Вирок № 55683971, 10.02.2016, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/2784/13-к

провадження № 1-кп/632/12/16

10 лютого 2016 р.

Вирок

Іменем України

10.02.2016 року Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі :

головуючого - судді : Афанасьєва В.О.,

за участі секретаря : Хохлової І.С.,

прокурора : Веліканової І.В.,

обвинувачених : ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3

представника неповнолітнього обвинуваченого : ОСОБА_4.,

захисників : ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

представника потерпілого : ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Первомайський Харківській області, громадянина України, раніше судимого: 30.05.2013 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.307 КК України строком на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів передбачених за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.146 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Первомайський Харківській області, громадянина України, раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 146 КК України,-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Первомайський Харківській області, громадянина України, раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання та збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинене повторно, за наступних обставин :

24.04.2013 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, в м.Первомайському Харківської області, ОСОБА_1 зустрів знайомого який назвався ОСОБА_8., він же ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який виступав в якості покупця в рамках негласної слідчої (розшукової) дії, оперативна закупівля особливо небезпечної наркотичної речовини марихуани, санкціонованої прокурором Первомайської міжрайонної прокуратури Харківської області з метою отримання від ОСОБА_1. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (марихуани). Останній повідомив, що ОСОБА_1 неодноразово пропонував купити канабіс (марихуану). На його пропозицію ОСОБА_8. відмовився, та ОСОБА_1 прохав його, щоб він знайшов іншого чоловіка для покупки канабіса (марихуани).

23.05.2013 року приблизно о 16-00 годин, ОСОБА_8. зустрівся на 1/2 мікрорайоні м.Первомайський Харківської області з ОСОБА_1., де в ході бесіди ОСОБА_8. спитав, чи може він знайти та продати наркотичну речовину канабіс (марихуану).

ОСОБА_1 сказав, що у нього є наркотична речовина марихуана, для придбання якої необхідно заплатити 100 гривень. ОСОБА_8, погодився та передав 100 гривень ОСОБА_1. для придбання особливо небезпечної наркотичної речовини марихуани. При передачі грошей ОСОБА_1 запропонував зустрітися пізніше.

В той же день, 23.05.2013 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 на 3 мікрорайоні м.Первомайський Харківської області, знову зустрівся з ОСОБА_8. та маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, повторно незаконно збув один паперовий згорток з речовиною рослинного походження у висушеному і в подрібненому вигляді, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 849 від 27.05.2013 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом із домішками тютюну масою 1,1535 грама.

Суд, враховуючи, що допустимими і такими що можуть використовуватися як докази в кримінальному провадженні є тільки фактичні дані, отримані в порядку та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, вважає не доведеним пред'явлення зазначеного обвинувачення за ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_1. з наступних підстав :

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України не визнав, та зазначив що влітку 2013 року, було свято «День молоді», о 5 годині вечора до нього прийшли робітники міліції попросили пройти з ними у райвідділ. Він прийшов і там його почали звинувачувати у продажі наркотиків і примушувати підписувати якісь папери. Слідчий погрожував. Потім, вже приблизно в 21-22 години його привели додому, ночували в нього. Їх було двоє. О 5-й годині ранку його знов повели в райвідділ міліції. Там знову почали на нього психологічний та фізичний тиск, щоб він підписав, що він продав наркотики якомусь ОСОБА_8. Після того його відвели до суду на санкцію, дали домашній арешт і він пішов додому. Все це було після того як у його відношенні, 30.05.2013 року було винесено вирок. Насправді наркотичні засоби він нікому не продавав і в нього їх не було.

В якості доказу вчинення ОСОБА_1. вищезазначеного кримінального правопорушення, прокурор посилається на показання свідка відносно якого застосовані заходи безпеки ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що 23.05.13 року він брав участь в оперативних заходах Первомайського РВ УМВС, він повинен був купити «траву» за допомогою камери та диктофону. Він отримав 100 грн., для цієї закупки. Він зустрічався з ОСОБА_1 на 3-му мікрорайоні. Час не пам'ятає. В нього він придбав «траву» в газеті, та коробок від сірників. Заплатив 100 грн. Далі вони розійшлися. Траву йому запропонував купити сам ОСОБА_1 за тиждень до покупки. Про це він повідомив райвідділ міліції письмовою заявою. Він дав письмову згоду на оперативну закупку. Гроші йому видали в авто, купюри не пам'ятає. Своїх грошей в нього не було. Він розписувався в процесуальних документах. ОСОБА_1 в його присутності не затримувався. Зустрічався він з ОСОБА_1. в той день один раз, з камерою і диктофоном ходив один день. Коли він передавав пакет біля лікарні, були присутні пойняті. Пакет було упаковано в поліетиленовий пакет і закріплено биркою. Були присутні оперативники та слідчий. Участь в слідчий дії він брав за власною ініціативою, тиску на нього не було. В той час стосовно нього справ в міліції не було.

Вказані показання свідка ОСОБА_8., який в теперішній час знаходиться в місцях позбавлення волі, суд вважає такими, що не підтверджують вчинення злочину передбаченого ст.307 КК України ОСОБА_1., оскільки з точки зору їх взаємозв'язку, вони не узгоджуються належним чином з іншими доказами обвинувачення, в значній їх частині мають значні протиріччя з ними та входять в пряме протиріччя з показаннями обвинуваченого.

Також за ініціативою сторони обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1. в судовому засіданні були допитані свідки, які пояснили зокрема наступне:

Свідок ОСОБА_9. вказала, що приблизно в 2013 році вона приймала участь в перегляді відео в якості понятої. Що демонстрували на тому відео вона не пам'ятає. На відео фігурували чоловіки, про щось вони розмовляли, але про що саме не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_10. суду пояснила, що в травні 2013 року працювала в Первомайському райвідділі міліції. В травні 2013 року, вона приймала участь, в якості пойнятої при проведенні слідчої дії при огляді шприца, який знаходився в пакеті. В шприці була рідина темного кольору. Кому належав цей пакет їй не казали, і їй це не відомо.

Покази даних свідків суд вважає неналежними, оскільки вони не підтверджують жодних фактичних обставин справи. Окрім того, в матеріалах наданих суду немає жодних даних про вилучення чи огляд будь якого шприца, з рідиною чи без такої.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що був пойнятим, його запросили працівники міліції. На «закупному» були якісь спецзасоби для проведення відеозйомки, які на закупного помістив спеціаліст. Вони з робітниками міліції і ще одним пойнятим чекали біля будинку АДРЕСА_4. Закупний прийшов туди і видав речовину, яка знаходилась в газеті чи бумазі. Це була зелена подрібнена речовина, близько жмені. Цю речовину поклали в поліетиленовий пакет, опечатали та повідомили, що спрямують її на експертизу. Було складено акт, який він прочитав та розписався в ньому. Також в його присутності закупному давались якісь гроші. Також він був присутній при проведенні слідчих дій в Первомайському райвідділі міліції.

Покази вказаного свідка суд вважає неналежними, оскільки свідок жодним чином не підтверджує зв'язок дій здійснених «закупним» з діями обвинуваченого викладеними в обвинувальному акті, а лише констатує факт проведення слідчих дій працівниками органів внутрішніх справ.

Свідок ОСОБА_12. пояснив, що був пойнятим при перегляді відео зйомки. З ним була понятою також жінка. На відео зйомці було видно, як зустрічалися двоє молодих чоловіків. Потім на другій зустрічі один одному чоловіки пожали руки і начебто один другому щось передав. Відео було на флеш - накопичувачі. Було це в 2013 році влітку чи восени. Флешку оглянули та опечатали. Окрім цього він ще раз запрошувався в якості понятого, тоді оглядався чорний пакет, в якому, як йому здається була якась трава. Права йому роз'яснювались, складався якийсь документ, який він підписав.

Покази вказаного свідка суд вважає такими, що не мають жодного доказового значення за обвинуваченням ОСОБА_1. за ч.2 чт.307 КК України, оскільки підтверджують лише факт наявності відеозапису оперативно-розшукових дій, який ніким з учасників процесу не оспорюється.

Також в якості доказу стороною обвинувачення надано суду відеозапис оперативно-розшукової дії, який був переглянутий в судовому засіданні, на якому як зазначає сторона обвинувачення міститься підтвердження незаконного зберігання та збуту особливо небезпечних наркотичних засобів обвинуваченим ОСОБА_1. Однак, при відтворенні вказаного відеозапису в судовому засіданні встановлено, що на відеозапису відсутні чіткі та однозначні підтвердження скоєння будь-якою особою протиправних дій. На відео міститься запис вчинення якихось дій ОСОБА_8., а саме його пересування містом Первомайський, його зустріч з ОСОБА_1., а також моменти його виходу з автомобіля правоохоронців, та його повернення туди, при цьому значна частина відео не містить будь якого звукового супроводу окрім шипіння. На відео відсутній запис дій та слів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1. наркотичних засобів та здійснення дій щодо їх збуту. На відео присутній єдиний момент який можливо розцінити як безпосередній контакт між ОСОБА_8. та ОСОБА_1., це рукостискання при зустрічі, однак самого моменту контакту рук на відео не зафіксовано, а лише зустріч ОСОБА_1. та ОСОБА_8. і лише через декілька секунд після зустрічі ОСОБА_8. демонструє на камеру паперовий згорток, не демонструючи його змісту, при цьому джерело походження цього згортку згідно відеозапису встановити не можливо. Момент передачі грошей ОСОБА_8. ОСОБА_1., якщо такий мав місце, також на відео відсутній. В момент коли ОСОБА_8. після зустрічі з ОСОБА_1. сідає в автомобіль правоохоронців та передає їм паперовий згорток, деякий час взагалі відсутнє зображення, а тому не можливо зробити однозначний висновок, що саме передає ОСОБА_8. працівникам міліції і чи передає він щось взагалі. Звуковий ряд відео також не містить жодних підтверджень наявності факту зберігання чи збуту наркотичної речовини з боку будь яких осіб. На одному з моментів відео ОСОБА_1 каже ОСОБА_8. «ми трохи взяли покурили, добре…», однак зробити однозначний висновок про що йде мова з відеозапису не можливо. На підставі зазначеного суд вважає, що відеозапис слідчої дії за участі ОСОБА_8. не може бути визнаним належним доказом підтвердження скоєння ОСОБА_1. будь якого злочину.

Окрім того стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України надано суду письмові докази, а саме :

Згідно протоколу огляду від 23.05.2013 року, у закупного ОСОБА_8. був вилучений «бумажний паперовий згорток» з речовиною сіро-зеленого кольору, при цьому в протоколі не зазначено, чи опечатувався під час огляду цей згорток та чи завірялося це опечатування підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Згідно висновку судової експертизи звуко і відеозапису №94 від 28.08.2013 року, досліджені фонограми що зафіксовані на картці пам'яті «micro SDHC 4GB» є оригіналом, ознак монтажу не виявлено. Даний висновок експертизи сам по собі не може бути доказом за фактом вчинення ОСОБА_1 придбання, зберігання, збуту наркотичної речовини, а лише служить підтвердженням відсутності монтажу на відеозаписах слідчих дій. При цьому відсутність такого монтажу та автентичність відеозаписів ніхто з учасників процесу під сумнів не ставив.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №849 від 27.05.2013 року, надана на дослідження речовина рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом з домішками тютюну загальною масою 1,1535 грама, однак вказаний висновок експертизи сам по собі, без його взаємозв'язку з іншими доказами, не є підтвердженням скоєння ОСОБА_1. придбання, зберігання, збуту цієї речовини та взагалі його причетності до неї.

Як вказано в дослідженні експерта, на судово-хімічну експертизу був наданий опечатаний поліетиленовий пакет. Горловина пакету обклеєна липкою стрічкою синього кольору, та з допомогою цієї ж стрічки до пакету приклеєна смужка паперу з пояснювальним написом. Тобто на експертизу був направлений пакет який був опечатаний, при цьому жодних даних про те, яким чином опечатувався паперовий згорток з речовиною вилучений у ОСОБА_8. та чи опечатувався він взагалі, ані протокол огляду від 23.05.2013 року, ані інші письмові докази не містять. При відкритті пакету експертом встановлено, що в ньому знаходиться паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, в той час як у постанові про призначення експертизи йде мова про направлення на експертизу речовини сіро-зеленого кольору.

В протоколах огляду покупця ОСОБА_8., протоколі огляду і вручення грошових купюр, від 23.05.2013 року, зазначено, що огляд покупця і вручення йому грошових коштів проходили в приміщенні РВВС в каб. №29 по вул.Харківська №1 в м.Первомайський Харківської області. При цьому під час допиту ОСОБА_8., останній вказав на той факт, що все відбувалося на вулиці на 3 мікрорайоні, більш того ОСОБА_8. вказав, що коли йому давали гроші, то це було в машині, в якій знаходилися тільки 2 працівника міліції, а пойнятих не було, що грошові купюри при ньому не ксерокопіювали, йому ніхто не вказував про походження коштів, як покупця його ніхто не оглядав.

Суд не оцінює джерело та законність походження коштів оглянутих та помічених протоколом від 23.05.2013 року з 17.20 год. до 17.30 год. в розмірі 100 гривень (6 купюр по 20 гривень), за які згідно обвинувального акту ОСОБА_8. придбав наркотичну речовину , оскільки жодних доказів наявності вказаних грошових коштів суду не надано, в якості речових доказів ці кошти суду не надавалися.

Вказані протиріччя в наданих суду доказах є суттєвими і такими, що не були усунуті в судовому засіданні, а тому ставлять під сумнів достовірність вищевказаних письмових доказів, та не дають суду змоги вважати їх достовірними.

Також стороною обвинувачення дії ОСОБА_1. кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України з об'єктивної сторони як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, при цьому стороною обвинувачення не враховано, що придбання наркотичних засобів або психотропних речовин - це їх купівля, отримання в обмін на інші товари і речі, у вигляді позички, дарунка, нагороди, сплати боргу, привласнення знайденого, збирання дикоростучих конопель і маку (їх частин), а також післяжнивних залишків неохоронюваних посівів наркотиковмісних рослин, відходів виробництва, які містять наркотичні речовини, тощо. Зберігання - це будь-які умисні дії, пов'язані з незаконним перебуванням наркотичних засобів або психотропних речовин у володінні винної особи. При цьому обвинувальний акт не містить жодних відомостей про вчинення ОСОБА_1. зазначених дій. В судовому засіданні сторона обвинувачення жодним чином не довела наявність зазначених обставин в діях ОСОБА_1. не надавши жодних доказів і навіть не описавши дії обвинуваченого в цій частині обвинувачення.

Згідно положень ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, виходячи із вказаних положень Конституції України та загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків, оцінивши всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, та встановивши, що під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1., а тому доходить до висновку про те, що він не винуватий в скоєнні даного кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті, та вважає за необхідне виправдати його за ч.2 ст.307 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань протягом тривалого часу, за наступних обставин :

Крім того, в цей же день о 4.30 годині, неповнолітній ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_13. знаходились в приміщенні кафе «Фортуна», яке розташоване на 3 м-ні м.Первомайського, Харківської області, де розпивали спиртні напої.

Перебуваючи в кафе, вони побачили раніше незнайомого ОСОБА_14., який був у стані алкогольного сп'яніння, та у них раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_14. шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Так, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_13 знаходячись в автомобілі під керуванням ОСОБА_2. - ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_1, дочекавшись коли ОСОБА_14. залишить приміщення кафе, простежили за ним до вулиці неподалік від приміщення Нового громадського центру розташованого на 3 м-ні м. Первомайський, Харківської області.

Неповнолітній ОСОБА_3, вийшов з автомобіля назустріч ОСОБА_14 та запропонував йому присісти до автомобіля на що ОСОБА_14. відмовився, але ОСОБА_1 вийшовши з автомобіля, із застосуванням насильства, яке не небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, затягнув його до салону автомобілю тим самим позбавили волі потерпілого, що виразилося в протиправному перешкоджанні ОСОБА_14 обирати за своєю волею місце свого перебування.

Після чого, автомобіль під керуванням ОСОБА_2. в якому знаходились: на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_13 на задньому сидінні справа неповнолітній ОСОБА_3, посередині потерпілий ОСОБА_14. і зліва ОСОБА_1 поїхали по АДРЕСА_5, де під час руху ОСОБА_1 та ОСОБА_2. почали вимагати у потерпілого оплату за проїзд в автомобілі у розмірі 50 грн.

ОСОБА_14. пояснив, що грошей у нього не має і ОСОБА_1 почав висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою та переслідуючи поставлену заздалегідь перед собою мету, наніс два удари рукою по голові ОСОБА_14, примушуючи його віддати їм гроші.

Продовжуючи свої незаконні дії, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_1 і ОСОБА_13 привезли потерпілого проти його волі на автомобілі до банкомату, розташованого у супермаркеті «АТБ» по вул. Маршала Гречко 5, м.Первомайський, Харківської області, де ОСОБА_14. під впливом ОСОБА_1., був вимушений зняти з банківської кредитної картки «ПриватБанку» грошові кошти.

На їх вимоги ОСОБА_14. декілька разів спробував зняти гроші з банкомату, вставляючи картку, але банкомат не приймав її. Після того, як гроші не вдалося зняти з рахунку, ОСОБА_1 рукою наніс ще два удари ОСОБА_14 по голові, після чого збив потерпілого з ніг та наніс лежачому чотири удари ногами по голові та шиї.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі потерпілого, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2., і ОСОБА_13 нанесли ОСОБА_14 по одному удару ногами в область тулубу та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, продовжуючи протиправно перешкоджати ОСОБА_14 обирати за своєю волею місце свого перебування, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_15 і ОСОБА_2. заштовхали потерпілого в багажний відсік автомобіля, який закрили на ключ та вивезли його на пустир с.Високе, Первомайського району, Харківської області, де продовжили вчотирьох наносити удари, в результаті чого ОСОБА_1 наніс близько 5 ударів ногами по обличчю та іншим частинам тіла потерпілого вимагаючи гроші, у цей час неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_13 нанесли по одному удару ногами в область тулубу.

Знаходячись близько 1 години у замкнутому просторі, у виснажливих умовах, ОСОБА_14. відчував фізичні страждання, а саме: згідно висновку судово-медичної експертизи №237-ПР/13 від 28.11.2013 йому завдали більш ніж 20 саден на лиці та шиї, три синці на лиці, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Знаходячись у багажному відсіку автомобіля, ОСОБА_14. не міг самостійно вийти, був вимушений в таких умовах проти власної волі їхати з м. Первомайський на пустир в с. Високе, Первомайського району Харківської області, чим ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_2. та ОСОБА_1 перешкодили йому вибирати за всласною волею місце перебування.

Після цього неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_2. та ОСОБА_1 залишили потерпілого ОСОБА_14. на пустирі та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, обернувши викрадене, а саме: мобільний телефон марки «Nokia 500», у якому знаходилась карта пам'яті micro SD НС об'ємом 4 Gb, дві сім-карти мобільних операторів «МТС» та «Лайф»; 15 гривень та банківську кредитну картку «ПриватБанка» НОМЕР_2 на ім'я потерпілого, на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 1300 грн., на свою користь.

Суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_1. за ч.2 ст.146 КК України не доведеною з наступних підстав.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 237-ПР/13 від 28.11.2013 року у потерпілого ОСОБА_14. мали місце тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження які б спричили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, як і більш тяжкі тілесні ушкодження експертизою встановлені не були.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1- від 6.11.2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності» під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені

під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186

КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Окрім того, злочин передбачений ст.146 КК України є злочином що вчиняється з прямим умислом, а згідно показань обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_1., їх метою при вчиненні насильницьких дій відносно ОСОБА_14., в тому числі і дії по обмеженню його права вільно обирати місце перебування та вільно пересуватися, було отримання від нього коштів, тобто їх дії не були спрямовані саме на незаконне позбавлення потерпілого свободи, а були способом досягнення мети незаконного заволодіння його майном.

На підставі зазначеного, враховуючи, що перевезення в салоні та багажнику автомобіля потерпілого ОСОБА_14. при вчиненні відносно нього протиправних дій, це насильницькі дії застосовані відносно нього задля здійснення грабежу, при цьому потерпілому були завдані легкі тілесні ушкодження, а тому, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного суду України, додаткової кваліфікації за ст.146 КК України дії обвинувачених не потребують, оскільки повністю охоплюються ч. 2 ст.186 КК України. Тому, зважаючи на доводи захисників, які прохали виправдати підзахисних за ч.2 ст.146 КК України, та не зважаючи на визнання вини за цією статтею обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які є особами що не мають юридичної освіти та не можуть юридично обґрунтовано кваліфікувати та оцінювати свої дії, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що обвинувачені не винуваті в скоєнні даного кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті, та вважає за необхідне виправдати ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_1. за ч.2 ст.146 КК України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 26.11.2013 року о 4 годині 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1., ОСОБА_2 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходились в приміщенні кафе «Фортуна», яке розташоване на 3 м-ні м.Первомайського, Харківської області, де розпивали спиртні напої. Перебуваючи в кафе, вони побачили раніше незнайомого ОСОБА_14., який був у стані алкогольного сп'яніння та у них раптово виник умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном ОСОБА_14., шляхом застосування насильства.

Реалізуючи свій злочинний намір, неповнолітній ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_1. та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, після вживання алкогольних напоїв, з корисливих мотивів, вступили у злочину змову між собою з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_14., поєднаного із застосуванням насильства.

Так, ОСОБА_1, ОСОБА_13, неповнолітній ОСОБА_3 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись в автомобілі ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_3, дочекавшись коли ОСОБА_14. залишив приміщення кафе, стежили за ним до вулиці неподалік від приміщення Нового громадського центру, розташованого на 3 м-ні м. Первомайський, Харківської області.

Неповнолітній ОСОБА_3 вийшов з автомобіля назустріч ОСОБА_14 та запропонував йому присісти до автомобіля на що ОСОБА_14. відмовився, але ОСОБА_1 вийшовши з автомобіля, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, затягнув його до салону автомобілю.

Після чого, автомобіль під керуванням ОСОБА_2, в якому знаходились: на передньому пасажирському сидінні особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на задньому сидінні справа неповнолітній ОСОБА_3, посередині потерпілий ОСОБА_14. і зліва ОСОБА_1, поїхали по АДРЕСА_5, де під час руху ОСОБА_1 та ОСОБА_2. почали вимагати у потерпілого оплату за проїзд в автомобілі у розмірі 50 грн.

ОСОБА_14. пояснив, що грошей у нього немає і ОСОБА_1 почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою та переслідуючи поставлену заздалегідь перед собою мету, наніс два удари рукою по голові ОСОБА_14, примушуючи його віддати їм гроші.

Продовжуючи свої незаконні дії неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, привезли потерпілого на автомобілі до банкомату, розташованого у супермаркеті «АТБ» по вул. Маршала Гречко 5, м.Первомайський, Харківської області, де ОСОБА_14. під впливом ОСОБА_1., намагався зняти з своєї банківської кредитної картки «ПриватБанку» грошові кошти. На їх вимоги ОСОБА_14. декілька разів спробував зняти гроші з банкомату, вставляючи картку, але банкомат не приймав її.

Після того, як гроші не вдалося зняти з рахунку, вони знов сіли в автомобіль та прослідували до супермаркета «Брусниця» розташованого в будівлі Нового громадського центру м.Первомайський, з метою спробувати там зняти гроші з банкомата. Коли вони під'їхали до супермаркету «Брусничка», ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_14. вийшли з машини. Коли вони відійшли від машини, потерпілий з метою втекти, відштовхнув від себе ОСОБА_1. і оскільки було слизько той впав. ОСОБА_14. почав відмахуватися руками від ОСОБА_3 і в цей момент з машини вийшла особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження та наніс потерпілому удар рукою в обличчя, і той впав.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілого, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нанесли ОСОБА_14 по одному удару ногами в область тулубу. ОСОБА_1 рукою наніс ще два удари ОСОБА_14 по голові, після чого наніс лежачому чотири удари ногами по голові та шиї.

Разом з тим, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, продовжуючи свої протиправні дії, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2. та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження поклали потерпілого в багажний відсік автомобіля, який закрили на ключ та вивезли його на пустир с.Високе, Первомайського району, Харківської області, де достали потерпілого з багажника та продовжили вчотирьох наносити удари, при цьому ОСОБА_1 наніс близько 5 ударів ногами по обличчю та іншим частинам тіла потерпілого вимагаючи гроші, у цей час неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_2. та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нанесли по одному удару ногами в область тулубу. ОСОБА_1 продовжуючи вимагати гроші наніс близько 4 ударів ногами в область тулубу потерпілого, при цьому вимагаючи номер пін-коду банківської картки потерпілого.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3, ОСОБА_2., ОСОБА_1 та особа матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, подавили волю потерпілого ОСОБА_14. і скориставшись тим, що він не в змозі чинити опір та піднятись з землі після отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 заволодів майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном марки «Nokia 500», б/в, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3938 від 04.12.2013 року складає 641 гривня, в якому знаходилась карта пам'яті micro SD НС об'ємом 4 Gb, б/у, вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3938 від 04.12.2013 року складає 61 гривня та двома сім-картами мобільних операторів «МТС» та «Лайф» вартістю 10 гривень кожна на загальну вартість 20 гривень; 15 гривнями та банківською кредитною картою «ПриватБанка» НОМЕР_4 на ім'я потерпілого, на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 1300 грн., чим спричинили ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 2 тисячі 37 гривень.

В результаті нанесення тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи № 237-ПР/13 від 28.11.2013 року, ОСОБА_14 було завдано більш ніж 20 саден на лиці та шиї, три синці на лиці, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Такі злочинні дії неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_1., ОСОБА_2., та особи матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, тривали в період часу з 05 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин 26 листопада 2013 року.

Після цього, неповнолітній ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2. та особа матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, залишили ОСОБА_14. на пустирі та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, обернувши викрадене на свою користь.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину за вищевикладених обставин визнав повністю, у скоєному розкаявся, та пояснив що :

- 26.11.2013 року, близько 23-ї години він прийшов в кафе «Фортуна» м.Первомайський Харківської області з ОСОБА_1 та ОСОБА_13. Там вони випивали слабоалкогольні напої. Близько 4-ї години ранку бармен попросила їх вийти, тому що кафе зачинялося. Вони вийшли і сіли до ОСОБА_2 в машину. Підійшов потерпілий ОСОБА_14., якого на той момент вони не знали, спитав: «чи це таксі?». ОСОБА_2 відповів ствердно, і потерпілий сів в машину. Вибігла бармен та віддала потерпілому шапку, яку той забув в кафе. Після чого вони поїхали в бік 3-го мікрорайону м.Первомайський Харківської області, і коли їхали потерпілий поговорив по телефону, потім сказав, що в нього немає грошей і він платити не буде. ОСОБА_1 дав йому пару стусанів і той сказав: «поїхали до «АТБ», я зніму гроші». Біля магазину «АТБ» ОСОБА_2 з потерпілим пішли до банкомату, щось у них там не вийшло і вони поїхали до магазину «Брусничка». В машині між потерпілим та ними почалася сварка, вони нецензурно лаялися один на одного. Біля магазину «Брусничка» він, ОСОБА_1 та потерпілий вийшли з машини та пішли до банкомату. Він повернув голову і побачив, як потерпілий хапає ОСОБА_1 і той упав. Він підійшов до них і почав з потерпілим штовхатися і також впав. В цей час підійшов ОСОБА_13 і вдарив потерпілого по обличчю. ОСОБА_13 поклав потерпілого на плече та поніс до машини, відкрив багажник та поклав туди потерпілого, де зачинив. Всі вони сіли в машину і поїхали на АДРЕСА_6. Там ОСОБА_13 достав потерпілого з багажника, вони стояли спілкувалися. Він відійшов в туалет, коли повернувся одразу сів в машину, і вони поїхали залишивши потерпілого на місці. Вони приїхали до будинку ОСОБА_2 і звідти пішли з ОСОБА_1 та ОСОБА_13 до магазину «АТБ». Коли йшли, ОСОБА_1 дістав банківську картку і сказав, що знайшов її. В магазині «АТБ» вони хотіли по картці купити коньяку і ще щось, однак це не вдалося, оскільки на касі запросили код. Вони вийшли з магазину «АТБ» і пішли у бік 4-го мікрорайону м. Первомайський Харківської області, на ринок, сходили в туалет та він пішов додому. Особисто він потерпілого не бив, а тільки штовхав, стусани давав йому ОСОБА_1. Як бив його ОСОБА_13, він не бачив, так само він не бачив, як бив його хтось на АДРЕСА_6.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2., свою вину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину за вищевикладених обставин визнав повністю, у скоєному розкаявся, та пояснив що :

- 22.11.2013 року о тертій годні ранку приїхав в кафе «Фортуна» м. Первомайський Харківської області, на автомобілі ВАЗ - 2106, д/н не пам'ятає. В середині кафе зустрів ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_13, пив каву сидячи з ними. О четвертій годині підійшла бармен та попросила покинути приміщення. Він забрав ОСОБА_1, який спав за столом та інших, і вийшли на вулицю, де біля автомобіля стояв потерпілий ОСОБА_16, спитав: « чи це таксі?» і попросив відвести його на 3-й мікрорайон м. Первомайський Харківської області. Він погодився, той сів в машину і поїхали у бік магазину «АТБ», де той повинен був зняти кошти у банкоматі. Банкомат не приймав його картку. Хтось, скоріше за все ОСОБА_13, вдарив потерпілого долонею по обличчю і вони поїхали до магазину «Брусничка». Там біля магазину «Брусничка» в них почалася сварка, вони почали один одного штовхати. ОСОБА_13 вийшов з машини та вдарив потерпілого кулаком в лице. Він під'їхав до них і спитав: «що сталося?». ОСОБА_13 поклав потерпілого в багажник та закрив його. Вони проїхали близько 2-х кілометрів, він зупинився і сказав, щоб витягували потерпілого з багажника. Його витягнули, він розвернувся, та всі окрім потерпілого сіли в машину і поїхали додому. Що відбувалося коли він розвертався, він не бачив. Він висадив всіх біля свого будинку АДРЕСА_7. Конфлікт виник у них з потерпілим через те, що він не хотів платити за проїзд. Біля будинку ОСОБА_1 віддав 11 гривень, які випали у потерпілого коли його витягували з багажника. Пізніше взнав, що ОСОБА_1 забрав також у потерпілого телефон та картку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України за вищевикладених обставин визнав повністю, у скоєному розкаявся, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст.146 КК України не визнав та пояснив що :

- 25.11.2013 р., вони відпочивали в кафе «Фортуна» м. Первомайський Харківської області з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_13, розпивали слабоалкогольні напої. Він та ОСОБА_3 заснули за столом, і о п'ятій ранку їх розбудили і вони вийшли та сіли в автомобіль ВАЗ 2106, який належав ОСОБА_2, з шашкою «Таксі». До них підійшов незнайомій, до вікна водія, де сидів ОСОБА_2, та спитав: «чи ти таксі ?». ОСОБА_2 відповів: «таксі», і той присів у машину. В цей момент з кафе вибігала бармен і віддала йому шапку, яку він забув. Вони поїхали до магазину «АТБ». ОСОБА_2 почав вимагати гроші за проїзд, а потерпілий договорив по телефону і сказав, що грошей в нього немає, платити він не буде. ОСОБА_1 дав йому долонею стусана. Потерпілий запропонував проїхати до магазину «АТБ» в банкомат, пояснивши, що в нього на картці є гроші. Вони приїхали до магазину «АТБ» і потерпілий з ОСОБА_2 пішли знімати гроші. Банкомат не приймав картку і потерпілий знов сказав, що платити не буде. ОСОБА_2 запропонував проїхати до нього додому за грошима, той сказав, що дома грошей немає. Потерпілий запропонував проїхати в інший банкомат і вони проїхали в супермаркет «Брусничка». В машині потерпілий почав виражатися на їх адресу нецензурною лайкою. Він та ОСОБА_3 також на нього почали кричати. Вони під'їхали до супермаркету «Брусничка», він, ОСОБА_3 і потерпілий вийшли з машини. Тільки вони відійшли від машини, потерпілий його відштовхнув, було слизько і він впав. Потерпілий почав махати руками на ОСОБА_3. В цей момент вийшов з машини ОСОБА_13 і наніс потерпілому серйозний удар рукою в обличчя, і той впав. ОСОБА_13 його підняв, поклав на плече і сказав: «ти нас вже дістав». Він відкрив багажник та поклав туди потерпілого. Той чинив спротив, але ОСОБА_13 закрив багажник і вони поїхали в бік дачних селищ АДРЕСА_6. Приїхали до лісосмуги, витягнули з багажника потерпілого. Він почав наносити удари потерпілому руками. Один в лице, один в тулуб. Той впав, він ще два рази вдарив його ногами в тулуб, він впав, нецензурно лаявся. У нього випав телефон, платіжна картка і близько 11 гривень. Вони сіли в машину і уїхали до будинку АДРЕСА_7. Він забрав все, що випало у потерпілого. 11 грн. він віддав ОСОБА_2, і ОСОБА_2 пішов додому. А він, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 пішли в магазин «АТБ» взяли коньяк, сік. На касі спробували щось купити через картку потерпілого, але не купили, оскільки це потребувало коду. Вони поставили товар назад та пішли на 4-й мікрорайон м. Первомайський Харківської області. Потім намагались продати телефон, однак не знайшли покупця. Він віддав картку ОСОБА_13 і той викинув її на ринку м.Первомайський на кришу. А телефон він віддав ОСОБА_13. В салоні авто він бив потерпілого щоб той віддав гроші за проїзд.

Окрім повного визнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1., їх вина у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України за вищевикладених обставин підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами :

Показаннями потерпілого ОСОБА_14., який в судовому засіданні пояснив, що 26 листопада 2013 року, о 4.30, він прийшов в кафе «Фортуна», м. Первомайський Харківської області. Біля кафе стояв автомобіль ВАЗ 2106. Він зайшов в кафе, за столом сиділи 4 чоловіка, йому не знайомі. Приблизно через півгодини вони вийшли з кафе і він вийшов за ними. За ним вийшла бармен та віддала йому його шапку. 4 чоловіка сіли в автомобіль, ОСОБА_3 запропонував його підвезти, але він відмовився. Бармен ОСОБА_17 бачила, як він пішов до 6-ї школи. Пройшов близько 30 метрів і під'їхав той самий автомобіль ВАЗ 2106, зупинився в метрі від нього. З автомобіля вийшов ОСОБА_3 і сказав: «присаджуйся, підвеземо». За ним з авто вийшов ОСОБА_1, і схватив його за руку та затягнув в салон машини. Справа від нього сидів ОСОБА_3, зліва ОСОБА_1. ОСОБА_1 сказав: «ти попав, зараз тебе покатаємо». Вони під'їхали до магазину «АТБ», ОСОБА_1 сказав: «за проїзд 50 гривень». Він зрозумів, що існує погроза його життю, витягнув з кармана близько 15 гривень і віддав їм. ОСОБА_1 виявилося мало і він вдарив його два рази в голову кулаком. Він запропонував зняти гроші в банкоматі «Приватбанк». Всі вийшли і стояли навкруг нього. Він спробував зняти гроші, але банкомат не приймав картку. ОСОБА_1 знову два рази вдарив кулаком в голову і він впав. Вони четверо почали бити його ногами по тулубу та голові. Потім ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 погрузити його в багажник. ОСОБА_2 відкрив багажник. ОСОБА_13 з ОСОБА_1 поклали його в багажник, закрили і поїхали. Його відвезли в с. Високе Первомайського району Харківської області, за 6-м мікрорайоном, витягнули з багажника і пояснили, що раз немає грошей, вони залишать його там. Потім ОСОБА_1 наніс йому чотири удари ногами, заліз до нього в карман, витягнув мобільний телефон, картку «Приватбанку», та 15 гривень, які вони до цього не взяли у нього. Після чого вони сіли в авто і уїхали залишивши його на пустирі. Він полежав близько 30 хвилин та пішов додому. До ОСОБА_3 претензій не має, а до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є претензії. До ОСОБА_2. заявляє позов на суму 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та 495 грн. у відшкодування матеріальних збитків. До ОСОБА_1. заявляє позов на суму 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, та 495 грн. у відшкодування матеріальних збитків.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами :

-Протоколами впізнання за участю ОСОБА_14. від 26.11.2013 року, в ході яких потерпілий впізнав ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3, та вказав на них, як на осіб, які вчинили відносно нього протиправні дії.

-висновком судово-медичної експертизи № 237-ПР/13 від 28.11.2013 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_14. мали місце 20 саден на лиці, шиї, три синці на лиці, які утворилися внаслідок ударної дії тупих предметів, та могли виникнути в строк та у спосіб вказаний в обставинах справи, та відносяться як поодинак так і в комплексі, до легких тілесних ушкоджень.

-Протоколами слідчих експериментів від 17.12.2013 року, 08.01.2014 року та 13.01.2014 року із застосуванням відеозапису, в ході яких потерпілий ОСОБА_14. та обвинувачені підтвердили кожен свої показання, які не містять суттєвих протиріч, які б впливали на кваліфікацію дій обвинувачених, та показали на місці обставини скоєння кримінального правопорушення.

-Протоколом одночасного допиту потерпілого та обвинувачених від 30.12.2013 року, згідно якого вони підтвердили свої показання.

- Протоколом огляду автомашини ВАЗ 2106 д\н НОМЕР_3 від 26.11.2013 року, в ході якого в у багажному відсіку, на гумовому килимі виявлені плями бурого кольору схожі на кров та був вилучений вказаний гумовий килим.

- Протоколом огляду вказаного гумового килима від 13.12.2013 року.

- Протоколом огляду від 27.11.2013 року, в ході якого було оглянуто та вилучено мобільний телефон «Nokia 500».

- Протоколом відібрання зразків крові у потерпілого ОСОБА_14. від 14.12.2013 року.

-Висновком судово-медичної експертизи, згідно якої на фрагменті килима вилученого 26.11.2013 року при огляді автомобіля виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_14. не виключається.

-Висновком товарознавчої експертизи № 3938 від 04.12.2013 року, згідно якої ринкова вартість мобильного телефону «Nokia 500» становить 641 грн, а вартість карти пам'яті - 61 грн.

-довідками мобільних операторів, згідно яких вартість стартових пакетів «МТС» та «Lifе» складає 10 гривень за один пакет.

- Речовим доказом по справі: банківською карткою «Приватбанку» на ім'я ОСОБА_14., яка була об'ектом злочинних дій, та оглянута в судовому засіданні та протоколом її огляду від 8.01.2014 року.

В судовому засіданні також встановлено, що 04.11.2013 року близько 18 години 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_8, зустрів неповнолітнього ОСОБА_18. В ході розмови між ними ОСОБА_3 з'ясував, що у неповнолітнього ОСОБА_18. є при собі гроші та мобільний телефон. Після чого в нього виник умисел на відкрите заволодіння майном неповнолітнього. ОСОБА_3 маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, навмисно, з корисливих мотивів, наніс один удар рукою в голову ОСОБА_18., при цьому подавивши волю неповнолітнього ОСОБА_18. на опір, вимусив дістати з карману гроші в сумі 50 гривень, якими шляхом ривку заволодів. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном неповнолітнього ОСОБА_18., ОСОБА_3 примусив його дістати з кишені мобільний телефон марки «Samsung GT-C3200», б/в, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3771 від 26.11.2013 року складає 226 гривень, яким також шляхом ривку заволодів.

Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене на свою користь, чим спричинив неповнолітньому ОСОБА_18. матеріальну шкоду на загальну суму 276 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся у вчиненому, та пояснив що :

- 4 листопада 2013 року він йшов біля 5 та 6 школи м. Первомайський Харківської області, з ОСОБА_19., ОСОБА_20., та ОСОБА_21. Мимо них проходили 4 чи 5 чоловіків, ОСОБА_21 чи ОСОБА_20 поцікавився чи є в них сигарети, ті нічого не відповіли і пішли далі. Вони пішли за тими чоловіками і через 10 метрів ті зупинилися, вони почали спілкуватися, питати чому ті проігнорували їх питання. В ході бесіди він відвів ОСОБА_18 у бік, та спитав, чи є в нього гроші, він відповів, що є. Тоді, він спитав, чи дасть він йому грошей, ОСОБА_18 спочатку відмовився, а потім погодився, і дістав гроші, близько 30-50 гривень. Далі вони розмовляли, йому щось не сподобалось та він потерпілого штовхнув в грудну клітину. В ході бесіди він поцікавився, чи є у потерпілого телефон, той відповів ствердно. Він сказав: «давай» і той дістав з кармана телефон марки «Самсунг», та віддав йому і вони припинили розмову. Він пообіцяв занести телефон в ліцей де той навчається. Потім вони всі разом пішли у бік кафе «Золотий шар». Біля кафе вони постояли хвилин 10-15 та розійшлися. Телефон через день він заніс в ліцей та віддав одногрупнику, а гроші залишилися у нього. Він розумів, що потерпілий віддав йому гроші та телефон тільки тому, що боявся. У скоєному розкаюється.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина у скоєнні кримінального правопорушення за вищевикладених обставин підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами :

-Показаннями потерпілого ОСОБА_18., який в судовому засіданні пояснив, що 4 листопада 2013 року, він з ОСОБА_22., ОСОБА_23 та ОСОБА_24 йшли в районі 5-6 школи м. Первомайський. На зустріч їм шли ОСОБА_3, ОСОБА_20 та ОСОБА_25, які раніше були їм не знайомі. Хтось з них спитав у них сигарету, він відповів, що в них немає і пішли далі. Ті пішли за ними і почали вимагати зупинитися. Вони зупинилися, ОСОБА_3 та ОСОБА_20 відвели його в бік та почали питати чому вони не зупинилися, ОСОБА_3 спитав, чи є в нього гроші і вдарив в ухо. Він витягнув з кишені куртки гроші в сумі 50 гривень і віддав ОСОБА_3. Той ще спитав, чи є в нього телефон, і він відповів, що є. ОСОБА_3 сказав показати. Він дістав телефон і ОСОБА_3 взявши телефон марки «Samsung GT C-3200», поклав до себе в кишеню. Потім вони пішли до кафе «Золотий шар», там постояли близько 10 хвилин та пішли до гуртожитку. Через день йому віддав телефон в ліцеї одногрупник, та сказав, що його передав якийсь хлопець. До того, як йому повернути телефон, ОСОБА_27 звернувся до міліції, оскільки в нього забрав гроші хтось з друзів ОСОБА_3. ОСОБА_3 вдарив його до того, як він віддав телефон.

-Показаннями свідка ОСОБА_26., який в судовому засіданні пояснив, що восени 2013 р., увечері, біля 5 школи м. Первомайський, в районі стоянки, він був з ОСОБА_20, ОСОБА_16 ОСОБА_21, ОСОБА_3. ОСОБА_20 свистом підізвав трьох хлопців, прізвищ їх не знає. До одного з хлопців підійшов ОСОБА_20 і забрав телефон. Після цього вони втрьох, окрім ОСОБА_21 пішли до магазину «АТБ». ОСОБА_20 наніс хлопцю у якого забирав телефон один удар. Після цього ОСОБА_3 показав телефон якого до цього в нього не було. Де він його взяв він не казав. В той день вони не пили.

-Показаннями свідка ОСОБА_28., який в судовому засіданні пояснив, що в 2013 році, приблизно восени, він на вулиці в м. Первомайський, разом з ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_25 пили пиво на «Китайці», потім пішли в бік 3 м-ну м. Первомайський. Дійшли до будинку біля 5-6 школи, він відійшов і почув як його зве ОСОБА_20, крикнув: « ОСОБА_29 тримай їх». Вони зупинили чотирьох чи п'ятьох підлітків, як потім з'ясувалося учнів ПТУ, спитали, чи є в них гроші. Двоє з хлопців дали гроші 30 грн., та 40 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_20 чи «ОСОБА_25». Він пішов з ще одним на банкомат і він зняв 150 грн., які вони потратили удвох, решта залишилася у нього. Потім повернулися на місце, звідки пішли і вже нікого не було, пошукали і нікого не знайшли. ОСОБА_20 наніс удар одному з хлопців, а також одного вдарив ОСОБА_3. Чи забирав телефон ОСОБА_3 він не бачив, але потім в них опинилося 2 телефони. Разом перед цим вони випили 4 літри пива, в тому числі і ОСОБА_3.

- Протоколом впізнання осіб від 19.11.2013 року проведеного в період часу з 12.45 год. до 13.10 год., під час якого ОСОБА_18. вказав на ОСОБА_3 як на особу, яка скоїла відносно нього вищевказані неправомірні дії. А також впізнав свій телефон , яким незаконно заволодів ОСОБА_3

- Протоколом впізнання речей від 09.12.2013 року проведеного в період часу з 08.30 год. до 08.50 год., під час якого ОСОБА_18. серед пред'явлених телефонів, впізнав свій марки «Samsung GT C-3200», та протоколом огляду вказаного телефону від 09.12.2013 року.

-Протоколом одночасного допиту потерпілого ОСОБА_18. та обвинуваченого ОСОБА_3 від 13.01.2014 року, в ході якого вони надали показання, які не містять суттєвих протиріч, які б впливали на кваліфікацію дій обвинуваченого за даним епізодом.

-Висновком судово-товарознавчої експертизи №3771 від 26.11.2013 року, згідно якої вартість телефона марки «Samsung GT C-3200» складає 226 гривень.

Виходячи з викладеного, суд кваліфікує дії обвинувачених наступним чином :

ОСОБА_1. за ч.2 ст.186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2. за ч.2 ст.186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_3, за ч.2 ст.186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, скоєне за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Судом досліджувалися особи обвинувачених і встановлено, що :

-Обвинувачений ОСОБА_1 , громадянин України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, проживає з матір'ю ОСОБА_30. яка перебуває на диспансерному обліку у лікаря з низкою захворювань, скоїв злочин в період іспитового строку призначеного при звільненні від покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року.

-Обвинувачений ОСОБА_2. громадянин України, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, батько помер в 2006 році, проживає удвох з матір'ю ОСОБА_31. яка є пенсіонеркою, ветераном праці та страждає на гіпертонічну хворобу і остеохондроз, з приводу чого перебуває на диспансерному обліку у лікаря, раніше не судимий.

-Обвинувачений ОСОБА_3 громадянин України, згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_32, яка працює, спиртного не вживає, з якою має задовільні взаємовідносини, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем навчання згідно характеристики має як позитивні так і негативні характеризуючи риси, раніше не судимий, до вчинення вказаних правопорушень на обліку у відділку міліції у справах дітей Первомайського РВ УМВС не перебував.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особи обвинувачених, обставини, що впливають на їх відповідальність.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1. суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1. суд відносить скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2. суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2. суд відносить скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить щире каяття, скоєння кримінального правопорушення в неповнолітньому віці, а також добровільне відшкодування завданого потерпілому збитку.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, характеру скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_1., який хоча і розкаявся у вчиненому, однак скоїв злочин в період іспитового строку призначеного при звільненні від покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року, та враховуючи що його роль у скоєнні злочину була найбільш активною, суд вважає не можливим призначення покарання ОСОБА_1 не пов'язаного з його подальшою ізоляцією від суспільства. Враховуючи розкаяння ОСОБА_1., те що він проживає з матір'ю яка хворіє на низку захворювань, за місцем мешкання характеризується задовільно, суд вважає можливим не призначати йому максимальну міру покарання передбачену ч.2 ст.186 КК України, а заважаючи на вчинення злочину в період іспитового строку, вважає необхідним призначити покарання згідно вимог ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань.

З урахуванням обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, характеру скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_2., який вперше вчинив кримінальне правопорушення і раніше не судимий, розкаявся у вчиненому, проживає з матір'ю яка хворіє на низку захворювань, за місцем мешкання характеризується задовільно, зважаючи на те, що роль ОСОБА_2. у вчиненні кримінального правопорушення була найменш активною, протягом досудового та судового слідства він тривалий час, з урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України понад три роки, перебуває в умовах ізоляції від суспільства та з його слів встиг усвідомити негативний характер своїх дій та переосмислити свою поведінку та скорегувати її в плані позитивних намірів на подальше життя, суд вважає можливим призначити покарання ОСОБА_2 в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, не пов'язане з його подальшою ізоляцією від суспільства, із звільненням його від відбування покарання в порядку положень ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.

З урахуванням обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, характеру скоєних злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_3, який вперше вчинив кримінальні правопорушення і раніше не судимий, розкаявся у вчиненому, вчинив кримінальні правопорушення в неповнолітньому віці, до вчинення вказаних правопорушень на обліку у відділку міліції у справах дітей Первомайського РВ УМВС не перебував, проживає з матір'ю яка працює та не вживає спиртні напої, тобто може здійснювати належне виховання свого сина в майбутньому, в цілому задовільно характеризується за місцем мешкання та навчання, зважаючи на те, що роль ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення у відношенні ОСОБА_14. була найменш активною, враховуючи думку потерпілого який прохав призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, суд вважає можливим призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, із звільненням його від відбування покарання в порядку положень ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.

По справі заявлено цивільний позов потерпілим ОСОБА_14 про відшкодування з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. матеріальної шкоди в сумі 495 грн. з кожного та у сумі 20 000 грн. моральної шкоди з кожного. На момент розгляду справи судом, обвинуваченим ОСОБА_3 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, добровільно відшкодовано потерпілому частина позовних вимог пред'явлених до них і претензій матеріального чи морального характеру до них він не має.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_14 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сума матеріальної шкоди підтверджується наданими потерпілим письмовими доказами, а саме квитанціями №125,123,114 ЧП «ВЕКИТ», та не оспорюються обвинуваченими.

Суд доходить висновку, що діями обвинувачених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. потерпілому ОСОБА_14 дійсно була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок скоєного відносно нього злочину ним були перенесені моральні страждання через спричинення йому фізичних ушкоджень, ним був перенесений емоціональний стрес який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. В наслідок зазначених подій змінився звичайний уклад життя потерпілого, та він вимушений був докладати додаткових зусиль, для відновлення втраченого фізичного стану та морального почуття . Після спричинення тілесних ушкоджень він був вимушений проводити лікування зубів, які втратив внаслідок протиправних дій обвинувачених.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_14. в частині стягнення моральної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_18. не заявлений.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3938 від 04.12.2013 року в розмірі 391 грн. 20 коп. суд вважає необхідним стягнути з обвинувачених ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 в долевому порядку, оскільки саме їх діями викликане проведення вказаної експертизи.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №3771 від 26.11.2013 року в розмірі 391 грн. 20 коп. суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки саме його діями викликане проведення вказаної експертизи.

Оскільки суд виправдовує ОСОБА_1. за ч.2 ст.307 КК України, процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи №849 від 27.05.2013 року та судової експертизи звуко і відеозапису № 94 від 28.08.2013 року вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 307 КК України та ч.2 ст.146 КК України, та виправдати його за даними статтями.

ОСОБА_2 визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК України, та виправдати його за даною статтею.

ОСОБА_3 визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.146 КК України, та виправдати його за даною статтею.

ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання призначеного за даним вироком, частково, у вигляді одного року позбавлення волі, приєднати не відбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року, та остаточно призначити ОСОБА_1. покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1. обчислювати з 26 листопада 2013 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1. у строк призначеного покарання час попереднього ув'язнення з 26.11.2013 року по день набрання вироком чинності, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1. у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, до набрання вироком чинності.

ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на ТРИ роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2. наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, змінити на особисте зобов'язання, до набрання вироком чинності, звільнивши його з під варти в залі суду.

ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на ТРИ роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання, залишити обраний, до набрання вироком чинності.

Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 20000 (двадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, та 495 (чотириста дев'яносто п'ять) гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 20000 (двадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, та 495 (чотириста дев'яносто п'ять) гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь держави в сумі 391 (триста дев'яноста одна) гривня 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь держави, в рівних долях, по 130 (сто тридцять) гривень 40 коп. з кожного.

Речові докази: автомобіль марки ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на штрафному майданчику Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, повернути законному власнику ОСОБА_33 мобільний телефон «Samsung GT C-3200» повернути законному власнику ОСОБА_18., мобільний телефон «Nokia 500» який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_14. та банківську картку «Приватбанку» на ім'я ОСОБА_14. яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути законному власнику ОСОБА_14, фрагмент гумового килимка та зразки крові ОСОБА_14. зберігати при кримінальному провадженні.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком чинності.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Первомайський міскрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим ОСОБА_1. з моменту отримання копії вироку в той самий строк.

Вирок надрукований у нарадчій кімнаті.

Суддя: В. О. Афанасьєв