Рішення № 55671978, 04.02.2016, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/714/15-ц

Провадження по справі №2/305/39/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої - судді Бліщ О.Б.

секретаря - Вербещука В.А.

з участю: позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника третьї особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 жовтня 2014 року помер її батько, ОСОБА_5, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рахівського РУЮ Закарпатської області було вчинено відповідний запис акта про смерть за №151 від 23 жовтня 2013 року. Після його смерті відкрилася спадщина на все спадкове майно, належне йому на праві приватної власності, в тому числі, на житловий будинок №53, по вул. Перемоги у м. Рахові, Закарпатської області. Являючись спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом, вона у відповідності до ст. 1269 ЦК України подала нотаріусу за місцем розташування спадкового майна заяву про прийняття спадщини та проконсультувалася щодо порядку отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після спливу строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Нотаріусом Рахівської ДНК їй було повідомлено про те, що існує заповіт від імені її батька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім"я її брата, ОСОБА_4. Згідно даного заповіту, складеного 14 березня 2013 року та посвідченого за №2-81 нотаріусом Рахівської ДНК, спадкодавець, ОСОБА_5, призначив спадкоємцем нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Рахів, вул. Перемоги, №53, Закарпатської області, включаючи земельну ділянку та зведені на ній житлові і нежитлові будівлі, споруди в цілій частині, а також відповідні права щодо цієї частини нерухомості, що відповідно до закону можуть бути включені до складу спадщини, ОСОБА_4. Даний заповіт у зв"язку із поганим станом здоров"я спадкодавця ОСОБА_5, підписаний його представником, ОСОБА_6. Зважаючи на об"єктивні обставини справи, вважає, що заповіт є недійсним, а вона, як спадкоємець першої черги спадкоємців за законом, має право на спадкування майна з наступних правових підстав та доводів. Як убачається із заповіту, складеного від імені ОСОБА_5, підписаного від його імені громадянином ОСОБА_6, підпис ОСОБА_6, як довіреної особи/іншої особи, на тексті правочину нотаріусом не засвідчено, у зв"язку із чим нотаріусом недотримані вимоги ч.4 ст. 207 ЦК України. Згідно заповіту, який оскаржується, встановлення особи заповідача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та представника заповідача, ОСОБА_6, проведено нотаріусом за реєстраційними номерами картки-платника податків та інших обов"язкових платежів: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, у зв"язку із чим нотаріусом при посвідченні правочину не дотримано вимог ст. 43 ЗУ "Про нотаріат". Крім того, аналізуючи текст правочину, вбачається невідповідність висновків зазначених у тексті заповіту, дійсним обставинам справи. Цей заповіт підписано довіреною особою заповідача у зв"язку із поганим станом здоров"я заповідача - тремором рук. Заповідач ОСОБА_5 помер 23 жовтня 2014 року, а на час складання заповіту, 14 березня 2013 року, не хворів, не перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуваннях, не мав будь-яких фізичних чи інших вад, у зв"язку із чим посилання нотаріуса в тексті заповіту на погане здоров"я заповідача - тремор рук, не відповідає дійсності та свідчить про відсутність вільного волевиявлення заповідача на вчинення правочину та невідповідність такого волевиявлення його внутрішній волі. Із системного аналізу зазначених правових норм убачається суперечність змісту даного правочину нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, наявна відсутність вільного вилевиявлення його внутрішній волі. На підставі наведеного, просив заповіт, складений від імені ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області 14 березня 2013 року, зареєстрований за №2-81, визнати недійсним.

В судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Представник позивачки ОСОБА_2 вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству. Зокрема, всупереч ч.4 ст. 207 ЦК України у тексті заповіту нотаріусом не засвідчено підпис ОСОБА_6, як довіреної особи (іншої особи). Більше того, нотаріусом порушено положення ч.ч. 2,3 ст. 43 ЗУ "Про нотаріат" та пункту 6 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22.02.2012 року, щодо встановлення особи громадянина, що бере участь у нотаріальній дії і особи громадянина, який підписався за нього. Зокрема, нотаріусом при посвідченні заповіту встановлено особи заповідача ОСОБА_5 та представника заповідача ОСОБА_6 з реєстраційних номерів карток-платників податків, а не з паспортів громадян України, чи інших документів передбачених ч.3 ст. 43 ЗУ "Про нотаріат". Вважає, що посилання нотаріуса в тексті заповіту на погане здоров"я заповідача - тремор рук не відповідає дійсності, оскільки останній на час складання заповіту не хворів, не перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, що стверджується медичною карткою амбулаторного хворого та показами свідків. В зв"язку з наведеним вважає, що наявна відсутність вільного волевиявлення заповідача ОСОБА_5 на вчинення заповіту та відповідність такого волевиявлення його внутрішній волі, що у відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання заповіту недійсним.

Відповідач, ОСОБА_5, в судове засідання, повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, рекомендованими листами. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень на позов не подавав.

Представник третьої особи, Рахівської держаної нотаріальної контори, ОСОБА_3 в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала. Зазначила, що при посвідченні заповіту були дотриманні усі норми закону. У зв"язку з поганим станом здоров"я (у заповідача ОСОБА_5 тремтіли руки) та на прохання самого заповідача даний заповіт було підписано громадянином ОСОБА_6, мешканцем АДРЕСА_1. Паспортні дані заповідача ОСОБА_5, спадкоємця ОСОБА_4 та особи яка від імені ОСОБА_5 підписала заповіт - ОСОБА_6 були записані у спадковій справі. Ввважає, що заповідач ОСОБА_5 під час складання заповіту усвідомлював значення своїх дій, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. Отже, підстав для визнання заповіту недійсним не вбачає.

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаною в судовому засіданні 12.11.2015 року по суті спору пояснила, що за 4 дні до смерті ОСОБА_5 вона колола останньому укол у вену. Тремору рук не було.

Свідок ОСОБА_8, по суті спору пояснила, що вона була знайома з померлим ОСОБА_5, оскільки являється у них участковою медсестрою. Протягом 1-2 тижнів до смерті ОСОБА_5 вона робила йому внутрівенні уколи. Також стверджує, що він розмовляв, кулак затискав.

Свідок ОСОБА_9 по суті спору пояснив, що він 14 років проживає разом з позивачкою по справі ОСОБА_1 До дня смерті батька позивачки, ОСОБА_5, вони здійснювали за ним догляд, носили йому їсти. Руки у ОСОБА_5 не тремтіли.

Свідок ОСОБА_10, по суті спору пояснила, що нині покійний ОСОБА_5, являвся рідним вуйком її чоловіка. Приблизно за три тиждні до смерті, ОСОБА_5 казав, щоб вони (родичі) не дали Колі (відповідачу по справі) продати майно. Казав, що син забрав документи і його паспорт. Ніколи в житті в нього руки не тремтіли.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ №179056, виданого 23 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №151, ОСОБА_5 помер 23 жовтня 2014 року.

Згідно свідоцтва про народження серії І-АВ №095443, позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною дочкою померлого ОСОБА_5.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 14 березня 2013 року, ОСОБА_5, склав заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, призначив спадкоємцем нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Рахів, вул. Перемоги, №53, Закарпатської області, включаючи земельну ділянку та зведені на ній житлові і нежитлові будівлі, споруди в цілій частині, а також відповідні права щодо цієї частини нерухомості, що відповідно до закону можуть бути включені до складу спадщини - ОСОБА_4. Даний заповіт посвідчено державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори - ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2-81.

Позивачка звертаючись до суду з позовом вказує на наявні обставини, які викликають сумнів у дійсності заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, виражені у наявності суперечностей змісту даного правочину нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. При цьому волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1248 ЦК України зазначає про те, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними посилання позивачки та її представника про те, що нотаріусом при посвідчені заповіту недотримані вимоги ч.4 ст. 207 ЦК України.

У відповідності до ч.4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Судом достовірно встановлено, що в тексті заповіту зазначено причину, у зв"язку з якою даний правочин був підписаний від імені заповідача ОСОБА_5 іншою особою - ОСОБА_6, а саме: "у зв"язку з поганим станом здоров"я, тремором рук, на прохання заповідача". Даний заповіт 14.03.2013 року був посвідчений державним нотаріусом Рахівської ДНК - ОСОБА_3

Безпідставними є посилання позивачки про те, що державним нотаріусом при посвідченні заповіту порушено положення ч.ч. 2,3 ст. 43 ЗУ "Про нотаріат" та пункту 6 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22.02.2012 року, щодо встановлення особи громадянина, що бере участь у нотаріальній дії і особи громадянина, який підписався за нього.

Згідно пункту 6 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22.02.2012 року, у разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати правочин і заяву або інший документ підписує інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.

У відповідності ч.ч. 2,3 ст. 43 ЗУ "Про нотаріат" при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Судом встановлено, що при посвідченні заповіту нотаріусом було встановлено особу заповідача ОСОБА_5 та особу громадянина який підписався за нього - ОСОБА_6 з паспортів громадян України, що стверджується записами у спадковій справі №30/2015.

Суд не бере до уваги посилання позивачки та покази свідків про те, що у покійного ОСОБА_5 не було хвороби - тремору рук, виходячи з наступних підстав.

Тремор, в перекладі з латинського Tremor, тремтіння - швидкі, ритмичні рухи кінцівок або тулуба, викликані м"язовими скороченнями і пов"язані з тимчасовою затримкою коригувальних аферентних сигналів, у зв"язку з чим реалізація руху та збереження пози відбувається за рахунок постійного підстроювання положення тіла до якого-небуть середнього значення. При втомі і сильних емоціях, а також при патології нервової системи тремор істотно посилюється.

Причиною тремтіння рук може стати фізичне перенапруження (тремор рук після інтенсивних фізичних навантажень або після занять спортом). Подібна патологія часто зустрічається у людей надмірно емоційних;трапляється, що вона супроводжує таких людей постійно.У стані спокою симптоми хвороби зникають, але всяке нове хвилювання може стати причиною ще більш сильного тремору рук або кистей.Це явище в медицині розглядають як прояв істерії, його називають тремором істеричного походження.Причиною тремтіння кінцівок може стати і депресивний стан, при цьому патології схильні не тільки руки.Всі рухи таких пацієнтів можна охарактеризувати як різкі і рвучкі, причому самі хворі не в змозі їх контролювати.

Серед причин тремору рук виділяють також алкоголізм, похилий вік, гарячковість стану, переохолодження, спадкову схильність, зловживання кофеїном, прийом лікарських препаратів, гормональні збої, захворювання мозочка і щитовидної залози.

З вище наведеного слідує, що тремор рук - досить поширене захворювання, причинами його можуть бути найрізноманітніші чинники. У той же час, дане захворювання може носити, як і постійний так і тимчасовий характер.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008, встановлено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Стаття 1257 ЦК України встановлює причини недійсності заповіту. Так, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемний. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: а) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; б) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); в) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Заповіт з вадами волі, тобто складений особою, волевиявлення якої не відповідає її дійсним намірам (внаслідок помилки, обману, насильства) може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи (ст. 229, 230, 231 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивачкою та її представником не надано суду, жодного належного та допустимого доказу про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним, а саме формувалося за наявності тиску на його психіку чи особистість, в умовах за яких заповідач не мав можливості оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характер. Натомість представником третьої особи, Рахівської ДНК, державним нотаріусом ОСОБА_3, яка посвідчувала оспорюваний заповіт, стверджено, що заповідач ОСОБА_5 під час складання заповіту усвідомлював значення своїх дій, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Не доказаною позивачкою та її представником залишилася і та обставина, що при складанні заповіту ОСОБА_5 перебував під впливом погрози чи обману. Позивачка не скористалася своїм правом на звернення у відповідні органи з заявою про порушення кримінального провадження за фактом підробки документів.

Отже, беручи до уваги наведене вище, суд прийшов до висновку що позивачкою не доведено, а матеріалами справи не встановлено підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, тому у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, як у недоведених.

У відповідності до ч.6 ст. 154 ЦПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, скасовує заходи забезпечення позову.

Враховуючи, що 22 квітня 2015 року Рахівським районним судом було винесено ухвалу про забезпечення позову, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, скасовує заходи забезпечення позову.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України, у звязку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачкою ОСОБА_1.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 131, 209, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 22.04.2015 року.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: Бліщ О.Б.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Бліщ О.Б.