Рішення № 55665523, 04.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3539/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/600/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 04.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Деревянська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Деревянська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області про скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що на території належної позивачеві земельної ділянки відповідачем збудовано сарай, відповідач зайняв частину належної йому земельної ділянки, порушуючи його право власності. У звязку з цим просив зобовязати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, вул. Жовтнева, 26, кадастровий номер 3223182501:01:003:0079, а саме відновити за власний рахунок стан земельної ділянки, який існував до порушення права шляхом знесення паркану та будівлі сараю, за власний рахунок відновити межі земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Деревянської сільської ради народних депутатів від 19.02.1998 року, скасувати державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150, виданий Деревянською сільською радою 30.04.1998 року та державну реєстрацію права власності на імя ОСОБА_3 від 25.07.2013 року, обгрунтовуючи його тим, що помилково виділили земельну ділянки ОСОБА_4, де був збудований належний йому сарай.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, вул. Жовтнева, 26, кадастровий номер 3223182501:01:003:0079, а саме зобовязано ОСОБА_2 знести частину паркану та деревяний сарай, які перебувають у межах вказаної земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного акту на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150, виданого Деревянською сільською радою 30.04.1998 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 487,20 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_3, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що на момент передачі та отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_5 на ній уже були забудови. Крім того вважає, що судом помилково було застосовано строк загальної позовної давності, оскільки таких заяв стороною у спорі не заявлялося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що правомірність набуття позивачем ОСОБА_3 права власності на належну йому спірну земельну ділянку підтверджена належними правовстановлюючими документами. На території земельної ділянки ОСОБА_3 розташовано належний ОСОБА_2 сарай та частина огорожі. Оскільки відповідач ОСОБА_2 без належних правових підстав чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою, незважаючи на письмову претензію відмовляється демонтувати свої споруди із території чужої земельної ділянки, таке порушення прав позивача слід усунути в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_2 з часу набуття ним особисто права власності на земельну ділянку в 2009 році, було достовірно відомо про своє порушене право, однак причин пропуску строків позовної давності він не повідомив, поновити цей строк не просив. Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за зустрічним позовом сплинув. Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Деревянської сільської ради народних депутатів від 19.02.1998 року ОСОБА_4 30.04.1998 року було видано Деревянською сільською радою Державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150 стосовно земельної ділянки площею 0,59 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, вул. Жовтнева, 26, що підтверджується державним актом, технічною документацією, витягами із погосподарських книг, іншими матеріалами справи.

17.06.2009 року вказану земельну ділянку ОСОБА_4 подарувала своєму сину ОСОБА_3, право власності якого було зареєстровано 02.09.2013 року, що підтверджується договором, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

12.02.2013 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На підставі рішення виконавчого комітету Деревянської сільської ради народних депутатів від 14.08.1997 року ОСОБА_6 21.04.2000 року було видано Деревянською сільською радою Державний акт на право приватної власності на землю І-КВ № 002199 стосовно земельної ділянки площею 0,2640 га, що знаходиться на території Деревянської сільської ради, що підтверджується технічною документацією, витягами із погосподарських книг, договором, іншими матеріалами справи.

ОСОБА_6 06.04.2009 року набула право власності на житловий будинок, який знаходиться на цій же ділянці за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, вул. Жовтнева, 29, що підтверджується витягами із погосподарських книг, договором, довідкою, іншими матеріалами справи.

16.04.2009 року 1/2 частину будинку із погосподарськими спорудами, в тому числі і деревяним сараєм під літерою «З», а також частину прилеглої земельної ділянки площею 0,1152 га ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2, що підтверджується договорами, витягом про державну реєстрацію, технічним паспортом, висновком про вартість обєкта оцінки.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні першої інстанції показали, що сарай був побудований родиною ОСОБА_7 приблизно в 1980 році, огорожа між ділянками з тих пір не переносилась.

З копії технічного паспорту на житловий будинок 29 по вул. Жовтнева с. Деревяна Обухівського району Київської області вбачається, що в 1980 році біля будинку був побудований сарай, який значиться під літерею « З».

Згідно зведеного кадастрового плану вбачається наявне накладання земельних ділянок згідно бази данних та земельної ділянки по фактичному її користуванню гр. ОСОБА_10В.(а.с.81)

09.06.2015 року земельною комісією сільради та ТОВ «Гільдія Інжиніринг» було встановлено межі земельної ділянки ОСОБА_3, а також встановлено, що належний суміжному землевласнику ОСОБА_2 сарай та частина огорожі перебувають в межах цієї ділянки, що підтверджується актом, абрисом, схемою земельної ділянки, актами.

18 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується вимогою.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що земельна ділянка передана ОСОБА_6 14.08.1997року згідно Рішення виконкому Дерев'янської сільської ради №44, а ОСОБА_4 19.02.1998 року згідно Рішення виконкому Дерев'янської сільської ради №7, тобто після передачі ОСОБА_6. На час передачі земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спірне майно - сарай, вже було збудовано та знаходилось на ділянці ОСОБА_6 близько 20 років. Отже, що на момент передачі земельної ділянки та її приватизації у с. Дерев'яна, вул. Жовтнева, 26 ОСОБА_4, ділянка не булла вільна від забудов, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 17 Земельного Кодексу України, що діяв на час передачі земельних ділянок. Що призвело до прийняття незаконного Рішення виконкому Дерев'янської сільської ради №7 від 19.02.1998 року.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що на момент передачі земельної ділянки та її приватизації ОСОБА_4, ділянка не булла вільна від забудов та на ній знаходився будівля- сарай, який належав ОСОБА_6.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посиалання суду першої інстанції на заяву ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, як на підставу для відмови у зустрічному позові ОСОБА_2, оскільки в матеріалах спраиви відсутня заява ОСОБА_3 про застоссування строку позовної давності або письмові заперечення в яких він посилається на пропущення строку позовної давності, як того вимагають положення ч.4 ст.267 ЦК України.

Коллегія суддів вважає, безпідставними доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 побудував на його земельній ділянці сарай та чинить йому тим самим перешкоди у користуванні власністю - земельною ділянкою, оскільки відповідно до технічної документації спірний сарай був побудований в 1980 році на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 до того часу як позивач став власником подарованої йому земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та задоволення позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Деревянська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення виконавчого комітету Деревянської сільської ради народних депутатів №7 від 19.02.1998 року, щодо передачі безоплатно земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 для вирощування сільськогосподарської продукції площею 0,59 га..

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, серії IV-КВ №087150, зареєстрований в книзі записів державних актів за №482, виданий 30.04.1998 року та держану реєстрацію права власності на імя ОСОБА_3, номер запису про право власності 2543196 дата державної реєстрації 25.07.2013 року, кадастровий номер 3223182501:01:003:0079.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: