Ухвала суду № 55665504, 10.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4359/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/1015/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20 10.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря : Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 7 травня 2010 року між ним та ОСОБА_4; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на свою користь земельну ділянку площею 1,0000 га, розташовану в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку та визнати за ним право власності на цю земельну ділянку.

Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, мотивуючи її тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову через ймовірність вільного відчуження ОСОБА_2 на користь інших осіб належної їй на даний час цієї земельної ділянки.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 322315100:04:030:0045, розташовану в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка на даний час належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, яка в свою чергу зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що вона не є стороною спору, в рамках якого вжито заходи забезпечення позову, і до неї не предявлялось жодних позовних вимог, а тому накладення арешту на земельну ділянку порушує її права та інтереси.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 заявив вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначивши третіми особами: приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу ОСОБА_8

При цьому, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 46387703 від 27 жовтня 2015 року, земельна ділянка площею 1,0000 га, розташована в с. Плюти Української міської ради Обухівського району Київської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 17 жовтня 2015 року.

Таким чином, накладаючи арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності особі, яка не була залучена до участі у справі, суд першої інстанції допустив порушення норм ст. 152 ЦПК України, оскільки між заявником та ОСОБА_2 не існує будь-якого спору в рамках даної справи, а вжитими заходами забезпечення позову безпідставно обмежено власника у праві вільного розпоряджатися майном.

Задовольняючи вимоги заявника з підстав існування загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував розяснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року про те, що при розгляді заяви про забезпечення позову, він має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З вищевикладених підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову, а тому посилання заявника щодо необхідності накладення арешту на спірне нерухоме майно з метою виконання потенційного рішення суду про задоволення позову та надані сторонами докази підлягають перевірці з урахуванням вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.

У відповідності п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала скасуванню з передачею питання про забезпечення позову до суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову допущено порушення вимог цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року скасувати, питання про вжиття заходів забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В.Ігнатченко

судді: В.І.Антоненко

ОСОБА_9