Рішення № 5566959, 14.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.09 р. Справа № 7/112

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 47881,73грн.; суму за перевищення договірних величин енергоспоживання в розмірі 109,96 грн.; 3% річних в сумі 1015,36 грн.; суму інфляційних 6128,87 грн.; пені у сумі 5730,06 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 47881,73грн.; суму за перевищення договірних величин енергоспоживання в розмірі 109,96 грн.; 3% річних в сумі 1015,36 грн.; суму інфляційних 6128,87 грн.; пені у сумі 5730,06 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №11/4977 від 03.11.2006р. з додатками; рахунки за активну електроенергію №11/4977 за липень 2007р., за перевищення договірних величин №11/4977.080133 від 06.08.2008р. за березень 2007р.; реєстри заказної кореспонденції станом на 06.08.2008р., на 23.03.2007р.

За клопотаннями позивача від 26.05.2009р., 16.06.2009р., від 07.07.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, причин такого не пояснив, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі з метою надання відповідачу права на захист своїх інтересів.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 21.05.2009р., ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

У звязку з вищевикладеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №11/4977 від 03.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 01.01.2007р. і договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що в період виникнення спірної суми сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2,32 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, яка діяла в спірний період), споживачі (крім населення) у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 6.14 Правил (в редакції, яка діяла в спірний період березень 2007р.), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Пунктом 11 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. № 441 із змінами та доповненнями, встановлено, що граничні величини споживання електроенергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невідємною частиною договору.

Порядок визначення та узгодження договірних величин передбачений сторонами у розділі 5 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток „Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем” до Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п.5.1 Договору обсягів.

Згідно Додатку „Договірні величини споживання електричної енергії” до Договору на 2007 рік підписаного та скріпленого печатками обох сторін без зауважень, у березні 2007р. встановлена гранична величина споживання електроенергії 0,7тис.кВт/год.

Порядок оплати за перевищення договірних величин узгоджений сторонами у додатку №5 „Порядок розрахунків за електроеенргію” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період березень 2007р.), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно п. 19 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини спожитої електричної енергії на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу, відповідно до акта прийняття-передавання товарної продукції за березень 2007р., підписаного обома сторонами без зауважень, електричну енергію у загальній кількості 1026 кВт/год.

Відповідно до п. 4.4 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період - березень 2007р.), споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

У поясненнях б/ від 16.06.2009р. позивач зазначив, що відповідач не звертався до ВАТ „Донецькобленерго” із заявою про коригування договірної величини на березень 2007р. і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, відповідач фактично спожив електричної енергії понад договірну величну у березні 2007р. на 326 кВт/год.

На виконання вищевказаних приписів, посилаючись на той факт, що відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії у вказаний вище період, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату вартості надмірно спожитої електричної енергії за березень 2007р. №11/4977.080133 від 06.08.2008р. на суму 109, 96 грн., про направлення відповідачу якого свідчить наявний в матеріалах справи реєстр заказної кореспонденції на 23.03.2007р.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості електроенергії спожитої понад договірну величину не виконав, зазначений рахунок не сплатив.

До теперішнього часу зазначена у позові сума заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання у загальному розмірі 109, 96 грн. відповідачем не сплачена, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Також, посилаючись на несплату відповідачем вартості спожитої електричної енергії у липні 2007р., позивач просить стягнути суму боргу за активну електроенергію за липень 2007р. у розмірі 47881, 73 грн.

Пунктом 3 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень, передбачено, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін від дня отримання рахунку.

В підтвердження направлення відповідачу рахунку за активну електроенергію за липень 2007р. позивач надав копію реєстру заказної кореспонденції на 06.08.2008р. та відповідний поштовий чек.

Позивач посилається на той факт, що у липні 2007р. поставив відповідачу активну електроенергію на суму 47881, 73 грн.

В підтвердження надання послуг з електропостачання у липні 2007р. позивач представив акт приймання-передачі за цей період.

Як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представлений позивачем акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2007р. підписаний лише з боку постачальника. Споживачем вказаний не підписаний.

Враховуючи наведене, зазначений акт приймання-передачі не приймається судом як належний доказ надання послуг з електропостачання.

Будь-яких інших документів в підтвердження надання відповідачу послуг з електропостачання в липні 2007р. саме на суму 47881, 73 грн. позивачем суду не представлено.

Таким чином, позивач не довів, що відповідач спожив у липні 2007р. електричну енергію на суму 47881, 73 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 16.08.2008р. по 30.04.2009р. 3 % річних у сумі 1015, 36 грн. та з вересня 2008р. по березень 2009р. інфляційні у сумі 6128, 87 грн.

3% річних та інфляційні нараховані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору.

Проте, враховуючи той факт, що у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості, на яку нараховується 3% річних та інфляційні, відмовлено, вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР передбачено, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5730, 06 грн. за період з 16.08.2008р. по 16.02.2009р. При розрахунку вказаної суми пені, позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ, що є меншим ніж 0,5%, та не суперечить приписам чинного законодавства.

Пеня нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору.

Разом з цим, враховуючи той факт, що у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості, на яку нараховується пеня, відмовлено, вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені також задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 6, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N28, Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. № 441 із змінами та доповненнями, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 47881,73грн.; суму за перевищення договірних величин енергоспоживання в розмірі 109,96 грн.; 3% річних в сумі 1015,36 грн.; суму інфляційних 6128,87 грн.; пені у сумі 5730,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.. Войнич, 2, п/р зі спеціальним режимом використання 260373011294 в ОПЕРО філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЗКПО 00131096) суму за перевищення договірної величини в розмірі 109, 96 грн.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.. Войнич, 2, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному Банку м.Маріуполя, МФО 335742, ЗКПО 00131096) державне мито у сумі 1, 10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 3, 13 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя