Ухвала суду № 55662152, 13.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 р.Справа № 2-а-3686/10/1470

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року по справі за позовом Комунального підприємства Теплопостачання та водоканалізаційне господарство м. Южноукраїнськ, Миколаївська область до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, за участю Прокуратура Миколаївської області на боці відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

09 червня 2010 року, Комунальне підприємство Теплопостачання та водоканалізаційне господарство (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.10 р. № 0000112301/3, № 0000122301/3, № 0000652301/3, прийнятих Южноукраїнською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області (надалі - відповідач), мотивуючи його тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. № 0000112301/2, № 0000122301/2, № 0000652301/2 є безпідставними та незаконними, ґрунтуються на акті перевірки, який містить недостовірні данні і висновки якого є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню судом.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 грудня 2010 року позов Комунального підприємства Теплопостачання та водоканалізаційне господарство - задовольнив повністю.

Визнав протиправними та скасував у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. № 0000112301/3, №0000122301/3, № 0000652301/3 прийнятих Южноукраїнською обєднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція в Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція в Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що при визначені загального податкового зобовязання з податку на додану вартість за перевіряємий період відповідачем не було взято до уваги, що в листопаді 2008 р. (тобто у перевіряемому періоді) позивачем було завищено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 100001 грн.

Задеклароване позивачем податкове зобовязання в сумі 414766 грн. відповідно до регістрів бухгалтерського обліку журнал по рахунку 361.1 Розрахунки з покупцями та розрахунку податкового зобовязання, з урахуванням оплати комунальних послуг через касу підприємства, складала 314765 грн. ( 414766 314765= 100001 грн.)

Згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.00 р. № 2181-III (надалі - Закон № 2181-III) дані документальних перевірок повинні свідчити як про заниження так і про завищення сум податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що підтверджуючі документи щодо відображення заниженого зобовязання позивачем надавалися при перевірці, що підтверджуються додатком до Акту перевірки № 4 Валовий дохід, але не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Згідно листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.10.04 р. № 6750 також передбачено, що відповідно до підпункту б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, при проведенні документальних перевірок платників податків органи держаної податкової служби зобовязані враховувати факти, як заниження, так і завищення сум податкових зобовязань.

Таким чином, якщо було б взято до уваги положення вищевказаних норм, сума помилки при визначенні бази оподаткування за перевіряємий період повинна бути визначена відповідачем в Акті перевірки як різниця між сумою заниженого та завищеного обєкта оподаткування, тобто завищення 20001 грн. (заниження за травень 2007 р. - 80000 грн., завищення за листопад 2008 р. - 100001 грн.).

Стосовно висновків відповідача про повноту визначення податкового кредиту за період з 01.01.07 р. по 31.03.09 р. та встановлення його завищення на загальну суму 2136779 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2008 р. позивач, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 25.04.08 р. № 440, отримав субвенцію з бюджету в розмірі 20984626,81 грн., яка за своїм призначенням має відшкодовувати збитки підприємства, що виникли між фактичною собівартістю послуг позивача та регульованим тарифом, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Згідно вказаної Постанови позивач повинен був погасити заборгованість за енергоносії, яка виникла в минулі роки до 01.01.08 р.

За рахунок отриманої субвенції були перераховані кошти в сумі 20984626,81грн для погашення кредиторської заборгованості за отримані послуги від постачальника ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що після погашення заборгованості перед ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом в період з липня 2008 р. по березень 2009 р. підприємство позивача правомірно збільшило податковий кредит з ПДВ шляхом подачі уточнюючих розрахунків, застосувавши касовий метод згідно із підпунктом 11.11 пункту 11 статті 11 та пункту 1.11 статті 1 Закону № 168/97-ВР, так як при отриманні субвенцій обєкт оподаткування відсутній, оскільки вказана операція не є поставкою у розумінні вищевказаного Закону, оскільки за своєю природою субвенція не є компенсацією вартості товарів (послуг), що також відображено в листі ДПА України від 14.05.07 р. № 5903/5/16-1516.

Що ж до висновків відповідача про не врахованість терміну позовної давності при формуванні податкового кредиту, то відповідно до підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.00 р. № 2181-III відноситься визначає строки давності подання податкової декларації, граничні терміни стягнення податкового боргу, граничні терміни для подання заяв на повернення надміру сплачених або не відшкодованих податків і зборів. Діюче законодавство України взагалі не містить поняття позовної давності податкової накладної взагалі не існує.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР та прийняття податкових

повідомлень-рішень від 18.05.10 р. № 0000652301/2 про сплату за платежем податок на прибуток у розмірі 1409959,7 грн. та від 18.05.10 р. № 0000122301/2 про сплату за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 471876 грн.

26.12.08 р. був прийнятий Закон України Про Державний бюджет України на 2009 рік. Статтею 53 вказаного Закону передбачена компенсація різниці в тарифах на комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

05.03.09 р. відповідно до вказаного Закону Кабінетом міністрів України було прийнято постанову № 193 Питання реалізації статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік. Вказаною постановою було розпочато процес погашення заборгованості згідно з Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу від 23.06.05 р. № 2711-IV.

Відповідно до вказаної постанови та керуючись підпунктом 22.31 статті 22 Закону № 334/94-ВР було передбачено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно з Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу для платників податків учасників розрахунків визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Норми статті 12 Закону № 334/94-ВР не поширюються на заборгованість до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до статті 8 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу при погашенні платниками податків заборгованості з частковою оплатою її суми, сума такої заборгованості не включається до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів.

Відповідно до пункту 9.2 статті 9 вказаного Закону при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

Таким чином вбачається, що позивач не повинен був збільшувати валові доходи на суму непогашеної заборгованості перед ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом. 29.07.09 р. позивач у повному обсязі розрахувався з ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом по наявній заборгованості за платіжним дорученням № 6 від 29.07.09 р. № 6.

Стосовно штрафної (фінансової) санкції. Посилання ДПА в Миколаївській області в рішенні від 19.02.10 р. № 438/10/25-014 на те, що згідно з підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 статті 6 наказу ДПА України від 17.03.01 р. № 110 недооцінені обєкти оподаткування ототожнюються з заниженням обєкту оподаткування, не може бути враховане, оскільки ДПА України не надано права давати визначення термінів, що вживаються в Законі № 2181- III. Згідно підпункту 17.1.6. п.17.1 Закону № 2181-III до заниження податкового зобовязання призводить як недооцінка обєкта оподаткування, так і його переоцінка, тоді як завищення обєкта оподаткування не може призвести до заниження податкового зобовязання. Термін недооцінка та переоцінка обєктів оподаткування у Законі має інший зміст, ніж викладений у наказі ДПА України.

Крім того, Законом № 2181-III передбачено накладення штрафу лише за наявності таких підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильної думки, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають діючому податковому законодавству України, оскільки прийняті безпідставно.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року по справі за позовом Комунального підприємства Теплопостачання та водоканалізаційне господарство м. Южноукраїнськ, Миколаївська область до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, за участю Прокуратура Миколаївської області на боці відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3