Рішення № 55674485, 03.02.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2381/15-ц

Провадження № 2/456/134/2016

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Пака В. М. ,

при секретарі Дяк О.М.

адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори про визнання незаконним права відповідача на спадщину за законом та скасування свідоцтва про право на спадщину та зобовязання видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4, суд

Встановив:

27.05.2015 року в суд поступила позовна заява ОСОБА_3, в інтересах її дочки ОСОБА_4, яка просить визнати незаконним право ОСОБА_5 на спадщину за законом та скасувати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття» в с. Бережниця Стрийського району Львівської області та зобовязати державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі розміром 1,27 га., яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», на ОСОБА_4, що проживає в житловому будинку № 65, що по вул. Івана Франка в с. Бережниця, оскільки вважає, що свідоцтво про право на спадщину видане незаконно.

В обгрунтування позовних вимог покликається також на те, що вона є представником своєї дочки ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Бабій) Г.М., згідно довіреності і разом з її сімєю проживає в житловому будинку № 65, що по вул. Ів. Франка в с.Бережниця Стрийського району Львівської області, який належав її батькові ОСОБА_6.

За життя у 1960 році ОСОБА_6 разом з своєю дружиною ОСОБА_7, яка померла 01.05.1992 року збудували вищевказаний житловий будинок № 65, в якому народилися та виросли вона та її діти і онуки, в тому ж числі і її дочка. Всі вони проживали в данному будинку разом з ОСОБА_6 однією сімєю, допомагали один одному, спільно витрачали кошти, спільно вирішували всі сімейні питання та спільно вели домове та сільське господарство.

27.03.2000 року ОСОБА_6 у Стрілківській сільській раді склав заповіт на все своє майно ОСОБА_8, яка являється його онукою і народилася та виросла у вказаному житловому будинку. 08.02.2011 року ОСОБА_4, ще за життя спадкодавця на вказаний житловий будинок оформила на себе право власності, про що отримала свідоцтво про право власності серії САС № 912052 від 08.02.2011 року.

У вересні місяці 2014 року, тобто, через чотири місяці по смерті ОСОБА_6, від імені своєї дочки, вона, представник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталася до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Письмового звернення в неї не прийняли, а усно пояснили, що спадщина за заповітом приймається через пів року після смерті спадкодавця та особисто особою, яка претендує на таке майно.

12.03.2015 року представляючи інтереси своєї дочки ОСОБА_4 вона знову звернулася письмово до Стрийського державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 Однак, від нотаріуса їй стало відомо, що 31.10.2014 року до неї звернувся її брат, відповідач по справі, ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_6 Також від нотаріуса їй стало відомо, що ОСОБА_5 повідомив нотаріуса про те, що, крім нього у батька спадкоємців більше немає. Також, ОСОБА_5 не вказав нотаріусу і те, що його батько ОСОБА_6 заповів все своє майно своїй онуці ОСОБА_8. Адже ж, відповідач знав особисто про укладання батьком такого заповіту з часу його складання і навіть неодноразово намагався переконати його, щоб він переписав заповіт. Та й інформації про заповіт ніхто з членів сімї, в тому ж числі і батько, не приховував, так як це відбулося добровільно, без будь-якого морального чи психологічного тиску. Після того 13.11.2014 року ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі розміром 1,27 га., яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття».

Вважає, що свідоцтво на право на спадщину № 3599 від 13.11.2014 року, на земельну ділянку (пай) розміром 1,27 га, видане Державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори видано незаконно та підглягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам діючого законодавства і порушує її цивільні права та законні інтереси.

В суді позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та пояснила, що її батько ОСОБА_6 у сільській раді у 2000 році склав заповіт в користь її дочки ОСОБА_8, яка особисто не зверталася до нотаріальної контори з заявою про те, що буде претендувати на спадкове майно за заповітом, оскільки за два роки до смерті спадкодавця, а саме 26.10.2012 року зареєструвала шлюб з громадянином РФ Жоганом ОСОБА_9 та виїхала проживати до чоловіка в м. Київ, а прописаною залишилася в с. Бережниця. Вважає, що державний нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право власності на земельну ділянку її рідному братові, оскільки є заповіт.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2позовних вимог не визнали та пояснили, що його батько, спадкодавець ОСОБА_6 під час святкування 90-то річного віку, за місце свого проживання с. Бережниця особисто передав йому сертифікат на спірну земельну ділянку та його повідомив, щоби після його смерті побажав, щоби вказана земельна ділянка перейшла у його власність, в нотаріальній конторі він повідомив про заповіт, а також те, що спадкоємець виїхала з с. Бережниця у 2012 році до чоловіка в ОСОБА_10, яка особисто не прийняла спадщину та не подавала заяву в державну нотаріальну контору, що претердує на таку.

Представник третьої особи державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 в судове засідання не прибула, однак подала суду заяву, якою просила розглядати справу без її присутності, самостійних вимог немає. А.с. 38.

Поясненнями сторін, дослідженими доказами доведено, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Судовим слуханням даної справи встановлено, що сторони по справі являються рідними братом та сестрою. Позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до суду з даною позовною заявою в інтересах своєї дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка 26 жовтня 2012 року зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_10 ОСОБА_12 в Черемушкінському відділі ЗАГС Управління ЗАГС Москви та з цього часу проживає, зі слів представника позивача, її матері, ОСОБА_3 разом з чоловіком, працює головним бухгалтером іноземної фірми, хоча значиться прописаною в батьківському будинку с. Бережниця Стрийського району Львівської області та являється громадянином України. Покази представника позивача підтверджені копією свідоцтва про шлюб та копією паспорта її дочки. а.с.9-10.

