Вирок № 55685688 від 11.02.2016 , Барський районний суд Вінницької області

Справа № 125/2690/13

1-кп/125/2/2016

В И Р О К

іменем України

11.02.2016 Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Переверзєва С.В.,

при секретарі Крисько О.О.,

з участю сторін кримінального провадження: прокурора Каменяр С.В., обвинуваченого ОСОБА_1., захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (змінив прізвище відповідно до актового запису про зміну імені №60 від 5 квітня 2005 року), уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.1, 190 ч.2, ч.4 ст.27, ч. 2 ст.15, ч.4 ст.369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 03.03.2011 № 3087-VI ОСОБА_1 призначено на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області безстроково.

На підставі ст.ст. 1, 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

ОСОБА_1 як суддя є посадовою особою судової влади та відповідно до Конституції України наділений повноваженнями здійснювати правосуддя.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 як суддя місцевого суду повинен здійснювати судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснювати інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, обіймаючи посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області, ОСОБА_1 постійно здійснював функції представника влади, які полягали у пред'явленні вимог, прийнятті рішень чи застосуванні примусових заходів, обов'язкових для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Відповідно до положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, суддя ОСОБА_1 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Однак, ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка виконує функції представника влади, вчинив зловживання своїм службовим становищем, заволодіння чужим майном шляхом обману, та підбурювання на замах до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за наступних обставин.

26.09.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу № 5/5082 щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - за фактом придбання, перевезення, виготовлення, зберігання та збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.

4.10.2012 Деражнянським РВ УМВС України в Хмельницькій області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 307 КК України, - за фактом придбання, перевезення, виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, яку об'єднано із кримінальною справою № 5/5082 в одне провадження.

25.10.2012 кримінальна справа № 5/5082 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) направлена до Деражнянського районного суду Хмельницької області для розгляду по суті, де згідно із розподілом електронної автоматизованої системи «Документообігу загальних судів «Д-3» передана на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1

В кінці жовтня 2012 року ОСОБА_5, який є батьком підсудного ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтримують дружні стосунки, та ОСОБА_1, будучи суддею, у якого вказана справа з початку перебувала у провадженні, володіє інформацією щодо обставин розслідування й враховуючи його становище може домовитись з іншим суддею з приводу винесення по справі позитивного для нього рішення, звернувся до ОСОБА_6 із проханням поспілкуватись із ОСОБА_1 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо призначення суддею ОСОБА_7 його синові покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.

Виконуючи прохання ОСОБА_3, в кінці жовтня 2012 року ОСОБА_6 прибув до Деражнянського районного суду Хмельницької області, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 43, де зустрівся із ОСОБА_1., якому повідомив про хвилювання ОСОБА_5 з приводу можливого призначення його синові покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Після цього, ОСОБА_6, використовуючи свої дружні стосунки із ОСОБА_1, звернувся до останнього із проханням поспілкуватись із суддею ОСОБА_7 та переконати його у необхідності та доцільності призначення ОСОБА_3 покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.

Вислухавши ОСОБА_6, ОСОБА_1, якому у зв'язку з виконанням покладених на нього обов'язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, зловживаючи наданою йому владою всупереч інтересам служби, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_1 на початку січня 2013 року зустрівся із ОСОБА_6, якому, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддею ОСОБА_7 і той погодився призначити ОСОБА_3 покарання, не пов'язане із позбавленням волі за умови давання йому хабара у розмірі 6 тис. доларів США. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що вказаний хабар має бути переданий судді ОСОБА_7, який відповідно до положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня про розмову із ОСОБА_1 та про його вимогу щодо давання судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 хабара, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5, який будучи введеним в оману, боячись, що його синові за результатами розгляду кримінальної справи може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_1, тобто дати судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 хабара у розмірі 6 тис. доларів США. При цьому, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6, що у нього немає вказаної суми грошових коштів і йому потрібен деякий час, щоб її зібрати. Таким чином, ОСОБА_1 схилив ОСОБА_5 до вчинення злочину, а саме до замаху на давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище.

08 січня 2013 року приблизно о 17 годині ОСОБА_6 здзвонившись із ОСОБА_1, повідомив йому про те, що ОСОБА_5 зібрав потрібну суму грошових коштів і готовий їх передати з метою подальшої передачі ОСОБА_1 як хабар судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 Вислухавши ОСОБА_6 та дізнавшись про готовність ОСОБА_5 до передачі грошових коштів, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, висунув ОСОБА_6 вимогу, щоб наступного дня, тобто 09 січня 2013 року, грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США йому передала його дружина - ОСОБА_4 в приміщенні кафе «Міф», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 97, де ОСОБА_4 працює та куди він прийде обідати.

Наступного дня, тобто 09 січня 2013 року близько 12 год. ЗО хв. ОСОБА_4, перебуваючи у приміщенні кафе «Міф», зустрілась із ОСОБА_1, якому передала, а ОСОБА_1, діючи умисно, зловживаючи владою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_5, а саме грошовими коштами, одержав 6 тис. доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на 09.01.2013 становило 47958 грн., начебто, для послідуючої передачі вказаних грошових коштів як хабара судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 за призначення підсудному ОСОБА_3, який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених

ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.

Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_5, ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, 18.01.2013 суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 проголошено вирок, згідно з яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, З ст. 307 КК України, на підставі ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на З роки.

Не погодившись із вказаним вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області, 24.01.2013 прокурор Деражнянського району Хмельницької області подав до апеляційного суду Хмельницької області апеляцію, в якій просив вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 в частині призначення ОСОБА_3 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким засудити останнього за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна, за ч. З ст. 307 КК України - до 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна.

Дізнавшись про вказані обставини, в кінці лютого 2013 року ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_3, усвідомлюючи, що апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області може бути винесений його синові вирок, із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі, та не бажаючи цього, звернувся до ОСОБА_6 із проханням знову поспілкуватись із ОСОБА_1 та дізнатись у нього про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Виконуючи прохання ОСОБА_5, ОСОБА_6 в кінці лютого 2013 року, перебуваючи біля приміщення Деражнянського районного суду Хмельницької області, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 43, зустрівся із ОСОБА_1., якому повідомив про хвилювання ОСОБА_5 з приводу того, що його синові ОСОБА_3 апеляційним судом Хмельницької області за результатами розгляду апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 року може бути призначено реальну міру покарання. Також ОСОБА_6, виконуючи прохання ОСОБА_5, поцікавився у ОСОБА_1 про можливі варіанти вирішення питання щодо залишення апеляційним судом Хмельницької області вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін.

Вислухавши ОСОБА_6, ОСОБА_1, якому у зв'язку з виконанням покладених на нього обов'язків були відомі обставини кримінальної справи, діючи умисно, зловживаючи наданою йому владою всупереч інтересам служби, вирішив використати вказану ситуацію у своїх корисливих цілях, а саме повторно заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживаючи владою, ОСОБА_1 на початку березня 2013 року зустрівся із ОСОБА_6, якому, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, повідомив неправдиву інформацію про те, що він розмовляв із суддями апеляційного суду Хмельницької області і вони погодились залишити вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18.01.2013 без змін, за умови давання їм хабара у розмірі 5 тис. доларів США. При цьому, ОСОБА_1, бажаючи заволодіти майном ОСОБА_5, висловив погрозу, що у випадку відмови від давання хабара, судді апеляційного суду Хмельницької області у повному обсязі задовольнять апеляцію прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та призначать ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі. Також ОСОБА_1 зазначив, що зазначений хабар має бути переданий суддям апеляційного суду Хмельницької області, які відповідно до положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, є службовими особами, які займають відповідальне становище, через нього.

Цього ж дня про розмову із ОСОБА_1 та про його вимогу щодо давання суддям апеляційного суду Хмельницької області хабара ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5, який будучи введеним в оману, боячись, що за результатами розгляду апеляційним судом Хмельницької області апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 його синові може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, та не бажаючи цього, погодився виконати умови, висунуті ОСОБА_1, тобто дати через останнього суддям апеляційного суду Хмельницької області хабара у розмірі 5 тис. доларів США. Таким чином, ОСОБА_1 схилив ОСОБА_5 до вчинення злочину, а саме до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище.

28.3.2013року приблизно о 16 год. 30 хв., за попередньою домовленістю,

ОСОБА_5 прибув до автобусної станції м. Деражня, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 95, де зустрівся із ОСОБА_1., якому повідомив про свою готовність передати першу частину раніше обумовлених грошових коштів, а саме 2 тис. доларів США, з метою їх послідуючої передачі в якості хабара суддям апеляційного суду Хмельницької області. ОСОБА_1 відмовився отримувати грошові кошти частинами та сказав ОСОБА_5, щоб він передав йому всю суму, тобто 5 тис. доларів США.

31.3.2013приблизно о 12 год. 50 хв., згідно з попередньої домовленістю,

ОСОБА_5 прибув до будинку № 8/2, що знаходиться по вул. Перемоги у м. Хмельницькому, де зустрівся із ОСОБА_1 та, будучи введеним ним в оману, передав, а ОСОБА_1, реалізуючи свій умисел на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5, одержав 5 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 29.03.2013 складає 39950 грн., начебто, для послідуючої передачі вказаних грошових коштів в якості хабара суддям апеляційного суду Хмельницької області за прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляції прокуратури Деражнянського району Хмельницької області від 24.01.2013 та залишення вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від

18.1.2013року відносно ОСОБА_3 без змін.

31.3.2013року після одержання від ОСОБА_5 грошових

коштів у розмірі 5 тис. доларів США ОСОБА_1 був затриманий працівникам УСБ України у Хмельницькій області, а зазначені грошові кошти у нього вилучені.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 згідно свідоцтва про зміну імені № 60 серія НОМЕР_1 від 5 квітня 2005 року змінив на ОСОБА_1 том 4 а.с. 218) ОСОБА_1. своєї вини у вчиненні злочинів не визнав і показав, що злочинів він не вчиняв, а кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковано. Суду пояснив, що знайомий з родиною ОСОБА_3 через ОСОБА_6, який є його кумом. Вони виросли разом, знають один одного дуже тривалий час. ОСОБА_5 є тестем його кума ОСОБА_6, тому і вони досить тривалий час були знайомі, підтримували дружні стосунки. Коли в сина ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - виникли проблеми із законом, ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_5 та своєї дружини - ОСОБА_4 одразу звернувся за порадою до нього і звертався на протязі усього кримінального провадження. Ситуація для ОСОБА_3 була незвичною, вони не знали, що потрібно робити, щоб допомогти. Звичайно, одразу він не проявив великого бажання допомагати, бо це було незручно через завантаженість на роботі, обвинувачення було тяжким, тому для грамотної поради необхідно було детально вникнути в суть справи. ОСОБА_6 наполягав та умовляв допомогти їм. У ОСОБА_6 були складні відносини з жінкою та з її родиною. Він зрозумів ситуацію таким чином, що родина тиснула на нього з тим, щоб він добився сприяння від нього, та і він сам хотів допомогти, щоб їх стосунки покращилися. При чому, ніякої необхідності в особистій зустрічі з ним особисто ні в ОСОБА_5, ні в ОСОБА_9, ні в ОСОБА_8 тоді не виникало - вони чудово спілкувались з ОСОБА_6,- з молодшим але розумнішим, сучаснішим за тестя, а він вже передавав йому його поради в доступний для того спосіб, і ОСОБА_3 це влаштовувало. Він з'ясував у ОСОБА_6 загальну ситуацію на слідстві, взнав, що ОСОБА_3 говорив і робив. Знаючи більш ліберальний підхід до розгляду справ в районних судах і прокуратурах щодо підсудних юного віку він порадив ОСОБА_3 співпрацювати зі слідством, позбутися шкідливих звичок, порвати із злочинним середовищем, влаштуватися на роботу, офіційно оформити шлюб (бажано з вагітною дівчиною) та зібрати інші позитивні відомості, що характеризують особу з позитивної сторони та наказав ОСОБА_6 особисто все це контролювати, оскільки не сподівався на ОСОБА_3, які явно не усвідомлювали всіх нюансів справи. Коли справа надійшла до суду, автоматизованою системою вона була розподілена йому, однак він заявив собі самовідвід з огляду на перебування в дружніх стосунках з родиною підсудного. Справу передали голові суду ОСОБА_7 Під час розгляду справи від ОСОБА_6 йому було відомо про те, що ОСОБА_3 визнав вину та надав суду усі відомості, що можуть пом'якшити відповідальність, тобто вони впровадили в життя всі його поради, які і створили необхідний позитивний ефект! Від ОСОБА_6 він довідався і про вирок, яким було призначене покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням. І ОСОБА_6 і його дружина ОСОБА_9 і решта членів їх сім»ї були дуже задоволені досягнутим результатом, обманутими зовсім не почувалися, були надзвичайно вдячні за моральну та юридичну підтримку. Проте, жодної матеріальної винагороди від ОСОБА_3, ОСОБА_6 чи ОСОБА_4 він не вимагав та не отримував, - в цьому просто не було ніякої необхідності: він не був уповноважений ні приймати будь-які процесуальні рішення по суті в даній справі, ні впливати з цією метою на уповноважених осіб (зокрема, голову суду), знаходячись фактично осторонь. А те, що ОСОБА_9 говорить про передачу йому коштів в сумі 6000 доларів США - це неправда, яка була вигадана, очевидно, не без допомоги слідства. Підтвердження цього є плутанина в показаннях самого потерпілого ОСОБА_5, який ще на досудовому слідстві заявляв про декілька взаємовиключних способах передачі грошей, які різнились, то в особі передаючого (спочатку сам потерпілий - ОСОБА_6, ОСОБА_6 нібито - йому, потім замість нього - вже ОСОБА_9) так і в сумі переданих коштів (спочатку 5000, а потім вже 6000 тис. дол.)так і у валюті передавання (спочатку виключно долари, а потім долари + гривні). Подружжя ОСОБА_6 невдовзі після подій, про які йдеться в кримінальному провадженні, придбали автомобіль Мерседес-Бенц вартістю біля 7000 доларів США. Через деякий час ОСОБА_6 знову зателефонував і прийшов з проханням допомогти у зв'язку з тим, що прокурором було внесено апеляцію, в якій прокурор просив вирок скасувати, а ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Родина ОСОБА_3 була в паніці і звинувачувала в цьому адвоката ОСОБА_3 - ОСОБА_12, за некомпетентність, і побічно його - що не вплинув на прокурорів, напевно. ОСОБА_3 вважали, що слід змінити недосвідченого молодого Деражнянського адвоката, залучивши адвоката з іменем та досвідом з м. Хмельницького, який міг би здійснити захист в такій складній ситуації в апеляційному суді, де б його знали та прислухались. Дещо пізніше ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_3 попросив його допомогти знайти такого адвоката. За проханням ОСОБА_6 він звертався до кількох адвокатів з м. Хмельницького. Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - відмовились. Один з адвокатів - ОСОБА_13 також не одразу погодилась. Однак, пізніше вона все ж прислухалась до його вмовляннь, однак назвала суму гонорару - 5000 США, яку слід було внести наперед. Внесення гонорару в повному обсязі було умовою укладення угоди та вступу адвоката ОСОБА_13 у справу, оскільки, з її слів, вона мала негативний досвід недобросовісності клієнтів та хотіла себе убезпечити в такий спосіб. Коли домовленість з адвокатом була майже досягнутою, у ОСОБА_3, які були готові на все заради сина, «раптово» виникли проблеми з грошима - про що неодноразово почав йому говорити ОСОБА_6 переказуючи слова ОСОБА_3. Пізніше і ОСОБА_5 почав просити ОСОБА_6 влаштувати йому кілька особистих зустрічей з ним, (хоча раніше йому цього не потрібно було) під час яких ОСОБА_3 скаржився на скрутний матеріальний стан та просив сприяння у зменшенні суми гонорару, просив про можливість часткової сплати і взагалі вів якійсь невнятні завуальовані розмови про «рішення питання» очевидно вкладаючи в це якійсь свій смисл. Він ж продовжував пояснювати, що в апеляції є лише один шлях, - той про який говорив ОСОБА_6, маючи на увазі нового захисника і зміну тактики захисту. Але він не міг нічим допомогти у зменшенні гонорару адвокату, що намагався пояснити, оскільки ,,брендов,, адвокати - це люди іншого рівня і інших можливостей. До лютого 2013 р. він спілкувався виключно з ОСОБА_6., безпосередньо ж з ОСОБА_3 взагалі не спілкувався. Тільки в лютому, за наполегливою ініціативою ОСОБА_5 було кілька зустрічей з ним, і то схематичних та дуже швидких, в ході яких він намагався усунути ОСОБА_6 від спілкування і «переключав» його на себе особисто. Лише тепер йому стала зрозумілою така ініціативність ОСОБА_5- просто деяким працівникам СБУ, з якими в нього був конфлікт щодо безкомпромісного розгляду ним поданих ними справ в Деражнянському суді, - стало відомо про їхні з ОСОБА_3 відносини та його допомогу їм, тому вони втрутились в ці відносини, обманувши ОСОБА_5 щодо дійсних обставин справи, заінтересувавши його примарною можливістю звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності . Фактично була укладена угода: «Обмін: його сина - на суддю»! Напередодні 30 березня 2013 року ОСОБА_6 повідомив про те, що ОСОБА_3 зібрали необхідну суму. Зважаючи на те, що розгляд справи в апеляції був призначений на понеділок, справа вже неодноразово відкладалась за ініціативи підсудного, оформлення угоди з адвокатом ОСОБА_13 мало би відбутися протягом вихідних. Так сталося, що ОСОБА_13 31 березня 2013 року змушена була виїхати за межі м. Хмельницького, та повернулася б тільки пізно вночі. В неї на 1 квітня вже були призначені справи, які їй би довелось відкладати. Тому він погодився взяти кошти в ОСОБА_5 та передати їх ОСОБА_13 в зручний для неї час для сприяння укладенню угоди між ними, поки адвокат не передумала. Остання мала підготувати угоду та зранку 1 квітня зустрітися з ОСОБА_3 і вступити в справу. Події 31 березня стали можливими завдяки тому, що службові особи Хмельницького управління СБУ були особисто заінтересовані у його дискредитації, діяли з метою помсти за ряд ухвалених ним як суддею несприятливих рішень за їх матеріалами, подолання спроб суддів розглядати матеріали СБУ, особливо пов'язані з корупцією, на підставі законодавства без будь-якого сприяння стороні СБУ. З приводу подій, що мали місце 31 березня 2013 року пояснення давати відмовився, користуючись ст. 63 Конституції України. Мотивом такої відмови є те, що процесуальні дії 31 березня оскаржуються стороною захисту як проведені з грубими порушеннями законодавства.

