Рішення № 55694901, 20.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016Справа №910/4312/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц»

про стягнення 4 616 840,05 грн. та зобов'язання виконати договірні зобов'язання

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мороз А.М. - представник, довіреність №01-004 від 19.01.2015;

від відповідача: Білан Л.М. - представник, довіреність б/н від 19.11.2015;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Укрстальконструкція» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» про стягнення 4 616 840,05 грн. заборгованості за поставлені металоконструкції за Договором на виготовлення та поставку продукції №0131.Д-15313.13/60 від 19.09.2013 р. та зобов'язання виконати умови договору в частині подання по-марочної заявки з подальшим прийняттям та оплатою залишку виготовлених за вказаним договором металоконструкцій обсягом 46,465 т на загальну суму 585 459,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на виготовлення та поставку продукції №0131.Д-15313.13/60 від 19.09.2013 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4312/15 та призначено до розгляду на 08.04.2015 р.

08.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. та 13.05.2015 р. розгляд справи відкладався на 13.05.2015 р. та 27.05.2015 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р. за заявою відповідача ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» провадження у справі №910/4312/15-г зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №910/13050/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» до Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція» про визнання договору на виготовлення та поставку продукції №0131.Д-15313.13/60 від 19.09.13 р. недійсним.

03.11.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява за вих. № 01-164 від 05.08.2015 р. про поновлення провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2015 р. по справі №910/103050/15-г судом прийнято відмову від позову ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» та припинено провадження у справі №910/103050/15-г, копія якої долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2015 р. провадження у справі 910/4312/15-г поновлено та призначено до розгляду на 24.11.2015 р.

У судовому засіданні 24.11.2015 р. судом оголошувалась перерва на 27.11.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києві від 27.11.2015 р. за спільним клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.12.2015 р.

У судових засіданнях 29.12.2015 р. та 14.01.2016 р. оголошувалась перерва по розгляду справи до 14.01.2016 р. та 20.01.2016 р., відповідно.

25 березня 2015 року до початку розгляду справи по суті через відділ діловодства господарського суду Києва Компанією з управління будівельними проектами "Герц" (відповідач за первісним позовом) по справі № 910/4312/15-г подано зустрічну позовну заяву № 1124 від 24.03.15 р. до Приватного акціонерного товариства "Укрстальконструкція" (позивач за первісним позовом) про визнання недійсним укладеного між сторонами Договору на виготовлення та поставку продукції № 0131.Д-15313.13/60 від 19.08.13 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 № 910/4312/15-г зустрічну позовну заяву відповідача ТОВ "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" з доданими до неї документами було повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 залишено без змін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 24.11.2015 р. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подано відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2015 р. з додатками, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що поставка металоконструкцій мала відбуватись партіями, з чітко регламентованим переліком документів, у певній послідовності та у строки, визначені сторонами у «Графіку поставок металоконструкцій», із зазначенням номенклатури та ваги кожної конкретної металоконструкції відповідно до КМД. Відвантаження постачальником на об'єкт без дотримання вищезазначених вимог, за переконанням відповідача, не є поставкою металоконструкцій в розумінні Договору та, відповідно, не породжує у покупця обов'язку їх оплачувати відповідно до умов Договору, отже в результаті відсутності поставки металоконструкцій у відповідності до умов, визначених в Договорі, у нього не виникло обов'язку сплачувати за поставку відповідно до умов Договору, тобто право позивача не порушено, що свідчить про відсутність предмету спору як в частині сплати грошових коштів за поставки металоконструкцій в сумі боргу, так і в частині сплати санкцій за порушення грошових зобов'язань. Відзив долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.11.2015 р. відповідачем подано клопотання б/н від 24.11.2015 р. про призначення комплексної експертизи, яке долучено судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.11.2015 р. позивачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подано заперечення на відзив та клопотання про призначення комплексної експертизи, які долучені до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 29.12.2015 р. позивачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подано додаткові пояснення №01-337 від 25.12.2015 р. до заперечення до клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи з додатками, які долучені судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 14.01.2016 р. позивачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подана заява №01-005 від 13.01.2016 р. про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» в розмірі заявлених позовних вимог в сумі 4 616 840,05 грн., що знаходяться на рахунках відповідача згідно переліку, а також на будь - яких рахунках або інших кредитно - фінансових установах, що можуть бути виявлені державним виконавцем. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Крім того, судом повідомлено, що до початку судового засідання 14.01.2016 р. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подані: клопотання б/н від 12.01.2016 р. про призначення комплексної експертизи та уточнення кінцевої редакції питань, які відповідач пропонує винести на розгляд експертів, а також правова позиція відповідача з додатками щодо долучених 25.12.2015 р. позивачем у якості доказів документів. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 20.01.2016 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судових засіданнях 14.01.2016 р. та 20.01.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судових засіданнях 14.01.2016 р. та 20.01.2016 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 19 серпня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Укрстальконструкція» (Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений Договір №0131.Д-15313.13/60 на виготовлення та поставку продукції (далі - Договір).

Також, між сторонами було укладено ряд додаткових угод про внесення змін до договору №0131.Д-15313.13/60 від 19 серпня 2013 року, а саме, Додаткову угоду №1 від 10.12.2013 р., Додаткову угоду №2 від 13.02.2014 р., Додаткову угоду №4 від 09.09.2014 р. та Додаткову угоду №5 від 22.09.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити відповідно до проектної документації (71798.40-2-КМ1 DНО 2, розробник ПрАТ «УКРСТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ»), вимог ДБН В.2.6-163:2010 «Конструкції будинків і споруд. Сталеві конструкції. Норми проектування, виготовлення і монтажу», металоконструкції об'єкту «Будівництво Торгово-розважального комплексу «АШАН» в районі 113-114 км автошляху Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь в Гірницькому районі м. Макіївка, Донецька область». II черга будівництва. Торгово-розважальний центр «Донецьк Сітіпарк» і поставити їх (металоконструкції) (в т.ч. передати їх у власність) покупцеві у встановлені цим Договором строки та на умовах базису поставки: DDР («Поставлено, мито сплачено»): будівельний майданчик об'єкта (Україна, район 113-114 км автошляху Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь в Гірницькому районі м. Макіївка, Донецька область) (далі - місце призначення), відповідно до правил «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 р., а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти металоконструкції і оплатити їх у строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Крім того, пунктом 1.1 Додаткової угоди № 4 передбачено, що постачальник зобов'язується додатково до зобов'язань, визначених умовами Договору, виконати роботи з ремонту металоконструкцій Об'єкту: балки 470/2-6 Б45, 470/2-6 Б50, 470/1-17П25, 470/1-17 П23, 470/1-17 П28, 470/1-17 П21, 636-2 А5, Е19 (далі - металоконструкції) і поставити відремонтовані металоконструкції (в т.ч. передати їх у власність) покупцеві у встановлені цією Додатковою угодою строки та на умовах базису поставки: DDР («Поставлено, мито сплачено») будівельний майданчик Об'єкта (Україна, район 113-114 км автошляху Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь в Гірницькому районі м. Макіївка, Донецька область), відповідно до правил «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010р., а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти відремонтовані металоконструкції і оплатити виконані роботи з їх ремонту у строки та на умовах, передбачених цією Додатковою угодою.

Роботи з ремонту металоконструкцій виконуються відповідно до проектної документації (креслення КМД) - шифр 636-13КМД6и, 470/1у-213КМД17и1, Е-19.

Згідно п. 1.6 Додаткової угоди № 4 для організації робіт по виконанню постачальником умов даної Додаткової угоди покупець зобов'язується передати постачальнику проектну документацію (згідно п.1.1 цієї Додаткової угоди) протягом 1 (одного) робочого дня з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Розділами 3-11 Договору та Додатковими угодами сторони визначили умови та порядок поставки, порядок приймання та якість металоконструкцій, їх ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 12.1 Сторони погодили, що цей Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, або до моменту припинення Договору на його умовах та/або умовах чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, Договір та Додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України з елементами договору підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість металоконструкцій за цим Договором визначається у тоннах за теоретичною вагою, яка обчислюється за кресленнями Проекту. Орієнтовна вага та номенклатура металоконструкцій, що підлягає виготовленню та поставці на умовах даного Договору визначена на момент підписання даного Договору на підставі Проекту - шифр 71798.40-2-КМ1 DНО 2 стадія Р, розробленого ПрАТ «Укрстальконструкція», і становить 1 200,00 т (Одна тисяча двісті тонн) та зазначається в додатку №1 до даного Договору «Орієнтовна специфікація».

Остаточна вага та номенклатура металоконструкцій, що підлягають виготовленню і поставці за даним договором буде визначатись за теоретичною вагою на підставі креслень КМД (Додаток № 2 до даного Договору), розроблених Постачальником (заводом-виготовлювачем металоконструкцій) у відповідності до Проекту, вимог ДБН В.2.6-163:2010, та вказуватись у видаткових накладних та специфікаціях, що надаються з кожною партією Продукції.

Разом з тим, п. 1.2 Додаткової угоди № 4 визначено, що об'єм металоконструкцій за цією Додатковою угодою орієнтовано становить 7,02 т.

До складу ремонтних робіт входить: доставка (транспортування) металоконструкцій з території будівельного майданчику об'єкту на завод-виробник (ПАО «ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна», м. Дніпропетровськ) для проведення ремонтних робіт і в зворотному напрямку (після виконання ремонтних робіт) на будівельний майданчик об'єкту; усунення механічних пошкоджень металоконструкцій, приведення металоконструкцій у відповідність до креслень КМД. Відремонтовані металоконструкції не забезпечуються: метизами кріплення, анкерами.

Остаточна кількість відремонтованих металоконструкцій за цією Додатковою угодою № 4 буде визначена за теоретичною вагою на підставі креслень КМД, розроблених постачальником, і вказана у видаткових накладних.

Пунктом 2.2 Договору сторонами передбачено, що металоконструкції повинні бути поставлені покупцеві маркованими. Маркування повинно відповідати ГОСТ 26047-87 та містити найменування блоку згідно креслень КМД, марку елемента згідно з монтажною схемою креслень КМД і згідно зі специфікацією КМД. Маркування повинно бути нанесено на поверхню кожної окремої металоконструкції, а також відображатись в специфікаціях, що надаються з кожною партією продукції. Транспортні пристосування і пакування повинні відповідати вимогам, які зазвичай висуваються для перевезення вантажів такого виду, а також вимогам встановленим ДБН В.2.6-163:2010 і повинні забезпечувати його цілісність, при належному поводженні з вантажем, під час транспортування, що забезпечується шляхом вимощування дерев'яними прокладками та достатньо міцної фіксації продукції між собою та конструкцією транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 Договору для організації робіт з виконання умов даного Договору Покупець зобов'язується передати постачальникові проект зі штампом «До виконання робіт» (один примірник в друкованому вигляді) у строки, передбачені «Графіком поставок металоконструкцій».

При виконанні Покупцем умов п. 5.1. Договору останній зобов'язується не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до визначеної дати поставки металоконструкцій, відповідно до узгодженого сторонами «Графіку поставок металоконструкцій», надавати постачальнику Схему направлення монтажу, яка є для Постачальника обов'язковою для дотримання її при здійсненні ним комплектації черговості поставки металоконструкцій. В разі невиконання зі сторони Покупця вказаного його зобов'язання за цим пунктом Договору, поставка металоконструкцій здійснюється постачальником щодо кількісних та номенклатурних позицій - за своїм розсудом.

Металоконструкції за даним Договором поставляються партіями. Під «Партією» сторони розуміють кількість металоконструкцій, зазначених в одній видатковій накладній. Металоконструкції поставляються в послідовності, визначеній в «Графіку поставок металоконструкцій» та в послідовності виконання робіт з монтажу, що визначена згідно умов абз. 2 п. 5.1 Договору.

Поставка металоконструкцій за даним Договором здійснюється автомобільним транспортом.

За умовами п.4.1 Договору постачальник зобов'язується виготовити і поставити до місця призначення в повному обсязі металоконструкції, передбачені умовами п.п. 1.1., 2.1. даного Договору, у строки, передбачені «Графіком поставок металоконструкцій» (Додаток № 3 до даного Договору), за умови своєчасного і повного виконання Покупцем умов п.п. 3.6.1; 5.1. Договору.

Відлік строку виконання зобов'язань Постачальника починає свій перебіг на кінцеву дату настання останньої з перерахованих вище подій.

Строк виконання постачальником своїх зобов'язань за Додатковою угодою № 4 (з виконання ремонтних робіт та поставки металоконструкцій): 14 днів, що обліковуються з дати отримання від покупця 100% передоплати за умовами п.1.5.1 цієї Додаткової угоди.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та заявлено представником останнього в судовому засіданні, на виконання умов вищевказаного Договору та Додаткових угод до нього позивачем здійснено поставку відповідачу металоконструкцій на загальну суму 15 746 850,00 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії відповідних видаткових накладних за період з 01.10.13 р. по 29.09.14 р..

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно п. 3.1 Договору ціна за одну тонну виготовлених і поставлених до місця призначення металоконструкцій становить - 12 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 100,00 грн.

Сторони погодили, що вказана ціна є фіксованою (твердою) і не підлягає зміні за жодних умов.

Загальна вартість Договору на момент його підписання розрахована, виходячи з орієнтованої ваги металоконструкцій в 1 200,00 т, становить: 15 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 520 000,00 грн. (п.3.2 Договору).

Остаточна вартість Договору буде визначена виходячи з кількості поставлених металоконструкцій згідно вимог абзацу 2 п. 2.1. Договору.

Крім того, п. 1.3 Додаткової угоди № 4 передбачено, що договірна ціна робіт з ремонту металоконструкцій визначається із розрахунку за одну тону (за теоретичною вагою) металоконструкцій і складає 7 836,56 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 306,09 грн.

Загальна вартість робіт з ремонту металоконструкцій за цією Додатковою угодою № 4, враховуючи обсяг металоконструкцій у 7,02 т, складає: 55 012,65, у тому числі ПДВ 20% - 9 168,78 грн..

Пунктами 3.6 Договору визначено, зокрема, що розрахунки за цим Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривнях, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах даного Договору в наступному порядку:

- згідно п.п. 3.6.1. Договору авансовий платіж у сумі 9 000 000,00 (Дев'ять мільйонів гривень 00 коп.) грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 500 000,00 гри., що приблизно складає 59,52% (п'ятдесят дев'ять цілих п'ятдесят дві сотих відсотків) від загальної вартості Договору, перераховується Відповідачем на поточний рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору та додатків 1, 3 до даного Договору, а також надання Позивачем Відповідачу гарантійного листа щодо надання ним банківської гарантії, на умовах передбачених розділом 14 Договору, у строк не більш як протягом 10 (Десяти) робочих днів від дати укладення цього Договору.

- згідно п.п. 3.6.2. Договору розрахунок за кожну партію поставлених металоконструкцій здійснюється Відповідачем протягом 10 (Десяти) банківських днів з моменту поставки партії металоконструкцій до місця призначення на підставі наданих Позивачем рахунків-фактур (за пропорційним вирахуванням суми авансового платежу - 35,48% (тридцять п'ять цілих сорок вісім сотих відсотків) від вартості металоконструкцій) і за умови передачі Позивачем та підписання Відповідачу комплекту приймально-здавальних документів на металоконструкції, зазначених у п. 5.13. даного Договору;

- згідно п.п. 3.6.3. Договору сума у розмірі 5% (п'ять відсотків) від остаточної вартості Договору притримується Відповідачем на термін 6 (Шість) календарних місяців, що відліковується з моменту поставки у повному обсязі металоконструкцій за цим Договором (100% (сто відсотків) остаточної кількості металоконструкцій згідно п. 2.1. Договору) та може бути використана Відповідачем на виправлення недоліків (дефектів) Продукції, виявлених під час цього строку у випадку виправлення таких недоліків (дефектів) Продукції за свій рахунок. Зазначена сума притримання або її залишок, у випадку якщо її частина буде витрачена на виправлення дефектів та недоліків, має бути сплачена (повернена) Відповідачем Позивачу не пізніше як протягом 5 (П'яти) банківських днів після спливу строку притримання;

- згідно п.п. 3.6.4. Договору Позивач має право отримати кошти, притримані Відповідачем за умовами підпункту 3.6.3. Договору, в разі надання ним Відповідачу Банківської гарантії на суму 5% (п'ять відсотків) від остаточної вартості Договору, та якою буде забезпечуватись виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо виправлення недоліків (дефектів), виявлених під час строку притримання, визначеного за умовами п.п. 3.6.3. Договору, у випадку виправлення Відповідачем за свій рахунок дефектів та недоліків.

Під датою оплати варто розуміти дату перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Окрім того підпунктом 1.5.1 Додаткової угоди № 4 передбачена 100% передоплата, що складає 55 012,65 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9 168,77 грн., яка здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами цієї Додаткової угоди на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представниками сторін в судовому засіданні та зазначено з п. 1.2 Додаткової угоди №5, сума проведених покупцем розрахунків з постачальником за поставлені за Договором металоконструкції складає 11 570 000,00 грн. з ПДВ, що посвідчується також підписаним Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за Договором за період 19.08.2013-04.08.2014 рр.. Загальна сума, що підлягає оплаті, без врахування гарантійного утримання 5% суми поставки, становить 3 945 693,55 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту здійснених відповідачем оплат позивачем надані відповідні виписки банку на сказану суму, згідно яких в призначеннях платежів зазначено їх цільове призначення, а саме «плата за металоконструкції згідно договору № 0131.Д-15313.13/60 від 19.08.2013», «оплата за металоконструкції згідно рахунку № 221 від 19.08.13 р., № 136 від 17.03.14 р., № 492 від 24.09.14 р. за договором № 0131 -Д-15313.13/60 від 19.08.2013» та «плата за ремонт металоконструкцій згідно рах. № 484 від 09.09.14 р. за дог. № 0131 -Д-15313.13/60 від 19.08.2013 дод. угода № 4 від 09.09.14 р.».

При цьому позивачем здійснені відповідачем платежі у загальній сумі 11 570 000,00 грн. приймались як належні за умовами Договору, заперечень з боку постачальника щодо суми отриманих грошових коштів, навіть за наявності реальної можливості перевищення їх обсягу над вартістю здійснених позивачем та прийнятих відповідачем поставок металоконструкцій матеріали справи не містять.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 3776850,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву та представник останнього в судових засіданнях заперечував проти заявлених позовних вимог, зокрема, щодо наявності зобов'язання відповідача з оплати залишку неоплаченої продукції (металоконструкцій), поставленої позивачем, посилаючись при цьому на те, що поставка металоконструкцій мала відбуватись партіями, з чітко регламентованим переліком документів, у певній послідовності та у строки, визначені сторонами у «Графіку поставок металоконструкцій», із зазначенням номенклатури та ваги кожної конкретної металоконструкції відповідно до КМД. Натомість фактичне відвантаження постачальником на об'єкт продукції без дотримання вищезазначених вимог, за переконанням відповідача, не є поставкою металоконструкцій в розумінні Договору та, відповідно, не породжує у покупця обов'язку їх оплачувати відповідно до умов Договору, тобто в результаті відсутності поставки металоконструкцій у відповідності до умов, визначених в Договорі, у останнього не виникло обов'язку оплати поставки відповідно до умов Договору, отже право позивача не порушено, що, в свою чергу свідчить про відсутність предмету спору як в частині сплати грошових коштів за поставки металоконструкцій в сумі боргу, так і в частині сплати санкцій за порушення грошових зобов'язань.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № №0131.Д-15313.13/60 від 19 серпня 2013 року та вищезазначених додаткових угод до вказаного договору або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та Додаткових угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами у відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визнаються документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язань з поставки металоконструкцій, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати здійснених поставок продукції, є видаткові накладні, які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані.

Суд зазначає, що за приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм визначені Законом України «Про будівельні норми» від 05.11.09 р. № 1704-VI, відповідно до ст. 11 якого застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

У відповідності до вказаного Закону наказом Мінрегіонбуду України від 16.12.2010р. № 521 затверджені «ДБН В.2.6-163:2010 Конструкції будинків і споруд. Сталеві конструкції. Норми проектування, виготовлення і монтажу.»

В силу п. 2.2.2 ДБН В.2.6-163:2010 сталеві конструкції повинні виготовлятися відповідно до креслень КМД (конструкції металеві деталювальні), розроблених за робочими кресленнями стадії КМ (конструкції металеві).

Згідно з п. 2.3.4. ДБН В.2.6-163:2010 вагу металоконструкцій слід визначати за теоретичною вагою, яка обчислюється за кресленнями проекту стадії КМ. Для уточнення ваги конструкції за робочими кресленнями стадії КМД визначену попередньо вагу необхідно збільшити на 3%. Отриману вагу слід збільшити на 1%, врахувавши у такий спосіб вагу зварних швів. Для складних (індивідуального виготовлення) конструкцій дозволяється фактичну вагу зварювальних швів визначати за розробленими деталювальними кресленнями стадії КМД. До загальної ваги металоконструкцій за необхідності може бути додана вага монтажних пристосувань і вага для упаковки і транспортування конструкцій.

При цьому як зазначалось судом вище, у відповідності до вимог ДБН В.2.6-163:2010 умовами п. 2.1 Договору на час укладення Договору орієнтована вага та номенклатура металоконструкцій за цим Договором визначена у тоннах за теоретичною вагою, яка обчислюється за кресленнями Проекту стадії КМ, із застереженням щодо визначення остаточної ваги та номенклатури металоконструкцій за теоретичною вагою на підставі креслень КМД, розроблених Постачальником (заводом-виготовлювачем металоконструкцій) у відповідності до Проекту, вимог ДБН В.2.6-163:2010, та умовою щодо їх зазначення у видаткових накладних та специфікаціях, що надаються з кожною партією металоконструкцій.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що перехід права власності на металоконструкції від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем належним чином оформлених видаткових накладних на поставлені металоконструкції згідно умов, визначених п. 5.13.2. Договору.

Постачальник у строк не пізніше 2 (двох) робочих днів після здійснення відвантаження партії металоконструкцій повинен надати покупцеві наступні документи:

- видаткова накладна з підписом уповноваженої особи постачальника та печаткою постачальника;

- податкова накладна (оформлена у відповідності з вимогами чинного законодавства України);

- рахунок-фактура.

Постачальник повинен забезпечити чітке оформлення відвантажувальних і розрахункових документів, своєчасне направлення цих документів покупцю (п. 5.13 Договору).

За умовами п. 5.13.2 Договору покупець зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання направлених в адресу Покупця документів, передбачених п. 5.13. Договору, належним чином оформити видаткову накладну на металоконструкції, у відповідності до встановленого порядку для її оформлення та направити скановану копію останньої засобами електронної пошти на адресу постачальника, вказану у реквізитах цього Договору.

Передача вищевказаних документів буде вважатись виконаною належним чином, якщо останні будуть направлені в оригіналах в указані строки рекомендованим листом, кур'єром, або вручені особисто під розпис за адресою постачальника, вказаною у реквізитах цього Договору.

Окрім цього, за умовами п. 5.3.2 Договору одночасно з відвантаженими металоконструкціями Постачальник зобов'язується передати Покупцеві документи, що безпосередньо стосуються металоконструкцій, які поставляються, і підлягають передачі разом з ними, а саме: товарно-транспортна накладна (ТТН); сертифікат якості на партію металоконструкцій, що відвантажується, виданий заводом - виробником останніх; проміжні монтажні схеми - 3 (три) примірники (передаються частинами по закінченню розробки креслень КМД, згідно розділів проекту КМ); оригінал специфікації на відвантажену Продукцію, що видається заводом-виготовлювачем Продукції з обов'язковим зазначенням ваги кожної окремої металоконструкції.

