Постанова № 55676617, 02.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2016 року 11:32 № 826/23497/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Перепелиціна К.М.,

представника відповідача - Фокіна В.О.,

третьої особи - Миронюк О.А.,

третьої особи - Самелюк К.О.,

слухача - ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за участю третіх осіб - Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за участю третіх осіб - Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач протиправно посилається на вимоги Закону України «Про ціни та ціноутворення» про те, що договірні ціни, які визначені в договорах позивача та суб'єктами господарювання, яким паркувальні майданчики передані в експлуатацію, є державними регульованими цінами. При цьому, позивач стверджує, що регульованим тарифом є вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, яку сплачує споживач, а ціна у договорах між позивачем та суб'єктами господарювання є вільною ціною, а відтак до вказаних правовідносин не може бути застосована норма абз. 4 п. 188.1 ст. 188 ПК України.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними (незаконними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві:

№0003712210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12686712 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 3171678 грн.;

№0003702210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 10182673,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 2545668 грн.;

№0003682210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з застосуванням РРО за штрафною (фінансовою) санкцією - 4760,00 грн.;

№0003672210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з прибутку комунальних підприємств у розмірі 5091337,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 1272834 грн.;

№0003692210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання за штрафною (фінансовою) санкцією - 17630,22 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що договірними цінами на послуги, які надає КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» є державні регульовані ціни, тобто тарифи за користування місцями для платного паркування, тарифи за роботи з встановлення/зняття технічних засобів, тарифи оплати робіт з переміщення чи доставки транспортного засобу на спеціально обладнаний майданчик, вартість абонементних талонів, а відтак підприємством занижено дохід від здійснення операцій із надання суб'єктам господарювання права на організацію та експлуатацію місць для паркування автотранспортних засобів (нічне паркування). Крім того, податковий орган стверджує, що позивачем всупереч вимог чинного законодавства у вищевказаних договорах про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (нічне паркування) підприємствам, установам, організаціям, була застосована плата у розмірі 6,0 грн. (ІІІ територіальна зона) 7 грн. (ІІ територіальна зона) - у 2012 році та 6,5 грн. (ІІІ територіальна зона) 7,5 грн. (ІІ територіальна зона) - у 2013-2014 рр. за одне місце для платного паркування транспортних засобів, що свідчить про порушення пп.188.1 ст. 188 ПК України.

Представники третіх осіб підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

В період з 16.03.2015 р. по 10.04.2015 р. на підставі направлень №423/2206 від 16.03.2015 р., №426/2203 від 16.03.2015 р., №425/2203 від 16.03.2015 р., №424/2204 від 16.03.2015 р., №427/1702 від 16.03.2015 р., №713/1702 від 14.03.2015 р., згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 001.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки №181/26-59-22-10/35210739 від 06.05.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135, пп.137.1 ст. 137 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 8981144 грн., в тому числі за 2012 рік у сумі 4166696 грн., 2013 рік в сумі 2739885 грн., 2014 рік в сумі 2074563 грн.; пп.188.1 ст. 188 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 23436515 грн., в тому числі по періодам: січень 2012 р. - 394204 грн., лютий 2012 р. - 371148 грн., березень 2012 р. - 398252 грн., квітень 2012 р. - 374591 грн., травень 2012 р. - 384470 грн., червень 2012 р. - 812121 грн., липень 2012 р. -832495 грн., серпень 2012 р. - 834888 грн., вересень 2012 р. - 790669 грн., жовтень 2012 р. - 792426 грн., листопад 2012 р. - 764408 грн., грудень 2012 р. - 797929 грн., січень 2013 р. - 745664 грн., лютий 2013 р. - 682762 грн., березень 2013 р. - 731043 грн., квітень 2013 р. - 738857 грн., травень 2013 р. - 746148 грн., червень 2013 р. - 733390 грн., липень 2013 р. - 797989 грн., серпень 2013 р. - 743412 грн., вересень 2013 р. - 715913 грн., жовтень 2013 р. - 746398 грн., листопад 2013 р. - 700059 грн., грудень 2013 р. - 721741 грн., січень 2014 р. - 589202 грн., лютий 2014 р. - 511640 грн., березень 2014 р. - 556412 грн., квітень 2014 р. - 579973 грн., травень 2014 р. - 611778 грн., червень 2014 р. - 605499 грн., липень 2014 р. - 625585 грн., серпень 2014 р. - 616416 грн., вересень 2014 р. - 604041 грн., жовтень 2014 р. - 625589 грн., листопад 2014 р. - 597266 грн., грудень 2014 р. - 622138 р.;

- рішення Київської міської ради «Про затвердження диференційованих нормативів порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності міста Києва» від 19.07.2005 р. №821/3396 із змінами і доповненнями та п.2.3, 2.4 ст. 2 «Порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахування до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності м. Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №821/3396 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва, на загальну суму 4490572 грн., в тому числі в 2012 р. - 2083348 грн., 2013 р. - 1369943 грн., 2014 р. - 1037281 грн.;

- пп.3 п. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиного внеску на суму 54752,90 грн.;

- п.2.8 п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. №40/10320;

- п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР в редакції Закону України від 01.06.2000 р. №1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями.

На підставі акта перевірки №181/26-59-22-10/35210739 від 06.05.2015 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0003712210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12686712 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 3171678 грн.;

№0003702210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 10182673,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 2545668 грн.;

№0003682210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з застосуванням РРО за штрафною (фінансовою) санкцією - 4760,00 грн.;

№0003672210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання з прибутку комунальних підприємств у розмірі 5091337,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 1272834 грн.;

№0003692210 від 25.05.2015 року, яким КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» донараховане податкове зобов'язання за штрафною (фінансовою) санкцією - 17630,22 грн.

Незгода позивача прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем укладено типові договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування підприємствам, установам, організаціям, пунктом 1 якого визначається кількість наданих в експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, кількість спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, адреса майданчика та територіальна зона паркування м. Києва.

Оплата визначається виходячи з кількості фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів та розміру плати за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.

Пунктом 3.1 типових договорів передбачена плата у розмірі 6,0 грн. (ІІІ територіальна зона) 7 грн. (ІІ територіальна зона) - у 2012 році та 6,5 грн. (ІІІ територіальна зона) 7,5 грн. (ІІ територіальна зона) - у 2013-2014 рр. за одне місце для платного паркування транспортних засобів.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення».

П. 2 ст. 16 вказаного Закону визначено, що повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Відповідно до п.17.3.1 рішення Київської міської ради «Про Правила благоустрою міста Києва» від 25.12.2008 р. №1051/1051 (далі - Правила) платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно п. 17.4.2 Правил організація та експлуатація (тобто, безпосереднє управління) системи платного паркування транспортних засобів, облаштування місць для платного паркування транспортних засобів, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього транспорту покладається на оператора або інших суб'єктів, визначених оператором на умовах договору.

Пунктом 17.6.1 Правил визначено тарифи на послуги з паркування включають в себе ставку збору за паркування, плату за послуги паркування та, у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, можуть включати інвестиційну складову.

Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1342, під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.07.2015 р. №050/22-5898 «Про надання роз'яснень», враховуючи викладене та беручи до уваги, що підпунктом 17.3.1 п. 17.3 Правил благоустрою міста Києва організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір, вимога Правил благоустрою міста Києва щодо необхідності погодження з Головним управлінням з питань цінової політики, яке на даний час є структурним підрозділом Департаменту економіки та інвестицій планових калькуляцій та тарифів на надання права на експлуатацію фіксованих місць спеціально обладнаних майданчиків іншим підприємствами, з якими Вашим підприємство укладено, договір не поширюється оскільки це не відноситься до господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пп. 135.1.4 п.135.1 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були встановлені факти того, що дохід від операційної діяльності позивача був зменшений, а відтак суд приходить до висновку, що позивачем не були порушені вимоги пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.137.1 ст. 137 ПК України, оскільки в результаті господарювання був отриманий доход ( в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі), а всі податки та збори своєчасно та в повному обсязі зараховані до бюджету.

Суд звертає увагу, що відповідачем встановлено, що позивач всупереч вимог пп.188.1 ст.188 ПК України не включив до бази оподаткування податком на додану вартість суму збору за місця для паркування транспортних засобів, яка розрахунково міститься як одна із складових витрат у тарифі за послуги за паркування транспортних засобів.

Так, згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пп.10.2.1 п.10.2 ст.10 ПК України збір за місця для паркування транспортних засобів відноситься до місцевих зборів.

Водночас, судом при постановленні постанови від 27.11.2012 р., яка набрала законної сили 16.05.2013 р., зазначено, що податковий орган помилково зазначає, що даний збір не може виключатися з бази оподаткування ПДВ, оскільки він "розрахунково міститься як одна із складових витрат у тарифі за послуги за паркування транспортних засобів" та розглядається як один з елементів витрат що компенсується за рахунок плати за паркування, розмір якої регулюється місцевими радами, є необґрунтованим, оскільки поняття "елементів витрат" для цілей визначення бази оподаткування ПДВ не відноситься до регулювання відносин оподаткування та визначення бази оподаткування ПДВ.

Судом встановлено, що позивач при укладенні договірних відносин з іншими суб'єктами господарювання використовував договірні (вільні) ціни, адже виконавчим органом Київської міської ради на виконання вимог цього Закону на спірні договірні ціни не встановлені фіксовані ціни, граничні ціни, граничні ціни торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди), граничні нормативи рентабельності, розмір постачальницької винагороди, розмір доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

Наведене свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, а відтак оскаржуване повідомлення-рішення №0003702210 від 25.05.2015 р. підлягає скасуванню як протиправне.

З матеріалів перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.3 п.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р..

Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 даного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Наведене свідчить, що чинним законодавством надано право самостійно виявити помилку та оплатити несвоєчасно сплачені внески, а відтак висновок відповідача стосовно того, що позивачем вимоги пп.3 п.11 ст. 25 Закону є безпідставним, а відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. №40/10320, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно п. 5.9 Положення №637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії касової книги станом на 01.02.2015 р. залишок у касі на початок робочого дня становив 61974,04 грн. В подальшому готівкова виручка в розмірі 93200 грн. була здана до банку, після чого на касу підприємства поступили кошти, розмір яких обумовив залишок на кінець останнього робочого дня робочого тижня в розмірі 106515,11 грн.

Зазначений залишок перейшов на наступний неробочий день - суботу - 02.02.2013 р., протягом якого до каси надійшли кошти в розмірі 18942,00 грн., у зв'язку з чим залишок на кінець вихідного дня становив 125457,11 грн., яка була оприбуткована як залишок на початок наступного вихідного дня (неділя) 03.02.2015 року.

Протягом цього вихідного дня до каси також надійшли кошти в розмірі 18695,00 грн., остаток на кінець вихідного дня становив 144152,11 грн., а відтак позивачем здані кошти в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку, що відповідає вимогам п. 5.9 Положення.

Наведене свідчить, що станом на перший робочий день наступного тижня, а саме 04.02.2013 року, залишок на початок робочого дня становив 144152,11 грн., а позивачем цього дня відповідно до вимог п. 5.9 глави 5 Положення №637 здані кошти до банку в розмірі 158700,00 грн., а відтак зазначене свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003692210 від 25.05.2015 р. як протиправного.

Відповідно п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки" для подальшого її переказу зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

в КОРО від 07.02.12 №2659018926р/2 не роздруковані 2-звіти за 21.09.13 р. та 22.09.13 р., оскільки згідно з Додатком до Наказу від 23.07.2013 року №123 «Про внесення змін до наказу «Про затвердження Переліку паркувальних майданчиків у Шевченківському районі» від 15.10.2010 року №116» для паркувального майданчика (на території якого розміщені паркомати) за адресою: вул. Червоноармійська, (від бульв. Т.Шевченка до пл. Л. Толстого) був встановлений такий режим роботи: з понеділка по п'ятницю. Зважаючи на те, що 21.09.2013 р. та 22.09.2013 р. були вихідними неробочими днями, господарська діяльність у цей час на зазначеному майданчику не здійснювалась, у зв'язку з чим 2-звіти з КОРО від 07.02.12 №2659018926р/2 не могли бути роздруковані та збережені.

Відповідно до постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 24.09.2013 року, яка зазначила про те, що згідно з нормами законодавства підставою відповідальності є невиконання поденного друку фіскального звітного чека без зазначення підстав такого невиконання. Таким чином, у разі коли підприємство у конкретні дні не здійснює діяльність, що стверджується відповідним наказом по підприємству, та РРО не застосовуються, то, відповідно, фіскальні чеки не друкуються. У робочі дні підприємства РРО повинен бути у ввімкненому стані і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим;

в КОРО від 10.01.13 р. №2659023183/р1 через збій в роботі реєстратора, що підтверджується записами в Журналі обліку ремонтів, робіт технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО Z-звіти №000129, №000132, №000133, №000135, 000072, №000143 були додані одразу після повернення реєстратора до робочого ладу;

в КОРО від 31.01.13 №2659023466/р через збій в роботі реєстратора, що підтверджується записами в Журналі обліку ремонтів, робіт технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО Z-звіт №000201 доданий та зберігається після повернення реєстратора до робочого ладу;

в КОРО від 23.10.12 №2659022782/р через збій в роботі реєстратора, що підтверджується записами в Журналі обліку ремонтів, робіт технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО Z-звіт №273 доданий та зберігається після повернення реєстратора до робочого ладу.

Наведене свідчить про спростування доводів податкового органу про те, що позивачем не були надані квитанції, в яких зазначався характер несправності та не надавались довідки про розпломбування та опломбування РРО.

Так, згідно з п. 15 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, технічне обслуговування реєстратора повинне здійснюватися без порушення пломб виробника, якщо інше не передбачено експлуатаційними документами.

Згідно з п. 35-36 вказаного Порядку під час видачі представнику користувача з відремонтованого реєстратора представник центру сервісного обслуговування у його відсутності проводить перевірку працездатності реєстратора, а також правильності внесення записів до відповідних розділів експлуатаційних документів та книги обліку розрахункових операцій. Реєстратор, який видається користувачеві, повинен бути опломбований в установленому порядку. Після опломбування користувачеві видається довідка. Відремонтований реєстратор може додатково опломбовуватись центром сервісного обслуговування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0003682210 від 25.05.2015 р.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003712210, №0003702210, №0003682210, №0003672210, №0003692210 від 25.05.2015 року, видані Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Судові витрати в сумі 10000,00 грн. присудити на користь комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов