Постанова № 556843, 10.04.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.07

Справа №АС16/52-07.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Північно-Східна Будівельна компанія”

до відповідача Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним податкове повідомлення – рішення № 0000102311/0 від 17.01.2007 року

Суддя Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача – Мельник М.М.

від відповідача – Савенкова Н.О.

Суть спору: позивач просить суд визнати протиправним податкове повідомлення–рішення № 0000102311/0 від 17.01.2007 року та скасувати зазначене рішення в частині донарахування податкового зобов’язання в розмірі 162 502 грн. 00 коп., в тому числі 121 524 грн. 10 коп. – податку на прибуток, 40977 грн. 90 коп. – штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає винесене ним рішення правомірним та обґрунтованим.

Ухвалою від 29.03.2007р. провадження у справі №АС16/52-07 було зупинено для примирення сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.04.2007р.

В дане судове засідання відповідач подав заперечення №3230/9/10 від 04.04.2007р. на пояснення позивача, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем здійснено виїзну планову перевірку ВАТ «Північно-східна будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року, про що складено акт №196/23-3/23690473 від 29 грудня 2006 року із змінами внесеними додатком від 12 січня 2007 року №269/10/23-314.

На підставі акту перевірки відповідач 17 січня 2007 року видав податкове повідомлення-рішення №0000102311/0, яким зобов'язав позивача сплатити суму податкового зобов'язання в загальному розмірі 164 248,40 грн.

Як зазначається в акті перевірки та податковому повідомленні перевіркою встановлено порушення вимог пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5, пп. 7.6.1., 7.6.3., 7.6.4., п. 7.6., пп. 7.9.6 п. 7.9. ст. 7, пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

- в результаті віднесення до валових витрат лізингових платежів по користуванню обладнанням позивачем завищено валові витрати в розмірі 818492,00 гривень, чим порушено пп. 7.9.6 п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- в результаті віднесення до валових витрат сум по доставці обладнання, суми мита та митних зборів при здійсненні митного оформлення обладнання позивачем завищено валові витрати в розмірі 87890,39 гривень, чим порушено пп.8 4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- в результаті віднесення до валових витрат податок з доходів фізичних осіб в сумі 5247,58 гривень позивачем було завищено на цю суму валові витрати, чим порушено пп. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідачем також відмічається в акті перевірки, що позивачем не нараховувались і не відносились на зменшення валового доходу амортизаційні відрахування в розмірі 420285, 48 гривень.

Виходячи з висновків, викладених в акті перевірки відповідачем згідно податкового повідомлення донараховано позивачу 164248,40 грн., з яких: 122836,00 грн. - податку на прибуток та 41412,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Як пояснив представник позивача, позивач згоден з висновками відповідача стосовно безпідставного віднесення до валових витрат податку з доходів фізичних осіб в сумі 5247,58 грн., в результаті чого позивачем було завищено на цю суму валові витрати. Тому, він пояснює, що в результаті цього порушення сума податкового зобов'язання по оплаті податку на прибуток склала 1311,90 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі -34,50 грн., всього 1 746,40 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач помилково вважає, що позивач здійснював податковий облік операції оперативного лізингу по Контракту №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року з порушенням податкового законодавства.

Судом встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач здійснював операції оперативного лізингу по Контракту №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року. Предметом оперативного лізингу є гусеничний кран, який позивач використовує в своїй господарській діяльності, та який він отримав в оперативний лізинг 26 січня 2006 року згідно з актом приймання-передачі.

Позивач вів податковий облік та здійснював оподаткування операцій з оперативного лізингу згідно з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ч. 1 пп. 7.9.6. п. 7.9. ст. 7 цього Закону).

В той же час відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач повинен був здійснювати податковий облік та здійснювати оподаткування операції відповідно до ч. 2 пп. 7.9.6. п. 7.9. ст. 7 вказаного Закону як фінансовий лізинг.

Відповідно до пп.1.18.2. п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізинг (оренда) зважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

2) сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

3) якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

4) майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на дві умови, згідно з якими він вважає що лізинг є фінансовим:

1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

2) сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу.

Контракт №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року не містить подібних норм. Так, щоб застосувати першу умову потрібно щоб було у сукупності:

- об'єкт лізингу повинен передаватись на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 вказаного Закону;

- зобов'язання придбати об'єкт лізингу у власність.

Відповідно до п. 6.1. Контракту обладнання є власністю лізингодавця, а відповідно до п. 7.2. Контракту обладнання підлягає поверненню лізингодавцю. Тобто, про зобов'язання придбати об'єкт лізингу у власність мова не йде. Щоб застосувати другу умову потрібно мати первісну вартість об'єкту лізингу.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить визначення поняття «первісна вартість». Визначення поняття «первісна вартість» можна знайти в стандартах бухгалтерського обліку (наприклад, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (наказ Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року). Відповідно до Стандарту 7 первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість визначається з метою зарахування основних фондів на баланс, як власність.

На баланс, згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (наказ Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000р.), зараховуються тільки об'єкти фінансового лізингу.

Позивач ж не зараховував предмет лізингу на баланс, оскільки лізинг не є фінансовим, а отже предмет лізингу не має первісної вартості.

Вартість предмету лізингу, яка вказана в п. 2.1. Контракту №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року, і на який посилається відповідач в акті перевірки не є первісною і не може нею бути, оскільки не включає всіх складових частин, визначених п. 8 Стандарту 7:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до ч. 4 пп.1.18.2. п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм підпункту 1.18.2. Закону чи ні, сторони договору можуть визначити таку операцію як оперативний лізинг.

При перевірці співробітникам ДПІ, які здійснювали перевірку, був наданий додаток №3 від 26 січня 2006 року (до Контракту №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року), згідно з п. 1 якого сторони Контракту №804/52807350/54 від 7 листопада 2005 року погодили, що лізинг за цим контрактом є оперативним (а.с. 45).

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не довів у встановленому порядку правомірність і законність оспорюваного податкового повідомлення–рішення.

Враховуючи викладене, суд не може взяти до уваги заперечення відповідача та вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення–рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000102311/0 від 17.01.2007 року в частині донарахування Відкритому акціонерному товариству “Північно-Східна Будівельна компанія” (Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 39, код 32690473) податкового зобов’язання в розмірі 162 502 грн. 00 коп., в тому числі 121 524 грн. 10 коп. – податку на прибуток, 40977 грн. 90 коп. – штрафних (фінансових) санкцій.

3.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО

Повний текст постанови підписано 12.04.2007 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.