Долученою до справи копією заповіту від 27 березня 2000 року, яким ОСОБА_6 розпорядався своїм майном на випадок своєї смерті, належний йому житловий будинок та все майно, що знаходиться в с. Бережниця Стрийського району Львівської області заповів своїй внучці ОСОБА_8 а.с.12.

Копією свідоцива про смерть спадкодавця ОСОБА_6 доведено, що він помер 11 травня 2014 року у віці 90 років. А.с.11. Однак, за три роки до смерті спадкоємець ОСОБА_8, на підставі рішення виконкому Стрілківської сільської ради від 14 жовтня 2010 року набуває право власності на будинок № 65, що по вул. І. Франка с. Бережниця Стрийського району з 08.02. 2011 року не на підставі заповіту на який покликається представник позивача ОСОБА_3, а з інших підстав, тому покликання представника позивача про те, що її дочка набула права власності на будинок по спадковому праву не заслуговує до уваги, а тому повинна мати право і на земельну ділянку 1,27 умовних кадастрових га., яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття» не грунтується на вимогах закону, оскільки ОСОБА_8 не прийняла спадщину, на момент смерті спадкодавця дідуся ОСОБА_6, 11.05.2014 року за місцем прописки в с. Бережниця Стрийського району не проживала, оскільки після одруження 26.10.2012 року з громадянином ОСОБА_10 з показів її матері перейшла проживати до чоловіка, а тому і не зверталася особисто до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців з часу відкриття спадщини в порушення вимог ст. 1268, 1269 ЦК України не подав заву про прийняття спадщини. Вимога ст. 1269 ч.2 ЦК України також залишилася не виконаною, оскільки спадкоємець ОСОБА_8 особисто не подала заяву про прийняття спадщини, оскільки доручила це зробити своїй матері, позивачці по справі ОСОБА_3, яка ствердила суду, що дочка не мала часу звернутися з такою заявою особисто, бо не проживала з часу одруження за місцем прописки. Однак подача заяви мамою спадкоємця законом не передбачено та не породжує правових наслідків та не може бути реалізована. А.с.13.

Згідно п.3.6. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Тобто, вказано норма закону повторена і у вказаному порядку, залишилася поза увагою позивачки та її представника.

Відповідно п. 4 Постанови КМУ від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають: заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексуУкраїни (435-15), ст. 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат" (3425-12), а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів;

Згідно ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно п. 8. Постанови КМУ від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мінюсту, або його філіям заяв про реєстрацію.

Однак, секретарем виконавчого комітету Стрілківської сільської ради такого зроблено не було, що і стало підставою видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачу, що є спадкоємцем першої черги.

Як вбачається із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимачасово. Як вбачається із пояснень позивачки ОСОБА_3, що представляє інтереси по довіреності її дочки ОСОБА_13, яка претендує на спадщину, її дочка на момент смерті спадкодавця проживала в Києві, а для прийняття спадщини необхідно саме постійно проживати зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вона пропустила строк для її прийняття, оскільки згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У ОСОБА_4 не було перешкод для подачі заяви до нотаріальної контори, яку також можна було належним чином завірити у будь-якій іншій нотаріальній конторі та переслати поштою за до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Як передбачено ст. 1218 ч. 1 ЦК України, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування, як це зазначено в ст.1223 ч. 1 цього ж Кодексу, мають особи, визначені у заповіті.

Згідно вимог ст. 1233 ч. 1 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Поряд з тим, право власності на земельну ділянку, як це зазначено у ст. 1225 ч.1 ЦК України, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До того ж, як це зазначено у ст.1268 ч.3 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, однак з показань ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємець, її дочка на час смерті батька не проживала постійно з ними, оскільки з 2012 року, після одруження, переїхала в м. Київ, з її сліів, де і проживає до тепер.

Свідоцтво про право на спадщину, як це передбачає ст.1301 ч.1 ЦК України, визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, судом встановлено, що довірителька позивачки особисто не зверталась до Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не повідомила нотаріуса про наявність заповіту та Державний нотаріус після звернення відповідача в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини провела всі необхідні перевірки у спадковому реєстрі та в ньому інформація щодо вказаного заповіту була відсутня, а тому нею було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на законних підставах.

Оскільки, ОСОБА_4 позовної заяви не підписувала, в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не зверталась, на неодноразову вимогу в судове засідання не прибула, а тому перевірити волю спадкоємиці про те, що вона бажає оформити спадщину не представилось можливим, оскільки вона навіть не побажала підписати позовні вимоги, а також з травня 2015 року не зявилася до суду, що свідчить про її ставлення до вказаного спадкового майна, яке оспорює від її імені її мама ОСОБА_3. А.с. 2-5.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч.3, 212, 215, 218 ЦПК України і на підставі ст.ст. 15, 16, 1218, 1220, 1221, 1223, 1225, 1233, 1268, 1269 ЦК України, ст.152 ЗК України , суд -

Вирішив:

В позові ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання незаконним права ОСОБА_5 на спадщину за законом та скасування свідоцтва про право на спадщину №3599 від 13 листопада 2014 року, виданим на його імя Державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на земельну ділянку (пай) у землі, розміром 1,27 га, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття» в с. Бережниця Стрийського району Львівської області, а також про зобовязання державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі розміром 1,27 га., яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», на ОСОБА_4, що значиться прописаною в житловому будинку № 65, що по вул.Івана Франка, в с.Бережниця Стрийського району Львівської області відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Судові витрати залишити за стронами.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його оголошення шляхом подачі апеляції Стрийському міськрайонному суду.

Головуючий-суддя ОСОБА_14