Ухвала суду № 55677574, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/13739/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,провівши попередній розгляд касаційної скарги Харківської міської ради Харківської області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» до Харківської міської ради Харківської області про визнання протиправними та скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ХДІ Страхування» пред'явило позов до Харківської міської ради Харківської області про (з урахуванням уточнень) визнання протиправним та скасування припису № 1/207 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові від 02 квітня 2013 року, визнання протиправним та скасування припису № 2-494 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові від 05 липня 2013 року.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено

Визнано протиправними та скасовано приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові № 1/207 від 02 квітня 2013 року та № 1-494 від 05 липня 2013 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Харківська міська рада Харківської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що Головним спеціалістом відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради 02 квітня 2013 року винесено припис №1/207 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, зі змісту якого вбачається, що ПАТ «ХДІ страхування», як розповсюджувач зовнішньої реклами, розмістив без відповідного дозволу зовнішню рекламу на спеціальній конструкції по проспекту Правди, 5 у м. Харкові, у зв'язку із чим порушив частину 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».

Даним приписом зобов'язано позивача у 3 денний термін усунути зазначені порушення та письмово проінформувати про виконання вимог припису відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради; роз'яснено, що у випадку невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на товариство витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

Головним спеціалістом відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради 05 липня 2013 року винесено припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові № 2-494. Зі змісту даного припису слідує, що ПАТ «ХДІ страхування», як розповсюджувач зовнішньої реклами, розмістив без відповідного дозволу зовнішню рекламу на спеціальній конструкції по вул. Мироносинська, 54 у м. Харкові. Приписом зобов'язано позивача у 3 денний термін усунути зазначені порушення шляхом демонтажу та письмово проінформувати відділ реклами Департаменту контролю Харківської міської ради; роз'яснено, що у випадку невиконання цього припису у зазначений термін спеціальні конструкції будуть демонтовані з покладенням на товариство витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що оскаржувані приписи спеціальні конструкції, які розташовані по проспекту Правди, 5 та по вул. Мироносицька, 54 у м. Харкові, не є зовнішньою рекламою в розумінні Закону України «Про рекламу», а вимоги відповідача про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові № 1/207 від 02 квітня 2013 року та № 1-494 від 05 липня 2013 року є незаконними, в зв'язку із чим вказані приписи підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктом 13 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить повноваження щодо надання дозволів у порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Зазначені положення Закону кореспондуються зі статтею 16 Закону України «Про рекламу», якою встановлено, що зовнішня реклама у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Правила), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до пункту 45 Правил контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до пункту 46 цих Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, як орган, який надає дозвіл на розміщення зовнішньої реклами та здійснює контроль за дотриманням правил її розміщення, у межах своїх повноважень може приймати рішення про усунення порушень таких правил, зокрема і рішення про зобов'язання розповсюджувача реклами до демонтажу протягом певного строку рекламного засобу, установленого без відповідного дозволу.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 1 статті 3 вказаного Закону, цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Згідно статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Під зовнішньою рекламою розуміється будь-яка реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, як визначено статтею 16 Закону України «Про рекламу», провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 7 статті 8 вказаного закону передбачено, що розміщення інформації про виробника та /або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або його упаковці, не вважається рекламою.

В розумінні вказаного Закону товар - це будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Згідно частини 6 статті 9 вказаного закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Матеріалами справи підтверджено, що приміщення, які розташовані по проспекту Правди, 5 у м. Харкові орендується позивачем на підставі договору оренди нежилого приміщення № О-Х/04 від 31 серпня 2012 та договору суборенди нежитлового приміщення № 33 від 10 листопада 2011 року по вул. Мироносицька, буд. 54 у м. Харкові.

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, право власності на який посвідчується свідоцтвом.

Як вбачається з матеріалів справи знак для послуг позивача належним чином зареєстрований, що підтверджується Свідоцтвом про знак для товарів і послуг № 117426 від 25 січня 2010 року та Статуту позивача.

Відповідно до пункту 5.3.5.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 977, що були чинними на дату складання оскаржуваних приписів, розміщення табличок з інформацією про найменування, належність та/або режим роботи підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, державних органів, органів місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів, на фасадах будівель та споруд, у яких вони знаходяться, обов'язок розміщення якої передбачено законами України, здійснюється без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 5.3.5.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові передбачено, що вивіска - стаціонарна спеціальна конструкція, призначена для розміщення фірмового (комерційного) найменування особи, її власного зареєстрованого знаку для товарів та послуг, інформації про характер її діяльності, призначеної для доведення до відома споживачів.

Місце розміщення вивіски повинне інформувати споживача про місцезнаходження підприємства і вказувати місце входу до нього. Як правило, вивіска повинна розташовуватися на фасаді будинку в межах 10 метрів від входу в приміщення або в межах приміщення, займаного особою, але не вище нижнього краю вікон другого поверху двох чи багатоповерхового будинку (будівлі, споруди). Вивіска повинна містити інформацію, яка розкриває характер діяльності особи (як правило, без використання переліку товарів або послуг) і його найменування.

Відповідно до підпунктів 6 та 7 пункту 2 Правил спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світові та несвітові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, коробки, механічні, динамічні, електронні, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачу достовірну і доступну інформацію про найменування, належності та режим роботи свого підприємства.

Згідно пункту 48 Правил забороняється вимагати від суб'єкта господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що щити на фасаді позивача є нічим іншим, як інформаційними табличками та вивісками про найменування, належність та режим роботи товариства, а тому дані елементи конструкції не є рекламою в розумінні Закону України «Про рекламу», в зв'язку із чим їх розміщення здійснюється без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування приписів про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові № 1/207 від 02 квітня 2013 року та № 1-494 від 05 липня 2013 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської рада Харківської області відхилити, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: