Постанова № 55672286, 07.09.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3995/15-а

2-а/310/92/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2015 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Парій О.В.

при секретарі - Мирошниченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Приморського районного військового комісаріату ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 03 квітня 2015 року № 4 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав: 1. Про розгляд справи він не був повідомлений, про складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не відомо. Документи та повідомлення з цього приводу до нього не надходили. 2. Під час бесіди з представниками відповідача та на їх вимогу видати на час мобілізації транспортний засіб УАЗ 3152 держномер АР6141ВМ він повідомив про те, що автомобіль є майном, що зараховано до основних фондів санаторію «Глорія». Санаторій є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді. Майно санаторію є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Санаторій володіє, користується та розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Основними фондами санаторій може розпоряджатися лише з дозволу Запорізької обласної ради. Залучення транспортних засобів для потреб мобілізації здійснюється у власників транспортних засобів. В звязку з цим до Запорізької обласної ради були направлені запити з проханням надати згоду на вилучення транспортного засобу для потреб мобілізації, але відповіді не отримано. Про вказані обставини відповідач був повідомлений листом від 12 березня 2015 року. 3. Санкція ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян у розмірі від одного до трьох, а на посадових осіб від семи до десяти неоподатковуваних доходів громадян. Штраф застосований до нього як до громадянина, а не як до посадової особи та в максимальному розмірі. В постанові відсутній його підпис про отримання її копії, відомості про направлення копії постанови поштою відсутні. Позивач вказує, що зі змістом постанови він ознайомився лише 22 квітня 2015 року, отримавши її копію поштою.

В судове засідання позивач надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач до суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності. До суду надано письмові заперечення. В запереченнях відповідач зазначив, що 30 березня 2015 року представники Приморського РВК прибули до головного лікаря санаторію медичної реабілітації «Глорія» ОСОБА_1 для вручення йому нарядів на поставку техніки до Збройних Сил України. У власному кабінеті ОСОБА_1 відмовився отримувати зведений наряд з оголошення мобілізації та частковий наряд №4 для поставки техніки до ЗС України. Про вказане було складено протокол. При складанні протоколу ОСОБА_1 відмовився надати будь-які відомості про себе, однак не заперечував, що він є саме тою особою, відносно якої складається протокол. Протокол № 4 було зачитано представниками Приморського РВК у присутності ОСОБА_1 та йому було запропоновано його підписати, на що він відповів відмовою. Вказує, що посилання позивача на необхідність отримання згоди власника не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 у встановленому порядку надав до РВК перелік транспортних засобів, які підлягають вилученню, серед яких був автомобіль. Ліміти вилучення були затверджені у встановленому порядку головою Приморської райдержадміністрації. Зазначив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення та його вина у недотриманні чинного законодавства.

Аналізуючи докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 4 про адміністративне правопорушення, складеного 30 березня 2015 року начальником відділення військового обліку та бронювання запасу Приморського РВК ОСОБА_3, 30 березня 2015 року о 14-30 в м.Приморськ по вул..Курортна, 83 у кабінеті головного лікаря санаторію медичної реабілітації «Глорія» при оповіщенні ОСОБА_1 відмовився отримувати зведений наряд з оголошення мобілізації та частковий наряд № 4 для поставки техніки до ЗС України та відмовився виконувати положення, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1921 від 28.12.2000 року, чим порушив п. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 ч. 1 КУАП України.

Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення анкетні дані особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутні. Крім цього, відсутні пояснення цієї особи та підписи про розяснення прав та обовязків, а також про повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У відповідних графах зазначено: «відмовився».

Згідно акту, складеного 30 березня 2015 року начальником відділення військового обліку та бронювання запасу Приморського РВК ОСОБА_3, службовцем ЗС України ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_5, 30 березня 2015 року о 14-30 проведено вручення головному лікарю комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» ОСОБА_1 зведеного наряду з оголошенням мобілізації та часткового наряду № 4 для поставки техніки до ЗС України, який останній відмовився отримувати.

