Вирок № 55686106, 09.02.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/744/15-к

В И Р О К

Іменем України

09 лютого 2016 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О., Куліковій Ю.І.

з участю прокурора Врублевського О.М.

потерпілого ОСОБА_1

законного представника потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працює, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, відповідно до наказу начальника УМВС України у Вінницькій області від 19.06.2014 № 101о/с призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області, на момент вчинення кримінального правопорушення знаходився при виконанні службових обов'язків, а саме, з метою забезпечення належної охорони громадського порядку та безпеки громадян в період підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України, був закріплений за виборчою дільницею № 051174 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області на підставі службового доручення начальника Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області № 293 від 23.10.2014.

Усвідомлюючи, що в силу займаної посади, він є працівником правоохоронного органу, а саме дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, 25.10.2014 близько 24:00, ОСОБА_4, перебуваючи неподалік від закладу громадського харчування «Щедра Хата», що розташований по вул. Леніна, 53 у смт. Шпиків, Тульчинського району Вінницької області, самовільно залишивши приміщення виборчої дільниці, яке перебувало під його охороною, перевищуючи свої службові повноваження, передбачені «Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», а саме п. 8.14, щодо порядку застосування заходів фізичного впливу, діючи в порушення ст. ст. 2, 12 Закону України «Про міліцію», відповідно до яких, співробітник міліції зобов'язаний забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігати правопорушенням та припиняти їх, здійснювати охорону та забезпечення громадського порядку, порушуючи порядок застосування фізичної сили, без необхідності, діючи умисно, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та моралі, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність та небезпечність своїх дій, перебуваючи у форменому одязі працівника міліції, маючи при собі табельну зброю - пістолет, тримаючи в руках заздалегідь заготовлений та спеціально пристосований засіб для нанесення тілесних ушкоджень - гумовий кийок, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_1 та наніс йому два удари вказаним знаряддям в життєво важливий орган, а саме голову, та один удар ногою в область тулуба, проти чого останній опору не чинив. Після чого, на автомобілі марки «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1, залишив місце скоєння злочину.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв неповнолітньому потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому верхнє-щелепової кістки справа із зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, травматичного періневріту підочного нерва справа, гематоми щоки справа, які згідно висновку експерта № 2001 від 30.12.2014, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, що також підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 39 від 16.03.2015, проведеної Хмельницьким бюро судово-медичної експертизи.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 365 ч.2 КК України не визнав і суду показав, що в жовтні 2014 року, він працював на посаді ДІМ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області. 25.10.2014 року, він разом з о/у ВКР ОСОБА_7 ніс службу по охороні бюлетенів по виборах до Верховної Ради України, в приміщенні будинку культури смт. Шпиків. Близько 24 год., він на автомобілі, який використовував Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1, поїхав до кафе «Щедра хата» смт. Шпиків, щоб купити води. Табельну зброю, яку йому видали, він залишив в сейфі, в приміщенні будинку культури, а також переодягнувся в спортивний одяг. Приїхавши до кафе, він зустрів свого знайомого ОСОБА_8, і попросив, щоб той пішов в кафе і купив води, а сам залишився на вулиці біля авто і розмовляв із знайомою ОСОБА_9 Саме в цей час, коли він просив ОСОБА_8 піти в середину і купити води, з кафе вийшов ОСОБА_1, з яким він перебуває в неприязних відносинах, пов'язаних з сімейними обставинами. ОСОБА_1 побачивши його, почав виражатись в його сторону нецензурною лайкою, підбіг і намагався його вдарити. Але йому завадили це зробити. Тоді ОСОБА_1, ще сказавши в його адресу нецензурні висловлювання пішов. Щоб уникнути будь-якого інциденту, він дочекався ОСОБА_8, і забравши воду, сів в автомобіль і направився назад до будинку культури. Виїхавши на дорогу, він побачив на дорозі хлопця, який йшов майже по середині проїжджої частини дороги. Він намагався його об'їхати, і коли вже майже його обігнав, почув удар в багажник автомобіля. Він тоді різко зупинився і вийшов з авто. Вийшовши, він побачив, що на дорозі був саме ОСОБА_1, який зразу же намагався нанести йому удари. Але він, випереджаючи його,з метою самозахисту, наніс йому зразу два удари в область обличчя кулаком лівої і правої руки, і можливо ногою в область живота, але точно не пам'ятає. Після цього він сів в автомобіль і поїхав до будинку культури. На дорозі, коли сталася сутичка було темно, тому вважає, що ніхто із людей, які стояли біля кафе, не могли бачити цього інциденту, так як відстань до кафе була значною. Також вказав на те, що ніякого гумового кийка в нього в той час не було, і в Тульчинському РВ УМВС, він спецзасоби, а саме кийок не отримував.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 365 ч.2 КК України не визнав, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами потерпілого, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 25.10.2014 близько 22:00 год., він разом зі своїми друзями ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перебували в кафе «Щедра Хата», що розташоване по вул. Леніна в смт. Шпиків, де спілкувались з іншими знайомими, танцювали, оскільки власник кафе періодично влаштовує там дискотеку. Спиртних напоїв під час проведення дозвілля він не вживав. Близько 23:50 год., він вирішив йти додому, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирішили ще залишитись ненадовго. Але вони вийшли з ним на вулицю, через задні двері. Вийшовши, він побачив авто, яке належить працівнику міліції ОСОБА_4, з яким він перебував в неприязних відносинах. Тому, він направився в сторону центру села. Підійшовши до дороги сполученням Немирів - Могилів-Подільський, безпосередньо біля якої розташоване кафе «Щедра Хата», він мав намір перейти через дорогу, щоб йти до дому. В цей момент, ззаду, з лівої сторони, його об'їхав автомобіль марки Mazda 3» темного кольору, який переїхавши на протилежну сторону дороги зупинився, і з нього вийшов ОСОБА_4 В руках ОСОБА_4 тримав гумову палицю. Вийшовши з машини, ОСОБА_4 перейшов через дорогу, та, підійшовши до нього, нічого не пояснюючи, наніс йому удар в обличчя гумовою палицею. Від отриманого удару він зробив кілька кроків назад та від болю опустив обличчя, а коли підняв, то знову відчув удар цим же кийком по обличчю, і зразу же йому був нанесений удар ногою по животу. Після цього, ОСОБА_4 щось йому сказав, і повернувшись до авто, сів за кермо і направився в сторону села Рахни-Лісові Шаргородського району. Під час того, як ОСОБА_4 наносив йому удари, він був одягний в міліцейські брюки, на яких він бачив кобуру з пістолетом та чорний «пуховик». Зразу ж після цього, до нього підбігли ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які взяли його під руки та відвели в сторону. Тоді він зателефонував своєму батькові, і сказав, що його побив невідомий, не сказавши, що це зробив саме ОСОБА_4 Згодом до кафе приїхав його батько на власному автомобілі, і забрав його додому. Вранці 26.10.2014, коли він прокинувся, то відчув сильний головний біль, нудоту та виявив, що та область, куди ОСОБА_4 наносив удари гумовою палицею опухла та оніміла. В зв'язку з цим, він, разом з батьком поїхали до Тульчинської ЦРЛ. По дорозі в лікарню, він розповів батькові про те, що тілесні ушкодження йому наносив ОСОБА_4 по приїзду в лікарню, його було госпіталізовано. В послідуючому, він також проходив лікування в лікарні м. Вінниці, а також переніс операцію на обличчі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 також підтверджується показами законного представника потерпілого ОСОБА_2, який суду показав, що 25.10.2015 року, близько опівночі,можливо 26.10.2015 року, йому зателефонував його син ОСОБА_1 і повідомив, що його побив невідомий чоловік біля кафе «Щедра хата», що в смт. Шпикові. Тоді він сказав, що зараз приїде власним автомобілем, і щоб той чекав його на місці. Приїхавши, він забрав сина, і поїхав з ним додому. Той так і говорив, що його вдарив невідомий. Тоді, він по телефону повідомив в чергову частину Тульчинського РВ УМВС про подію. Вранці, син почав скаржитись на головний біль, нудоту, а також заніміння на обличчі в області удару. Тоді він відвіз його до Тульчинської ЦРЛ. По дорозі, син йому все-таки розповів, що удари в обличчя йому наніс працівник міліції ОСОБА_4 гумовим кийком, а також один раз вдарив його ногою в область живота. Після обстеження в лікарні, він разом з сином поїхав до Тульчинського РВ УМВС, де написали заяви, в яких вказали, що тілесні ушкодження наніс саме працівник міліції ОСОБА_4 В даному кримінальному провадженні, ним було заявлено цивільний позов в інтересах неповнолітнього сина про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Завдану матеріальну шкоду, він оцінює в сумі 25000 грн. і моральну 100000 грн., які просить стягнути з обвинуваченого на його користь, а також понесенні судові витрати.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 25.10.2014 року, він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_11 перебували кафе «Щедра хата», смт. Шпикова. Близько опівночі, ОСОБА_1 сказав, що він іде додому, тому вони вирішили його провести. Вийшовши з кафе, через задні двері, вони побачили в дворі автомобіль «Мазда» чорного кольору, який належав дільничному інспектору Мілінчуку М.М.. Постоявши якийсь час на вулиці, вони попрощались з ОСОБА_1 і той пішов в напрямку центральної дороги. Вслід за ним виїхав автомобіль, який стояв біля кафе. Вони ще залишались на вулиці. Коли авто під'їхало до ОСОБА_1 вже на автодорозі, то він бачив, як з автомобіля вийшов ОСОБА_4 і на отмаш двічі наніс чорним кийком удари по обличчю ОСОБА_1, а потім ще один удар ногою по тулубу, приблизно в область живота. Після цього ОСОБА_4 сів в автомобіль і поїхав, а вони підійшли до ОСОБА_1 і забрали його до кафе, де той зателефонував батькові і той забрав його додому. Він пам'ятає, що ОСОБА_4 був одягнений у формені міліцейські брюки, в нього на поясі була кобура і шнурок від пістолета, а також чорна куртка. Біля кафе в цей час він не бачив ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_9

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він був свідком того, як на автодорозі, що біля кафе «Щедра хата», в смт. Шпикові, ОСОБА_4, який працював дільничним інспектором міліції наніс два удари гумовою палкою по обличчю його товариша ОСОБА_12 та один удар ногою в область живота. Це сталося після того, як він разом із ОСОБА_10 вийшли з даного кафе, щоб провести ОСОБА_1 додому. Після нанесення ударів ОСОБА_4 сів в свій автомобіль і поїхав. Події відбувались в 30-40 м від приміщення кафе. Місце, де відбувались дані події освітлювались ліхтарями, що біля кафе, тому він добре бачив ці події. Удари ОСОБА_4 наносив палкою, яка була в правій руці, на відмаш. При цьому, він не бачив ні ОСОБА_8 ні ОСОБА_9 ОСОБА_4 він впізнав, коли вони підбігли до ОСОБА_1, а той саме сідав в цей час в автомобіль. Після цього, він з ОСОБА_10 забрали ОСОБА_1 і відвели до кафе, де він зателефонував своєму батькові. Той приїхав і забрав ОСОБА_1 додому.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що 25.10.2014 року, вона була в кафе «Щедра хата», смт. Шпикова. Близько 24:00 год., вина вийшла на вулицю, і побачила там свого знайомого ОСОБА_4, який стояв біля свого автомобіля. Вона з ним розмовляла біля 5 хв. В цей час з кафе виходив ОСОБА_1, але до ОСОБА_4 він не підходив і ніяких сварок між ними вона не бачила. Коли вона виходила з кафе, то в середину входив ОСОБА_8 Про інцидент, що стався між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, вона дізналась від знайомих через два тижні.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 25.10.2014 року, він був в кафе «Щедра хата». На вулиці, він зустрів ОСОБА_4, який попросив його купити йому води, так як сам не хотів заходи в кафе, тому що був у форменому одязі, а саме був одягнений в міліцейські формені брюки, зверху чорну куртку. Коли він пішов в середину приміщення, то в дверях зустрівся з ОСОБА_1, який виходив на вулицю. Через деякий час він повернувся і віддав ОСОБА_4 воду. При ньому ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_4 нічого не говорив. Через деякий час він знову побачив ОСОБА_1 в кафе, в нього було опухле лице, але той нічого не говорив про інцидент. Про те, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_1, він дізнався від знайомих. Також, в своїх показах, свідок ОСОБА_8 спростував покази обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що в його присутності ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою на адресу останнього, а також, що він його утримував, коли той рвався до ОСОБА_4 Також спростував покази і в частині того, що свідком того, як він утримував ОСОБА_1 була ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_13 суду показав,що 25.10.2014 року, він відпочивав в кафе «Щедра Хата», в смт. Шпиків. На вулиці, біля кафе, в нього виник конфлікт з одним із відвідувачів вказаного кафе. Під час вказаного конфлікту, який відбувався на вулиці, неподалік від кафе, до них підійшов ОСОБА_4, який в правій руці тримав гумовий кийок. Коли він підійшов, то він вступився за іншого хлопця. Не бажаючи подальшого розвитку даного конфлікту, він відійшов від них, підійшов до своєї дівчини та поговорив з нею, після чого вона пішла в приміщення кафе «Щедра Хата», а він направився за будівлю вказаного кафе для справляння своїх природних потреб. Повертаючись до кафе, він побачив, як до дороги підійшов молодий хлопець, якого об'їхав автомобіль марки «Мазда», який стояв біля воріт, переїхав на іншу сторону дороги і зупинився. З автомобіля вийшов ОСОБА_4, який в руці тримав гумовий кийок. Підійшовши до вказаного хлопця, ОСОБА_4, наніс йому два удари гумовою палицею в область голови, можливо по обличчю, а також один удар ногою в область живота, після чого ОСОБА_4 розвернувся, і перейшовши через дорогу, сів в автомобіль «Мазда» та поїхав в сторону с. Рахни-Лісові Шаргородського району. В цей час, до хлопця підбігло двоє інших хлопців та, взявши його під руки, повели в сторону кафе. Повертаючись до кафе, на сходах біля заднього виходу, він побачив хлопця, якому ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження, і впізнав, що це був ОСОБА_1 Обличчя в ОСОБА_14 було скривавлено, і хтось з хлопців зливав йому водою, а той вмивався. Також пам'ятає, що ОСОБА_4 був одягнений у формені брюки, на яких була кобура з ременем і чорну куртку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що 25.10.2014 року, він спільно з ДІМ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області був задіяний до охорони громадського порядку та виборчої документації на виборчій дільниці № 05174 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області, яка розташовувалась в приміщенні місцевого будинку культури. Близько 23:00 год., ОСОБА_4 повідомив, що поїде в магазин та купить води і щось поїсти, оскільки магазин, що розташовувався біля виборчої дільниці вже був зачинений. Повернувшись після півночі, вони з ОСОБА_4 продовжили несення служби на виборчій дільниці. Вночі, точного часу він не пам'ятає, оскільки спав, до виборчої дільниці приїхали співробітники Тульчинського РВ з метою проведення перевірки несення ними служби. На чолі вказаної перевірки був ОСОБА_15, який перебував на посаді заступника начальника райвідділу. В ході проведення перевірки, ОСОБА_15 здебільшого спілкувався з ОСОБА_4. З їхньої розмови він зрозумів, що до ОСОБА_4 є якісь питання, однак які саме йому невідомо. Приблизно через 15 хвилин перевіряючі залишили виборчу дільницю, а він залишився нести службу. На наступний день, а саме 26.10.2014 року, він зателефонував ОСОБА_4 та запитав, чи буде той на виборчій дільниці, на що останній повідомив, що його зняли з охорони громадського порядку, оскільки вчора в нього виник з кимось конфлікт. Також свідок ОСОБА_7 спростував покази обвинуваченого ОСОБА_4, що той залишив табельну зброю в приміщенні виборчої дільниці в сейфі, вказавши на те, що в приміщенні виборчої дільниці знаходився лише один сейф, в якому зберігались бюлетені, і який був опечатаний. Табельну зброю вони носили при собі, і не залишали її один одному.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він працював на посаді заступника начальника Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області. 26.10.2014 року, близько 3:00 год., він разом з працівником міліції ОСОБА_16 приїхали в смт. Шпиків, перевірити несення служби. По приїзду, він виявив, що на дільниці був лише ОСОБА_7 ОСОБА_4 приїхав через деякий час. По приїзду, останній повідомив, що в нього виник конфлікт з неповнолітнім, з яким він перебував в неприязних відносинах, біля кафе «Щедра хата» в смт. Шпикові, і що той вдарив по машині. В ОСОБА_4 видимих тілесних ушкоджень він не бачив. Приїхав він у форменому одязі. При несені служби по охороні бюлетенів, працівникам міліції спецзасоби, а саме гумові кийки не видавались, але на них повністю розповсюджувались повноваження передбаченні Законом України «Про міліцію». Відповідно до інструкції, зброя постійно повинна була знаходитись у ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_16 в своїх показах, наданих суду повністю підтвердив покази свідка ОСОБА_15

