Рішення № 55694844, 10.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.16р. Справа № 904/10362/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договорами про закупівлю товарів у розмірі 294 379 грн. 51 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.02.2016)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Левченко І.А. - юрисконсульт 1 категорії (довіреність № 18/904 від

03.02.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договорами про закупівлю товарів у загальному розмірі 308 197 грн. 51 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 304/13 від 20.04.2015, договором про закупівлю товарів № 408/13 від 03.06.2015, договором про закупівлю товарів № 483/13 від 22.06.2015, договором про закупівлю товарів № 671/13 від 21.08.2015 в частині розрахунків за поставлений в період з 14.04.2015 по 30.09.2015 товар (овочі листкові, риба заморожена родини тріскових, яйця птиць, картопля) у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 308 197 грн. 51 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 21.12.2015.

Від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2015, надійшло клопотання (вх.суду 83870/15 від 18.12.2015) про долучення до матеріалів справи акту звірки та виписок по особовому рахунку позивача на підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого в спірний період товару.

Від позивача також надійшло клопотання (вх.суду 83872/15 від 18.12.2015), в якому він просив суд розглянути справу без участі його представника. Вказане клопотання було задоволено судом.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх.суду 84170/15 від 21.12.2015), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач неправомірно об'єднав позовні вимоги за чотирма різними договорами, крім того, позивач не врахував передбачену пунктом 4.2. договорів відстрочку, а вимога в порядку статті 530 Цивільного кодексу України до відповідача не надходила. При цьому, відповідач наголошує, що подання позовної заяви до суду не може вважатися пред'явленням вказаної вимоги.

У судове засідання 21.12.2015 з'явився представник відповідача.

Судом було викладено зміст позовних вимог позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у запереченнях на позовну заяву (вх.суду 84170/15 від 21.12.2015).

Ухвалою суду від 21.12.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі.

Від позивача факсом надійшло клопотання (вх.суду 3747/16 від 22.01.2016), в якому він просив суд розглянути справу без участі представника позивача. Також у вказаному клопотання позивачем зазначено, що заборгованість станом на 22.01.2016 відповідача складає 308 197 грн. 51 коп. та жодного платежу відповідач протягом розгляду справи не здійснив.

У судове засідання 25.01.2016 з'явився представник відповідача.

Так, представник відповідача долучив до матеріалів справи незасвідчені копії платіжних доручень на суму 5 172 грн. 00 коп. та на суму 8 106 грн. 00 коп., а також просив суд відкласти розгляд справи, з метою надання відповідачу часу для долучення до справи належних доказів на підтвердження часткового погашення боргу, а також для повного погашення заборгованості перед позивачем.

Від відповідача також надійшло клопотання, в якому він просить суд продовжити строк розгляду справи № 904/10362/15 на 15 днів, пояснюючи це в судовому засіданні необхідністю надання часу для долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості в сумі 13 818 грн. 00 коп., а також для повного погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою суду від 25.01.2016 вказане клопотання відповідача задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі № 904/10362/15 на 15 днів, терміном по 16.02.2016 включно.

Ухвалою суду від 25.01.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, судом була надана учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, оскільки розгляд справи відкладався з 21.12.2015 на 25.01.2016 та з 25.01.2016 на 10.02.2016.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 7767/16 від 09.02.2016), в якому він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спірним договором в сумі 294 379 грн. 51 коп., яка становить суму основного боргу.

Відповідно до положень пункту 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань),останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із вказаного вище клопотання, позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, внаслідок чого ціна позову фактично зменшилась. Вказане клопотання підписано уповноваженою особою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подане позивачем клопотання про стягнення заборгованості фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

В цей же час, згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та, враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказане клопотання позивача.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 294 379 грн. 51 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 10.02.2016 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 10.02.2016 не з'явився, але судом було враховано, що у клопотанні (вх.суду 7767/16 від 09.02.2016) позивач просив суд розглянути справу без участі його представника. Вказане клопотання було задоволено судом.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, оскільки правова позиція як позивача так і відповідача висловлена, а також долучені до матеріалів справи відповідні докази на її підтвердження.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 20.04.2015 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товарів № 304/13 (далі - договір-1, а.с.10-11), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти та оплатити такі товари. Постачальник зобов'язується поставити овочі листкові (капусту) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору-1).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору-1 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язань, про що сторони підписують додаткову угоду.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання договору-1 сторонами суду не надано.

Також, 03.06.2015 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товарів № 408/13 (далі - договір-2, а.с.13-14), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти та оплатити такі товари. Постачальник зобов'язується поставити продукцію рибну, свіжу, охолоджену чи заморожену (рибу заморожену родини тріскових) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору-2).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору-2 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язань, про що сторони підписують додаткову угоду.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання договору-2 сторонами суду не надано.

Між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (далі - постачальник, позивач) 22.06.2015 також було укладено договір про закупівлю товарів № 483/13 (далі - договір-3, а.с.16-17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти та оплатити такі товари. Постачальник зобов'язується поставити яйця у шкарлупі свіжі (яйця птиць) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору-3).

В подальшому, сторони підписали додаткову угоду № 1 від 21.07.2015 до договору-3, в якій дійшли згоди викласти пункт 1.2. договору-3 в наступній редакції:

- "1.2. Постачальник зобов'язується поставити яйця у шкарлупі свіжі (яйця птиць) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікацій № 2 та № 3, які є невід'ємною частиною договору (а.с.19).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору-3 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язань, про що сторони підписують додаткову угоду.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання договору-3 сторонами суду не надано.

Крім того, 21.08.2015 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товарів № 671/13 (далі - договір-4, а.с.20-21), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти та оплатити такі товари. Постачальник зобов'язується поставити коренеплоди та бульби їстівні з високим умістом крохмалю та інуліну (картопля врожаю 2015 року) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору-4).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору-4 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.10.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язань, про що сторони підписують додаткову угоду.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання договору-4 сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у відповідності до умов вказаних договорів сторони підписали наступні специфікації:

- специфікацію № 1 до договору-1 на суму 115 700 грн. 00 коп. (а.с.12);

- специфікацію № 1 до договору-2 на суму 407 012 грн. 60 коп. (а.с.15);

- специфікацію № 1 до договору-3 на суму 119 808 грн. 00 коп. (а.с.18);

- специфікацію № 1 до договору-4 на суму 71 400 грн. 00 коп. (а.с.22).

У пунктах 5.1. та 5.2. договорів-1,2,3,4 сторони погодили, що поставка товарів здійснюється партіями. Обсяг кожної партії та термін поставки товарів покупець уточнює в заявках. Поставка товарів здійснюється на умовах СРТ (склад покупця, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до Інкотермс 2010.

Крім того, у розділі 3 договорів-1,2,3,4 сторони, зокрема, погодили та визначили ціну договору.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

- за договором-1 в період з 14.04.2015 по 10.09.2015 було поставлено товар (капусту) на загальну суму 135 030 грн. 49 коп., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, які містяться в матеріалах справи (а.с.23-43);

- за договором-2 в період з 09.06.2015 по 21.09.2015 було поставлено товар (рибу) на загальну суму 230 678 грн. 11 коп., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, які містяться в матеріалах справи (а.с.44-46);

- за договором-3 в період з 22.06.2015 по 30.09.2015 було поставлено товар (яйця курячі) на загальну суму 69 684 грн. 84 коп., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, які містяться в матеріалах справи (а.с.47-50);

- за договором-4 в період з 25.08.2015 по 23.09.2015 було поставлено товар (картоплю) на загальну суму 22 864 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, які містяться в матеріалах справи (а.с.51-54). Всього за чотирма договорами позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 458 258 грн. 24 коп.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення, вказані накладні підписані представником відповідача та скріплені його печаткою.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості, якості, а також по строкам поставки, як того вимагає пункти 6.1.3. договорів-1,2,3,4, а отже продукція вважається прийнятою покупцем.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними вище видатковими накладними відповідачем не заявлено.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленої продукції свідчить про прийняття відповідачем цієї продукції та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з її оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

У розділі 4 договорів-1,2,3,4 сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме:

- товари, які поставляються відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. договорів-1,2,3,4);

- покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту їх поставки з відстрочкою платежу не менше ніж 10-ть банківських днів (пункт 4.2. договорів-1,3,4);

- покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту їх поставки з відстрочкою платежу не менше ніж 60-ть банківських днів (пункт 4.2. договору-2).

Крім того, у пункті 6.1.1. договорів-1,2,3,4 покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив поставлений позивачем товар лише частково, а саме: в період з 09.07.2015 по 13.01.2016 в сумі 163 878 грн. 73 коп. (а.с.74-85, платіжні доручення від 28.12.2015 та від 13.01.2016, додані до клопотання від 10.02.2016).

Оскільки, фактично, умови спірних договорів не містять конкретних строків оплати поставленого товару (з відстрочкою платежу не менше 10/60 днів), а відповідач у відзиві на позов посилається на те, що строк оплати не настав, суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

В порушення вказаних положень чинного законодавства, відповідачем поставлений в спірний період товар у повному обсязі оплачений не були. Вказане і є причиною спору.

Приймаючи рішення, суд виходив також із наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується належність виконання обов'язків позивача щодо поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати поставленого позивачем в період з 14.04.2015 по 30.09.2015 товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 294 379 грн. 51 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 294 379 грн. 51 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, оскільки в порушення умов договору та вказаних приписів законодавства, відповідач оплатив отриманий товар лише частково - в сумі 163 878 грн. 73 коп., а отже свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 294 379 грн. 51 коп. (458 258,24 - 163 878,73).

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 294 379 грн. 51 коп.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову на момент звернення з ним до суду становила 308 197 грн. 51 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 4 622 грн. 96 коп. (1,5 відсотки ціни позову).

При цьому, після зменшення розміру позовних вимог позивачем ціна позову стала складати 294 379 грн. 51 коп., а отже сума судового збору за подання такого позову мала б складати 4 415 грн. 69 коп. (1,5% ціни позову).

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу частину сплаченого ним судового збору у розмірі 207 грн. 27 коп. (4 622,96 - 4 415,69).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача, як на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 2-А; ідентифікаційний код 38254742) - 294 379 грн. 51 коп. - основного боргу, 4 415 грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскент-КР" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 2-А; ідентифікаційний код 38254742) надмірно сплачений судовий збір у сумі 207 грн. 27 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 355 від 23.11.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко