Постанова № 55676588, 03.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 лютого 2016 р. № 820/11723/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

пр. позивача - ОСОБА_2,

пр. відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України, третя особа: т.в.о. начальника Східного територіального управління полковник ОСОБА_4, про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного територіального управління Національної Гвардії України, третя особа: т.в.о. начальника Східного територіального управління полковник ОСОБА_4, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника ОСОБА_4 про продовження дії Контракту від 22.11.2012 року стосовно ОСОБА_1; східне територіальне управління вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за закінченням дії строку Контракту від 22 листопада 2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом т.в.о. начальника Східного територіального управління полковника ОСОБА_4 від 24.11.2015 № 260 продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації з 22.11.2015, даний наказ позивач вважає, як рішення субєкта владних повноважень, неправомірним, та таким, що прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства, чим порушуються права, свободи та інтереси позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засідання проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 22.11.2012р. між ОСОБА_1 та командиром військової частини 3027 управління Північного територіального командування Внутрішніх військ МВС України полковника ОСОБА_5 було укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ, який набрав чинності 22.11.2011 року.

Відповідно до п. 3 контракту зазначений контракт укладено на три роки з 22 вересня 2012 року по 22 вересня 2015 року.

Після закінчення дії контракту, позивач рапортом звернувся до відповідача з повідомленням про небажання продовжувати службу у лавах Національної гвардії України.

Позивач отримав від Національної гвардії України Головного управління лист за № 3/18/2-Ш-154-3 від 02.09.2015 року яким повідомлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом звільняються з військової служби відповідно до пункту «б» ч.2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Як вбачається з витягу з наказу від 24.11.2015 року №260, оголошено про продовження строку контракту про проходження військової служби у разі настання особливого пе ріоду відповідно до частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу: молодшому сержанту ОСОБА_1 (Г-015043) інструктору (помічнику снайпера) встановлені строки на період до оголошення демобілізації з 22 листопада 2015 року

Підставою для продовження строку дії контракту послугував контракт молодшого сержанта ОСОБА_1 від 22.01.2012 року, розпорядження ГУНГУ від 27.06.2014 року №3/18/2-1002.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, за змістом наведеної норми особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

Відповідно до указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року №303/2014, який затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно п. 8 ст. 4 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мооїлізацію з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, в державі настав та діє особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України Про військовий обовязок і військову службу у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 , п. Б, ст. 26 Закону звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону.

Відповідно до ч. 8, п. Є, ст. 26 Закону під час дії особливого періоду з І військової служби звільняються військовослужбовці, які вислужили встановлені строки військової служби у строки, визначені рішенням президента України (про закінчення особливого періоду або демобілізації).

Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами «в», «г», «є», «є», «и» частини шостої ст. 26 Закону.

Отже, п. «А» частини шостої статті 26 Закону відсутній в переліку підстав щодо звільнення військовослужбовців у звязку із закінченням строку дії к контракту, тому і підстав для звільнення ОСОБА_1 не має.

Таким чином, контракт позивача діяв під час настання особливого періоду.

Отже, законодавець повязує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а з моментом його настання.

Враховуючи, що особливий період настав під час дії контракту позивача, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовуються вимоги ч. 9 ст. 23 Закону України Про військовий обовязок і військову службу, тобто дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Між тим, позивач до жодної із категорій осіб, визначених наведеною нормою Закону України Про військовий обовязок і військову службу, не відноситься.

Таким чином, підстави для звільнення позивача з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації, відсутні.

Крім того, згідно ст. 251, п. 2 ст. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р., прийнятим на виконання Закону України Про військовий обовязок і військову службу, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. У разі оголошення мобілізації усі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.

Таким чином, зазначене Положення повязує продовження перебування військовослужбовців на військовій службі також саме з моментом оголошення мобілізації, а не з періодом її дії чи проведення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваним наказом обґрунтовано продовжено строк дії контракту ОСОБА_1 до оголошення демобілізації а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної Гвардії України, третя особа: т.в.о. начальника Східного територіального управління полковник ОСОБА_4, про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2016 року.

Суддя Тітов О.М.