Ухвала суду № 55685533, 10.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Винту Ю.М., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

за участю: ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Вижницької міської ради Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності, третя особа відділ Державного агентства земельних ресурсів у Вижницькому районі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 грудня 2015 року,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Просив:

- визнати рішення 45 сесії 6-ого скликання Вижницького міської ради Чернівецької області від 13 серпня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0025 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 на умовах безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 незаконним та скасувати його;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане ОСОБА_4 25 листопада 2014 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаної земельної ділянки.

Посилався на те, що рішенням 45 сесії 6-ого скликання Вижницького міської ради Чернівецької області від 13 серпня 2014 року було надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0025 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 на умовах безоплатної передачі.

На підставі вказаного рішення відповідачці було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального гаражу.

Державне підприємство ДЗК міста Вижниця виготовило проект землеустрою на земельну ділянку прибудинкової території по вулиці Українській в місті Вижниця з порушення норм закону.

Спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, а тому проектної документації потрібно було погодити з власниками квартир цього будинку.

Зазначав, що на вказаній земельній ділянці позивач, після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт, за власні кошти збудував гараж.

ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на гараж та зареєстровано її право власності, проте вона не була фактичним забудовником та не приймала ніякої участі у будівництві гаражу.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 грудня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не подав до суду доказів про те, що земля, на якій розташований гараж належить до прибудинкової території.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, згідно частини 2 статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року, N 76 прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, площею 0,0031 га по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 25 листопада 2014 року (а.с.9).

25 листопада 2011 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності (а.с.8).

ОСОБА_2 є власником 1/4 квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11).

Рішенням 45 сесії VI скликання Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 13 серпня 2014 року року №109/1-45/14 надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0025 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 за рахунок забудованих земель міста на умовах безплатної передачі у приватну власність (а.с.36).

Колегія вважає правильним висновок суду про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів той факт, що гараж АДРЕСА_2 знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, а тому його слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які підтверджують ту обставину, що спірний гараж знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.

Із змісту документів та рішень, на які посилається апелянт в своїй скарзі, вбачається, що цими документами не визначався правовий статус земельної ділянки на якій розташований спірний гараж.

З матеріалів справи вбачається, що відповідна землевпорядна документація, яка би визначала розміри та конфігурацію земельних ділянок, на яких розташований багатоквартирний жилий будинок АДРЕСА_1, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія не виготовлялась.

Помилковими є також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 неправомірно набула право власності на спірний гараж.

Зокрема рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2015 року у справі № 713/361/15-ц , яке втупило в законну силу встановлено, що ОСОБА_4 є власником спірного гаража.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: