутність в матеріалах справи належних доказів затвердження і надходження бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 свідчить про ті обставини, що договір №Т1/130-40-12П від 07.12.2012р. не набув чинності.

Одночасно, як вказувалось вище, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статі 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з наданими до матеріалів справи накладними №№2874115К, 287414К, 287413К, 287412К, 287312К від 28.12.2012р. позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем без будь-яких зауважень або заперечень прийнято товар на суму 34611771,09 грн.

Факт передання позивачем та отримання відповідачем товару на суму 34611771,09 грн. підтверджено як позивачем, так і відповідачем. При цьому, відповідачем існування між сторонами позадоговірних відносин внаслідок постачання товару позивачем не заперечується.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили. Враховуючи викладене, посилання відповідача на ненастання строку оплати судом до уваги не приймаються.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 34611771,09 грн. всупереч ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 434239,28 грн. за період з 30.04.2015р. по 30.09.2015р. та інфляцію в сумі 266528,05 грн. за період з травня 2015р. по серпень 2015р.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховуючи, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 35312538,42 грн., у тому числі основний борг в сумі 34611771,09 грн., три проценти річних в сумі 434239,28 грн. та інфляція в сумі 266528,05 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини", м.Донецьк до Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове про стягнення заборгованості в сумі 35312538 грн. 42 коп., у тому числі основний борг в сумі 34611771 грн. 09 коп., три проценти річних в сумі 434239 грн. 28 коп. та інфляція в сумі 266528 грн. 05 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400 Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, буд. 41, п/р 2600118061980 в ПАТ "Український Бізнес банк" м.Донецьк, МФО 334969, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" (83047 м.Донецьк, вул.Елеваторна, буд.1, р/р 26004962509048 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, ЄРПОУ 30202875) основний борг в сумі 34611771 грн. 09 коп., три проценти річних в сумі 434239 грн. 28 коп. та інфляцію в сумі 266528 грн. 05 коп., всього заборгованість в сумі 35312538 грн. 42 коп., судовий збір в сумі 182700 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 04.02.2016р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Осадча

Суддя О.В. Кротінова