ОСОБА_6 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною 03 квітня 2015 року військовим комісаром ОСОБА_2, головного лікаря комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.. В постанові зазначено суть правопорушення: «30 березня 2015 року о 14-30 при оповіщенні головного лікаря комунального закладу санаторій медичної реабілітації «Глорія» ОСОБА_1 щодо виконання військово-транспортного обовязку останній відмовився виконувати постанову Кабінету Міністрів України № 1921 від 28 грудня 2000 року «Про військово-транспортний обовязок», чим порушив п. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, відмовився отримати зведений наряд з оголошенням мобілізації та частковий наряд № 4 та в усній формі відкрито висловив своє небажання поставити до ЗС України відповідну техніку.».

Анкетні дані особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в постанові не зазначено.

В постанові зазначено про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та на розгляд справи не зявився.

В постанові не зазначено про те, що крім військового комісара ОСОБА_2 підчас розгляду справи були присутні інші особи та вони надавали пояснення.

Судом також встановлено, що відповідно до статуту комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради даний Статут затверджується Запорізькою обласною радою, яка є Уповноваженим органом (п.1.2.). Санаторій є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Уповноваженому органу, а також підвідомчим управлінню охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації (п.1.3.). Майно санаторію є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління Санаторій володіє, користується та розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Основними фондами Санаторій має право розпоряджатися лише з дозволу Уповноваженого органу відповідно до встановленого порядку (п.5.2.). Вилучення майна Санаторію може мати місце лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.5.4.). Управління Санаторієм здійснює головний лікар (п.8.1.). Головний лікар призначається на посаду та звільняється з посади рішенням Запорізької обласної ради (п.8.2.). Головний лікар самостійно вирішує питання діяльності Санаторію за винятком тих, що віднесені до компетенції Уповноваженого органу та управління охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації (п.8.3.).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконання військово-транспортного обовязку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягам 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації. Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 2 - 5, 10, 11, 13 Положення про військово-транспортний обовязок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (в редакції, діючої на час виникнення спірних відносин), військово-транспортний обовязок встановлюється з метою забезпечення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (далі військові формування) на період мобілізації та у воєнний час у транспортних засобах. Військово-транспортний обовязок поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, у тому числі ті, що забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Вилучення для тимчасового використання транспортних засобів або відчуження з наступним повним відшкодуванням їх вартості, передача військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час здійснюється на підставі документів, що видаються органами військового управління. Міноборони та Мінфін за погодженням з Мінекономіки визначають перелік та затверджують зразки відповідних документів. Вилучення (відчуження) транспортних засобів здійснюється районними (міськими) військовими комісаріатами на підставі розпоряджень місцевих держадміністрацій в обсягах лімітів та відсоткових норм вилучення, затверджених Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час. Кабінет Міністрів України за поданням Міноборони в мирний час затверджує ліміти вилучення (відчуження) транспортних засобів у регіонах та відсоткові норми вилучення за галузями національної економіки і доводить їх до центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які разом з військовими комісаріатами визначають постачальників та обсяги (норми) вилучення (відчуження) транспортних засобів у підприємств, установ та організацій за районами (містами). Ліміти вилучення (відчуження) транспортних засобів за типами та марками (крім мотоциклів і гужового транспорту) для підприємств, установ, організацій, районів і міст встановлюються у мирний час відповідними місцевими держадміністраціями за поданням військових комісаріатів. Установлені Генеральним штабом Збройних Сил за погодженням з Кабінетом Міністрів України завдання з підготовки та передачі транспортних засобів військовим формуванням, а також порядок, пункти та терміни цієї передачі у мирний час доводяться до їх власників відповідними місцевими держадміністраціями через військові комісаріати.

Пунктом 14 вказаного Положення зазначено, що відповідальність за підготовку транспортних засобів для передачі військовим формуванням покладається на керівників підприємств, установ та організацій і громадян - власників транспортних засобів, які зобовязані забезпечити: відбір разом з представниками військових формувань відповідних транспортних засобів за типами і марками; виконання основних вимог до транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час, та наявність запасних частин, шанцевого інструменту і заправного інвентарю, що входять у комплекти, які разом з транспортними засобами передаються військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час; підготовку транспортних засобів для перевезення особового складу та встановлення спеціального обладнання; заміну за погодженням з районними (міськими) військовими комісаріатами застарілих транспортних засобів новими і більш досконалими у разі їх надходження; проведення перевірки технічного стану транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням згідно з мобілізаційними планами; розроблення необхідних мобілізаційних документів про постачання транспортних засобів (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни); подання до військових комісаріатів один раз на рік, не пізніше грудня, відомостей про наявність і технічний стан транспортних засобів, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на цих засобах; доставку транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням, відповідно до нарядів районних (міських) військових комісаріатів у визначені пункти.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, мають бути зазначені відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (уразі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який лередбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1). При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснюються її права, передбачені ст. 268 КпАП України(ч. 4).

Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Вимога закону щодо обовязкового зазначення нормативного акта, який особа порушила, спрямована на забезпечення законності рішень, які приймаються, та виключає двозначність тлумачення складу адміністративного діяння, за вчинення якого на винну особу накладається адміністративне стягнення.

Приписи ч. 1 ст.210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказана норма є загальною за змістом, оскільки її диспозиція є бланкетною (тобто котра, не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи тільки частину із них, відсилає до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність).

Крім того, диспозиція ст. 210-1 КУпАП містить склад адміністративного правопорушення, який передбачає вчинення конкретних дій або бездіяльності із умисною формою вини. Таким чином, компетентна особа повинна в протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у зрозумілій формі зазначити в чому конкретно полягало порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить обґрунтування та будь-якого викладення обставин, в чому саме позивачем порушені вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про військово-трансспортний обовязок» від 28 грудня 2000 року № 1921 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України визначено, що відповідальність за підготовку транспортних засобів для передачі військовим формуванням покладається на керівників підприємств, установ та організацій і громадян - власників транспортних засобів, а також визначено обовязки, за порушення яких настає відповідальність (п. 15 ОСОБА_6 від 28.12.200 р. № 1921). Щодо обовязку керівників підприємств, установ та організацій в отриманні нарядів з оголошенням мобілізації та часткових нарядів у даній ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України та у ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не вказано.

Крім цього, зазначення в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 в усній формі відкрито висловив своє небажання поставити до ЗС України відповідну техніку, не підтверджено доказами. В протоколі про адміністративне правопорушення про вказані висловлювання не зазначено. Про опитування свідків підчас підготовки до розгляду та підчас розгляду справи про адміністративне правопорушення в оскаржуваній постанові також не зазначено. Посилання на нормативний акт, яким передбачена відповідальність за небажання керівника установи поставити відповідну техніку до ЗС України, у постанові відсутнє.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова № 4 від 03 квітня 2015 року не відповідає вимогам закону. Викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а саме: чітко не зазначено в чому полягає субєктивна і обєктивна сторони правопорушення. Крім того, вина головного лікаря комунального закладу «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 у вчиненні порушень вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про військово-транспортний обовязок» від 28 грудня 2000 року № 1921 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП не доведена, та не ґрунтується на доказах, що могли бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В звязку з цим постанова підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п.1) ч. 1 ст. 247 КУпАП задоволенню не підлягають, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції адміністративних судів.

Керуючись ст.ст. 2 - 14, 69 - 86, 99, 100, 102, 104, 122, 158 - 163, 184-186 КАС України, ст.ст. 210-1, 247, 245, 252, 256, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2-5, 10, 11, 13, 14 Положення про військово-транспортний обовязок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (в редакції, діючої на час виникнення спірних відносин), суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військового комісара Приморського районного військового комісаріату ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.

ОСОБА_6 військового комісара Приморського районного військового комісаріату ОСОБА_2 № 4 від 03 квітня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень визнати протиправною та скасувати.

В частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо рішення було постановлено у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В.Парій

Повний текст постанови виготовлений 14 вересня 2015 року.

Суддя: О.В.Парій