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні вказали на те, що про інцидент між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вони дізнались від знайомих. Очевидцями такого інциденту вони не були.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він перебуває в дружніх відносинах з ОСОБА_4 з самого дитинства. Він двічі був свідком того, як між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбувалась розмова на підвищених тонах влітку 2014 року. Однак, з приводу чого була ця розмова йому невідомо. Але ініціатором цих розмов був саме ОСОБА_1

Також вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 235-237), відповідно до яких ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_4 наніс йому тілесні ушкодження гумовим кийком;

- витягом із наказу начальника УМВС України у Вінницькій області № 101 о/с про призначення на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області (т. 1 а.с. 242);

- висновком судово-медичної експертизи № 2001 від 30.12.2014, відповідно до якого,у ОСОБА_1, згідно наданих медичних документів, мали місце тілесні ушкодження: «закритий уламковий перелом верхнє-щелепової кістки справа із зміщенням, закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку, травматичний періневріт підочного нерва справа, гематома щоки справа».

Дані ушкодження у ОСОБА_1, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності могли бути спричиненні в строк, вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 25.10.2014р., не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню, оскільки закритий багато-уламковий перелом верхнє-щелепової кістки справа із зміщенням за своїм характером спричинив тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я (п. 2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р.) (т.2 а.с. 1-2);

- проведеним слідчим експериментом 24.12.2014, з свідком ОСОБА_11, відповідно до якого свідок розповів про обставини події та показав механізм нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 3-8);

- проведеним слідчим експериментом 24.12.2014, з свідком ОСОБА_10, згідно якого свідок розповів про обставини події та показав механізм нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 17-22);

- проведеним слідчим експериментом 24.12.2014, з потерпілим ОСОБА_1, під час якого потерпілий розповів про обставини події та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 9-16);

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 39 від 16.03.2015, відповідно до якого:

1.Згідно даних висновку експерта № 126 первинної судово-медичної експертизи від 27.10.2014р. - 1.12.2014 р., даних медичної карти амбулаторного хворого, даних медичної карти стаціонарного хворого № 12877, даних комп'ютерної томографії головного мозку від 28.10.2014р., даних консультативного заключення лікаря-рентгенолога ХОЛ від 10.03.2014р. у гр. ОСОБА_1 станом на 27.10.2014р.-10.11.2014р. виявлені тілесні ушкодження: закрита лицьова травма у вигляді вдавленого уламкового перелому передньої стінки правої гайморової пазухи зі зміщенням уламку всередину пазухи, що ускладнився реактивним правобічним гайморитом та травматичним невритом гілки правого трійчастого нерву, з місцем прикладання травмуючої сили у вигляді синця правої щоки із крововиливом на слизовій оболонці правої щоки.

2.Дані тілесні ушкодження могли утворитися від не менше ніж однієї травматичної дії тупого твердого предмету із обмеженою контактуючою поверхнею внаслідок удару. В даному випадку таким предметом міг бути і кулак руки сторонньої особи. Утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 за механізмом показаним ним та свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту 24.12.2014р. малоймовірне, оскільки від удару продовгуватим циліндричним предметом, а саме гумовою палицею, в праву половину обличчя з прикладанням в праву виличну ділянку та ділянку нижньої щелепи справа, як показано на фото до протоколів слідчих експериментів, в першу чергу мав би утворитися перелом виличної кістки, чого не було в даному випадку у потерпілого ОСОБА_1 Судячи з кольору синця та крововиливу, які були описані лікарем судово-медичним експертом при обстеженні гр. ОСОБА_1 27.10.2014р., вони мали давність утворення не більше 1-2 діб до проведення його обстеження. Оскільки синець правої щоки із крововиливом на слизовій оболонці правої щоки є місцем прикладання травмуючої сили в результаті дії якої утворився вдавлений уламковий перелом передньої стінки правої гайморової пазухи, то і даний перелом має таку ж давність утворення, що не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 і в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи, тобто в ніч з 25.10.2014р. на 26.10.2014р.

3. Тілесні ушкодження: Закрита лицьова травма у вигляді вдавленого уламкового перелому передньої стінки правої гайморової пазухи зі зміщенням уламку всередину пазухи, що ускладнився реактивним правобічним гайморитом та травматичним невритом гілки правого трійчастого нерву, з місцем прикладання травмуючої сили у вигляді синця правої щоки із крововиливом на слизовій оболонці правої щоки, в сукупності за своїм характером відносяться до середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але які спричинили тривалий розлад здоров'я - понад 21 день (згідно п.п. 2.2.1.а/-в/, п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6 «Про

розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»), так як вдавлені перелами вище вказаної локалізації зі зміщенням уламку загоюються в строки понад 21 день.

Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» виставлений в медичній карті амбулаторного хворого та в медичній карті стаціонарного хворого №12877 лише на підставі скарг потерпілого і не підтверджений даними неврологічної симптоматики, а тому цей діагноз в даному випадку не враховувався при встановленні характеру та ступені тяжкості тілесних ушкоджень. (т.2 а.с. 38-41).

Оцінюючи висновки судово-медичних експертиз, суд критично ставиться до висновку комісійної судово-медичної експертизи в частині оцінки експертами показів свідків та потерпілого, з посиланням на фото таблиці до протоколів слідчих експериментів, щодо механізму утворення тілесних ушкоджень.

Так, оцінка доказів на підставі проведених слідчих дій не належить до компетенції судово-медичних експертів, і суперечить вимогам Правил судового-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.95. Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Таким чином, Правилами не передбачено проведення експертизи на підставі документів про проведення слідчих дій, та надання їх оцінки експертами.

Крім того, експерти вийшли за межі поставлених їм питань органом досудового розслідування, перелік яких відображений в постанові про призначення експертизи і зазначений в самому висновку.

Відповідно до вимог ст. 101 ч.10 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Разом з тим, аналіз проведених експертиз, в сукупності з іншими доказами, дає суду підстави для висновку, що тілесні ушкодження були нанесенні саме гумовим кийком.

Даючи оцінку доводам обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_4, які не знайшли свого об'єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Так, в своїх показах обвинувачений ОСОБА_4, на доведення обставин щодо виникнення конфлікту з вини потерпілого ОСОБА_1 посилається на свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Однак, вказані свідки, в судовому засіданні вказаних показів обвинуваченого не підтвердили. Натомість спростували їх в повному обсязі, щодо виникнення конфлікту з вини ОСОБА_1, спричинені ним тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та нанесенні ударів по його автомобілю.

В своїх показах наданих в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 стверджує, що потерпілий ОСОБА_1 наніс два удари ногою по багажнику автомобіля, на якому він вже рухався. Вказані доводи спростовуються всіма допитаними в судовому засіданні свідками. Суд також критично ставиться до вказаних показів, з огляду на те, що будь-яка особа фізично позбавлена можливості нанести два удари в одне і теж місце, в задню частину автомобіля, який рухається.

Також спростовані доводи обвинуваченого і щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 очевидцями події, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, які в своїх показах вказали на те, що потерпілий не наносив ударів обвинуваченому, натомість вони чітко вказують на нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_1 гумовим кийком двічі, та один раз ногою в область живота. Сам, же обвинувачений визнає, що наніс два удари в область голови, але кулаком, а не гумовим кийком, і один удар ногою в область тулуба.

Крім того, відповідно до копії постанови, яка не оскаржена, старшого слідчого СВ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_20 від 27.12.2014, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення. (а.с. 27).

В представленому висновку експерта № 244 від 12.03.2015, ОСОБА_4, при проведенні його обстеження 17.02.2015, експертам повідомив, що в ніч з 25 на 26.10.14р., біля 24:00 год., незнайомий кулаками наносив удари в ділянку лівого плечового суглоба та шиї зліва. Однак, встановленні тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обох надпліч та ділянки лівого плечового суглобу, суперечать як поясненням даним ОСОБА_4 експертам, так і показам наданим в судовому засіданні, в яких ОСОБА_4 вказав на те, що ОСОБА_1 намагався його вдарити, але він, з метою самозахисту випередив його і наніс удари кулаком та ногою.

Також, спростовані доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що він не перебував у форменому одязі та не мав при собі табельної зброї, яку попередньо залишив у сейфі на виборчій дільниці. Вказані покази спростовані свідками ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13

Аналіз зазначених показів та доводів обвинуваченого, дає суду підстави зробити висновок про невідповідність його показів фактичним обставинам справи, критичного ставлення до них судом, а також спростування зазначених доводів, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в перевищенні влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, кваліфікуючою ознакою якого являється дії, якщо вони супроводжувались насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катуваннядоведена в судовому засіданні в повному обсязі, тому його дії вірно кваліфіковано за ст. 365 ч.2 КК України.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_4 випливає також з того, що він на підставі службового доручення начальника Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області № 293 від 23.10.2014, на момент вчинення кримінального правопорушення знаходився при виконанні службових обов'язків, а саме, з метою забезпечення належної охорони громадського порядку та безпеки громадян в період підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України, був закріплений за виборчою дільницею № 051174 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області.

Крім того, ОСОБА_4, як співробітник правоохоронного органу, працюючи ДІМ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, обслуговуючи дільницю смт. Шпикова, відповідно до вимог, ст. ст. 2, 12 Закону України «Про міліцію», зобов'язаний забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігати правопорушенням та припиняти їх, здійснювати охорону та забезпечення громадського порядку.

Встановленні в судовому засіданні обставини також узгоджуються з позицією Верховного Суду України викладену в п. 3 ч.2 , п. 6 Постанови № 15 Пленуму ВСУ від 26.12.2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

Разом з тим, суд не може вважати доведеними та кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_4 в завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, а також застосуванням зброї. Так, істотна шкода відповідно до вимог ст. 364 КК України полягає в спричиненні матеріальної шкоди. Крім того, судом не встановлено застосування ОСОБА_4 зброї.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин. За останнім місцем роботи на посаді ДІМ Тульчинського РВ УМВС обвинувачений характеризується посередньо, за місцем проживання - позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутністю пом'якшуючих чи обтяжуючих вину обставин. В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ч.2 ст. 365 КК України, яке останній повинен відбувати.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілим, з врахуванням положень ст. ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд прийшов до висновку, що він підлягає частковому задоволенню. Так, стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь законного представника ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_1 підлягає стягненню завдана матеріальна шкода в сумі 5961,26 грн., з яких витрати понесенні на придбання ліків в сумі 1259,09 грн. (т.1 а.с. 25-26), 2096 грн. - витрати на проведення комп'ютерної томографії (т. 1 а.с. 26), витрати понесенні на придбання пального - 2606,17 грн. (т.1 а.с. 27), що підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами. Також підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги в сумі 8000 грн., які підтверджуються розрахунком та квитанцією (т.2 а.с. 97-98). Стосовно заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то враховуючи ту обставину, що потерпілий зазнав тілесних ушкоджень, переніс певні фізичні страждання, які супроводжувались болем від отриманих тілесних ушкоджень, пов'язані з цим психологічні страждання, перебування в лікувальному закладі, порушення нормального ритму життя, суд вважає, що еквівалентом грошового стягнення яке підлягає відшкодуванню обвинуваченим, буде стягнення коштів в сумі 50000 грн.

Також підлягають стягненню в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 551,20 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди та 1378 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди, пропорційно до задоволених вимог.

Щодо запобіжного заходу, суд вважає, що підстав для його зміни немає.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його затримання.

Вирішуючи питання судових витрат за проведення комісійної судово-медичної експертизи в сумі 1357,45 грн., суд вважає, що вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1177, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 365 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років і шість місяців.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь законного представника ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_1 кошти в сумі 5961,26 грн. за спричинену матеріальну шкоду та 50000 грн. за завдання моральної шкоди, а також витрати за надання юридичних послуг в сумі 8000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_21 в дохід держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 551,20 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди та 1378 грн. - щодо задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди, пропорційно до задоволених вимог, а також витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи в сумі 1357,45 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_21 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особисте зобов'язання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його затримання.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя