Ухвала суду № 55676947, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. Справа № 876/7815/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З..

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі № 807/3118/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,

ВСТАНОВИВ:

7 жовтня 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 вересня 2014 року №0003582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток за основним платежем на 82302 грн, за штрафними санкціями на 15345 грн, №0003592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем на 98277 грн, за штрафними санкціями на 49139 грн, №0003702202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210545 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у складеному відповідачем акті №2242/07-01/22-1/22090788 від 28 серпня 2014 року відсутні посилання на первинні документи, щодо виявлених порушень податкового законодавства.

Зазначає, що при накладенні штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, відповідачем було застосовано нечинні на час перевірки положення законодавства.

Також зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строки передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки має місце накладення адміністративно-господарських санкцій.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що за відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2013 року та з питань дотримання законодавства шодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року про що складено акт №2242/07-01/22-1/22090788 від 28 квітня 2014 року.

Відповідно до матеріалів справи позивач прийняв від контрагента ВАТ Тернопільобленерго роботи з капітального (поточного) ремонту ПЛ (повітряна лінія) - 0,4 кВ РП-ЖБІ в смт. Дружба Тернопільскої області, згідно акту виконаних робіт на загальну суму 103211 грн, у т.ч. ПДВ 17201,83 грн. Сума ПДВ з вартості придбаних робіт позивачем відображена у складі податкового кредиту відповідних звітних періодів: у податковій накладній №44/412 від 10 жовтня 2012 року на загальну суму 35000 грн, у т.ч. ПДВ 5833,33 грн (електромонтажні роботи); №45/412 від 18 жовтня 2012 року на загальну суму 20000 грн, у т.ч. ПДВ 3333,33 грн (електромонтажні роботи); №31/412 від 24 жовтня 2012 року на загальну суму 48211 грн, у т.ч. ПДВ 8035,17 грн (електромонтажні роботи).

При проведенні перевірки податковим органом також виявлено факт списання позивачем насіння ріпаку врожаю 2013 року у кількості 213141 т. на загальну суму 556704,39 грн на підставі акту розрахунку № 18 від 5 жовтня 2013 року.

За результатами згаданого розрахунку встановлено, що за період з 1 липня 2013 року на склад ТОВ Агро Комплекс надійшло 1298561 т ріпака, при цьому, реалізовано за період з 1 липня 2013 року до 5 жовтня 2013 року 1068180 т ріпака. Станом на 5 жовтня 2013 року залишок по переважуванню складає 17240 тон (1298561-1068180-17240=213141). Отже, нестача складає 213141 тон згідно вже згаданого акту розрахунку № 18 від 5 жовтня 2013 року.

Позивач відображав у складі податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних та у подальшому списаних товарно матеріальних цінностей, в той же час позивач не включав до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаного ріпака згідно наступних податкових накладних: №004/2 від 1 серпня 2013 року, ПДВ у сумі 106405,11 грн, постачальник ПП Медобори та №26/2 від 1 серпня 2013 року, ПДВ у сумі 41586,88 грн, постачальник ФГ Скочеляс у звязку з чим, питома вага не включеного до складу податкового кредиту ПДВ по операціях придбання ріпака складає 21,29 % (загальна сума ПДВ по операціях придбання ріпака 695070 грн, сума ПДВ не включеного до складу податкового кредиту - 147992 грн).

ТОВ Торгово промисловий центр задекларовано у декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік доходи від реалізації товарів, робіт, послуг у сумі 31278000 грн.

Одночасно, перевіркою встановлено, що фактично доходи від реалізації товарів, (робіт, послуг) за 2013 рік складають 33531958 грн, а саме: доходи від реалізації товарів, робіт послуг вітчизняним покупцям 16052669 грн (19263202 грн ПДВ) (Кт 361 ДТ 70) + доходи від реалізації товарів, робіт, послуг іноземним покупцям (експорт) 7761001 грн (Кт 362 Дт 70) + доходи від реалізації товарів, робіт послуг учасникам ПФГ (пільгові операції, реалізація без ПДВ) 11161822 грн (Кт 363 Дт 70) вирахування з доходу 1443532 грн.

Відповідно до матеріалів справи на підставі представлених до перевірки договорів, укладених із постачальниками; даних оборотно-сальдових відомостей та даних по балансових рахунках: 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (в розрізі контрагентів), 632 Розрахунки з іноземними постачальниками (в розрізі контрагентів), 28 Товари, 311 Поточні рахунки в національній валюті, 90 Собівартість реалізації, рахунків, накладних на придбання ТМЦ, виписок банку, за результатами перевірки відповідачем встановлено заниження ТОВ Торгово промисловий центр витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 1848058 грн, у тому числі за період - 3 квартал 2011 року завищення на суму 90980 грн, 4 квартал 2012 року завищення на суму 77119 грн, 2013 рік заниження на загальну суму 2016157 грн.

При перевірці позивача, встановлено проведення підприємством готівкових розрахунків понад граничну суму готівкових розрахунків, а саме: готівкові кошти в розмірі 115000 грн були видані з каси підприємства під звіт на закупку сільськогосподарської продукції (видатковий касовий ордер № 48 від 21 березня 2012 року).

22 березня 2012 року між ТОВ Торгово-Промисловий Центр та Приватно-орендне підприємство Іванівське було проведено розрахункову операцію на загальну суму 115272,50 грн.

Тобто перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року, №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та пункту 1 Постанови Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32 Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку, у результаті чого підприємством перевищено залишок ліміту каси підприємства на загальну суму 105272,50 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 25.09.2014 року:

- №0003582201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на 97647 грн (основний платіж 82302 грн, штрафні санкції 15345 грн).

- №0003592201, про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість на 147416 грн (основний платіж 98277 грн, за штрафні санкції 49139 грн).

- №0003702202, про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій штрафу у розмірі 210545 грн.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 року N 1111/15802, кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36). Приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами. Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен укласти договір складського зберігання зерна з підприємством, надати товарно-транспортну накладну, при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція). Сертифікований зерновий склад (далі - СЗС) на підставі реєстру форми ЗХС-3 (ЗХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію (далі - СК), а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання. При надходженні протягом доби однорідних за якістю партій зерна (доставка автотранспортом) їх приймання провадиться за середньодобовими пробами.

Після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання. Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми та інше.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ Доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 ПКУ Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобовязань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, повязаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо повязані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Відповідно до пункту 1 Постанови Національного банку України від 9 лютого 2005 року №32 Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку, - гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Згідно з пунктом 2.8. цього Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового звязку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Відповідно до статті 54.3 Податкового кодексу контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках передбачених вказаною статтею.

Відповідно до підпункту 14.1.39, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 3 Указу №436/95, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами пункту 1 Указу №436/95.

Указ №436/95 прийнятий у відповідності до статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, якою передбачено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пунктів 113.1 та 113.3 статті113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних/фінансових санкцій/штрафів здійснюються у визначеному Кодексом порядку для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобовязань. Штрафні/фінансові санкції за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у встановлених порядку та у розмірах.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків, що відповідно і є необхідною умовою, згідно законодавства, для формування податкового кредиту платником податків.

Оскільки позивачем ні під час податкової перевірки, ні під час судових засідань не представлено доказів використання у межах господарської діяльності прийняті позивачем роботи з капітального (поточного) ремонту ПЛ (повітряна лінія) - 0,4 кВ РП-ЖБІ смт. Дружба Тернопільскої області відповідачем правомірно зменшено податковий кредит ТОВ Торгово-промисловий центр за листопад 2012 року на загальну суму 17202 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що посилання апелянта на те, що в чинній на момент перевірки редакції Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Національного банку №637 від 15 грудня 2004 року пункті 2.3 був відсутній абзац наступного змісту: У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси є беззмістовним.

Так, необхідним є розяснити, що застосуванню підлягають законодавчі положення чинні на момент вчинення порушення, а не на момент його виявлення. На момент вчинення встановленого порушення (22 березня 2012 року) пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 був чинний та викладений в такій редакції, а саме:

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Твердження апелянта щодо необхідності застосування строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України не ґрунтується на чинних нормах законодавства.

Так, підпунктом 7 пункту 2 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України, статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала чинності з 1 січня 2011 року в наступній редакції: Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів

Вказана позиція зазначена також у листі НБУ від 9 березня 2011 року № 11-117/982-3354, яким надано Розяснення щодо особливостей ведення касових операцій субєктами господарювання, де зокрема, вказано, що згідно статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил ведення касових операцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобовязань, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року по справі № 807/3118/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_1