Рішення № 55688135, 19.01.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа 521/7941/15-ц

Провадження № 521/443/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Мазун І.А.

при секретарі - Бурдейного В.О.,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.06.1980 року їй належить 14/25 часток у спільній частковій власності домоволодіння АДРЕСА_1, співвласником 11/25 часток домоволодіння є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.1980 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.1998 року, яке набрало законної сили, між ними був визначений порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою. В 1996р. відповідач самочинно добудував по межі по лінії її в»їзду прибудову літ.»А1» (2-6), при цьому закривши по фасаду в літ.»А» 2-2 два віконних отвори, а до неї у двір самочинно прорубав віконний отвір в глухій капітальній стіні. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.06.2006 року,було зобов'язано ОСОБА_2 вдосконалити водовідвід з даху літ. Прибудови приміщення 2-6 площею 16,1кв.м., демонтувати віконний отвір в жилому приміщенні 2-2, площею 20,3 кв.м. будинку літ. «А», як самочинно зроблений на земельну ділянку у двір ОСОБА_1 Віконний отвір було демонтовано та закладено цеглою на розчині з цементу та піску, однак 19.07.2014 року відповідач за відсутності позивача, без будь-яких правових підстав, незаконно увійшов до її двору та самочинно зруйнував частину глухої капітальної стіни будинку літ. «А» (2-2) та цегляну кладку із штукатуркою, а 07.11.2014р. встановив металеву решітку на віконному отворі в приміщенні літ. «А» (2-2), який незаконно відкрив 19.07.2014р.. Відповідач допустив вказані вище дії, які порушують її право власності, право користування земельною ділянкою, знищує її власність, порушує будівельні, пожежні, санітарні норми та правила.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні її власністю та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтування віконного отвору в приміщенні 2-2 в літ. «А», який самочинно прорубаний у її двір, а також металевої решітки на вказаному віконному отворі, витрати по демонтажу віконного отвору в приміщенні 2-2 в літ. «А», площею 20,3 кв.м., покласти на відповідача та стягнути з нього на її користь судові витрати.

В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні її власністю та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтування віконного отвору в приміщенні 2-2 в літ. «А», який самочинно прорубаний у її двір, а також металевої решітки на цьому віконному отворі, зобов»язати відповідача не перешкоджати позивачці в проведенні робіт по демонтажу віконного отвору та металевої решітки у приміщенні 2-2 в літ.»А» за адресою - АДРЕСА_1 та стягнути з нього на її користь судові витрати.

Позивачка в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідач дійсно відкрив віконний отвір у вказаному приміщенні, оскільки йому та його сім»ї, в тому числі і дітям, без нього неможливо проживати у зазначеній кімнаті, оскільки до кімнати не надходить сонячне світло.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, допитавши свідків, суд прийшов до наступного.

Згідно до ст..ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Аналогічна норма закріплена в статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право приватної власності є непорушним.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 09.06.1980 року ОСОБА_1 є власницею 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.1980 року належить 11/25 частин цього ж домоволодіння.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.1988 року по справі за № 2-114/1988 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовано їхній будинок. Позивачці ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 341,72 кв.м, а відповідачу земельна ділянка площею - 284,28 кв.м. У 2005 році ОСОБА_1 звернулася до суду з новим позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, про зобов'язання демонтувати віконний отвір, вдосконалити водовідвід та інше. Рішенням суду першої інстанції від 02.03.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано відповідача не перешкоджати позивачці в користуванні земельною ділянкою площею 341,72 кв.м, згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19.08.1988 року по справі № 2-114/88; зобов»язано ОСОБА_2 зробити водовідвід з даху більш глибшим; зобов»язано ОСОБА_2 демонтувати віконний отвір.. На рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2006 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої апеляційним судом Одеської області 10 листопада 2006 року постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов»язання відповідача демонтувати віконний отвір, вдосконалити водовідвід, скоротити стропила даху задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 вдосконалити водовідвід з даху прибудови приміщення 2-6 площею 16,1кв.м., зобов»язано демонтувати віконний отвір в приміщенні літ. «А» 2-2, площею 20,3 кв.м., як самочинно зроблений на земельну ділянку у двір ОСОБА_1 В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Ухвалою Верховного суду України від 05 січня 2007 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов»язання відповідача демонтувати віконний отвір, вдосконалити водовідвід, скоротити стропила даху.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року, колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обгрунтування свого доводу позивач посилається на рішення суду від 19.08.1988 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яким їй було виділено в користування земельну ділянку площею 341,72 кв.м, відповідачу - 284,28 кв.м. Вказане рішення набрало законної сили. Під час прийняття рішення від 19.08.1988 року було прийнято до уваги порядок користування земельною ділянкою, який склався між колишніми власниками домоволодіння, а також між сторонами, які стали власниками своїх частин домоволодіння з 1980 року. В матеріалах справи є копії всіх документів, висновок експертизи, додаток до експертного висновку, копія акту судового виконавця на підставі яких було постановлене рішення 19.08.1988 року. Рішенням суду від 19.08.1988 року було встановлено, що по межі земельних ділянок був встановлений паркан, який розділяв земельні ділянки сторін, йшов скрізь увесь город. Таким чином, під час перевірки законності судового рішення від 02.03.2006 року колегія по матеріалах цивільної справи перевіряла чи було виконане рішення суду від 19.08.1988 року, чи дійсно відповідач порушив межі земельної ділянки, що існують з 1980 року. При розгляді позову ОСОБА_1 проведена судова будівельно-технічна експертиза від 11.07.2005 року. Експерт в суді апеляційної інстанції підтвердив свій висновок. За висновком експертизи земельна ділянка площею 626 кв.м, по АДРЕСА_1 розділена між співвласниками роздільним парканом на дві частини. Межі розділу проходять наступним чином: - від вуличного розподільного паркану з відступом 3,2 м від правої межі впродовж глухої стіни самовільно побудованої прибудови літ. «А1» довжиною 5,13 м; - поворот вправо довжиною 0,6 по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А»; - поворот вліво довжиною 2,37 м по зовнішній стіні житлового будинку літ. «А»;- поворот наліво по між квартирним перегородкам на кут, примикання зовнішніх стін прибудови літ. «а1» і літ. «а»; - поворот направо продовж зовнішніх стін прибудов літ. «а1», літ. «а2» і далі по лінії продовження загальної довжини 21,6 м. до пересічення з задньою межею з відступом 7,4 м від лівої бокової межі. Рішення суду встановлено, що в фактичному користуванні позивачки ОСОБА_1 з часткою 14/25 знаходиться 292 кв.м земельної ділянки. В користуванні ОСОБА_2 з часткою 11/25 частин - 334 кв.м. За висновком експерта існуючий порядок користування земельною ділянкою не відповідає ідеальним долям співвласникам, а також рішенню суду від 19.08.1988 року. Між тим, в суді першої і апеляційної інстанції було з'ясовано, що існуючий порядок відповідає тому, що був вставлений між співвласниками ще в 1980 році, будь-які паркани відповідачем, або членами його родини не переставлялися. Межі земельних ділянок, що були встановлені між сторонами в 1980 році не змінювалися, не зібрано доказів тому, що відповідач чинить перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки позивачці.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що внаслідок самовільної прибудови приміщень зі сторони фасаду будинку під літ "А" відповідач закрив віконні отвори жилої кімнати 2-2, пл. 20,3кв.м. і прорубав віконний отвір із вказаної кімнати, який виходить на земельну ділянку позивачки.

За висновком експертизи від 11.07.2005р. спірний віконний отвір не відповідає будівельним нормам і правилам.

Згідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідач добровільно не виконав зазначене рішення суду, постановою першого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції №В-9/31 від 11.03.2010р. було залучено до проведення виконавчих дій двох працівників органів внутрішніх справ.

Дане рішення було виконане лише 18.03.2010 року, а саме віконний отвір було закладено цеглою на розчині цементу та піску, про що свідчить постанова № В-9/31 про закінчення виконавчого провадження від 18.03.2010р., винесена державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

В 2014 р. відповідач знову відкрив замурований віконний отвір, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні. Крім того, представником відповідача зазначалося, що прибудова літ.»А1» загальною площею 32.00кв.м. з господарськими будівлями та спорудами літ.»П» по АДРЕСА_1 в тому числі і вікно, яке не являється самовільно прорубаним, були ним узаконені, про що свідчить сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам серії ОД 002230 від 11.11.2010 року.

Суд критично ставиться до вищезазначеного, оскільки спірний віконний отвір було демонтовано в березні 2010 року, а сертифікат отримано відповідачем в листопаді 2010 року, тобто на момент отримання сертифікату віконного отвору не існувало, що також підтверджується листом КП «ОМБТІ та РОН» від 06.07.2011р., з якого вбачається, що станом на 09.06.2011р. вказаний віконний отвір в жилій кімнаті 2-2 площею 20,3кв.м. в жилому будинку літ.»А», власником якого є ОСОБА_2, було закладено із зовнішньої сторони будинку (вікно виходить у двір ОСОБА_1.).

Крім того, суд зазначає, що посилання представника відповідача на той факт, що відповідачем були узаконені всі самочинні споруди, дійсно мав місце, однак наданий сертифікат виданий на прибудову літ.»А1» загальною площею 32,0кв. з господарськими будівлями та спорудами літ.»П» і не стосується приміщення 2-2, площею 20,3 кв.м. в літ. «А», де знаходиться самочинно прорубаний відповідачем віконний отвір.

Свідки позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були допитані в судовому засіданні, пояснили, що позивачка купила частину будинку в 1980 році, в 1996 році відповідач прибудував самовільно прибудову, в 2010 році виконавча служба закрила вікно, однак відповідач в 2014 році знову відкрив вікно. З 2010 року по 2014 рік там де було вікно, була глуха відштукатурена стіна.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні, розповіла, що в 1996 році відповідач прибудував прибудову і сам собі закрив 2 вікна, було рішення суду про закриття вікна, це рішення довго не виконувалося, та при його виконанні була міліція, з 2010 р. по 2014 р. вікно було закрито, а потім відповідач відкрив вікно.

Що стосується посилань представника відповідача на той факт, що у кімнаті (2-2) площею 20,3кв.м. проживають онуки відповідача і вказане вікно є єдиним джерелом потрапляння світла у це приміщення, суд зазначає, що вказані посилання є безпідставними та такими, що спростовуються довідкою про склад сім»ї та реєстрацію ОСОБА_2 від 22.12.2015р., з якої не вбачається, що разом з ним за адресою - АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають неповнолітні особи.

Згідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивачки про усунення перешкод у користуванні власністю та земельною ділянкою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 243,60грн. Докази того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, в матеріалах справи відсутні. Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки судовий збір в сумі 243,60грн.

Керуючись ст.ст.319, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України,, ст.ст.59-61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та земельною ділянкою задовольнити. Зобов»язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) усунути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) перешкоди в користуванні власністю та земельною ділянкою шляхом демонтування віконного отвору в приміщенні 2-2 в літ.»А» за адресою - АДРЕСА_1, який самочинного прорубаний ним у двір ОСОБА_1 а також демонтування металевої решітки на вказаному віконному отворі. Зобов»язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) не перешкоджати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) в проведенні робіт по демонтажу віконного отвору та металевої решітки в приміщенні 2-2 в літ.»А» за адресою - АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три)грн. 60коп. Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН