Вирок № 55682272, 11.02.2016, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/353/16-к

Провадження № 1-кп/419/48/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року , Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді : -Добривечір Л.Д,

при секретарі : -Московченко О.В.,

за участю прокурора: -Діденка А.А.

обвинуваченого : - ОСОБА_4

адвоката: -Шурхно К.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новоайдар кримінальне провадження №42016130610000049 від 29.01.2016 року за обвинуваченням-

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, старшого кулеметника 1 відділення 2 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3017, у військовому звання «молодший сержант», призваного під час мобілізації, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2015 року громадянин України ОСОБА_4 відповідно до ст. ст. 4, 5, 10, 11, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,ст.39 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 № 15/2015, затвердженого Верховною Радою України, призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією Центральним РВК м. Запоріжжя.

Відповідно до наказу командира військової частини 3017 від 14.12.2015 № 345дск ОСОБА_4 призначений на посаду старший кулеметник 1 відділення 2 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»,

ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні 17.03.2014 розпочався особливий період.

Згідно із положеннями ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» молодший сержант ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Будучи військовослужбовцем військової частини 3017, молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 35-38, 125, 126, 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки не вживати алкогольних напоїв.

Положеннями ст. ст. 28-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що молодші та старші офіцери за своїми військовими званнями є начальниками для рядових, усні або письмові накази начальника обов'язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями.

Разом з тим, молодший сержант ОСОБА_4, діючи в порушення вище зазначених вимог, вчинив військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин:

28 січня 2016 року, військовослужбовець військової частини 3017 Національної гвардії України, молодший сержант ОСОБА_4, після закінчення чергування на блок-посту № 48 у селі Гречишкіно Новоайдарського району Луганської області, всупереч наказу та проведеного інструктажу щодо несення служби начальника блок-посту № 48 лейтенанта ОСОБА_5. щодо порядку несення служби, в який входило не залишення блок-посту, покинув територію розташування підрозділу та направився до м. Сєвєродонецьк Луганської області для вирішення особистих питань.

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 підозрюється в тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації на посаді старший кулеметник 1 відділення 2 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3017 Національної гвардії України, діючи в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 35-38, 125,126, 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, 28 січня 2016 року, після закінчення чергування на блок-посту № 48 у селі Гречишкіно Новоайдарського району Луганської області, всупереч наказу та проведеного інструктажу щодо несення служби начальника блок-посту № 48 лейтенанта ОСОБА_5. щодо порядку несення служби, в який входило не залишення блок-посту, покинув територію розташування підрозділу та направився до м. Сєвєродонецьк Луганської області для вирішення особистих питань.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 402 КК України, а саме непокора, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у формі іншого умисного невиконання наказу.

На досудовому слідстві ОСОБА_4 свою вину визнав повністю і виявив бажання укласти з прокурором угоду про визнання винуватості, за умовами якої він зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони враховуючи рівень суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину, його особи, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, наявність пом*якшуючих вину обставин, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,знаходження на вихованні малолітньої дитини,проходження військової служби в зоні безпосереднього проведення АТО, враховуючи засади гуманізму та виховної ролі кримінального судочинства погоджуються на призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.3 ст.402 КК України, із застосуванням ст.ст.53,69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 900 (дев*ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (15300 грн.).

Судом з'ясовано у обвинуваченого ОСОБА_4, що він цілком розуміє обставини, викладені у п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Крім цього, судом, відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та підстав для відмови у її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено.

Заслухавши думку прокурора, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4, заслухавши його позицію щодо можливості затвердження угоди, суд дійшов до висновку про те, що є законні підстави для ухвалення вироку, яким затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Свій висновок суд обґрунтовує тим, що укладена угода не суперечить вимогам КПК України, дії ОСОБА_4, мають вірну правову кваліфікацію; умови угоди відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; угода укладена між сторонами добровільно; для визнання винуватості є фактичні підстави. Обвинувачений розуміє право не визнавати пред'явлену підозру, наслідки затвердженої угоди у вигляді обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження, характер обвинувачення та вид покарання. Узгоджена сторонами угода міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених загальною частиною КК України. Також судом з'ясовано у обвинуваченого, що він зможе реально виконати взяті на себе зобов'язання за угодою.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4визнав себе винуватим віднесене до тяжкого злочину.

Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, знаходження на вихованні малолітньої дитини ,вчинення кримінального правопорушення вперше та проходження військової служби в зоні безпосереднього проведення АТО.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4відповідно до ст.67 КК України судом не встановлені.

Враховуючи те, що ОСОБА_4, визнає свою винуватість у скоєному правопорушенні на досудовому слідстві, підтвердив це у підготовчому судовому засіданні, підтвердив, що угоду він уклав з прокурором добровільно, ніякого тиску на нього при її укладенні з боку правоохоронних органів не було і йому зрозумілі наслідки цієї угоди. Умови угоди відповідають вимогам КПК України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

Суд вважає наявними підстави для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4

Обвинуваченому ОСОБА_4роз*яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Керуючись ст.ст. 468,469,474,475,394 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 січня 2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону молодшим лейтенантом юстиції Діденко А.А., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні і обвинуваченим ОСОБА_4.у кримінальному провадженні за його звинуваченням за ч.3 ст.402 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винним за ч.3 ст.402 КК України та із застосуванням ст.ст.53,69 КК України призначивши йому покарання у вигляді 900 (дев*ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян (15300 грн.).

Одержувач:Держбюджет Новоайдарського району 24060300 р/р 31110115700207,код ЕДРПО 37895134,банк УКДСУ у Новоайдарському районі, МФО 804013.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційному суді Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 днів після його оголошення.

Головуючий: Л.Д.Добривечір