Рішення № 55684428, 04.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1469/16

Справа №645/1202/14ц Головуючий 1 інст. -Бабкова Т.В.

Категорія :відшкодування шкоди Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Івах А.П.,

Шевченко Н.Ф.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої підприємству за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ПАТ «Укртелеком» в особі його Харківської філії звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, що заподіяна підприємству працівником при виконанні трудових обов'язків.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідач працює у ПАТ «Укртелеком» з жовтня 1998 року, з 01 березня 2011 року і до теперішнього часу працює на посаді начальника дільниці поточного ремонту цивільних споруд цеху утримання та ремонту цивільних споруд центру телекомунікаційних послуг Харківської філії цього товариства та відповідно до положення про цю дільницю на нього покладені обов'язки по відповідальність за збереження отриманих товароматеріальних цінностей (далі ТМЦ).

Зазначивши, що за результатами призначеної та проведеної інвентаризації ТМЦ, які перебували під звітом ОСОБА_2, у жовтні 2013 року була виявлена нестача ТМЦ на 24592,23 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 29510,68 грн.), та уточнивши у жовтні 2014 року вимоги представник позивача, на підставі висновку суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» про вартість майна у сумі 61007,19 грн. (без ПДВ), станом на 12 лютого 2014 року, просив стягнути на відшкодування збитків заподіяної нестачею ТМЦ, з урахуванням ПДВ 73209,57 грн.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову з посиланням на безпідставність позовних вимог вважає, що він не є особою, яка повинна відповідати у повному обсязі за нестачу ТМЦ, а також зазначав, що позивачем не було забезпечено умов для їх збереження.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укртелеком» на відшкодування збитків 29510,68 грн. та 295,10 грн. судових витрат на справлення судового збору.

В апеляційних скаргах:

-ПАТ «Укртелеком» з посиланням на підставність та обґрунтованість їх позовних вимог про відшкодування збитків за вартістю майна, якого не достає за звітом у відповідача, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, рішення районного суду просить змінити. стягнути на їх користь 73209,57 грн. на відшкодування майнової шкоди;

-ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, у позові ПАТ «Укртелеком» за безпідставністю заявлених вимог відмовити, з посиланням на ухвалення рішення без дотримання норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_2. відхилити, апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково, з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі,згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється те. що ОСОБА_2 з 01 березня 2011 року працює у позивача на посаді начальника дільниці поточного ремонту цивільних споруд цеху утримання та ремонту цивільних споруд Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії ПАТ «Укртелеком».

За результатами інвентаризації ТМЦ, які приймались відповідачем під звіт, призначеної наказом директора філії від 22 жовтня 2013 року №407 та від 25 жовтня 2013 року за №1035 за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року, згідно протоколу засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії виявлено нестачу ТМЦ по рахунку 201210 «сировина і матеріали в підзвіт» у ОСОБА_2 на суми 24692,9 грн., з яких на 991,40 грн. пересортиці.

Відповідно протоколу засідання інвентаризаційної комісії по підведенню підсумків результатів позапланової інвентаризації майна станом на 10 грудня 2013 року, було підтверджено висновки попередньої інвентаризації від 01 листопада 2013 року, за виключенням виявлених комісією 10 маяків штукатурних на 100,76 грн., а загальна сума нестачі майна визначена на 24592,33 грн., з урахуванням ПДВ - на 29510,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укртелеком» вказану суму вартості нестачі майна, як сум прямої дійсної шкоди, за яку це майно було придбане позивачем, суд такого висновку дійшов із застосуванням підстав і умов матеріальної відповідальності працівників за шкоду заподіяної підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, передбачених ст..ст.130, 134, 135-3 КЗпП України, за відсутністю умов ст..137 цього Кодексу про зменшення суми на покриття нестачі ТМЦ.

Проте такий висновок не відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно до положень ст..135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними витратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи із балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей, а у разі недостачі розмір шкоди визначається за цінами, що діяли у даній місцевості на день відшкодування шкоди. Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленню при нестачі окремих видів майна та інших цінностей,а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

За результатами визначеного розміру матеріальної шкоди від нестачі ТМЦ при проведенні станом на 01 листопада 2013 року інвентаризації, за звітом Консалтингової фірми «Острів» на 12 лютого 2014 року, із застосуванням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Постанови КМУ від07 грудня 2011 року №1253 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань оцінки майна та ДБН Д.1.1-1-2000 Правила визначення ринкової вартості будівництва «Ціноутворення в будівництві», розмір збитків нестачею ТМЦ по 43-х позиціях без ПДВ визначено у сумі 64007,98 грн. з ПДВ - 73209,57 грн. в тому числі 10 маяків штукатурних вартістю 100,76 грн. виявлених при додаткової інвентаризації 10 грудня 2013 року, залишковою вартістю 80 грн.

З огляду на викладене, колегія вважає за необхідне рішення районного суду змінити, апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 73129,57 грн. на відшкодування збитків, заподіяних нестачею ТМЦ вартістю станом на звернення до суду.

Щодо доводів ОСОБА_2, які викладені у його запереченнях на позовні вимоги та у апеляційній скарзі про те, що позивачем на його звернення у червні-липні 2012 року про вивезення ТМЦ за час його відпустки, відсутність підстав вважаєте його особою, яка повинна відповідати за нестачу майна у відповідності до посадової інструкції, та неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини,колегія вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

За змістом положення про дільницю, з якої він був особисто ознайомлений на нього покладались обов'язки щодо забезпечення охорони у цілості майна, що також додатково визначалось наказами по філії від 11.01.2010 р. та 31.01.3012 року про отримання ним у відділі постачання ТМЦ під звіт, а також акт прийому-передачі під звіт у березні 2011 року, накладні про отримання ТМУ, яким судом у відповідності до ст..212 ЦПК України у сукупності надала відповідна оцінка при визначенні відповідача особою, яка за п.2 ч.1 ст.134 КЗпП України несе повну матеріальну відповідальність за нестачу ТМЦ, одержаних під звіт за разовими документами.

Також не спростовують правильності такого висновку суду, те, що позивачем не було забезпечено належних умов для збереження майна улітку 2012 року за час його відпустки, оскільки нестача виявлена з листопада 2012 року.

Рішення суду в частині оскарження відповідачем ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, посилання на те, що звіт КФ «Острів» здійснено за цінами, що склалися у м.Києві, а не у м.Харкові, не спростовують будь-якими доказами висновків суду про розмір збитків, й підстави до задоволення його скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укртелеком» 73129,57 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині це рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді А.П.Івах

Н.Ф.Шевченко