Постанова № 55693978, 10.02.2016, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1634/15-а

Провадження №: 2-а/743/7/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Нерус Н.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шлягуна І.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області

про зобов'язання виплатити пенсію за вислугу років, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Ріпкинському районі, в якому, з урахуванням уточнення кінцевої дати виплати пенсії, просив зобов'язати УПФУ в Ріпкинському районі виплатити йому невиплачену пенсію в період з 04.09.2014 року по 31.03.2015 року, обґрунтовуючи це тим, що постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року (справа № 743/1274/14-а), яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, було зобов'язано УПФУ в Ріпкинському районі призначити йому пенсію на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.09.2014 року, пенсія була призначена в травні 2015 р., але так як він працював на посаді сільського голови, то згідно законодавства України пенсія не повинна була виплачуватись за період з 1 квітня 2015 р. по 12 листопада 2015 р. (дата складання повноважень сільського голови), а за період з 04.09.2014 року по 31.03.2015 року він має законне право на отримання пенсії, так як право на пенсію йому дала роботи в загальноосвітній школі, а не на посаді сільського голови.

05.01.2016 р. від УПФУ в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суть заперечень проти позову зводиться до того, що ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» унеможливлює призначення пенсії за вислугу років працюючим особам, а ОСОБА_1 на час звернення за призначенням пенсії працював на посаді Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області, тому він не має права на виплату пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 04.09.2014 року по 12.11.2014 р.. Крім того, позивач пропустив 6-місячний строк звернення до суду встановлений ст.. 99 КАС України, що є підставою для залишення позову без розгляду (ч. 1 ст. 100 КАС України).

В судових засіданнях ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених в позові. Уточнив кінцеву дату виплати пенсії по 31.03.2015 р. включно. Додатково додав, що йому в травні 2015 р. не направлялись від відповідача документи про припинення виплати призначеної пенсії. Про це він дізнався в телефонному режимі. Письмово про це він дізнався в листопаді 2015 р. коли він оформлював пенсію у відповідача. Вказав, що в межах справи № 743/1274/14-а він не просив виплатити йому пенсію, а у винесенні додаткової постанови йому було відмовлено.

В судових засіданнях представник відповідача Шлягун І.В. заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених в заперечені проти позову. Наголосив, що в межах справи № 743/1274/14-а судом не було зобов'язано їх виплатити ОСОБА_1 пенсію.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шлягуна І.В., дослідивши матеріали даної справи, матеріали справи № 743/1274/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Ріпкинському районі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, матеріали пенсійної справи № 153804 на ОСОБА_1, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено та з матеріалів даної справи, з матеріалів справи № 743/1274/14-а, з матеріалів пенсійної справи № 153804 на ОСОБА_1 вбачається, що:

- ОСОБА_1 з 15.09.1984 року працював трактористом колгоспу "Комуніст"; з 25.09.1984 року по 25.04.1985 року навчався в СПТУ-10; з 27.01.1988 року по 30.06.1991 року навчався в Чернігівському педагогічному інституті; з 15.08.1991 року по 10.04.1998 року працював у галузі освіти, а з 11.09.1998 р. по 12.11.2015 р. займав посаду Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області;

- 04.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику освіти і того ж дня ця заява була прийнята посадовою особою відповідача;

- 10.09.2014 року розпорядженням начальника УПФУ в Ріпкинському районі, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років ОСОБА_1: 1) працюючий, а ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» унеможливлює призначення пенсії; 2) його спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, складає 23 роки 21 день, а п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вимагає наявність спеціального стажу роботи 25 років в закладах освіти;

- 29.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області призначити йому пенсію за вислугою років, з урахуванням часу проходження ним строкової військової служби;

- постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року (справа № 743/1274/14-а), яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, визнано неправомірним розпорядження начальника УПФУ в Ріпкинському районі від 10.09.2014 р. щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язано УПФУ в Ріпкинському районі призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.09.2014 року;

- УПФУ в Ріпкинському районі виконав постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року (справа № 743/1274/14-а) та призначив ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 04.09.2014 року, проте згідно протоколу від 18.05.2015 р. та розпорядження 153804 від 19.05.2015 р. виплату пенсії за вислугу років припинено за час роботи за спеціальністю;

- 12.11.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області, у зв'язку з закінченням строку повноважень;

- 19.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років;

- розпорядженням 153804 від 20.11.2015 р. УПФУ в Ріпкинському районі проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років після звільнення та поновлено виплату пенсії за вислугу років з 13.11.2015 р. в розмірі 1386 грн. 91 коп.;

- листом УПФУ в Ріпкинському районі від 26.11.2015 р. № 55/07/П-2 було повідомлено ОСОБА_1, що оскільки він на момент первісно звернення за призначенням пенсії за вислугу років працював на посаді Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області, тому у відповідності до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.09.2014 р. було припинено виплату пенсії, яку поновлено з 13.11.2015 р., у зв'язку зі звільненням з роботи;

- ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2015 року (справа № 743/1274/14-а) було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення у справі № 743/1274/14-а.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

За загальним правилом, відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст.14 КАС України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, постанова суду, що набрала законної сили є обов'язковою для виконання.

У справах «Брумареску проти Румунії», «Совтрансавто-Холдінг проти України», «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

В даному випадку ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.09.2014 року призначено, згідно постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року (справа № 743/1274/14-а), а в межах даної справи позивач просить не призначити, а виплатити йому пенсію.

Тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Також є безпідставним заперечення відповідача щодо недотримання позивачем 6-місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини в своїй прецендентній практиці зазначав, що:

- «право на суд» та право на доступ до суду не є абсолютним воно може підлягати легітимним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом «строки давності» (п.п. 51-52 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»);

- права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (п. 229 рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії»).

Частиною ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку, матеріали пенсійної справи № 153804 на ОСОБА_1 не містять даних про те, що ОСОБА_1 надсилалась копія розпорядження 153804 від 19.05.2015 р. про припинення виплати пенсії за вислугу років.

Повідомлення позивача в телефонному режимі про припинення виплати пенсії працівниками УПФУ в Ріпкинському районі документальне не підтверджено.

За таких обставин, єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження часу дізнання про порушення права ОСОБА_1 на виплату пенсії є лист УПФУ в Ріпкинському районі від 26.11.2015 р. № 55/07/П-2, в якому описано підстави припинення виплати пенсії позивача.

Саме з часу отримання вказаного листа необхідно обчислювати строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

А оскільки позивач звернувся з адміністративним позовом 23 грудня 2015 р., то він не пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Враховуючи наведене, те, що позивачем в межах даної справи не пропущено строки звернення до суду за захистом своїх прав, те, що в межах справи № 743/1274/14-а ОСОБА_1 просив лише призначити пенсію, без її виплати, те, що в задоволенні його заяви про винесення додаткової постанови в межах справи № 743/1274/14-а було ОСОБА_1 відмовлено, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за вислугу років, на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в період з 04.09.2014 року по 31.03.2015 року.

Положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з положень ст.ст. 21, 105, 162 КАС України суд може визнати дії чи бездіяльність протиправними чи правомірними та в разі протиправності його дій чи бездіяльності - зобов'язати провести перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.

В даному випадку, ОСОБА_1 не просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті пенсії за вислугу років.

В той же час, з метою повного захисту інтересів позивача, суд знаходить, що слід вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом визнання протиправними дій УПФУ в Ріпкинському районі щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за період з 04.09.2014 р. по 31.03.2015 р. включно.

Як наслідок, УПФУ в Ріпкинському районі слід зобов'язати провести ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 04.09.2014 р. по 31.03.2015 р. включно, задовольнивши вказані вимоги в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, враховуючи те, що згідно з Законом України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» з 1 вересня 2015 р. Пенсійний фонд України та його органи не звільняються від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в Ріпкинському районі.

Керуючись ст.ст. 7, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 6-12, 17-19, 69-71, 86, 105, 106, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за період з 04.09.2014 р. по 31.03.2015 р. включно - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 04.09.2014 р. по 31.03.2015 р. включно.

Присудити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (Код ЄДРПОУ 14249938).

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий В.Б.Сташків