Креслення КМД - 3 (три) комплекти (згідно розділів проекту КМ) передаються Постачальником Покупцю за 3 (три) календарні дні до початку поставки/відвантаження металоконструкцій на Об'єкт (п.5.3.3 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.4 Договору приймання Покупцем поставлених металоконструкцій по кількості і якості проводиться відповідно до вимог чинного законодавства України й умов даного Договору.

У відповідності до п. 5.4.1 Договору металоконструкції здаються постачальником і приймаються покупцем або уповноваженим представником у місці поставки: за кількістю - згідно з даними, зазначеними у видатковій накладній та специфікації на відвантажену продукцію, виданої заводом-виготовлювачем продукції в порядку, передбаченому п. 5.4.2.; по якості - згідно з даними, зазначеними у сертифікаті якості на дану партію металоконструкцій, виданому заводом-виготовлювачем продукції та даними проекту в порядку передбаченому п. 5.4.3. даного Договору.

Як визначено п. 5.4.2 Договору здача-приймання металоконструкцій покупцем за кількістю проводиться в місці та в день поставки в момент отримання продукції від постачальника, але не пізніше 24 годин з моменту отримання покупцем відповідних документів за умовами п. 5.3.2 Договору. Покупець при здачі-прийманні продукції за кількістю перевіряє відповідність найменування продукції і транспортного маркування на ній даним, зазначеним у ТТН та специфікації на відвантажену продукцію, виданої заводом-виготовлювачем продукції.

У випадках, коли під час здачі-прийманні продукції за кількістю встановлюється наявність пошкоджень або псувань металоконструкцій, невідповідність найменування, маркування, кількості продукції даним, зазначеним у ТТН та специфікації на Продукцію, виданої заводом виготовлювачем продукції покупець робить про це відповідну відмітку на товарно-транспортній накладній або складає Акт про невідповідність. Такий акт складається в двох екземплярах та підписується уповноваженими представниками покупця та перевізника. У випадку якщо представник перевізника відмовився від підпису зазначеного акта, покупець робить про це відповідну відмітку. Копія зазначеного акту разом з викликом про прибуття уповноваженого представника направляється постачальнику та заводу -виготовлювачу продукції протягом 1 робочого дня з моменту його складення.

У випадку, якщо під час здачі-прийманні Продукції за кількістю встановлено, що будь-який з документів вказаних в п. 5.3.2. даного Договору відсутні, приймання продукції в такому випадку не зупиняється. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. Копія такого акту направляється Постачальнику та заводу-виготовлювачу Продукції протягом 1 (одного) робочого дня з моменту його складення. Фактично наявна Продукція, зазначена в акті, вважається прийнятою покупцем по кількості після отримання всіх документів, вказаних в п. 5.3.2. даного Договору.

Отже, як вбачається з вищевикладених положень Договору, редакція п. 5.4.2 Договору передбачає здачу-приймання металоконструкцій покупцем за кількістю в місці та в день поставки в момент отримання металоконструкцій від постачальника, але не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання покупцем відповідних документів за умовами п. 5.3.2 Договору. Покупець при здачі-прийманні металоконструкцій за кількістю перевіряє відповідність найменування металоконструкцій і транспортного маркування на ній даним, зазначеним у ТТН та специфікації на відвантажені металоконструкції, виданої заводом-виготовлювачем.

Окрім того, згідно п. 5.4.3 Договору здача - приймання металоконструкцій за якістю проводиться Покупцем в наступні строки:

- здача - приймання металоконструкцій на наявність явних дефектів та недоліків, таких, що виявлені при візуальному огляді, без застосування інструментальних засобів вимірювання - в момент отримання Продукції від Постачальника, але не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідних документів за умовами п. 5.3.2. Договору на партію Продукції;

- здача - приймання металоконструкцій на наявність явних дефектів та недоліків, таких, що виявлені із застосуванням інструментальних засобів вимірювання та контролю, а також на наявність прихованих дефектів та недоліків - протягом терміну монтажу металоконструкцій, але в будь якому разі не пізніше ніж 2,5 (дві цілих п'ять десятих) місяці з дати останньої поставки, що зазначена в графіку поставки до даного Договору.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

При цьому в матеріалах справи наявні видані заводами - виготовлювачами металоконструкцій, які постачались позивачем за Договором, специфікації на відвантажену продукцію із зазначенням номеру замовлення, номеру креслення, найменування, ваги, марки та кількості поставлених металоконструкцій у відповідності до умов п. 5.3.2 Договору.

Суд зазначає, що специфікації не є самостійними документами, на підставі яких здійснюється постачання позивачем металоконструкцій відповідачу, а є невід'ємною частиною Договору на виготовлення та поставку металоконструкцій, укладеного між сторонами, при цьому містять частину умов, необхідних для господарських договорів та належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а саме включають перелік продукції, яку позивач зобов'язаний передати у власність відповідача, що складає предмет договору поставки, та зміст закупівель (вагу та номенклатуру тощо) у заводів - виготовлювачів такої продукції, який формує частину предмету Договору поставки.

Поряд із цим умовами поставки, визначеними розділом 5 Договору, не передбачено складання специфікацій за результатами приймання продукції (металоконструкцій) відповідачем або їх підписання сторонами з метою узгодження змісту поставки, отже посилання відповідача на неможливість визначення у таких специфікаціях фактичних показників поставленої продукції (металоконструкцій), а саме визначення їх остаточної ваги та номенклатури, спростовуються змістом наявних в матеріалах справи документів, зокрема, специфікацій.

Статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому в матеріалах справи містяться копії підписаних обома сторонами Актів прийому - передачі проектної документації за Договором на виготовлення та поставку продукції № 0131.Д-15313.13/60, а саме: від 19.08.13 р. від 12.01.15 р., 27.11.14 р., 24.11.14 р., 06.11.14 р., 26.08.14 р., 20.08.14 р., 24.06.14 р., 11.06.14 р., 05.06.14 р., 03.06.14 р., 29.04.14 р., 31.03.14 р., 18.03.14 р., 20.01.14 р., 13.01.14 р., 13.01.14 р., 25.12.13 р. 12.12.13 р., 28.11.13 р., 19.11.13 р., 31.10.13 р., 24.10.13 р., які охоплюють весь період дії Договору.

Окрім цього суд зазначає про відсутність в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження звернень відповідача до позивача з питань невідповідності кінцевої ваги та номенклатури отриманих та прийнятих відповідачем металоконструкцій за отриманими останнім від позивача кресленнями КМД. Складені сторонами у відповідності до умов п. 5.4.2 Договору акти про фактичну наявність продукції та зазначення відсутніх документів, передбачених п.5.3.2 даного Договору, в матеріалах справи відсутні. Заперечення відповідача щодо повного переліку передбачених умовами Договору документів, які супроводжують поставку металоконструкцій, на час звернення ПАТ «Укрстальконструкція» до суду з даним позовом матеріали справи не містять.

Наразі згідно змісту Додаткової угоди № 5 від 22.09.14 р. до Договору сторони визнали факт виготовлення металоконструкцій об'єкту (100% обсягу) (згідно розроблених креслень КМД) в обсязі 1 296,215 т на загальну суму 16 332 309,00 грн. з ПДВ, з яких поставлено 1 227,253 т металоконструкцій об'єкту на загальну суму 15 463 387,80 грн., що, як підтверджено сторонами шляхом підписання вказаної Додаткової угоди № 5, посвідчується оформленим сторонами комплектом приймально - здавальних документів (зокрема, видатковими накладними) у порядку п. 5.13 Договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача проти позову з підстав здійснення позивачем поставок продукції без дотримання передбачених Договором умов, а саме щодо кількості та остаточної ваги металоконструкцій, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості визначити остаточну поставлену за Договором вагу металоконструкцій внаслідок порушення позивачем умов Договору щодо своєчасного виготовлення та передачі КМД відповідачу та у зв'язку з поставками не ідентифікованих металоконструкцій спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та судом до уваги не приймаються.

Стосовно наданих позивачем товарно - транспортних накладних за спірний період, якими, на думку останнього, додатково підтверджується факт постачання металоконструкцій за Договором на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» в заявленій до стягнення з відповідача сумі 3776850,00 грн. суд зазначає, що відповідно до п. 11.1 та п. 11.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, а оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п. 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

При цьому господарським судом була надана оцінка товарно-транспортним накладним за відповідний період (за якими, як стверджує позивач, здійснювалася поставка металоконструкцій на спірну суму). Зокрема, судом встановлено, що переважна частина вказаних накладних не відповідає вимогам закону до них, оскільки у даних документах відсутні підписи особи, що отримала продукцію з боку відповідача, що унеможливлює їх ідентифікування, а відображення у товарно-транспортних накладних даних водіїв та відповідальних осіб, які є працівниками позивача, не підтверджує отримання вантажоодержувачем продукції, на перевезення якої виписані ці накладні. Окрім цього частина товарно - транспортних накладних в якості вантажоодержувача не містить зазначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц», натомість в якості вантажоодержувача зазначене ПАТ «Укрстальконструкція», яке є постачальником за спірним Договором. Таким чином, суд встановив, що вказані товарно - транспортні накладні не є належними доказами, які б підтверджували факт здійснення між сторонами господарських операції з продажу та поставки продукції на спірну суму.

В свою чергу, за висновками суду ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт поставки товарів, а є документом, що засвідчує факт перевезення. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового та бухгалтерського обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. При цьому ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а свідчить про здійснення перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік власниками автомобільного транспорту - перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами - замовниками.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

При цьому недотримання позивачем вимог законодавства щодо форм та порядку ведення вказаної документації, зокрема, ТТН, відповідальність за правильність ведення останнім необхідної бухгалтерської (транспортної) документації покладається на позивача та не є предметом даного спору.

Суд звертає увагу, що факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних уповноважених представників ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «Герц», а саме: ОСОБА_5, який діяв на підставі відповідної довіреності № 235 від 01.10.13 р. строком дії до 29.10.13 р., № 293 від 01.11.13 р. строком дії до 30.11.13 р., № 90 від 03.03.14 р. строком дії до 31.03.14 р., № 133 від 01.04.14 р. строком дії до 30.04.14 р., № 181 від 05.05.14 р. строком дії до 31.05.14 р., ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 184 від 02.06.14 р. строком дії до 30.06.14 р., копії яких надані позивачем.

Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженням вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

В силу статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Частиною 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Отже, представництво є поширеним засобом реалізації цивільних прав, що належать особі, і виконання нею цивільних обов'язків. Для того, щоб дії представника створили юридичні права і обов'язки для особи, яку представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження, котрими визначаються зміст і межі дій, які представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, представники ТОВ «КУБП «ГЕРЦ», підписами яких засвідчені вищезазначені видаткові накладні, на які позивач посилається як на підставу виникнення зобов'язань відповідача з оплати поставлених металоконструкцій, діяли на підставі відповідних довіреностей, виданих відповідачем та відповідним чином зареєстрованих.

У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно п.п. 3, 4 Інструкції бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

При цьому суд враховує, що інститут представництва передбачає права і обов'язки як особи, яку представляє так і самого представника, оскільки саме від добросовісності представника залежать наслідки його дій для учасників правочину, який вчиняє представник. Отже, оскільки зазначені в видаткових накладних уповноважені представники ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» вчинили дії від імені останнього, саме зазначена юридична особа несе відповідальність за дії відповідних своїх представників та їх наслідки, в тому числі в частині неналежного виконання уповноваженими особами обов'язків щодо перевірки наявності в повному обсязі необхідної для прийняття поставки металоконструкцій документації, а також відповідності номенклатури, ваги та кількості поставлених металоконструкцій умовам Договору.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-29151 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі продукції ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ», а відповідачем, у свою чергу, на момент поставки прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, виходячи з вищенаведених приписів чинного законодавства підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлені металоконструкції відповідно до змісту підписаних обома сторонами видаткових накладних.

Також додатково на підтвердження фактів поставки продукції за Договором позивачем надані копії податкових накладних за спірний період.

Суд зазначає, що згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника - податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.п. 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, за висновками суду надані позивачем копії податкових накладних підтверджують належне оприбуткування поставленого товару і відображення у власному бухгалтерському обліку останнього.

В свою чергу суд зазначає, що частина наданих позивачем на підтвердження здійснених ПАТ «Укрстальконструкція» поставок металоконструкцій видаткових накладних, а саме № 579 від 29.09.14 р. на суму 186026,40 грн., № 580 від 29.09.14 р. на суму 93630,60 грн., № 572 від 25.09.14 р. на суму 3805,20 грн., № 530 від 12.08.14 р. на суму 1474,20 грн., № 537 від 24.07.14 р. на суму 163,80 грн. , № 448 від 25.06.14 р. на суму 6400,80 грн. та № 475 від 24.06.14 р. на суму 212410,80 грн., всього на загальну суму 503911,80 грн., всупереч вимогам чинного законодавства містить тільки засвідчені печаткою підписи представника постачальника та не містить підписів представника покупця на підтвердження фактичного отримання за даними накладними продукції згідно Договору, на якій міститься посилання в зазначених накладних.

Станом на час проведення судового засідання 20.01.16 р. інші належні та допустимі докази на підтвердження здійснення поставки продукції на суму 503911,80 грн. за Договором позивачем суду не надані.

При цьому наявність в матеріалах справи довіреностей, виданих відповідачем на ім'я ОСОБА_6 № 256 від 25.09.14 р. строком дії до 04.10.14 р. та на ім'я ОСОБА_3 № 184 від 02.06.14 р. строком дії до 30.06.14 р., зазначених у вказаних видаткових накладних, за умові відсутності таких передбачених п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів як підпис посадової особи, яка здійснювала господарську операцію, зокрема, з боку покупця, не можуть бути прийняті судом як належні докази поставки-отримання продукції відповідачем на вказану суму 503911,80 грн. з огляду на відсутність інших належних та допустимих доказів отримання вказаної продукції ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» та наявність заперечень щодо вказаного факту з боку відповідача.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття відповідачем поставленої ПАТ «Укрстальконструкція» продукції (металоконструкцій) на загальну суму 503911,80 грн., і, відповідно, встановлення обов'язку відповідача зі сплати вказаної суми на підставі наданих позивачем односторонніх видаткових накладних, за умови відсутності обґрунтування можливості стягнення зазначених коштів на інших підставах, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту поставки відповідачеві та прийняття останнім металоконструкцій на вказану суму належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк у розмірі 3 272 938,20 грн., зазначений розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в зазначеному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за вказаним Договором підлягає частковому задоволенню у вказаній сумі 3 272 938,20 грн..

При цьому зважаючи на наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу та вартості здійснених позивачем поставок металоконструкцій, за відсутності заперечень відповідача щодо остаточної ваги та номенклатури поставлених металоконструкцій, а також їх відповідності КМД та наявності повного переліку документів саме на час підписання видаткових накладних, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3 Договору у випадку порушення покупцем Договору по оплаті п.3.6 Договору, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період прострочення, за кожний день прострочення платежу, починаючи з 6-го календарного дня прострочки, що обліковується від кінцевого строку коли повинен був здійснений відповідний платіж. Пеня за прострочення перерахування авансового платежу, зазначеного в п.3.6.1 даного Договору починає нараховуватись з 6-го календарного дня прострочки, що обліковується з моменту отримання від постачальника Банківської гарантії на умовах визначених даним Договором.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 428 205,38 грн. за період з 16.10.13 р. по 27.01.15 р., 60 581,85 грн. процентів річних за період з 16.10.13 р. по 27.01.15 р. та 351 202,82 грн. інфляційних нарахувань за листопад 2013 р. - січень 2015 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що зважаючи на помилкове неврахування позивачем приписів ст.ст. 251, 253, 254 Цивільного кодексу України, внаслідок чого період прострочення оплати поставленої продукції (металоконструкції) було визначено неправильно, а, відтак, невірними є надані позивачем розрахунки пені та процентів річних у відповідних частинах. Адже, за змістом ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

Таким чином, розмір процентів річних та інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду, враховуючи відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 503911,80 грн. за 7 видатковими накладними, поставка маталоконструкцій за якими не підтверджується належними та допустимими доказами, становить 58105,41 грн. процентів річних та 115113,30 грн. втрат від інфляції відповідно, отже є меншими, ніж заявлено у позивача. Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленої продукції (металоконструкцій) підлягають частковому задоволенню в сумах 58105,41 грн. та 115113,30 грн. відповідно.

Розмір пені, перерахований судом відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду, становить 401002,93 грн., а отже є меншим, ніж заявлено позивачем. Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції (металоконструкцій) підлягають частковому задоволенню в сумі 401002,93 грн..

Окрім того позивачем в позовній заяві заявлено вимоги про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» виконати договірні зобов'язання в частині подання по-марочної заявки з подальшим прийняттям та оплатою залишку виготовлених за Договором на виготовлення та поставку продукції № 0131.Д-15313.13/60 від « 19» серпня 2013р. металоконструкцій обсягом 46,465 т на загальну суму 585 459,00 грн. з ПДВ.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на той факт, що за текстом укладеної між сторонами Додаткової угоди № 5 від 22.09.14 р. зазначено про визнання відповідачем наявності заборгованість останнього перед позивачем за поставлені згідно Договору металоконструкції на суму 3 945 693,55 грн. з ПДВ. При цьому відповідно до договірних положень Додаткової угоди № 5 залишок виготовлених металоконструкцій об'єкту загальним обсягом 68,962 т на загальну суму 868 921,20 грн. з ПДВ ПАТ «Укрстальконструкція» зобов'язалось поставити (в т.ч. передати у власність) покупцеві за умови попереднього проведення відповідачем квашення існуючої заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлені металоконструкції по у загальній сумі 3 945 693,55 грн. з ПДВ у строки та на умовах визначених п.1.3.1 Додаткової угоди № 5.

При цьому Додаткова угода № 5 містить застереження, яке впливає на обов'язок постачальника щодо поставки металоконструкцій, згідно якого відвантаження (поставка) металоконструкцій об'єкту здійснюється постачальником на підставі письмових по-марочних заявок покупця в термін, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання заявки. По-марочна заявка повинна складати обсяг металоконструкцій не менше 1 машини.

Оскільки в порушення умов Додаткової угоди № 5 щодо здійснення платежів та надання по-марочних заявок відповідачем вказані дії були здійснені лише частково, що, за твердженнями позивача, в свою чергу, унеможливлює виконання ПАТ «Укрстальконструкція» зобов'язань з поставки залишку металоконструкцій об'єкту в обсязі 46,465 т, позивач просить суд зобов'язати ТОВ «КУБП «ГЕРЦ» вчинити дії щодо подання по-марочної заявки з подальшим прийняттям та оплатою залишку виготовлених металоконструкцій на суму 585 459,00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Зокрема, суд звертає увагу на той факт, що сторони передбачили в Додатковій угоді № 5 такі відкладальні умови поставки металоконструкцій як надання покупцем по-помарочної заявки, проте не встановили строк подання покупцем такої заявки.

Більше того, суд, врахувавши невизначеність Додатковою угодою № 5 конкретного терміну подання відповідачем по-марочної заявки, встановив, що позивач не надав доказів звернення з вимогою про надання такої заявки в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України, в зв'язку з чим прострочення виконання відповідачем (кредитором) свого зобов'язання з подачі по-марочної заявки не мало місця. Крім того, Договір на виготовлення та поставку продукції № 0131.Д-15313.13/60 від 19.08.13 р. та Додаткова угода № 5 не містить умов, які б передбачали відстрочення виконання постачальником свого зобов'язання з поставки залишку металоконструкцій на період прострочення надання по-марочної заявки покупцем.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи статей 598, 670, 672 Цивільного кодексу України та статей 193, 202 Господарського кодексу України обов'язок подати по-марочні заявки, та, в подальшому, прийняти та оплатити залишок металоконструкцій, не може бути покладений на відповідача, оскільки відповідно до частини 1 статті 13 та частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї, а відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Окрім цього згідно п. 2 застережень Додаткової угоди № 5 відвантаження (поставка) металоконструкцій об'єкту постачальником не здійснюється (штрафні санкції та будь - які компенсаційні санкції щодо прострочки поставки до постачальника не застосовуються) в разі невиконання сторони зі сторони покупця вищевказаного платежу/ів щодо чергової поставки, що, за умови відсутності доказів здійснених відповідачем відповідних оплат, в свою чергу свідчить про відсутність підстав для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Умови Додаткової угоди № 5, зокрема, п.1.6, передбачають в разі, якщо поставку металоконструкцій не буде виконано з причини невиконання покупцем своїх зобов'язань щодо встановленого строку та черговості проведення оплат (див. п.1.3 Додаткової годи) (в т.ч. й фінальної дати розрахунку), загальна сума притримання - 816615,45 грн. з ПДВ, що складає 5% від обсягу поставлених металоконструкцій Об'єкту - 1296,215 т, в будь-якому випадку та незважаючи на інші договірні регламентації підлягає поверненню (виплаті) покупцем постачальникові не пізніше як станом на 01.08.2015 р..

Тобто Додатковою угодою № 5 сторони передбачили окрему відповідальність за порушення покупцем строків та черговості оплат, до якої відповідач може бути притягнутий.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання подати по-марочної заявки з подальшим прийняттям та оплатою залишку виготовлених за Договором металоконструкцій, задоволенню не підлягають.

Щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову суд зазначає, що нормами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, одним з яких, зокрема, є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова № 16) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

На підставі викладеного суд зауважує, що тягар доказування того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути чи зменшитись за кількістю, покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та підлягає доказуванню на загальних підставах в порядку приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Втім, викладені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини мотивовано лише припущеннями позивача та його власними інтересами, з посиланням на затягування судового процесу відповідачем, а також вчинення останнім дій щодо зняття з обліку для реалізації двох належних останньому автомобілів та зміну місцезнаходження ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ».

У заяві про забезпечення позову позивачем не наведено інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, і доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду позивачем не надано. Доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються після винесення ухвали про порушення провадження у справі будь-які заходи, направлені на відчуження належного йому майна (грошових коштів), що майно відповідача (грошові кошти) може зникнути, позивачем до матеріалів справи не додано.

При цьому посилання позивача на зміну місцезнаходження відповідача з міста Києва на смт. Чинадійово Мукачівський район Закарпатська область, а також намір продажу двох автомобілів за умови врахування обсягів здійснених відповідачем господарських операцій за Договором, зокрема, проведених оплат, за висновками суду не можуть бути розцінені в якості підстави для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності законодавчо передбачених підстав для застосування заходів до забезпечення позову позивачем суду не надано, останній вважає за необхідне в задоволенні клопотання ПАТ «Укрстальконструкція» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача відмовити.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» (89640, Закарпатська обл., Мукачівський район, селище міського типу Чинадійово, вул. Волошина, будинок 53 А, код ЄДРПОУ 33790979) на користь Приватного акціонерного товариства «Укрстальконструкція» (вул. Архітектора Городецького, 11В, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 01412868) 3 272 938,20 грн. (три мільйони двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень двадцять копійок основного боргу, 401 002,93 грн. (чотириста одну тисячу дві гривні дев'яносто три копійки) пені, 58105,41 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ять гривень сорок одну копійку) процентів річних, 115 113,30 грн. (сто п'ятнадцять тисяч сто тринадцять гривень тридцять копійок) інфляційних нарахувань та 60896,72 грн. (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень сімдесят дві копійки) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 09 лютого 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон