Рішення № 55664936, 05.02.2016, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/816/15-ц

Номер провадження: 2/365/14/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2016 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

при секретарі судового засідання НОСОВІЙ О.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 25 листопада 2014 року між ним та відповідачем ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" в особі представника ОСОБА_3 був укладений договір № 00224 фінансового лізингу. Предметом договору є транспортний засіб автомобіль « GEELY EMGRAND EC-7 1,8 МТ». Відповідно до умов договору лізингодавець (відповідач) взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу - вищевказаний автомобіль у власність та передати його у користування лізиногоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах визначених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця та придбається ним на своє імя за договором купівлі-продажу. Предмет лізингу передається в користування лізиногоодержувача протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу. 25 листопада 2014 року позивач сплатив на користь відповідача 22000 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № 1343/38 від 25 листопада 2014 року. Втім, відповідач ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" договірні зобовязання не виконала. При укладенні договору позивач був введений в оману стосовно повноважень ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс", оскільки відповідач не має відповіданої ліцензії на проведення операцій фінансового лізингу. Умови договору є несправедливими, з істотним дисбалансом прав та обовязків на шкоду позивачу, в тому числі несправедливою є ціна договору. Так, п. 1.7 Договору встановлено, що у разі зміни ціни предмета лізингу на момент сплати лізингоодержувачем передбачених договором авансових платежів, лізингоодержувач повинен єдиноразово доплатити різницю вартості. В п. 1.8 Договору передбачено, що незалежно від наявності у продавця предмета лізингу, вказаного лізингооднржувачем в даному Договору, сам предмет лізингу може бути замінений на інший предмет лізингу до момента купівлі предмета лізингу, умови такої зміни та проведення додаткових розрахунків вказується у відповіданій додатковій угоді до даного Договору. Крім того, 24 листопада 2014 року позивач був виписаний із стаціонару Згурівської ЦРЛ, після чого він перебував у хворобливому та вразливому стані, з рекомендаціями лікарів уникати будь-якого розумового, психологічного чи фізичного навантаження у звязку з чим був введений в оману представниками відповідача. Договір не був нотаріально посвідчений, хоч укладений з фізичною особою та за його умовами передається транспортний засіб. Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 просить суд:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00224 від 25 листопада 2014 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс" та ОСОБА_1 з додатками.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс", місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання; АДРЕСА_1 грошові кошти в розмір 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представником позивача до суду були подані додаткові письмові пояснення, в яких останній додатково пояснив щодо несправедливості окремих умов договору лізингу. Так, в Договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання обовязків останнім, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінасовий лізинг» та ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості. Лізингодавець не відповідає за якість комплектність, справність предмета лізингу, його заміни, усунення несправностей протягом гарантійного строку тощо, за зазначеними зобовязаннями відповідає продацець предмета лізингу, при цьому такий продавець в договорі лізингу та додатках до нього не визначений. Лізингоодержувач позбавлений можливості в односторонньому порядку розірвати договір у випадку зміни предмета лізингу чи його вартості. У випадку розірвання договору фінансового лізингу лізингоодржувачем адміністративний платіж не повертається, поверненю підлягає лише 60 % авансового платежу, інші 40 % лізингодавець утримує у вигляді штраф за дострокове розірвання договору. За дострокове виконання своїх зобовязань по сплаті лізингових платежів лізингоодержувач має сплатити штраф в розмірі 10 % від суми дострокового погашення. Вважає, що достатні підстави для визнання договору фінансового лізингу № 00224 від 25 листопада 2014 року недійсним.

В судове засідання відповідач ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, представник відповідача ОСОБА_5 направив до суду заявву, якій просив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача та письмове заперечення проти позову. Проти задоволення позову заперечував з наступних підстав. Відповідно до Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами субєктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22 січня 2004 року № 21, юридична особа має право надавати послуги фінансового лізингу за наявності, в тому числі, довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та /або Нацкомфінпослуг. Зазначена довідка видана відповідачу 11 вересня 2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Кошти, які отримуються від лізиногоодержувача частково ідуть на відшкодування вартості предмета лізингу. Відповідач не здійснює прямого та опосередкованого залучення фінансових активів від фізичних осіб, сторони в договорі можуть погоджувати будь-які лізингові платежі. Позивачем не доведено, що умови договору лізингу порушують принцип добросовісності та наносять шкоду позивачу. Аналіз умов договору лізингу дає підстави зробити висновок про відсутність істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду позивачу. Законодавство не передбачає обовязкового нотаріального посвідчення договору лізингу. Норма ст. 799 ЦК України, на яку посилається позивач, до правовідносин фінансового лізингу не застосовується. Крім того, ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що письмову форму договору лізингу, що було дотримано сторонами.

Суд визнав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанси", оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що добре знайомі із позивачем ОСОБА_1 25 листопада 2014 року за проханням позивача вони разом їздили в м. Київ до ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" з метою укладення договору лізингу. Дорогою позивач почував себе погано, скаржився на головний біль та мав хворобливий стан. Безпосередньо перед цим позивач проходив лікування в Згурівській ЦРЛ та 24 листопада 2014 року виписався з лікарні. Свідки були присутні під час підписання договору лізингу. Позивач ОСОБА_1 підписав договір не читавши його.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що 25 листопада 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" укладений договір № 00224 фінансового лізингу з додатками, згідно якого відповідач зобовязувався придбати у свою власність предмет лізингу автомобіль « GEELY EMGRAND EC-7 1,8 МТ» та передати його у користування позивача не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати позивачем на рахунок відповідача авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісії за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу (адміністративний платіж) та комісії за передачу транспортного засобу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.Позивач в свою чергу зобов'язувався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно визначеного графіку, що встановлено з копії Договору (а.с.6-12), копії графіку сплати авансового платежу (а.с.13), копії специфікації (а.с.14). На виконня умов Договору позивачем було внесено на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 22000 грн. 00 коп. що встановлено з копії квитанції (а.с.15). Укладений між сторонами договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було (копія Договору - а.с.6-12). Позивач звертався до відповідача з питання розірвання договору фінансового лізингу та отримав позитивну відповідь, з посиланням на те, що при достроковому розірванні договору авансовий платніж в сумі 16750 грн. поверненню не підлягає, позивачу повертається лише авансовий платіж в сумі 3150 грн. (копія поштового повідомлення а.с.21, копія листа ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" а.с.23). Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (копія посвідчення а.с.20). ТОВ «Лізингова Компанія "Автофінанс" зареєстрована як юридична особа та знаходиться на обліку в Національній комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що встановлено з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних особі-підприємців (а.с.49), копії довідки про взяття на облік юридичної особи (а.с.48).

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно положення ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормустатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Положеннями п 1.4 Договору передбачається, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, а за вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, що суперечить вимогам ч. 1 ст.808 ЦК України, згідно якої вбачається, що продавець і лізингодавець мають нести солідарну відповідальність в такому випадку. В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Договір встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогамистатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Передбачені Договором зобов'язання лізингоодержувача сплатити адміністративний платіж (комісія за організацію оформлення даного договору) та комісію за передачу предмета лізингу, а обов'язки сплатити другий лізинговий платіж, виходять за межі переліку передбачених законом платежів, а тому вказані пункти договору є недійсними, у зв'язку з чим вказані положення договору є несправедливими. Умови договору фінансового лізингу з огляду на положенняЗакону України «Про захист прав споживачів»є несправедливими, оскільки містять обмежені права лізингоодержувача як споживача послуг.

З аналізу змісту договору фінансового лізингу від 25 листопада 2014 року, укладеного між сторонами вбачається, що в ньому виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згідностатті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 25 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», нотаріально посвідчено не було, а тому такий договір відповідно до положення ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.

Суд, не приймає до уваги посилання позивача на його перебування у хворобливому та вразливому під час укладення Договору внаслідок чого він був введений в оману представниками відповідача, оскільки відповідних доказів на підтвердження цього стороною позивача до суду надано не було. Суд не може прийняти до уваги покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як належний доказ хворобливого стану позивача, оскільки стан здоров'я особи є медичним критерієм та на думку суду не може бути доведений показами свідків в суді. Надана позивачем до суду медична документація лише підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Згурівській ЦРЛ і період з 10 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ ст., стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз, після виписки позивачу рекомендовано уникати фізичних та психічних перенавантажень, стосоно розумової діяльності жодних обмежень лікарями не рекомендовано. З наданої медичної документації не можливо встановити стан здоров"я позивача безпосередньо перед укладенням договору та в момент його укладення.

Положеннямистатті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. При цьому, надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами субєктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати фінансові послуги визначено Положенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами субєктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 22.01.2004 року № 21. Згідно зазначеного Положення вбачається, що юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу за умови наявності довідки про взяття на облік юридичної особи встановленої форми, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг, в такому випадку отримання ліцензії вже не потребується. Відповідна довідка ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» отримана. За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання Договору недійсним з мотивів відсутності у лізингодавця відповідної ліцензії.

Враховуючи вищезазначене, суд вважаї за необхідне визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00224 від 25 листопада 2014 року, який укладений між ТОВ "Лізингова Компанія "Автофінанс" та ОСОБА_1, стягнути з ТОВ "Лізингова Компанія "Автофінанс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмір 22000 грн. На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.88,215,218,223 ЦПК України, ст.ст.13,27,203,215,220,230,799,806 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задоволити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00224 від 25 листопада 2014 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс" та ОСОБА_1 з додатками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс", місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання; АДРЕСА_1 грошові кошти в розмір 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Автофінанс", місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, код ЄДРПОУ 38104479, р/р 26006379153 ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805 судовий збір в дохід держави в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В.ХИЖНИЙ