Постанова № 55678401, 09.02.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9914/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р. Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

при секретарі Чепіль С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби МВС у м. Львові, Інспектора патрульної служби УПП МВС України у м. Львові ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

установив:

03.12.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної служби МВС у м. Львові, Інспектора патрульної служби УПП МВС України у м. Львові ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №685184 від 15.10.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 15 жовтня 2015 ОСОБА_1 було затримано Інспектором патрульної служби Управління Патрульної служби МВС України у м. Львові ОСОБА_2 по вул. Лемківській 15 А. і було винесено постанову, згідно якої позивачку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425 гривень. Вважає вказану постанову в справі про адміністративне правопорушення необгрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. До заведеного автомобіля, в якому знаходилась позивачка підійшов інспектор Горбаль А.Р. і сказав, що вона керує транспортним засобом без належних документів, на що вона пояснила інспектору, що транспортним засобом не керує, двигун заведений з метою обігріву, що необхідно було в цей час, адже ОСОБА_1 перебувала в післяопіковому стані, і знаходилась довго на холоді не могла. Вказує, що згодом у неї стався больовий шок, вона втратила свідомість, викликали швидку (виклик № 219 зафіксовано), надали їй необхідну допомогу, зробили ін'єкцію, після чого ще понад годину працівники Патрульної служби оформляли протокол та виносили постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, якого позивачка не здійснювала. В той час як поряд паркувались десятки автомобілів, з порушенням правил дорожнього руху, про що позивачка особисто вказувала інспектору, на що він відповів, що займається нею.

Ст.23 Закону України «Про національну поліцію» до першочергових завдань поліції відносить здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень та виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, чого інспектором вчинено не було, крім того Дисциплінарним статутом ОВС серед обов'язків осіб рядового та начальницького складу ОВС передбачено поважати людську гідність та виявляти турботу про громадян, що було вчинено інспектором з точністю навпаки.

О 13.40. Інспектором патрульної служби Управління Патрульної служби МВС України у м. Львові ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч1 ст.126, серія АП2 № 174948.

Відповідно до ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу про адміністративні правопорушення. Інспектором Горбалем А.Р. дані права позивачу не були роз'яснені, а також про її права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції абсолютно не повідомлялось. Крім того у протоколі вказано, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen Polo АА 3765 МІ., хоча до транспортного засобу з таким номерним знаком ніякого відношення ніколи не мала.

У графі складеного інспектором патрульної служби Управління Патрульної служби МВС України у м. Львові ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серія АП2 № 174948: «до протоколу додаються»: зазначено «пояснення ОСОБА_1Г.». Зазначає, що пояснення до протоколу інспектором не було долучене, хоча у відповіді на її заяву Начальнику управління патрульної служби МВС у м. Львові ОСОБА_3 зазначалось, що при розгляді скарги на постанову по справі оцінювались її пояснення, додані до протоколу. Відповідно, до ст. 252 Кодексу України про адміністративні орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виникає питання: як можна оцінювати докази, яких немає.

На основі даного протоколу інспектором о 14.00. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 685184 від 15.10.2015 вчиненого позивачкою по вул. Лемківській 15 А. Розгляду справи про адміністративне правопорушення не було.

Протокол складений про керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Polo АА 3765 МІ, відношення до якого вона не має. Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Всупереч вимогам даної статті, про право заявляти клопотання і інші права позивачці не повідомлено. Свідками подій були сторонні особи, дані яких інспектор записав, проте з невідомих причин не вніс у протокол, через що вони були позбавлені права участі у розгляді справи.

Крім того, при винесенні постанови інспектором патрульної служби Управління Патрульної служби МВС України у м. Львові ОСОБА_2, знову ж таки не роз'яснено положення ст.307, 308, 268, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, серед яких порядок та строки оскарження постанови про адміністративне правопорушення, про що зазначено в постанові.

На наступний день 16.10.2015р. ОСОБА_1 звернулась з заявою до Начальника управління патрульної служби МВС у м. Львові ОСОБА_3 про надання правової оцінки діям своїх підлеглих, які порушили норми законодавства, з оскарженням постанов про адміністративні правопорушення, винесених щодо неї. 28.10.2015р. вона отримала відповідь про те, що немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (серія ПС2 №685184 від 15.10.2015) вчиненого ОСОБА_1, а саме що остання керувала транспортним засобом Volkswagen Polo АА 3765 МІ по вул. Лемківській 15 А, без посвідчення водія та без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Хоча транспортним засобом вона не керувала, і права водія та документи на автомобіль надала. Після цього вона ще раз зверталась в Управління Патрульної служби МВС України у м. Львові, де порадили знову написати подібну заяву про неправомірність дій патрульних інспекторів. Розуміючи безрезультативність таких дій та даремну витрату часу, вирішила звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені у поданому до суду позові. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2).

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В судовому засіданні встановлено, що постановою від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень у зв'язку із тим, що вона 15.10.2015р. у м. Львові по вул. Лемківській, 15А керувала транспортним засобом Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим згідно з протоколом про адміністративне право порушення серії АП2 №174948 від 15.10.2015р. порушила вимоги п.2.1б Правил дорожнього руху.

Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність та інше.

Як встановлено судом, позивач 15.10.2015 надавав інспектору усні пояснення стосовно вищезазначених обставин, але, незважаючи на те, що відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у постанові відповідачем не було наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.

Отже, суд переконаний, що інспектором не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015усправі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Згідно з ч.2ст.71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідно дост.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови порушив права позивача, притягнув до адміністративної відповідальності передчасно, не взяв до уваги і не спростував пояснення позивача стосовно вибору місця зупинки, не провів повний розгляд справи, а упереджено виніс постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні відповідачі представник Управління патрульної служби МВС у м. Львові та інспектор патрульної служби УПП МВС України у м. Львові ОСОБА_2 не представили суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надали документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.

Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання субєктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії ПС2 №685184 від 15.10.2015 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем, які жодним чином не спростовані відповідачем, тому з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувану постанову слід скасувати.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 160, 161 КАС України, ст.ст. 221, 247, 287, 288, 289 КУпАП, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №685184 від 15.10.2015 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн.

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 10-ти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_4