Рішення № 55684423, 11.02.2016, Шевченківський районний суд Харківської області

11.02.2016

637/797/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2016 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

при секретарі Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача за довіреністю звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтував наступним:

05 вересня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір № HAU6AU08950013 від 05.09.2007 року, згідно якого відповідач ОСОБА_2 по справі отримує кредит в розмірі 109 460,38 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредиту було укладено Договір поруки між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3, згідно якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, проте відповідачі взятих на себе зобов'язань за договором не виконують, в зв'язку з чим станом на 27.05.2015 року утворилася прострочена заборгованість в розмірі -435 205,24 гривень, яку позивач по справі просить стягнути солідарно з відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання, а саме на 02.09, 20.10, 28.10, 11.11, 23.11. 2015 року, 18.01, 04.02. 2016 року не з'явився, хоча належним чином відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується наявністю в матеріалах справи рекомендованих поштових повідомлень (а.с.49,88,89,90, 169,171), а також копіями повісток про виклик до суду (а.с.27,58,60,86).

Відповідач ОСОБА_3 був присутній лише в одному судовому засіданні 20.09.2015 року, коли в суді надав зустрічну позовну заяву, яку було повернуто, так як не усунено недоліки зустрічної позовної заяви.

04.12.2015 року відповідач ОСОБА_3, надав заяву про перегляд заочного рішення в зв'язку з тим, що він особисто не отримував повідомлень про виклик його до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 29 грудня 2015 року заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року було скасовано, а справа призначена до нового розгляду (а.с.143).

В суді відповідач ОСОБА_3 і його представник заперечували проти позовних вимог банку, надали свої підрахунку заборгованості перед банком(а.с.115-116), потім просили суд взагалі відмовити банку в позові в зв'язку зі спливом строків позовної давності по вимогам кредитного договору, а до поручителя в звязку закінченням строку пред'явлення вимог до поручителя відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (а.с.153-155).

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 та його представника вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини пов'язані з кредитним договором.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приват Банк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приват Банк», згідно п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приват Банк» (а.с.19).

05.09.2007 року між банком і ОСОБА_2, укладено кредитний договір № HAU6AU08950013, 05 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 109 460,38 гривень на придбання автомобіля у розмірі 73 550 гривень, 735 гривень комісія, 34 гривні реєстрація предмета застави, 735 гривень на сплату страхового платежу на поточний рік та 34 395 , 20 гривень на сплату страхових платежів у строк до 05.09.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 04 вересня 2014 року (а.с.11,12).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 27.05.2015 року як зазначає банк утворилася прострочена заборгованість в розмірі -435 205,24 гривень, яка складається з :

заборгованість за кредитом - 80 452,29 гривень; заборгованість за відсотками - 93 072,12 гривень; заборгованість по комісії - 4 729,05 гривень; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 256 951,78 гривень (а.с.4-6).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором ч.1 ст. 1049 ЦК України.

Статтею 553, 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 05.09.2007 року між банком і ОСОБА_3,було укладено договір поруки. (а.с.13, 36-37).

Відповіднодо ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

24 лютого 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ було винесене заочне рішення про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, який належав на праві власності одному з боржників ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 21.11.2011 року. Заочне рішення набрало законної сили.

Відповідно до п. 9 Постанови ВССУ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року (зі змінами від 07.02.2014 року), задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно до п. 17.10 Договору застави, у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором передати предмет застави заставодержателю по акту прийому-передачі, так за невиконання договірних обов'язків, непогашення простроченої заборгованості на 23.10.2012 року заставне майно - автомобіль був переданий представнику Приват Банку в м. Київ (а.с.73).

На час передачі автомобіля заборгованість за кредитом становила 204 937,21 гривень. Всього по кредиту сплачено було 77 386 гривень (а.с. 81-84).

Останній платіж за кредитним договором був проплачений відповідачем 01.03.2010 року в сумі 1 514,91 гривень ( розрахунок заборгованості а.с.5). До передачі заставного майна автомобіль знаходився у відповідача з 01.03.2010 року по 23.10.2012 року, у вказаний період відповідач ОСОБА_2 не сплатив жодного платежу.

23.10.2012 року, автомобіль, який був під заставою відповідно до договору застави, відповідачем ОСОБА_2 був переданий представникам банку для погашення заборгованості, відповідно до акту, підписаного ОСОБА_2 де зазначено, що автомобіль під час передачі був пошкоджений (а.с.73).

02.10.2013 року був складений оціночний сертифікат, ціна заставного автомобіля склала 30 000 гривень (а.с.75).

15.05.2015 року автомобіль був реалізований за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 24.02.2012 року за 20 000 гривень, з яких 3 194 гривень склали юридичні витрати та 16 806,00 гривень на погашення відсотків за кредитним договором (а.с.70).

Таким чином, станом на 27.05.2015 року заборгованість склала 435 205,24 гривень з урахуванням продажу автомобіля.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

Даних про повне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором і добровільного виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2012 року (а.с.69) відповідачами не надано.

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредиту було укладено Договір поруки між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3, згідно якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники (а.с.13).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Боржник - ОСОБА_2 (і поручитель-ОСОБА_3) первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 04 вересня 2014 року, сплачуючи її щомісячними платежами згідно графіку платежів п.7.1 кредитного договору (а.с.11-12)..

Згідно п. 5.1 Договору, строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. На даний момент зобов'язання за договором у повному обсязі відповідачами не виконано.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що порука припинилась в зв'язку зі збільшенням відповідальності, тобто нарахуванням боргу за час несплати боржником ОСОБА_2 кредитних зобов'язань, не можуть бути взяті судом до уваги з тих підстав, що ст. 559 ЦК передбачено спецiальнi пiдстави припинення поруки.

Порука припиняється тільки в разі:

1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разi змiни зобов'язання без згоди поручителя, внаслiдок чого збiльшується обсяг його вiдповiдальностi;

2) якщо пiсля настання строку виконання зобов'язання кредитор вiдмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

3) у разi переведення боргу на iншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

4) пiсля закiнчення строку, встановленого в договорi поруки.

В даному випадку збільшення боргових зобов'язань відбулось у зв'язку з несплатою кредиту боржником, а не зміни зобов'язань в кредитному договорі без згоди поручителя.

У договорі поруки встановлено строк поруки, за яким порука припиняється після 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (а.с.13, 36-37), тобто через 5-ть років після 04.09.2014 року.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники - п.4 договору поруки (а.с.13).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Оскільки правовідносини з приводу поруки між поручителем і кредитором іншої особи є різновидом зобов'язань, на них також поширюються правові норми щодо зобов'язань.

ОСОБА_3 вважає, що невиплата боржником кредиту є збільшення його відповідальності як поручителя, хоча не зазначає, яким чином ці зміни стосуються основного договору і вплинули на збільшення обсягу відповідальності його як поручителя.

При підписанні договору поруки ОСОБА_3 як поручитель, був обізнаний щодо строку виконання основного зобов'язання і до строку договору поруки в разі порушення зобов'язань боржником і його відповідальність перед банком.

Пiдставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК є сукупнiсть двох умов - внесення без згоди поручителя змiн до основного зобов'язання та збiльшення обсягу вiдповiдальностi поручителя внаслiдок таких змiн (постанова Верховного Суду України вiд 5 лютого 2014 р. у справi № 6-160цс13).

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Сутність кредитного договору передбачена ч. 1 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Згідно вимог норм ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивачем неодноразово надсилалися повідомлення з вимогою сплати заборгованості за договором кредиту, що підтверджується їх копіями в матеріалах справи (а.с.7,8), проте по сьогоднішній день погашення не відбулося, а відповідачем по справі ОСОБА_3 була надана до ПАТ КБ «Приват Банк» письмова претензія, у якій останній зазначив, що умови Договору поруки є несправедливими, оскільки обмежують права поручителя на припинення поруки (а.с.47,48).

Таким чином, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 57-59 ЦПК України з приводу порушення умов кредитного договору і несплати суми кредиту.

Доводи представника відповідача про перебіг строків позовної давності з вимогами до відповідачів не сприймаються судом до уваги з тих підстав, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Матеріали справи підтверджено, що відповідачем ОСОБА_2 добровільно 23.10.2012 року, в рахунок погашення заборгованості по кредиту, відповідно до акта приймання - передачі від 23.10.2012 року, здійснено передачу транспортного засобу для погашення заборгованості працівникам банку (а.с.73-74), банк з позовом звернувся 04.08.2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Щодо доводів представника відповідача про припинення договору поруки до відповідача ОСОБА_3, то вони також не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.1 , 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язань.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки ч.4 ст.559 ЦК. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом одного року від дня укладення договору.

З п.12 договору поруки, який був підписаний ОСОБА_3 (а.с.13) вбачається, що строк в ньому зазначений, порука припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором з чим ОСОБА_3 був ознайомлений особисто під розпис.

Вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки, який встановили сторони в договорі.

Договором поруки визначено, що порука припиняється після 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Строк дії кредитного договору до 04.09.2014 року (а.с.12), банк з позовом звернувся 04.08.2015 року в межах дії строку договору поруки. Порука не є припиненою.

Строк позовної давності в договорі поруки по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю п'ять років.

Банк довів укладення між сторонами договору, що передбачав збільшення сторонами позовної давності, про що сторонами в суді не заперечується.

Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд погоджується з доводами представника відповідача дише в частині зменшення розміру пені заявленим банком в позові в розмірі 256 951. 78 гривень, та вважає зменшити розмір пені за заявою представника відповідача на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, так як дана сума пені є значно більшою, ніж сума неповернутого кредиту у розмірі 80 452,29 гривень.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Правова позиція застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, що дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, наведена Верховним Судом України у Постанові № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року, та є обов'язковою для всіх судів України відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року, у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зазначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Нацбанку.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. В даному випадку неустойка, тобто пеня, в три рази перевищує збитки.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України вимогам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Цей висновок узгоджується і з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248.

В своєму рішенні КС дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд вважає стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 100 % - заборгованості за кредитом тобто 80 452,29 гривень.

Тому з відповідачів на користь банку необхідно стягнути:

заборгованість за кредитом - 80 452,29 гривень; заборгованість за відсотками - 93 072,12 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом - 4 729,05 гривень; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 80 452,29 гривень.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, згідно ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів по справі пропорційно до задоволених вимог в рівних частинах з кожного, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, що визначено у пункті 35 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України,

ст. ст.259, 509, 525, 527, 530, 553, 546, 553-555,ч.4 559,611-612, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, інд.код НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50) заборгованість за договором кредиту № HAU6AU08950013 від 05.09.2007 року в розмірі 258 705, 75гривень (р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50) судовий збір в розмірі 1 096,20 гривень (р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, інд.код НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50) судовий збір в розмірі 1 096,20 гривень (р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду С.М.Стеганцов