Рішення № 5566758, 09.06.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-3045/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, посилаючись на те, що він працював у шкідливих умовах на шахті «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля», отримав виробничу травму в 2003 році.

Згідно висновку МСЕК від 29 березня 2004 року йому встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності.

Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода у розмірі 10 000 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, оскільки чинним Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачене відшкодування моральної шкоди потерпілим, у яких відсутня стійка втрата працездатності. Крім того, позивачем не надано доказів в обгрунтування своїх вимог, відсутній медичний висновок для встановлення факту наявності моральної шкоди. Також позивач не надав доказів наявності в нього моральних страждань та вини ВВД м.Тернівка в порушенні його прав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових правовідносинах з шахтою «Дніпровська», дочірнім підприємством державної холдингової компанії «Павлоградвугілля», правонаступником якого є – відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля». 29 березня 2004 року за висновком МСЕК йому встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності. Відповідач постановою № 4373/1 від 29 травня 2004 року призначив позивачу одноразову допомогу та щомісячну грошову суму в зв'язку з втратою працездатності.

У відповідності зі ст.21 пункт «е», ст.28 ч. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в обов’язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, спричиненої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я, включаючи страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно відчуває наслідки травми, змушений приймати лікарські препарати, стан його здоров’я став незадовільним, він часто лікується стаціонарно та амбулаторно, в нього постійні болі в суглобах, не може займатись домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, він став дратівливий, втратив впевненість у майбутньому, відчуває депресивний стан. Вказані обставини порушують звичне життя позивача і свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Таким чином, наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Наявність медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Згідно положень ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім того, відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерела права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

На момент виникнення у позивача відповідного права на отримання відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої нещасним випадком під час виконання трудових обов’язків, діяли положення Закону України ?ро загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, які регулювалися абзацем 4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.34, та було передбачено відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000 грн.

В останній частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ч. 3 ст.34 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 137, 209, 212, 214-214, 218 ЦПК України, суд

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн (дві тисячі грн).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 50 грн (п'ятдесят грн) на користь державного бюджету м.Павлограда ( р/р 31217259700032 код одержувача 24237540 банк «ГУДКУ» в Дніпропетровській області МФО банку 805012).

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.М. Литвиненко