При цьому заявив ряд клопотань про визнання зібраних по справі доказів недопустимими, відповідно до ст.ст.86, 87 КПК України, посилаючись на те, що вони зібрані стороною обвинувачення з грубим порушенням норм КПК України та діючого законодавства:

1. Визнати фактичні дані, що містяться в диктофоні ,,Olympus,, та записах, зроблених за його допомогою, визнати недопустимими будь, які інші докази, здобуті завдяки вказаній інформації, зокрема протокол огляду диктофону з додатками та постанову про визнання його речовим доказом

2. Визнати фактичні дані, що містяться в дорученнях слідчого від 20.03.2013 року № 42013000000000120 та від 26.03.2013 р № 23/1-120 вих. Листи ГУБКОЗ СБ України № 14/2/3-1615 від 21.03.2013 та № 72/15/1809 від 28.03.2013 р недопустимими доказами.

3. Визнати дії слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення - незаконними, визнати недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 28.03.2013 р.

4. Визнати дії слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення - незаконними, визнати недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 31.03.2013 р.

5. Визнати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 30 березня 2013 року про надання дозволу на проведення обшуку ОСОБА_1., протокол обшуку ОСОБА_1 від 31.03.2013 року., грошові кошти та мобільний телефон, вилучені в ході обшуку, недопустимими доказами.

6. Визнати проведення негласних слідчих ) розшукових дій щодо ОСОБА_1 (зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі: аудіо - та відеоконтроль особи) - незаконними, а здобуті в результаті їх проведення докази - явно недопустимими.

7. Визнати флеш-картки типу Micro SD № 72/7/25т від 01.04.2013, № 72/7/26т № 72/7/27т від 01.04.2013, компакт-диски № 72/15/428т від 31.03.2013, № 72/15/430т від 01.04.2013 недопустимими доказами.

Заслухавши в судовому засіданні думку сторін, дослідивши докази, які обвинувачений просить визнати недопустимими, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 1 ст. 92 КПК України передбачає, що обов'язок доказування вказаних обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.

Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В статі 87 КПК України зазначено:

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

3) порушення права особи на захист.

3. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Відповідно до змісту п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Вирішуючи заявлені обвинуваченим клопотання на предмет допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 89 КПК України, суд приходить до наступних висновків:

1.Оцінивши вимоги обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання фактичних даних, що містяться в диктофоні ,,Olympus,, та записах, зроблених за його допомогою, визнання недопустимими будь, які інші докази, здобуті завдяки вказаній інформації, зокрема протокол огляду диктофону з додатками (том 2 а.с.86-90) та постанову про визнання його речовим доказом (том 2 а.с.91), суд, як вже вище зазначалось спирається на вимоги ст.62 Конституції України і одночасно на вимоги Закону України ,,Про оперативно-розшукову діяльність,, який не допускає проведення оперативної діяльності не уповноваженою на це законом особою. В ході судового розгляду, відповідно до показів ОСОБА_5, диктофоні ,,Olympus,, був придбаний ним для використання у власних потребах. В подальшому він особисто, цілеспрямовано, проводив запис розмов з ОСОБА_1 і на час фіксації цих розмов до участі в будь-яких слідчих діях залучений не був. Згідно з приписами ч.2 ст.14 КПК України втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. У відповідності до вимог ст.258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Звукозапис розмови представляє собою втручання в приватне спілкування, цілеспрямовано, ініціативно та активно організоване особисто ОСОБА_5, будь яких правових підстав для використання диктофону ОСОБА_5 стороною обвинувачення надано не було, а тому даний доказ та отриманні за його допомогою докази мають бути визнанні недопустимими.

2. Вимоги про визнання фактичних даних, що містяться в дорученнях слідчого від 20.03.2013 року № 42013000000000120 (том 2 а.с.100) та від 26.03.2013 р № 23/1-120 вих. (том 2 а.с.102) Листи ГУБКОЗ СБ України № 14/2/3-1615 від 21.03.2013 (том 2 а.с.101) та № 72/15/1809 від 28.03.2013 р (том 2 а.с.103) недопустимими доказами, суд оцінює у відповідності до приписів діючого законодавства, а саме ч.3 ст40 КПК України, яка зазначає, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Як свідчать зазначенні вище доручення № 42013000000000 від 20.03.2013 року та № 23/1-120 вих від 26.03.2013 року вони були зроблені старшим слідчим ОВС Генеральної прокуратури України молодшим радником юстиції В.М Хоменко в порядку ст.40 КПК України в рамках розслідування кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013000000000120 від 20.03.2013 року (том 2 а.с.1). Відповідно до повідомлення від 20 березня 2013 року (том 2 а.с.8) В.М Хоменко розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000120 за заявою ОСОБА_5, тобто на час дачі доручень він мав юридичні підстави їх робити. Відповідно до вимог ст.41 КПК України (діючої на час вчинення злочинів) оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора . Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом. У відповідності до вимог ст. 8 ч.2 ЗУ ,,Про оперативно-розшукову діяльність,, прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Ст.9 зазначеного закону зазначає: у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється. При перевірці осіб у зв,язку з допуском її до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка повинна тривати не більш як два місяці. В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про заведену оперативну-розшукову справу. Згідно ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України . Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У відповідності до Рішення Конституційного суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року інформацією про особисте та сімейне життя особи будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов,язані з особою та членами її сім,ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов,язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. З огляду на викладе суд вважає, що під час надання відповідних доручень та відповідей було обмежено конституційні права ОСОБА_1 і тому дані докази слід визнати недопустимими.

3. Вимоги про визнання дій слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення - незаконними, визнання недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 28.03.2013 р. (том 2 а.с.124-133) суд оцінює, як вже вище зазначалось, в рамках розслідування кримінального провадження № 42013000000000120 за заявою ОСОБА_5 Сторона обвинуваченого зазначає, що у відповідності до положень глави 21 КПК України перелік негласних слідчих дій є вичерпним і такої дії як ,,огляд і вручення,, в ньому не має. Натомість ст.252 КПК України зазначає, що за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Передумовою проведення даної дії у відповідності до вимог ст.251 КПК України була постанова про проведення контролю за вчиненням злочину (том 6 а.с. 13-14) та постанова про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (том 6 а.с. 15-16). Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. В самому протоколі вказано, що зазначена негласна (розшукова) дія, проводиться з додержанням вимог ст.98, 100, 103, 104, 105, 106 , 223, 237 КПК України, з метою перевірки показів ОСОБА_5 від 20.03.2013 року щодо вимагання представниками судової влади Хмельницької області у нього хабара. Зміст протоколу відповідає вимогам КПК і тому підстав для визнання дій слідчого незаконними і визнання протоколу недопустимим доказом, суд не вбачає.

4. З аналогічних правових підстав суд не вбачає підстав для визнання дій слідчого по проведенню негласної слідчої (розшукової) дії - огляду та вручення - незаконними, визнання недопустимим доказом протокол огляду і вручення від 31.03.2013 р. (том 2 а.с. 148-165).

5. Досліджуючи вимоги про визнання ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 30 березня 2013 року про надання дозволу на проведення обшуку ОСОБА_1., (том 2 а.с. 168), протоколу обшуку ОСОБА_1 від 31.03.2013 року., ( том 2 а.с.169-172), грошові кошти та мобільний телефон, вилучені в ході обшуку, недопустимими доказами суд оцінює, чи були порушенні вимоги діючого законодавства під час прийняття даного рішення. Як свідчить клопотання про надання дозволу на проведення обшуку особи від 29 березня 2013 року (том 2 а.с. 166-167) старший слідчий в особливо важливих справа відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України просив надати дозвіл на проведення обшуку особи судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження з метою виявлення та вилучення зазначених в описовій частині даного клопотання предметів і документів, які мають значення для кримінального провадження. Відповідно до ухвали суду розгляд клопотання відбувався у закритому судовому засіданні і предметом розгляду було надання дозволу на проведення обшуку особи - судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1. Саме ця особа зазначалась в описовій та мотивованій частині ухвали суду, саме дозвіл був наданий на проведення обшуку у ОСОБА_1 з зазначенням його дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з тим суд, в результативній частині ухвали, помилково зазначив, що ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Хмельницької області. Ця помилка була виправлена відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва 11 червня 2013 року (том 2 а.с. 178). Як свідчить ухвала суду (том 2 а.с.168) в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи, останні були предметом розгляду суду. З огляду на викладене суд не вбачає підстав для визнання даних доказів недопустимими.

6. Судом оцінювались вимоги сторони обвинуваченого в частинні визнання проведення негласних слідчих ) розшукових дій щодо ОСОБА_1 (зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі: аудіо - та відеоконтроль особи) - незаконними, а здобуті в результаті їх проведення докази - явно недопустимими. Так захисник ОСОБА_2 посилається, що дані негласні слідчі дії мають проводитись на підставі ухвали слідчого судді, але серед наданих матеріалів ухвал про надання дозволів на проведення негласних слідчих дій не має. Разом з тим суд не може погодитись з даною позицією, оскільки в матеріалах кримінального провадження (том 6 а.с. 1-3, 4-6, 7-9) є клопотання до Апеляційного суду м.Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1. Сторона обвинуваченого посилається, що їм невідомо про прийняте рішення апеляційним судом м.Києва і підставою для цього вони вказують, що в матеріалах провадження відсутня довідка, що даний дозвіл надавався. Натомість як свідчить лист в.о.голови Апеляційного суду м.Києва № 01-1/115 від 30.03.2015 року (том 7 а.с. 225), згідно Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169, клопотання та ухвала суду про надання дозволу на здійснення заходу реєструються без розкриття відомостей про особу та змісту заходу, який передбачено здійснити. Враховуючи викладене, надати відповідь за вказаними у запиті даними не має можливості. Те що апеляційний суд м.Києва приймав рішення по зазначеним клопотанням свідчить доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 6 а.с.11): ухвала №01-1872т від 22.03.2013 року - аудіо - та відеоконтроль особи; №01-1871т від 22.03.2013 року - візуальне спостереження за особою з використанням відеозапису. Фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; №01-1870т від 22.03.2013 року - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_2 оператора мобільного зв,язку ПрАТ ,,Київстар,,

7. Стосовно визнання флеш-картки типу Micro SD № 72/7/25т від 01.04.2013, № 72/7/26т № 72/7/27т від 01.04.2013 (том 6 а.с. 87-89), компакт-диски № 72/15/428т від 31.03.2013 (том 6 а.с.68), № 72/15/430т від 01.04.2013 (том а.с.59) недопустимими доказами, то сторона обвинуваченого вказувала, що відповідно до вимог ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Згідно листів СБУ від 4.06.2013, № 72/15/3351 та від 13.06.2013 № 72/15/3535 і зазначає про те, що флеш-картки типу Micro SD є матеріалами, отриманими за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, що проводились 28.03.2013 року та 31.03.2013 року, Однак, будь які флеш картки не зазначені в якості додатків до протоколів про проведення негласних слідчих дій від 1.04.2013 року. Ці протоколи взагалі не містять згадки про те, які саме технічні засоби фіксації застосовувались в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та на які носії здійснювалась фіксація. Натомість як свідчать листи № 72/15 3236 від 29.05.2013 року (том 6 а.с.24) та № 72/15/3536 від 13.06.2013 року (том 6 а.с.74) вбачається на яких правових підставах були здобуті зазначенні докази, мета їх здійснення та необхідність долучення до матеріалів кримінального провадження. Відповідно до постанов від 19 червня 2013 року (том 6 а.с.60, 69, 90) вказані докази були визнанні речовими доказами і тому підстав визнання їх недопустимими доказами суд не вбачає.

Незважаючи на те, що суд визнав вище зазначені докази недопустимими доказами в цьому кримінальному провадженні, а обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні вище зазначених злочинів, його винуватість повністю доведена в судовому засіданні належними доказами, наданими стороною обвинувачення.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 03.03.2011 № 3087-VI (том 4 а.с. 180-181) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Деражнянського районного суду Хмельницької області безстроково. Згідно наказу № 24-к від 12 квітня 2011 року (том 4 а.с.182) В.О. голови Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1) ОСОБА_1 приступив до виконання обов,язків судді Деражнянського районного суду Хмельницької області. На підставі ст.ст.1, 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

ОСОБА_1., як суддя є посадовою особою судової влади та відповідно до Конституції України наділений повноваженнями здійснювати правосуддя.

Зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4, яка перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_6, який є кумом ОСОБА_1, останній подав заяву про самовідвід, яку задоволено, а справу передано на розгляд судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_7 Вказані обставини підтвердженні матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.307 ч.2, 307 ч.3 КК України (том 3 а.с.11-306).

З огляду на наявність кримінального провадження потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що він повністю підтверджує покази, які давав на досудовому слідстві. Після порушення кримінальної справи відносно свого сина ОСОБА_3, вирішив через зятя ОСОБА_6, звернутися за допомогою до судді Деражнянського райсуду ОСОБА_1., оскільки інших юристів не знав. ОСОБА_1 почав радити що треба робити, а згодом зять ОСОБА_6 повідомив, що треба дати 6000 доларів США. Гроші позичали в сусідів, вимушені були продати деякі речі. Вказані гроші були передані ОСОБА_1 його донькою ОСОБА_4 Сину призначили міру покарання без позбавлення волі і це їх влаштовувало. Згодом на вирок суду була подана апеляційна скарга і він вирішив знову через зятя звернутись за допомогою до ОСОБА_1. Останнім зятю було зазначено, що для вирішення питання в апеляційному суді, суддям слід дати ще 5000 доларів США. Вказані вимоги передав зять. Після цього він вирішив зустрітись особисто з ОСОБА_1 Відповідно перед цим він на ринку придбав за 350 грн диктафон, який згодом використав під час їхньої зустрічі. Так як він ще був винен за попередні кошти, вимога про надання інших, його обурила, і тому він вирішив звернутись до правоохоронних органів. З цією метою, разом з сином поїхала до м.Київ і потрапили до працівників СБУ. Останні направили їх до Генеральної прокуратури, де він написав заяву про вимагання коштів з боку ОСОБА_1. Після цього йому надавалась кошти для вручення ОСОБА_1., але під час їх першої зустрічі ОСОБА_1, сказав, що потрібно передати всю суму і це слід зробити на вихідні. Як і в першому випадку, так і в другому працівниками СБУ гроші були помічені і він їх передав ОСОБА_1. Про своє звернення до правоохоронних органів він нікому не розповідав. Також він пояснив, що наполягає на стягненні з обвинуваченого 6000 доларів США., а відносно стягнення завданої моральної шкоди відмовляється від своїх вимог.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що він був засуджений Деражнянським районним судом під головуванням судді ОСОБА_7 за ст.307 ч.2, 3 КК України, але згодом даний вирок був переглянутий апеляційним судом Хмельницької області і на даний час він реально відбуває міру покарання. Йому відомо, що батьки позичали гроші на оплату адвоката, але будь якої інформації, що кошти передавались судді ОСОБА_1., він не володіє. Спочатку його інтереси захищав адвокат Мазур, але потім знадобився сильніший адвокат і про це казав ОСОБА_1. Його батьки, через чоловіка сестри ОСОБА_6, спілкувались з ОСОБА_1 ОСОБА_6 передавав від ОСОБА_1 поради про необхідність зупинити займатись злочинною діяльність та одружитись. Після надходження справи в апеляційну інстанцію ОСОБА_1 порадив взяти іншого адвоката і гонорар останнього складав п,ять тисяч доларів США. Грошей у батьків не було, так як попереднього вони вносили заставу у 2012 році. Працівники СБУ не допомагали йому у лікування в психіатричній лікарні.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що з братом його дружини сталась неприємність, його було притягнуто до кримінальної відповідальності і його тесть та теща попросили допомогти з вирішенням справи, так як його кум ОСОБА_1 працював в Деражнянському судді Хмельницької області. Після цього він звернувся до ОСОБА_1 та розповів ситуацію. ОСОБА_1 почав радити працевлаштуватись ОСОБА_3, одружитись і наладити свій спосіб життя, але винагороди за це він не вимагав. Після того ОСОБА_3 припинив стосунки зі своїми знайомими, його влаштували на роботу і він одружився. Коли розглядалась справа в суді, його дружина ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_3 дали умовно і його батьки була задоволенні вказаним результатом, але згодом поступила апеляція на рішення суду. ОСОБА_5 та ОСОБА_14 знову звернулись до нього по питанню допомоги. ОСОБА_1 допомагав порадами, адвокат тільки приймав участь в справі. Через якийсь час тесть попросив про влаштування зустрічі з ОСОБА_1 Він влаштував дану зустріч, але що там відбувалось йому не відомо. ОСОБА_1 порадив змінити захисника, оскільки той не мав належного рівня, але він просив ОСОБА_1 знайти іншого адвоката, бо в м.Деражня таких адвокатів не було. Через деякий час тесть хотів їхати з ОСОБА_1 в м.Хмельницький і дана поїздка була пов,язана з адвокатом. ОСОБА_1 зазначав, що рівень адвокатів м.Хмельницький набагато кращий і їх послуги стоять набагато дорожче біля 5000 доларів США і адвокат буде вести справу до кінця. Після затримання ОСОБА_1 його, за допомогою телефону, попросили з,явитись до приміщення Деражнянського районного суду і працівник СБУ запропонував поїхати в м.Хмельницький для дачі пояснень. Йому погрожували, казали, що затримають на 10 діб і тривалий час не відпускали і вразі не надання показів проти ОСОБА_1, його затримають як і ОСОБА_1. Налякавшись він підписав документи, які не вивчав. Йому не відомо про те, що його дружина передавала гроші ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що ОСОБА_1 допомагав вирішити кримінальну справу відносно її брата ОСОБА_3 Вказане спочатку відбувалось порадами, але згодом ОСОБА_1 повідомив її чоловікові ОСОБА_6, що потрібно йому дати 6000 доларів США. Про вказане вона повідомила батькам і останні почали позичати гроші у знайомих. Всього було зібрано 5000 доларів США та 8500 грн. Вона особисто на своїй роботі передала гроші ОСОБА_1. Про те що батько звертався в СБУ їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що після виникнення неприємностей у їхнього сина ОСОБА_3, вони з чоловіком через зятя ОСОБА_6 вирішили звернутись по допомогу до ОСОБА_1., для того щоб сина не притягнули до кримінальної відповідальності. Після спілкування з ОСОБА_1 зять повідомив, що потрібно передати 5000 доларів США. Вони почали збирати гроші, але згодом зять повідомив, що вже треба 6000 доларів США. Вони позичали гроші у своїх сусідів та друзів. Ними було зібрано 5000 доларів США та 8500 грн. Гроші були передані дочці ОСОБА_9 яка працювала в барі, в якому обідав ОСОБА_1. Надання коштів дочці було пов,язано з побоюваннями, що зять може забрати собі одну тисячу доларів США. Кому саме ці гроші ОСОБА_1 мав передати, ні їй, ні її чоловіку відомо не було. Під час розгляду справи в суді, требо було внести заставу і тому вона зверталась до своєї сестри і остання надала 40000 грн. Згодом зять повідомив, що для того щоб вирішити справу в апеляційній інстанції треба теж дати гроші. Їй не відомо про обставини звернення чоловіка до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він є суддею апеляційного суду Хмельницької області і в складі колегії суддів приймав участь у розгляді апеляційної скарги на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області, де підсудним був ОСОБА_3 Під час розгляду справи пропозицій вирішити справу за винагороду не надходило.

Свідок ОСОБА_16 показав, що він в складі колегії апеляційного суду Хмельницької області приймав участь у розгляді апеляційної скарги на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області, де підсудним був ОСОБА_3 Йому знайоме прізвище судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1, разом з тим ні від нього, ні від захисника, прокурора не надходило пропозицій по вирішенню справи.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він, як суддя апеляційного суду Хмельницької області, був доповідачем під час розгляду апеляції на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області, де підсудним був ОСОБА_3 Під час розгляду справи ніякого впливу на наслідки її вирішення до нього не надходило. Справа декілька разів відкладалась через неявку ОСОБА_3 та його захисника. Він особисто не був знайомий з суддею Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 В порядку підготовки до розгляду справи ним був виготовлений проект вироку, де підсудному змінювалась призначена міра покарання, оскільки попередній вирок був незаконним, внаслідок м,якої міри покарання. Проект перебував в обмеженому доступі в межах локальної мережі апеляційного суду і інші судді колегії не знали про його існування. Проект знаходився у його ком,ютері. Під час судового слідства слідчі оглядали його сейф та ком,ютер, він ознайомлювався з протоколом огляду. Будь яких його речей, коштів слідчими не оглядалось та не вилучалось.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що внаслідок своєї діяльності голови Деражнянського районного суду Хмельницької області, знайомий з суддею даного суду ОСОБА_1 В його провадженні була на розгляді кримінальна справа відносно підсудного ОСОБА_3 за ст.307 ч.2, 3 КК України. Останнього було визнано винним за даними статтями та призначена за сукупністю злочинів міра покарання у виді позбавлення волі терміном на п,ять років, зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком. ОСОБА_1 не звертався до нього по питанню призначення міри покарання ОСОБА_3 Родина підсудного також до нього не зверталась з даного приводу і грошів не пропонувала.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що ним підтримувалось державне обвинувачення відносно ОСОБА_3 Під час цього ніхто з учасників справи не пропонував йому вигоду для вирішення питань щодо призначення підсудному покарання, не пов,язаного з позбавленням волі. Не погоджуючись з висновком суду ним, 18.01.2013 року була подана апеляція, де він просив засудити ОСОБА_3 на дев,ять років позбавлення волі. Під час розгляду справи ОСОБА_3 приймав участь адвокат ОСОБА_12 і останній добросовісно виконував свої обов,язки. Будь яких розмов з ОСОБА_1 він не вів, оскільки суддею по даній справі був ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він знайомий з ОСОБА_1, але він не пам,ятає чи звертався останній до нього по питанню працевлаштування ОСОБА_3 З приводу влаштування на роботу до нього звертаються багато людей і тому він всіх не може запам,ятати.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що весною 2013 року його знайомий ОСОБА_5 просив позичити 8000 грн. Для чого позичались гроші він не питав, йому тільки відомо, що у сина ОСОБА_5 були проблеми. Влітку 2013 року ОСОБА_5 повернув кошти.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що восени 2013 року позичала без розписки ОСОБА_5 кошти в сумі 3100 доларів США та 10000 грн.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він в якості адвоката захищав ОСОБА_3 Останнього було затримано на 72 години. Санкція статті за якою притягувався ОСОБА_3 була серйозною, він пояснив родичам, що на поруки його не відпустять і тому треба внести заставу. Родичі почали збирати у знайомих кошти. Судом було обрана міра запобіжного заходу у виді застави. Оскільки у нього навіть раніше не було таких складних справ, батькам він пояснив це, але вони сказали, що у їхнього зятя кум суддя ОСОБА_1 і останній допоможе консультаціями. ОСОБА_1 дійсно давав поради і судом першої інстанції їх було враховано і з застосуванням ст.69, 75 КК України ОСОБА_3 було обрано найнижчу міру покарання. На вказаний вирок прокурор подав апеляцію. Після цього він повідомив батькам ОСОБА_3, що його досвіду недостатньо і необхідно залучити іншого адвоката. Згодом він дізнався, що ОСОБА_1 було затримано і ОСОБА_5 повідомив, що у нього є знайомий, який їм допоможе.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що він в якості понятого, був присутній під час мічення працівниками СБУ коштів. Дана дія вчинялась на другому поверху приміщення СБУ м.Хмельницький. В кімнаті знаходилось троє - четверо, людей, серед них був і потерпілий ОСОБА_5 та інший понятий. Гроші були справжні, їх сканували, він звіряв номери, та розписувався в документах. Гроші були передані потерпілому, а потім поїхала до місця передачі. Проводилась відеозйомка. Потім відбулось затримання ОСОБА_1 і він вже бачив, як оголошувались постанова на надання дозволу на його затримання. ОСОБА_1 було запропоновано викласти всі речі і серед них були отриманні гроші. Протоколи складались після кожної дії. У ОСОБА_1 питали звідки у нього кошти, але він відмовився від дачі пояснень. Також він був присутній під час обшуку квартири ОСОБА_1, але там нічого знайдено не було.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що він був присутній в якості понятого під час вилучення речей та коштів в сумі 5000 доларів США у ОСОБА_1. Після цього він був присутній під час обшуку житла ОСОБА_1., але там нічого не було виявлено. ОСОБА_1 відмовлявся давати пояснення.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що він брав участь у помітці грошей, які мали передаватись в якості хабаря посадовій особі. Проводилась відеозйомка і дії фіксувались протоколом. Кошти долари США були передані потерпілому ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що зі школи знайома з ОСОБА_1 В лютому 2013 року ОСОБА_1 просив її взятись за справу в апеляційній інстанції, але вона відмовилась від цього і порадила звернутись до іншого адвоката. Згодом ОСОБА_1 знову звернувся до неї і просив все ж таки прийняти участь у розгляді справи, на що вона назвала високу суму гонорару 5000 доларів США, який необхідно було оплатити наперед. Оскільки він їй не телефонував, то думала, що клієнти відмовились від неї, але першого квітня почула, що ОСОБА_1 затримали.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що ОСОБА_1 звертався до нього по питанню участі в розгляді справи в апеляційній інстанції. Через велике навантаження від відмовився брати участь у справі і порадив звернутися до іншого адвоката - ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_25 показав суду, що на виконання доручень Генеральної прокуратури України відділом боротьби з корупцією здійснювалось документування протиправної діяльності вимоги грошових коштів ОСОБА_5 по вирішенню питання щодо його сина по не притягнення до кримінальної відповідальності в судді другої інстанції. Відповідно до наданих доручень їх виконував. Проводив спостереження за зустріччю ОСОБА_1 з ОСОБА_5. Після передачі коштів, ОСОБА_1 пішов до магазину де і було проведено його затримання.

Свідок ОСОБА_26 суду показала, що працює з ОСОБА_9 в барі ,,Міф,, м.Деражня. Восени 2012 року ОСОБА_9 хотіла позичити кошти з каси бару, але вона не мала права цього робити. Власник закладу дозволив їй видати 3000 грн., в рахунок заробітної плати, які вона до Нового року погасила. Кошти потрібні їй були на внесення застави.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що до нього звертався ОСОБА_1 з пропозицією прийняти участь у розгляді в апеляційній інстанції справи, але через участь у іншій справі він цього не міг зробити і порадив звернутись до адвоката ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_27 суду показав, що після звернення ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, вони отримали доручення до виконання певних дій. Ним складались протоколи і проводилось керування, оскільки він був начальником сектору. Надані доручення були таємними. Залученні до дачі хабаря гроші були справжніми. Під час передачі грошей ОСОБА_1 не відмовився від їх отримання, а казав, що потрібно передати всю суму в розмірі 5000 доларів США. Передача коштів мала відбуватись в два етапи, оскільки склалась відповідна практика.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника на те, що усі зафіксовані дії, є не що іншим, ніж провокацією правоохоронних органів - СБУ, з метою його притягнення до кримінальної відповідальності внаслідок його професійної діяльності і не задоволення вимог служби, не заслуговує на увагу. Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що засудження особи на підставі доказів, одержаних у результаті провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на це, вказані обставини мають бути предметом з»ясування в першу чергу органом досудового розслідування. Зокрема, підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб»єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (Рішення Суду від 09.06.1998 року у справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії»). Крім цього, у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Звернуто увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з»ясувати, чи мало місце підбурювання. Відповідно до ст.9 п.5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. На виконання вказаного положення, судом, під час розгляду даної справи, встановлено, що причиною особистої ініціативи особи, що погодилась дати неправомірну вигоду ОСОБА_3 є його обурення тим, що він вже попередньо надавав судді ОСОБА_1 кошти за позитивне вирішення кримінальної справи відносно його сина ОСОБА_3, щоб останній не отримав реальну міру покарання. Першочерговою метою звернення саме і було - не позбавлення волі його сина. Безумовно ОСОБА_5 хвилювався за долю сина і тому докладав зусиль, щоб син був звільнений від кримінальної відповідальності. Вимагання вдруге надати хабар в розмірі 5000 грн., його обурило, він ще не віддав позиченні попередньо гроші і це стало причиною звернення до правоохоронних органів, так як він має права, що передбачені Конституцією України та законодавством на справедливий судовий розгляд справи неупередженим та справедливим судом. Вказані дії ОСОБА_5 підтверджуються завою про злочин від 20 березня 2013 року (том 2 а.с.4-5), в якій він ретельно описав дії ОСОБА_1 по вимаганню коштів. Таким чином, вважати про підбурюванням ОСОБА_5 з боку правоохоронних органів, у суду немає підстав.

Внаслідок звернення ОСОБА_5 20.03.2013 року були внесенні дані до ЄРДР і порушено кримінальне провадження № 42013000000000120 (том 2 а.с.1)

20.03.2013 року згідно повідомлення (том 2 а.с.8) було розпочате досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до постанови від 21 березня 2013 року (том 2 а.с.9) була визначена група прокурорів, а відповідно до постанови від 25 березня 2013 року (том 2 а.с.11) створена група слідчих.

Як вже вище зазначалось 21 березня 2013 року (том 6 а.с. 1-3, 4-6, 7-9) слідчий з клопотаннями звернувся до Апеляційного суду м.Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1. Як свідчить лист в.о.голови Апеляційного суду м.Києва № 01-1/115 від 30.03.2015 року (том 7 а.с. 225), згідно Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169, клопотання та ухвала суду про надання дозволу на здійснення заходу реєструються без розкриття відомостей про особу та змісту заходу, який передбачено здійснити. Враховуючи викладене, надати відповідь за вказаними у запиті даними не має можливості. Те що апеляційний суд м.Києва приймав рішення по зазначеним клопотанням свідчить доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 6 а.с.10- 11): ухвала №01-1872т від 22.03.2013 року - аудіо - та відеоконтроль особи; №01-1871т від 22.03.2013 року - візуальне спостереження за особою з використанням відеозапису. Фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; №01-1870т від 22.03.2013 року - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_2 оператора мобільного зв,язку ПрАТ ,,Київстар,,

26 березня 2013 року була винесена постанова (том 6 а.с. 13-15) про проведення контролю за вчиненням злочину і відповідно до змісту постанови: для отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов,язаної в вимаганням та одержанням хабара суддую апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_17 за попередньою змовою групою осіб із невстановленими слідством суддями апеляційного суду Хмельницької області, за пособництва судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1, встановлення їх вини та інших причетних до цього осіб, здійснити контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів в якості хабара з використанням аудіо - та відеоконтролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження.

22 березня 2013 року ОСОБА_5 відповідно до постанови (том 6 ас. 19) був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

25 березня 2013 року була прийнята постанова (том 6 а.с.15) про використання заздалегіть індентифікованих (помічених) засобів 5000 доларів США.

28 березня 2013 року слідчий, відповідно до протоколу огляду та вручення (том 2 а.с.124-133) вручив ОСОБА_5 з метою їх можливої подальшої передачі представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара: двадцять грошових купюр номіналом 100 доларів США, а саме: КВ 28911060 F, КL 77311025 А, КL 77311024 А, КL 77311023 А, КL 77311022 А, КВ 12915025 І, НК 21646635 В, КD 24724489 В, КF 34677216 С, КВ 34761907 І, НD 39591455 А, FF 07648551 С, СЕ 34955466 А, FН 12481657 А, FF 33210825 А, АВ 09788750 К, НВ 81246180 М, НВ 81246179 М, НL 09207987 G та DВ 06258987 С.

Натомість, відповідно до свідчень потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 не забажав отримувати не всю суму і наполягав на передачі всіх коштів - 5000 долірів США. Вказане, крім свідчень потерпілого, також підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль (том 6 а.с.30 - 34), оглянутим в судовому засіданні записом даної зустрічі, яка відображена на флеш-карті Micro SD № 72/7/27т (том 6 а.с. 87). Як свідчить розмова між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, останній не погодився отримати 2000 доларів США, зажадав отримати всі гроші, казав: дивіться бо це вже буде жесть, на пропозицію перенести розрахунок - відповів: це не нормально, це не сприймуть уже, вони вже і так на ці всі двіженія дивляться сквозь пальці, вважав це не серйозно.

31 березня 2013 року слідчий, відповідно до протоколу огляду та вручення (том 2 а.с.148-165) вручив ОСОБА_5 з метою їх можливої подальшої передачі представникам судової влади Хмельницької області в якості хабара: п,ятдесят грошових купюр номіналом 100 доларів США, а саме: КВ 28911060 F, КL 77311025A, KL77311024 A, KL 77311023 A, KL 77311022 A, KB 12915025 I, HK 21646635 B, KD24724489 B, KF 34677216 C, KB 34761907 I, HD 39591455 A, FF 07648551С, CE 34955466 A, FH 12481657 A, FF 33210825 A, AB 09788750 K, HB 81246180 M, HB 81246179 M, HL 09207987 G, DB 06258987 C, KB 28737125 K, HA 70991477 A, FK 25237478 B, FK 61865408 B, СB 08375254 D, HD 38929376 A, HF 29160777 D, HH 97137330 A, KL 58973713 A, HA 25550209 A, HD 97466052 A, HB 42818407 B, KB 13536009 C, DK 09539188 A, KB 28737127 K, FK 75964892 B, KB 50561320 G, HB 76302009 Q, KJ 60286225 A, FG 10085439 A, HB 41009949 P, HB 97087420 F, KA 09107821 A, HB 30327969 P, KB 11180190 G, KB 49897644 F, AB 75652274 E, HB 61256996 R, HF 16315707 F, HL 12484745 E.

Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (том 6 а.с. 35-44) в період часу з 27 по 31 березня 2013 року ОСОБА_1 з власного мобільного телефону НОМЕР_3 спілкувався з ОСОБА_6 - мобільний телефон НОМЕР_4. Розмова стосувалась зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_5., а саме за яких обставин вона має відбутись, де саме. ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 вже знаходиться в м.Хмельницькому, саме ОСОБА_1 вказав де його знайти.

31 березня 2013 року біля 12 годин 50 хвилин ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 гроші. Вказане, крім свідчень потерпілого, також підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль (том 6 а.с.30 - 34), оглянутим в судовому засіданні записом даної зустрічі, яка відображена на флеш-карті Micro SD № 72/7/26т (том 6 а.с. 88). Як свідчить розмова між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, останній погодився отримати гроші, при цьому зробив зауваження, що їх потрібно було покласти у конверт. Також ОСОБА_1 наголосив, що він зустрічається з тим чоловіком, ще раз говорить предметно і так дальше. Ця розмова не з тим з ким можна, а з іншим чоловіком, який має вплив на всіх трьох... Ну три придурка, там є.. Понімаєти, вот в чьом сложність ситуації..

З огляду на висловлення ОСОБА_1 під час зазначених вище розмов, суд встановив, що він жодного разу не наголосив, що отриманні гроші будуть передані адвокату, він акцентував увагу, що вплив слід здійснити на трьох. Саме троє суддів Апеляційного суду Хмельницької області розглядали апеляцію на вирок Деражнянського районного суду про обвинувачення ОСОБА_5 З огляду на викладене суд не приймає до уваги свідчення обвинуваченого про те, що гроші він отримував для передачі адвокату і знаходить їх такими, які направленні на уникнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва від 30 березня 2013 року (том 2 а.с. 168) було надано дозвіл на проведення обшуку ОСОБА_1. На підставі зазначеної ухвали 31 березня 2013 року в 12 годин 59 хвилин в приміщенні магазину ,,Сімейний,, що розташований на цокольному поверсі приміщення будинку № 8/2, що знаходиться по вул.Перемоги у м.Хмельницькому було проведено особистий обшук судді Деражнянського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. На пропозицію слідчого, ОСОБА_1 дістав із внутрішньої лівої кишені свого пальто грошові купюри доларів США, які були зігнуті вдвоє. При цьому ОСОБА_1 відмовився повідомляти, що це за грошові кошти. Зазначені грошові кошти були перераховані, в результаті чого встановлено, що їх загальна кількість складає 50 штук. Далі серії та номери зазначених купюр оперуповноваженим Ординським С.В були зачитані вголос. Номера та серії купюр збігались з номерами та серіями купюр, які були врученні перед цим ОСОБА_5: КВ 28911060 F, КL 77311025A, KL77311024 A, KL 77311023 A, KL 77311022 A, KB 12915025 I, HK 21646635 B, KD24724489, B KF 34677216 C, KB 34761907 I, HD 39591455 A, FF 07648551С, CE 34955466 A, FH 12481657 A, FF 33210825 A, AB 09788750 K, HB 81246180 M, HB 81246179 M, HL 09207987 G, DB 06258987, C KB 28737125 K, HA 70991477 A, FK 25237478 B, FK 61865408 B, СB 08375254 D, HD 38929376 A, HF 29160777 D, HH 97137330 A, KL 58973713 A, HA 25550209 A, HD 97466052 A, HB 42818407 B, KB 13536009 C, DK 09539188 A, KB 28737127 K, FK 75964892 B, KB 50561320 G, HB 76302009 Q, KJ 60286225 A, FG 10085439 A, HB 41009949 P, HB 97087420 F, KA 09107821 A, HB 30327969 P, KB 11180190 G, KB 49897644 F, AB 75652274 E, HB 61256996 R, HF 16315707 F, HL 12484745 E. Події, які мали місце 28 та 31 березня 2013 року відображенні на компакт дисках № 72/15/428 т від 31.03.2013 року та № 72/15/430 т від 1 квітня 2013 року (том 6 а.с. 59, 68).

Усі вище перераховані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів, не суперечать один одному, і є допустимими доказами в контексті ст.86 КПК України.

Усі офіційні документи, якими обгрунтовується винуватість ОСОБА_1 зібрані з дотриманням вимог КПК України, посадовими особами, які мали на те право. Вони належним чином оформленні, мають відповідні реквізити: підписи, штампи та печатки.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 в частинні того, що ОСОБА_1 тільки порадами допомагав родині ОСОБА_3. Так інший свідок ОСОБА_9 показала сулу, що питання необхідності передачі коштів за вимогою ОСОБА_1 виказав саме ОСОБА_6, ним же була названа і сума яку слід передати - 6000 доларів США. Саме ОСОБА_6 в послідуючому під час спілкування з ОСОБА_1 визначав місце куди слід приїхати ОСОБА_3, щоб здійснити передачу коштів

Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність в його діяннях складу злочину, оскільки це спростовано сукупністю вище приведених доказів. Ці заперечення суд розцінює як намагання ОСОБА_1 уникнути від кримінальної відповідальності за вчиненні злочини.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 в скоєнні інкримінуємих йому злочинів повністю доведена стороною обвинувачення належними і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 були, крім інших статей КК України, кваліфіковані за ст. 364 ч. 1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є протиправні дії, які виразились у зловживанні владою, тобто умисному, з корисливих мотивів, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, а саме підірвало авторитет судової влади України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 364 КК України. Разом з тим 17 березня 2015 року відповідно до ухвали Барського районного суду Вінницької області кримінальне провадження № 42013000000000120 від 20.03.2013 року в частинні обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.364 ч.1 КК України було закрито у зв,язку із набранням чинності, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особо, згідно Закону України ,, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв,язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України ,, № 1261-VII від 13 травня 2014 року.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, своїми умисними протиправними діями, які виразились у підбурюванні на замах до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді за виконання в інтересах того, хто дає хабар будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене повторно, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.

Таким чином, за сукупністю скоєного, ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч.І, ч.2 ст. 190 КК України, та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України.

Призначаючи міру покараня ОСОБА_1., суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на нього не надходило, по місцю роботи характеризується позитивно, хворіє, що стверджується відповідною медичною документацією, наявною у матеріалах кримінального провадження, на момент вчинення злочину мав на утриманні неповнолітню доньку, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (том 4 а.с.227), однак вчинив злочин за ст.369 ч4 КК України, який згідно ст.12 КК України є тяжким, враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення вчинено особою, на яку покладено обов»язок здійснювати правосуддя, забезпечуючи кожній особі право на справедливий суд та повагу до його прав і свобод, у зв'язку з чим, вчинений злочин являє собою підвищену суспільну небезпеку, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними, не визнав та не розкаявся, свідомо намагався уникнути відповідальності за вчинене, в зв»язку з чим відсутні обставини, що істотно знижували б ступінь небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, тому суд, призначає покарання в межах санкції ст.369 ч.4 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, та з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 слід позбавити 4 кваліфікаційного класу судді.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження, залишити та повернути законним володільцям.

Арешт, що накладений на майно обвинуваченого , згідно ухвал Печерського районного суду м.Києва від 4 червня 2013 та від 3 липня 2013 року (том 4 а.с. 148- 152, том 6 а.с. 127-128) - зняти, конфіскувавши майно, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_1 в доход держави.

Потерпілий ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_1 завданий матеріальний збиток в розмірі 6000 доларів США, що становить 47960 грн та моральну шкоду в сумі 50000 грн. В судовому засіданні в частинні стягнення завданої майнової шкоди потерпілий свої вимоги підтримав, пояснивши, що кошти ним передавались на вимогу обвинуваченого, він вимушений був їх позичати у знайомих. В частинні стягнення завданої моральної шкоди відмовився. Дослідивши вказані вимоги, суд у відповідності до зазначених вище обставин і доведеності вини обвинуваченого у отриманні коштів, у відповідності до вимог ст. 1166, 1177 ЦК України, вважає необхідним їх задовольнити.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним і призначити покарання:

-за ст.190 ч. 1 КК України - два роки обмеження волі;

-за ст.190 ч 2 КК України - два роки позбавлення волі;

-ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України- 5 (п,ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі із конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна: 1/3 долі квартири АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ружичанської сільської ради акт серія НОМЕР_6 від 12.12.2011 року.

Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне

покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді 6 (шести) років позбавлення волі із конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна: 1/3 долі квартири АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ружичанської сільської ради акт серія НОМЕР_6 від 12.12.2011 року.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_1 позбавити 4 кваліфікаційного класу судді.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 5000 доларів США., які передано на зберігання до фінансово-економічного відділу Управління СБ України у Хмельницькій області залишити за належністю - УСБУ у Хмельницькій області;

- мобільний телефон марки ,,Nokia 6233,, IMEI: НОМЕР_7 та сім карту оператора мобільного зв,язку ,,Київстар,, НОМЕР_8 - повернути ОСОБА_1.

- флеш-картки типу Micro SD № 72/7/25т від 01.04.2013, № 72/7/26т № 72/7/27т від 01.04.2013, компакт-диски № 72/15/428т від 31.03.2013, № 72/15/430т від 01.04.2013 залишити у матеріалах провадження;

Цифровий диктофон марки "Olympus WN 7600", заводський номер 201171005 із записами, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження - повернути законному володільцеві - ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 47960 грн., завданої майнової шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ:

Часті запитання

Який тип судового документу № 55685688 ?

Документ № 55685688 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 55685688 ?

Дата ухвалення - 11.02.2016

Яка форма судочинства по судовому документу № 55685688 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 55685688 ?

В Барський районний суд Вінницької області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 55685688, Барський районний суд Вінницької області

Судове рішення № 55685688, Барський районний суд Вінницької області було прийнято 11.02.2016. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 55685688 відноситься до справи № 125/2690/13-к

Це рішення відноситься до справи № 125/2690/13-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРОКІДС"

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 55637498

Наступний документ : 55705289

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Вирок № 55685688, 11.02.2016, Барський районний суд Вінницької області