Ухвала суду № 55677743, 05.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2016 р. Справа № 821/4567/14

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні про стягнення витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду в м. Херсоні (позивач) звернулось до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції в м. Херсоні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 300 грн., заподіяних виплатою пенсії по втраті годувальника, який загинув від трудового каліцтва (профзахворювання).

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно ухиляється від включення даних витрат по виплаті цієї пенсії до відшкодування в щомісячний акт звірки.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 11 лютого 2015 року про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив, що зазначені особи мають право на отримання пенсії в порядку, встановленому Законом, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві, а тому належним страховиком, який повинен надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати вказане рішення з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Відповідач вказує, що у Фонді відсутні особові справи осіб, які отримали каліцтво за межами України, а тому не має правових підстав для зарахування таких сум. Також апелянт вказує, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язну із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, передбачає відшкодування сум виплачених пенсій на централізованому рівні, а не на рівні робочих органів. Крім того, відповідач вказує, що відшкодування 300 грн. щодо виплати пенсії ОСОБА_1 є неправомірним, оскільки ця особа прибула з Донецької області та не стала на облік у відділенні ФСС, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані щодо цієї особи. Звертає увагу, що державна адресна допомога не була предметом позову, проте суд першої інстанції дає обґрунтування відшкодування цієї виплати.

Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що з 05.09.2014 в УПФУ в місті Херсоні знаходиться на обліку гр.-ка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка прибула із зони АТО (антитерористичної операції) та отримує пенсію по втраті годувальника, який загинув внаслідок трудового каліцтва (профзахворювання). Позивач включив ці витрати по виплаті пенсії ОСОБА_1 в сумі 300 грн. до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за вересень 2014 року. Відповідач відмовився прийняти ці витрати до заліку, посилаючись на відсутність особової справи потерпілого, яка прибула з Донецької області .

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - ОСОБА_1 № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «;Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтями 21, 28 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити особам, які мають на це право, зокрема, пенсію по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом або профзахворюванням.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві вищевказаних громадян, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зокрема, доводи про неправомірність відшкодування суми виплаченої пенсії ОСОБА_1, оскільки ця особа прибула з Донецької області та не стала на облік у відділенні ФСС, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про цієї особи, є безпідставними та не відповідають приписам Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Посилання апелянта не невірний спосіб захисту права щодо відшкодування понесених ним витрат, який не відповідає змісту прав УПФУ в місті Херсоні, а також, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні ФСС Пенсійному фонду України, а не їх робочими органами, є незмістовними, оскільки на централізованому рівні здійснюється підписання актів, сум, які приймаються до заліку відповідачем, а у разі незгоди на підписання актів з боку відповідача на відшкодування таких сум, слід звертатися з вимогами до відповідача про відшкодування (стягнення) сум понесених витрат позивачем на виплату і доставку пенсії по інвалідності.

Крім того, Порядком відшкодування витрат від 04.03.2003 року №5-4/4 врегульовані відносини між фондами щодо розрахунків з відшкодування фактично виплачених пенсій, тобто у разі, коли між Фондами відсутній спір щодо такого відшкодування. Цей Порядок не регулює вирішення спорів, що виникають між фондами, тому застосуванню в таких випадках не підлягає.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст.195,197,198,200,206,254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин